Постанова № 14105496, 24.02.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2011 р. справа № 2а/0570/3013/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 15 год. 28 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Абдукадирової К.Е.

при секретаріОкрибелашвілі О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за поданням Горлівської обєднаної державної податкової інспекції

до Державного підприємства «Артемівугілля», м. Горлівка

про визнання правомірним та обґрунтованим рішення Горлівської обєднаної державної податкової інспекції про застосування адміністративного арешту № 1 від 22.02.2011р.

за участю представників сторін:

від заявника: Таранова Є.Г. за дов. від 6 серпня 2010 року

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Горлівська обєднана державна податкова інспекція звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з поданням до Державного підприємства «Артемівугілля» про визнання правомірним та обґрунтованим рішення Горлівської обєднаної державної податкової інспекції про застосування адміністративного арешту № 1 від 22.02.2011р.

Правовою підставою визнання правомірним та обґрунтованим рішення про застосування адміністративного арешту представник заявника під час розгляду справи вважає норми ст.ст. 67, 68 Конституції України, ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990р. № 509-ХІІ, ст.ст. 16, 41, 94 Податкового кодексу України, Бюджетного кодексу України.

У судовому засіданні представник заявника вимоги подання підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Через канцелярію суду надав заяву про визнання вимог подання у повному обсязі, просив розглядати справу без участі його представника.

Вислухавши у судовому засіданні представника заявника, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Державне підприємство «Артемівугілля» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Горлівської міської ради Донецької області 19.02.2003р., включене до ЄДРПОУ за номером 32270533, перебуває на податковому обліку в Горлівській обєднаній державній податковій інспекції з 06.03.2003р. (арк. справи 7 22).

Відповідно до п. 94.10. ст. 94 Податкового кодексу України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Наведена норма Податкового кодексу України кореспондує з п. 2 ч. 1 ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Таким чином, процедура підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків може бути ініційована шляхом внесення подання в порядку ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевірка обґрунтованості накладення адміністративного арешту передбачає встановлення судом наявності підстав для застосування адміністративного арешту, визначених п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України. Предметом перевірки є відповідність рішення керівника податкового органу (його заступника) про накладення адміністративного арешту на майно платника податків умовам, за яких таке рішення може бути ухвалено.

Відповідно до п.п. 94.2.6. п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі.

Разом з тим, відповідно до п. 94.1. ст. 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Відповідно до п. 91.3. ст. 93 Податкового кодексу України податковий керуючий, окрім іншого, описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу, здійснює перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених цим Кодексом.

На виконання ст. 91 розділу II Податкового кодексу України та ст. 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» Наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010р. № 1039, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за N 1434/18729, затверджено Положення про проведення перевірок стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Це Положення регламентує правила проведення перевірок стану збереження майна, яке перебуває в податковій заставі.

Метою проведення перевірки стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, є встановлення фактичної (фізичної) наявності у платника податків такого майна та документального підтвердження його руху за даними бухгалтерського та податкового обліку, що ведеться платником податків.

Згідно із п. 2.1. цього Положення перевірка стану збереження майна платника податків проводиться у разі поширення на майно платника податків права податкової застави.

Як вбачається з матеріалів справи майно платника податків знаходиться у податковій заставі, про що свідчать витяги про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 3544443 від 26.05.2005р. та № 5496519 від 15.11.2005р. та від 18.05.2010р. № 27156191 (арк. справи 25 27).

Відповідно до п. 8.1. ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 181-III (далі Закон № 2181), який діяв на момент виникнення права податкової застави, з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу.

Згідно із п.п. 8.2.1 п. 8.2. ст. 8 наведено Закону право податкової застави виникає, зокрема, у разі несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, наступного за останнім днем зазначеного строку.

Податковий борг у позивача виник у 2008р. Станом на 20.08.2008р. податковий борг складав 2893792,93 грн. (арк. справи 34, 35).

Відповідно до п.п. 6.2.1. п. 6.2. ст. 6 Закону № 2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Відповідачу була направлена перша від 20.08.2008р. № 1/125 на суму 2893792,67 грн. та друга від 23.09.2008р. № 2/155 на суму 3081961,98 грн. податкові вимоги, які були отримані відповідачем (арк. справи 23).

Відповідно до п. «а» п.п. 6.4.1. п. 6.4. ст. 6 Закону № 2181 податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо сума податкового зобов'язання або податкового боргу, а також пені та штрафних санкцій (за їх наявності) самостійно погашається платником податків.

Як вбачається з матеріалів справи, податковий борг відповідача постійно збільшувався (арк. справи 34, 35). Згідно довідки від 21.02.2011р. № 791/10/19013 відповідач станом на 21.02.2011р. має податковий борг в сумі 40904816,52 грн., у т.ч. податкові зобовязання 40872009,91 грн., штрафні санкції 29057,00 грн., пеня 3749,61 грн. (арк. справи 41).

Таким чином, податкові вимоги з огляду на приписи п. «а» п.п. 6.4.1. п. 6.4. ст. 6 Закону № 2181 податковим органом не відкликалися.

Протягом 2009р. активи платника податків описувалися з метою їх подальшого продажу, про що свідчать акти опису активів, самостійно виділених платником податків для продажу (арк. справи 28 30).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідно до вимог п. 91.3. ст. 91 Податкового кодексу України, податковий керуючий має право здійснювати перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, оскільки майно платника податків, що має податковий борг знаходиться у податковій заставі.

Відповідно до п.п. 2.3., 2.5., 3.1. Положення про проведення перевірок стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010р. № 1039 виконання повноважень щодо проведення перевірок стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, покладається на податкових керуючих.

Для проведення перевірки стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, оформлюється повідомлення про проведення перевірки стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі (додаток1).

Про проведення перевірки стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, податковий керуючий попередньо повідомляє такого платника податків.

Відповідно до п. 3.8. Положення, у разі недотримання податковим керуючим вимог, передбачених цим Положенням, платник податків може не допустити податкового керуючого до проведення перевірки стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, а також повідомити про факт порушення керівника відповідного органу державної податкової служби або оскаржити дії податкового керуючого відповідно до чинного законодавства.

В матеріалах справи міститься повідомлення заявника про проведення 22.02.2011р. перевірки стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі податковим керуючим Шеваненковою С.В. від 21.02.2011р. № 1, яке отримано відповідачем 21.02.2011р. (арк. справи 31), що свідчить про те, що платник податків був попередньо повідомлений про проведення перевірки стану збереження майна 22.02.2011р.

Проте, відповідач 22.02.2011р. фактично не допустив податкового керуючого Шеваненкову С.В. до проведення перевірки стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, про що складено акт про перешкоджання платником податків виконанню повноважень податкового керуючого від 22.02.2011р. № 1/24 (арк. справи 32).

Пунктом п. 91.4. ст. 93 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо платник податків, що має податковий борг, перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, такий податковий керуючий складає акт про перешкоджання платником податків виконанню таких повноважень у порядку та за формою, що встановлюються центральним органом державної податкової служби.

Відповідно до п.п. 94.6.1. п. 94.6. ст. 94 Податкового кодексу України, керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна.

На виконання ст. 94 розділу II Податкового кодексу України та ст. 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» Наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010р. № 1042, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за № 1437/18732 затверджений Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Відповідно до п.п. 3.1.6. п. 3.1. розділу ІІІ цього Порядку, арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно із п.п. 4.1., 4.2. розділу IV Порядку, керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених пунктом 3.1 розділу III цього Порядку, та на підставі звернення (додаток 1) відповідного підрозділу, який у межах своїх повноважень встановлює такі обставини, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків (додаток 2).

Обґрунтованість арешту на майно, накладеного рішенням керівника (його заступника) органу державної податкової служби, має бути перевірена судом протягом 96 годин.

Відповідно до п.п. «а» п. 4.3. розділу IV Порядку, рішення про застосування арешту майна платника податків надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається особисто під розписку латнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна.

Як встановлено судом, на підставі звернення начальника управління погашення прострочених податкових зобовязань Горлівської ОДПІ, який розглянув акт про перешкоджання платником податків виконанню повноважень податковому керуючому від 22.02.2011р. № 1/24 (арк. справи 33), керівником Горлівської ОДПІ прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків від 22.02.2011р. № 4764/10/26-015 шляхом заборони передачі майна, яке отримано відповідачем 22.02.2011р. (арк. справи 6).

Відповідно до ч. 2 п. 94.5. ст. 94 Податкового кодексу України, умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного органу державної податкової служби на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що рішення керівника Горлівської ОДПІ про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків від 22.02.2011р. № 4764/10/26-015 шляхом заборони передачі майна є обґрунтованим.

Крім того, матеріали справи містять заяву відповідача від 24.02.2011р. № 12-12/15-28, із змісту якої вбачається, що він визнає вимоги подання у повному обсязі (арк. справи 42).

Відповідно до ч. 1 ст. 136 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Частиною 3 статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення у звязку з визнанням адміністративного позову ухвалюється за правилами, встановленими статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно вимог статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову. Крім того, суд не приймає визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Суд зазначає, що до провадження на підставі подання податкового органу можуть застосовуватися загальні норми Кодексу адміністративного судочинства України в частині, що не суперечить спеціальним нормам ст. 183-3 цього Кодексу. Тому сторони у процесі розгляду подання податкового органу користуються всіма правами, які мають позивач та відповідач згідно з нормами Кодексу адміністративного судочинства України, за винятком тих, що не можуть бути реалізовані за змістом статті 183-3 зазначеного Кодексу.

Відтак, визнання вимог подання не суперечить спеціальним нормам ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, суд приймає визнання вимог подання, оскільки ці дії відповідача не суперечать закону і не порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси, та приймає постанову про задоволення подання.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги визначені податковим органом у поданні підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Подання Горлівської обєднаної державної податкової інспекції до Державного підприємства «Артемівугілля» про визнання правомірним та обґрунтованим рішення Горлівської обєднаної державної податкової інспекції про застосування адміністративного арешту № 1 від 22.02.2011р. задовольнити повністю.

Визнати правомірним та обґрунтованим рішення Горлівської обєднаної державної податкової інспекції про застосування адміністративного арешту № 1 від 22.02.2011р.

Постанова суду підлягає негайному виконанню.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 24 лютого 2011 року. Постанова у повному обсязі складена 28 лютого 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Абдукадирова К.Е.