Рішення № 141054215, 28.10.2026, Лисянський районний суд Черкаської області

Справа № 700/939/26

Провадження № 2/700/813/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року Лисянський районний суд Черкаської області

у складі: головуючого судді Бесараб Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Кравець І.О,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Лисянка цивільну справу №700/939/26 провадження №2/700/813/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Лисянська державна нотаріальна контора Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання в порядку спадкування за законом права власності на недоотриману пенсію,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Лисянська державна нотаріальна контора Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання в порядку спадкування за законом права власності на недоотриману пенсію.

В обґрунтування вимог зазначила, що її чоловік ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на пенсійному обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Черкаській області як отримувач пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». На виконання рішень Черкаського окружного адміністративного суду від 08.09.2021 року у справі №580/5875/21, від 09.10.2023 року у справі №580/7754/23 ОСОБА_2 проведено перерахунок пенсії та нараховано доплату пенсії за період 01.04.2019-31.12.2021 в сумі 174210,78 грн., за період 01.01.2022-31.12.2023 в сумі 48000,00 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_2 чоловік помер. 15.01.2026 року позивач звернулася до відповідача із заявою про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю чоловіка, на що рішенням від 04.03.2026 року №33304 відповідачем було відмовлено у її виплаті, оскільки звернення за виплатами надійшло пізніше 6 місяців після смерті чоловіка.

Позивач вчасно звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, за якою 21.05.2025 заведено спадкову справу у спадковому реєстрі за №74099330 та номером нотаріуса 105/2025. 12.05.2026 року нотаріусом видано свідоцтво про право на спадщину за законом на квартиру, дві земельні ділянки та грошові вклади. 08.07.2026 року нотаріус виніс постанову про відмову у видачі свідоцтво про право на спадщину за законом на недоотриману пенсію. За таких обставин позивач змушена звернутися до суду та просить визнати за нею право власності на недоотриману пенсію за період 01.04.2019-31.12.2021 в сумі 174210,78 грн., за період 01.01.2022-31.12.2023 в сумі 48000,00 грн і зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотриману пенсію в загальному розмірі 222210,78 грн. Судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2222 грн. просить стягнути з відповідача.

18.08.2026 року до суду надійшов відзив на позов, згідно якого відповідач з позовними вимогами не згоден, просив відмовити у їх задоволенні в повному обсязі. ОСОБА_2 отримував пенсію відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з

військової служби, та деяких інших осіб». На виконання рішень Черкаського окружного адміністративного суду від 08.09.2021 у справі № 580/5875/21 та від 09.10.2023 у справі №580/7754/23, було зобов`язано ГУ ПФУ у Черкаській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати суми пенсії. Отже, вищевказані судові рішення, прийняті на користь ОСОБА_2 набрали законної сили і відповідно, спір спадкодавця позивача з відповідачем стосовно пенсійного забезпечення вирішено судом в порядку адміністративного судочинства. Відповідно до статті 61 Закону № 2262 суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте, батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. За змістом частини 1 статті 52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторонни чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов` язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов` язкові для особи, яку він замінив. За таких обставин, Позивач повинен був звернутися до Черкаського окружного адміністративного суду із заявою про заміну стягувача в адміністративному провадженні, а не подавати окремий цивільний позов про стягнення грошових коштів. Відповідно до статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: права на

аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом. Предметом спору у справах №580/5875/21 та № 580/7754/23 було здійснення перерахунку пенсій, а не

стягнення певної суми грошових коштів. Водночас, згідно зі статтею 61 Закону № 2262-ХІІ суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові й залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини. З огляду на зазначене, просив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Лисянського районного суду Черкаської області від 13.08.2026 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Лисянського районного суду Черкаської області від 22.09..2026 року підготовче провадження закрито та призначено до судового розгляду по суті.

Позивач в судове засідання не з`явилася, 22.09.2026 року направила заяву, в якій просить розглянути справу без її участі, позовні вимоги задоволити.

Відповідач представник Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області у судове засідання не з`явився, у відзиві на позовну заяву просив розгляд справи провести без його участі.

Судом на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Судом встановлені наступні факти, обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно із свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_1 від 28.03.2025 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у селищі Лисянка Звенигородського району Черкаської області.

Позивач - ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , та спадкоємцем першої черги , що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 від 02.12.1967 року.

Згідно довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області № 8406-7320/М-02/8-2300/26 від 16.04.2026 на виконання рішень Черкаського окружного адміністративного суду від 08.09.2021 року у справі №580/5875/21, від 09.10.2023 року у справі №580/7754/23 ОСОБА_2 проведено перерахунок пенсії та нараховано доплату пенсії за період 01.04.2019-31.12.2021 в сумі 174210,78 грн., за період 01.01.2022-31.12.2023 в сумі 48000,00 грн.

15.01.2026 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про виплату недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 04.03.2026 року №33304 було відмовлено ОСОБА_1 у виплаті недоодержаної пенсії ОСОБА_2 , оскільки заява ОСОБА_1 надійшла до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області 16.01.2026, тобто пізніше 6 місяців після смерті ОСОБА_2 на виплату недоодержаної пенсії ОСОБА_2 ОСОБА_1 не має.

ОСОБА_1 як спадкоємець першої черги, вчасно звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , за якою 21.05.2025 заведено спадкову справу у спадковому реєстрі за №74099330 та номером нотаріуса 105/2025, що доводиться витягами про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 12.05.2026 року.

Державним нотаріусом Лисянської державної нотаріальної контори Черкаської області Любчичем Ф.І. 12.05.2026 року видано ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом №682-685 на спадкове майно: квартиру, що розташована на другому поверсі двоповерхового будинку за адресою АДРЕСА_1 , площею 67,2 кв.м., земельну ділянку площею 0,0600 га, кадастровий номер 7122855100:01:003:1459, земельну ділянку площею 0,1500 га, кадастровий номер 7122855100:01:003:1458, розміщених в селищі Лисянка вул.Нечуя-Левицького Звенигородського району Черкаської області та грошові вклади, що знаходяться у ТВБВ «10023/0152 філії Черкаського ОУ АТ «Ощадбанк» на загальну вартість 1602,74 грн.

Постановою державного нотаріуса Лисянської державної нотаріальної контори Черкаської області Любчича Ф.І. №712/02-31 від 08.07.2026 року у видачі свідоцтво про право на спадщину за законом на недоотриману пенсію, що залишилася після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 відмовлено, оскільки рішенням №33304 Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 04.03.2026 року заявниці відмовлено у виплаті недоотриманої пенсії ОСОБА_2 .

Зі змісту позовної заяви та матеріалів справи вбачається, що позов подано з метою захисту спадкових прав позивача, оскільки предметом заявлених позовних вимог є стягнення нарахованих, але не отриманих спадкодавцем позивача за життя сум пенсії, тобто виплат, які є спадковою масою і не стосуються порядку нарахування соціальних виплат. Тобто вимоги є майновими (стягнення грошових коштів), а правовідносини між сторонами - цивільними. Спір має приватноправовий характер і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 ЦК України).

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Конституцією України (стаття 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно дозаконуза своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Частиною 1 статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина 3 статті 46 цього Кодексу).

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов`язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Відповідно до статті 52 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині 2 статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема на військовій службі, є Закону №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до частини 1 статті 61 Закону №2262-ХІІ, яка врегульовує питання виплати пенсії та допомоги в разі смерті пенсіонера, суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

Положення частини 3 статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Крім того, зміст вказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення, де в частині 1 статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Отже, положення частин 2, 3 статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера.

Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23 вересня 2020 року у справі № 428/6685/19, від 30 листопада 2022 року у справі № 638/19167/19, від 30 січня 2024 року усправі № 420/8604/21, від 22 лютого 2024 року у справі № 461/5878/22.

Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю.

Такий підхід до врегулювання цих правовідносин має соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певного кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або є членами сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад та у спеціально визначений законом порядок, зокрема, відповідно до частини 3 статті 61 Закону.

У разі відсутності у померлого пенсіонера з числа військовослужбовців (інших осіб, які мають право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб») членів сім`ї, які належать до кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або членів сім`ї, які проживали разом із ним на день його смерті, або у випадку, коли вказані особи у межах визначених законом строку не звернулися за отриманням сум пенсії, які належали померлому пенсіонерові, правовідносини, пов`язані з отриманням цих сум пенсії, що підлягали виплаті такому пенсіонерові за його життя, стають спадковими.

Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 08 лютого 2024 року у справі № 420/5064/22.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що «тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що:

- цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;

- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але законне надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (статті 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;

- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати».

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування (частини 2, 4, 7 статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»).

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина 1 статті 18 ЦПК України).

Тлумачення статті 1227 ЦК України, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що невиконання рішення суду, яке ухвалено за життя спадкодавця та набрало законної сили, про зобов`язання пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату спадкодавцю пенсії, не позбавляє його спадкоємця (спадкоємців) можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії. У розумінні положень статті 1227 ЦК України ці суми вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Правопорядок не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення. Очевидно, що такий підхід дозволяє отримати результати, яких розум і справедливість могли б очікувати.

Встановивши, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду у справі № 580/5875/21 від 09.10.2023 року, яке ухвалене та набрало законної сили за життя спадкодавця ОСОБА_2 , зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області провести йому перерахунок та виплату пенсії, однак суми пенсії, що належали останньому, залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, суд доходить висновку про те, що ОСОБА_1 успадкували належні спадкодавцю суми пенсії відповідно до положень статті 1227 ЦК України, а тому заявлені нею вимоги є ефективними в розрізі поновлення порушених спадкових прав.

Доводи Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про те, що суми недоодержаної пенсії не входять до складу спадщини, та посилання на статтею 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», є безпідставними, оскільки, як вже зазначалось, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.

Позивач є спадкоємцем за законом першої черги, яка у встановлений законом строк звернулась до державного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_2 , а тому вона успадкувала належні останньому суми пенсії відповідно до статті 1227 ЦК України у тому розмірі, в якому спадкодавець мав право на їх виплату на момент своєї смерті.

При цьому сумами пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, слід вважати і суми пенсії, які не були отримані пенсіонером за життя внаслідок неправомірних дій пенсійного фонду, який не виконував у добровільному порядку судове рішення, що набрало законної сили, і яким пенсійний орган було зобов`язано провести нарахування та виплату підвищення до пенсії.

Зазначене відповідає висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 673/393/19, від 27 серпня 2020 року у справі № 804/536/18, від 22 лютого 2024 року у справі № 461/5878/22.

Аргументи відповідача про те, що позивач не зверталася до адміністративного суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, суд також відхиляє, оскільки спір між сторонами у цій справі виник з приводу захисту позивачем свого права на спадкування за законом, а саме права власності на спадкове майно у вигляді невиплаченої пенсії, яка належала спадкодавцю за життя, тому цей спір має приватноправовий характер та підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Процесуальним правонаступництвом є заміна сторони або третьої особи іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу суб`єкта спірних правовідносин, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки сторони або третьої особи.

Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постанові від 04 вересня 2019 року у справі № 750/7865/18 за позовом фізичної особи до органу пенсійного фонду щодо виплати нарахованої, але невиплаченої спадкодавцю (батьку позивача) пенсії дійшла висновку, що судові рішення, на підставі яких в органу пенсійного фонду виник обов`язок провести доплату до пенсії, позивача не стосуються. Тому звернення із заявами про заміну стягувача правонаступником у цих виконавчих провадженнях після їх закінчення не призведе до захисту порушеного права позивача.

Отже, спір, що виник у зв`язку з відмовою органу пенсійного фонду у позасудовому порядку (добровільно) здійснити виплату суми недоплаченої пенсії, не може бути вирішений за правилами статей 52, 379 КАС України, тобто з використанням інституту процесуального правонаступництва або заміни сторони виконавчого провадження.

Аналогічний підхід застосований Верховним Судом у постановах від 28 листопада 2023 року у справі № 420/244/20, від 14 березня 2024 року у справі№ 420/3331/21, від 19 вересня 2024 року у справі № 500/620/20.

Отже, у спірних правовідносинах відповідач незаконно перешкоджає реалізації прав позивача як спадкоємця на отримання всього належного їй спадкового майна.

При цьому суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи

Положеннями ст.89 ЦПК України встановлено,що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилаються позивачі як на підставу позовних вимог знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд ухвалює рішення про задоволення позовних вимог.

Питання розподілу судових витрат суд вирішує у відповідності до статті 141 ЦПК України. Враховуючи те, що позов задоволено у повному обсязі, сплачену суму судового збору слід стягнути з відповідача на користь позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 11-13, 76-81, 133-141, 258, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Лисянська державна нотаріальна контора Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання в порядку спадкування за законом права власності на недоотриману пенсію - задовольнити в повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 на недоотриману пенсію за період 01.04.2019-31.12.2021 в сумі 174210,78 грн., за період 01.01.2022-31.12.2023 в сумі 48000,00 грн, що в загальному розмірі становить 222210,78 грн. (двісті двадцять дві тисячі двісті десять ) гривень 78 копійок.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, юридична адреса: 18000,Черкаська область, місто Черкаси, вул.Смілянська,23, код ЄДРПОУ 21366538, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 в порядку спадкування за законом недоотриману пенсію ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 за період 01.04.2019-31.12.2021 в сумі 174210,78 грн., за період 01.01.2022-31.12.2023 в сумі 48000,00 грн, що в загальному розмірі становить 222210,78 грн. (двісті двадцять дві тисячі двісті десять ) гривень 78 копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, ЄДРПОУ 21366538, місцезнаходження: Черкаська область, місто Черкаси, вул.Смілянська,23 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 судовий збір у сумі 2222 (дві тисячі двісті двадцять дві ) гривні 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ;

Відповідач Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, ЄДРПОУ 21366538, місцезнаходження: Черкаська область, місто Черкаси, вул.Смілянська, 23, код ЄДРПОУ: 21366538.

Суддя Наталія БЕСАРАБ