Рішення № 141053710, 13.10.2026, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/1166/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 року м.Дубровиця

Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді Оборонової І.В.,

за участю секретаря: Волкодав А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №2015165 від 09 лютого 2020 року,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» адвокат Усенко Михайло Ігорович звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором №2015165 від 09 лютого 2020 року в загальному розмірі 26960,00 грн, яка складається з: 8000,00 грн заборгованості за основною сумою кредиту, 18000,00 грн процентів та 960,00 грн комісії за видачу кредиту.

Одночасно просить стягнути з відповідачки понесені судові витрати, у тому числі 2662,40 грн судового збору та 8000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 09 лютого 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір про споживчий кредит №2015165, відповідно до якого останній надано кредит у сумі 8000,00 грн строком на 30 днів, до 10 березня 2020 року. Умовами договору передбачено сплату процентів та комісії за видачу кредиту. Кредитні кошти, як зазначає позивач, були перераховані на платіжну картку позичальниці, однак у встановлений договором строк не повернуті.

29 грудня 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №58-МЛ, на підставі якого позивач набув права вимоги за спірним кредитним договором. Посилаючись на неналежне виконання відповідачкою кредитних зобов`язань, позивач просить стягнути заборгованість у заявленому розмірі.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив проводити розгляд справи без участі позивача та його представника за наявними у матеріалах справи доказами, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідачка, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце судового засідання, про що свідчить розміщене оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України про її виклик (а.с. 22), в судове засідання не з`явилася, причини неявки суду не повідомила. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Відповідно до ч.11 ст.128 ЦПК України, відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Суд, на підставі ч.1 ст.280 ЦПК України, враховуючи згоду позивача і наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає можливим провести заочний розгляд справи.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та оцінивши докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.

Згідно з частинами першою, третьою статті 12 та статтею 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-80, 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності; жоден доказ не має наперед установленої сили.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, зокрема шляхом примусового виконання обов`язку в натурі.

Частиною першою статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; зміст договору становлять погоджені сторонами умови та умови, обов`язкові відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статей 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Матеріалами справи встановлено, що 09 лютого 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про споживчий кредит №2015165.

Відповідно до пункту 1.2 договору сума кредиту становить 8000,00 грн, строк кредитування - 30 днів, дата повернення кредиту - 10 березня 2020 року.

Пунктом 1.5.1 договору передбачено комісію за надання кредиту в розмірі 12 % від його суми, що становить 960,00 грн, а пунктом 1.5.2 - проценти за користування кредитом за ставкою 2,5 % на день.

Згідно з графіком розрахунків загальна сума платежу станом на 10 березня 2020 року становить 14960,00 грн, з яких 8000,00 грн - основна сума кредиту, 6000,00 грн - проценти за користування кредитом та 960,00 грн - комісія за надання кредиту.

Із анкети-заяви на кредит №2015165 від 09 лютого 2020 року вбачається, що заявка оформлялася через інформаційну систему кредитодавця із зазначенням персональних даних позичальниці, номера мобільного телефону, суми та строку кредитування. Анкета також містить відомості про послідовність електронних дій під час оформлення кредиту, погодження його умов та прийняття пропозиції кредитодавця щодо укладення договору.

Відповідно до довідки про ідентифікацію, складеної ТОВ «Мілоан», для підписання кредитного договору 09 лютого 2020 року о 15 год. 46 хв. 59 сек. використано електронний підпис одноразовим ідентифікатором R62200. Зазначені відомості узгоджуються з даними анкети-заяви та умовами кредитного договору.

Відповідно до статей 205, 207, 639 ЦК України правочин може вчинятися в електронній формі, а договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за погодженим сторонами способом, вважається укладеним у письмовій формі.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин третьої, шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону, заповнення електронної форми про прийняття пропозиції або вчинення дій, що вважаються її прийняттям, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний правочин може бути підписаний, зокрема, електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що є передбаченим законом способом підписання електронного договору.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Оцінивши надані позивачем кредитний договір, анкету-заяву, графік розрахунків та довідку про ідентифікацію у їх сукупності, суд приходить до висновку, що зазначені докази узгоджуються між собою щодо особи позичальниці, дати укладення договору, його істотних умов та способу підписання, а тому підтверджують факт укладення між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 договору про споживчий кредит №2015165 від 09 лютого 2020 року.

На підтвердження фактичного надання кредитних коштів позивачем долучено платіжне доручення №15007144 від 09 лютого 2020 року, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» здійснено переказ 8000,00 грн на платіжну картку з останніми цифрами 4978, одержувачем зазначено ОСОБА_1 , а призначенням платежу - надання кредитних коштів за договором №2015165. Зазначені у платіжному дорученні сума, дата, відомості про одержувача та призначення платежу узгоджуються з умовами кредитного договору й анкетою-заявою.

Відповідно до листа АТ КБ «ПриватБанк» від 16 липня 2026 року, …

Відповідно до частин першої, третьої статті 12 та статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтями 76-80, 89 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Оцінюючи платіжне доручення у сукупності з кредитним договором, анкетою-заявою та відомостями про електронну ідентифікацію позичальниці, суд враховує їх взаємну узгодженість щодо суми кредиту, дати його видачі, особи одержувача та призначення платежу. При цьому неможливість ідентифікації особи за результатами розгляду запиту ПриватБанком сама по собі не свідчить про те, що платіжна операція не здійснювалася, та не спростовує інших наданих позивачем доказів.

За таких обставин, дослідивши подані документи у їх сукупності та взаємному зв`язку, суд приходить до висновку, що факт надання ТОВ «Мілоан» ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 8000,00 грн є доведеним.

Відповідно до статей 525, 526, 530, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором №2015165 від 09 лютого 2020 року загальна сума заборгованості відповідачки становить 26960,00 грн, з яких 8000,00 грн - заборгованість за основною сумою кредиту, 18000,00 грн - заборгованість за процентами та 960,00 грн - комісія за надання кредиту.

Із зазначеного розрахунку вбачається, що проценти нараховувалися у розмірі 200,00 грн щоденно, що становить 2,5 % від суми кредиту 8000,00 грн. За період із 10 лютого 2020 року до 10 березня 2020 року включно нараховано 6000,00 грн процентів, а за період із 11 березня 2020 року до 09 травня 2020 року включно - 12000,00 грн процентів. Крім того, у розрахунку відображено додаткові нарахування процентів на суму 1120,00 грн, які 23 березня 2020 року були сторновані кредитодавцем, а тому не вплинули на остаточний розмір заборгованості.

Таким чином, загальна сума процентів за наданим розрахунком становить 18000,00 грн, з яких 6000,00 грн нараховано протягом установленого договором строку кредитування, а 12000,00 грн - після закінчення цього строку. При цьому арифметична правильність розрахунку не свідчить сама по собі про наявність правових підстав для стягнення всіх нарахованих сум.

Відповідно до розрахунку платежів у рахунок погашення кредитної заборгованості відповідачка не здійснювала. Матеріали справи також не містять доказів повернення отриманих кредитних коштів у повному або частковому обсязі, у зв`язку з чим залишок неповернутої основної суми кредиту становить 8000,00 грн.

За таких обставин суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідачки 8000,00 грн заборгованості за основною сумою кредиту є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Судом також встановлено, що 29 грудня 2020 року між ТОВ «Мілоан» і ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №58-МЛ. На підтвердження переходу права вимоги позивач надав договір відступлення, акт приймання-передачі реєстру боржників від 29 грудня 2020 року, платіжну інструкцію №20806 про оплату за договором відступлення та витяг із реєстру боржників, в якому зазначено ОСОБА_1 та кредитний договір №2015165 із загальним розміром переданої вимоги 26960,00 грн.

Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав за правочином, а до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Зазначені документи підтверджують набуття позивачем права вимоги за спірним кредитним договором. Саме по собі включення певної суми до реєстру боржників не звільняє суд від перевірки її правомірності.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Статтею 513 ЦК України встановлено вимоги щодо форми такого правочину, а за статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Крім договору відступлення №58-МЛ від 29 грудня 2020 року, позивачем надано акт приймання-передачі реєстру боржників від тієї самої дати, платіжну інструкцію №20806 щодо оплати за договором відступлення та витяг із реєстру боржників, у якому ідентифіковані відповідачка та кредитний договір №2015165. Зазначення в реєстрі загальної суми вимоги 26960,00 грн підтверджує її включення до переданого портфеля, однак само собою не встановлює правомірність кожної складової цієї суми.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. За статтею 517 ЦК України первісний кредитор повинен передати новому кредитору документи, які засвідчують передані права, та інформацію, важливу для їх здійснення. Відсутність доказу особистого одержання боржницею повідомлення про відступлення сама по собі не припиняє грошового зобов`язання і не спростовує переходу права вимоги.

Отже, за наданими документами право вимоги за договором №2015165 перейшло до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», проте розмір заборгованості, яка може бути примусово стягнута, визначається судом самостійно на підставі умов кредитного договору, розрахунку і законодавчих обмежень.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення 18000,00 грн процентів. За графіком платежів проценти за погоджений 30-денний строк користування кредитом, який закінчився 10 березня 2020 року, становлять 6000,00 грн, виходячи із суми 8000,00 грн та ставки 2,5 % на день. Доказів сплати зазначених процентів матеріали справи не містять.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. За таких обставин проценти за погоджений строк кредитування в сумі 6000,00 грн підлягають стягненню.

Як убачається з пунктів 1.3, 1.4, 1.5 договору та додатку №1 «Графік розрахунків», позичальниці надано кредит на 30 днів із кінцевою датою повернення 10 березня 2020 року. За погодженим графіком до цієї дати підлягали сплаті основна сума кредиту 8000,00 грн, комісія 960,00 грн та проценти за користування кредитом 6000,00 грн.

Із умов договору вбачається, що проценти протягом пільгового періоду обчислювалися за ставкою 2,5 % від суми кредиту на день, що за непогашеної суми 8000,00 грн становить 200,00 грн на день. За 30 днів така сума складає 6000,00 грн, що узгоджується з графіком та відповідною частиною наданого розрахунку.

За змістом частини першої статті 1048 ЦК України розмір і порядок одержання процентів за позикою встановлюються договором. Статтею 1054 ЦК України передбачено обов`язок позичальника повернути наданий кредит і сплатити проценти, встановлені договором. Право кредитодавця на проценти за правомірне користування кредитом необхідно відмежовувати від платежів, що виникають унаслідок прострочення повернення кредиту.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 зроблено висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або пред`явлення вимоги відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України. Права та інтереси кредитодавця у разі прострочення захищаються, зокрема, нормами статті 625 ЦК України.

Разом із тим решта заявлених процентів у розмірі 12000,00 грн нарахована після закінчення строку кредитування. Зокрема, пунктом 2.2.3 договору передбачено нарахування процентів за прострочення повернення кредиту протягом наступних 60 днів, причому їх визначено як відповідальність за порушення грошового зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України. Відповідно до поданих розрахунків додатково нараховано 12000,00 грн (8000,00 грн ? 2,5 % ? 60 днів).

За правовою природою ці нарахування пов`язані не з правомірним користуванням кредитом у межах погодженого строку, а з простроченням виконання грошового зобов`язання, тому їх стягнення підлягає оцінці з урахуванням законодавчих обмежень відповідальності за прострочення.

Зі змісту пункту 2.2.3 договору вбачається, що у випадку невиконання обов`язку своєчасно повернути кредит після завершення строку кредитування нараховуються проценти протягом додаткових 60 днів, які договором пов`язано з простроченням та відповідальністю за частиною другою статті 625 ЦК України. Відповідно до поданого розрахунку саме за цей період кредитодавець визначив ще 12000,00 грн процентів, виходячи з 200,00 грн на день.

Згідно зі статтями 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов`язання умов, а боржник вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом із тим договірна можливість визначення іншого розміру процентів за прострочення не усуває імперативних законодавчих норм, якими для визначеного періоду обмежено відповідальність позичальників за договорами споживчого кредиту.

Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», у редакції, що регулювала відповідний період, було передбачено звільнення споживача від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, починаючи з 01 березня 2020 року, із застосуванням встановлених цим пунктом часових меж карантинних обмежень. Вказане звільнення поширювалося, зокрема, на платежі, передбачені договором за прострочення виконання зобов`язання.

Законом України №533-IX від 17 березня 2020 року розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 6. Надалі Законом України №591-IX від 13 травня 2020 року його дію було пов`язано з періодом карантину, встановленого з метою запобігання поширенню COVID-19. Зазначене регулювання встановлювало звільнення споживачів від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за договором споживчого кредиту починаючи з 01 березня 2020 року, зокрема від передбачених договором платежів за прострочення.

З аналізу наведених положень випливає, що звільнення не скасовує обов`язку повернути фактично отриману суму кредиту та сплатити проценти за правомірне користування кредитом у погоджений строк. Водночас воно охоплює встановлені договором платежі, правовою підставою яких є саме прострочення виконання грошового зобов`язання.

Спірний договір укладено до запровадження відповідного спеціального регулювання, строк його повернення закінчився 10 березня 2020 року, а спірні додаткові 12000,00 грн обчислено після цієї дати як платіж за прострочення. Тому сам факт погодження сторонами пункту 2.2.3 договору не надає кредитодавцю права стягувати такі платежі всупереч установленому законом звільненню від відповідальності.

Оскільки нарахування додаткових 12000,00 грн здійснено за прострочення виконання зобов`язання після 10 березня 2020 року, тобто в період дії зазначеного законодавчого звільнення від відповідальності, погодження сторонами у договорі відповідних процентів не створює правових підстав для їх стягнення. За таких обставин у задоволенні вимоги про стягнення 12000,00 грн процентів за прострочення виконання зобов`язання слід відмовити.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення 960,00 грн комісії за видачу кредиту. Цей платіж прямо передбачено пунктом 1.5.1 договору в розмірі 12 % суми кредиту, визначено одноразово та включено до графіка розрахунків. З огляду на погоджені сторонами умови договору та положення статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» вимога про стягнення 960,00 грн комісії є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються проценти, комісії кредитодавця та інші обов`язкові витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Комісію в розмірі 960,00 грн визначено у договорі як одноразовий платіж за надання кредиту, її розмір прямо випливає з погоджених сторонами умов і зазначений у графіку розрахунків. Вона не є санкцією за прострочення, а тому правові наслідки звільнення від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язання на цей платіж не поширюються. За відсутності підстав для визнання відповідної умови нікчемною вимога про стягнення комісії є обґрунтованою.

Перевіряючи питання позовної давності, суд враховує, що відповідно до статей 256, 257, 261 ЦК України загальна позовна давність становить три роки та за загальним правилом починає перебіг із дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. Водночас перебіг відповідних строків у спірний період зазнав законодавчих змін у зв`язку з карантином та воєнним станом.

Крім того, згідно із частиною третьою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення. У наданих матеріалах такої заяви відповідачки немає, тому самостійно застосовувати наслідки спливу позовної давності підстав немає.

Таким чином, із заявленої позивачем заборгованості в загальному розмірі 26960,00 грн стягненню з відповідачки підлягає 14960,00 грн, яка складається з: 8000,00 грн заборгованості за основною сумою кредиту, 6000,00 грн процентів за користування кредитом у межах погодженого строку та 960,00 грн комісії за видачу кредиту. У частині стягнення 12000,00 грн процентів за прострочення виконання зобов`язання слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат суд виходить із наступного.

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №37845 від 12 червня 2026 року.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов задоволено на суму 14960,00 грн із заявлених 26960,00 грн, тому з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 1477,36 грн судового збору (2662,40 грн ? 14960,00 грн / 26960,00 грн).

Позивачем заявлено також до стягнення 8000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. На їх підтвердження подано договір про надання правничої допомоги №0107 від 01 липня 2025 року, ордер адвоката, акт наданих послуг №Д/27087 від 14 квітня 2026 року та детальний опис послуг. Відповідно до акта вартість правничої допомоги визначена у фіксованому розмірі 8000,00 грн. Детальний опис охоплює консультацію, ознайомлення з матеріалами кредитної справи, узгодження правової позиції, складення позову та подання його до суду.

Відповідно до статей 133, 137, 141 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат. Їх розмір установлюється на підставі договору та доказів обсягу наданих послуг і їх вартості, у тому числі якщо оплата лише підлягає здійсненню. З огляду на документальне підтвердження надання послуг і часткове задоволення позову з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 4439,17 грн витрат на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (8000,00 грн ? 14960,00 грн / 26960,00 грн).

Відповідно до частин першої, другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання такої допомоги за рахунок держави, а за результатами розгляду справи вони підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони.

Як убачається з договору про надання правничої допомоги №0107 від 01 липня 2025 року та акта №Д/27087 від 14 квітня 2026 року, вартість наданих послуг визначено у фіксованому розмірі 8000,00 грн. Детальним описом зазначено консультацію, ознайомлення з кредитною справою, погодження правової позиції, складення позовної заяви і подання її до суду. Усього зазначено 6 годин 30 хвилин роботи та одну процесуальну дію.

Вирішуючи питання про розподіл цих витрат, суд ураховує документальне підтвердження їх розміру та обсягу, фактичний характер виконаних адвокатом дій, а також часткове задоволення позовних вимог. Відсутність доказу фактичної оплати не виключає розподілу витрат, якщо відповідно до договору клієнт зобов`язаний їх сплатити.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За співвідношення 14960,00 грн задоволених вимог до 26960,00 грн заявлених витратами на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню на користь позивача, є 4439,17 грн (8000,00 грн ? 14960,00 грн / 26960,00 грн).

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 95, 100, 133, 137, 141, 211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 280-284, 354, 355 ЦПК України, статтями 15, 16, 205, 207, 512, 514, 525, 526, 530, 610, 625, 629, 639, 1048, 1054 ЦК України, статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статтями 8, 13 та пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №2015165 від 09 лютого 2020 року у загальному розмірі 14960,00 грн (чотирнадцять тисяч дев`ятсот шістдесят гривень 00 копійок), яка складається з:

8000,00 грн (вісім тисяч гривень 00 копійок) - заборгованість за основною сумою кредиту;

6000,00 грн (шість тисяч гривень 00 копійок) - заборгованість за процентами за користування кредитом;

960,00 грн (дев`ятсот шістдесят гривень 00 копійок) - заборгованість за комісією за видачу кредиту.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 1477,36 грн (одна тисяча чотириста сімдесят сім гривень 36 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4439,17 грн (чотири тисячі чотириста тридцять дев`ять гривень 17 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуто Дубровицьким районним судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення складено ___ жовтня 2026 року.

Відомості про учасників справи відповідно до п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, м. Львів, 79029, код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остання зазначена у позові адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя: підпис.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя Дубровицького

районного суду

Рівненської області Оборонова І.В.