Постанова № 14105298, 23.02.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2011 р. справа № 2а/0570/1545/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10 год. 30 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Зекунова Е. В.

при секретаріКовальському А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом державного підприємства “Макіїввугілля”

до Макіївської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області

про визнання дій неправомірними, зобовязання вчинити певні дії

за участю представників сторін

від позивача: Гладкова Л.М.

від відповідача: Сенников А.А.

ВСТАНОВИВ

Позивач, Державне підприємство “Макіїввугілля”, звернувся до суду із позовом до Макіївської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання неправомірними дій при розподілі сплачених позивачем сум поточних зобовязань на погашення податкового боргу з земельного податку, зобовязання вчинити певні дії.

В обґрунтування позову посилається на те, що у січні 2011 року підприємством було отримано від податкового органу повідомлення, яким відповідач сповістив про зарахування сплачених сум поточних податкових зобовязань зі сплати податку на додану вартість на погашення податкового боргу та пені на підставі абзацу 2 пп. 16.3.3. п. 16.3. ст. 16 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Вважає, що жодна норма Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” не встановлює право чи обовязок саме контролюючого органу, яким є податковий орган, змінювати податкові зобовязання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачене таке право у податкового органу і іншими законами та підзаконними нормативними актами. Тому дії податкового органу є розширенням наданих Законом України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” прав та суперечать вимогам чинного законодавства.

З урахуванням змінених заявою від 23.02.2011р. позовних вимог просить суд визнати неправомірними дії Макіївської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області по розподілу сплаченої Державним підприємством “Макіїввугілля” платіжним дорученням №511 від 30.12.2010р. у сумі 7000000,0 грн. з платежу поточних податкових зобовязань з податку на додану вартість за листопад 2010р. на погашення податкового боргу та пені та зобовязати Макіївську обєднану державну податкову інспекцію Донецької області внести зміни до картки особового рахунку платника податків ДП “Макіїввугілля” з податку на додану вартість шляхом зарахування сплаченої платіжним дорученням №511 від 30.12.2010р. суми у розмірі 7000000,0 грн. у сплату податкового зобовязання з податку на додану вартість за листопад 2010р.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, пояснив, що податкова декларації це розрахунковий документ, що подається платником податків за базовий податковий період. Платник податків повинен самостійно сплатити суму податкового зобовязання зазначену у поданій ним податкові декларації. Черговість погашення податкових зобовязань платника податків визначений в Законі України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який є єдиний для всіх платників податків та органів державної податкової служби. Після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобовязання на суму погашеного податкового боргу відповідно до ст. 16, ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” нараховуються пеня та штрафні санкції. Тому, при сплаті податкового зобовязання з податку на додану вартість платіжне доручення позивача зараховано по особистому рахунку ДП “Макіїввугілля” в погашення наявного податкового боргу, а саме зарахована по особистому рахунку платника податків в погашення податкового боргу минулих періодів. Порядок погашення сум податкового боргу чітко визначений в Законі України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Також відповідач зазначає, що позивач повинен сплачувати узгоджену суму податкового зобовязання в установлені законом строки. Іншого механізму сплати платником податків податкових зобовязань поточного періоду до погашення податкових зобовязань минулого періоду Законом не передбачено. Просить суд у задоволені позову відмовити.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про наступне.

Відповідно до п.1.2. ст. 1 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, податкове зобовязання зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державним цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та строки, визначені цим Законом або іншими Законами України.

Строки сплати узгодженого податкового зобов'язання встановлені у п. 5.3 ст. 5 цього Закону, відповідно до пп. 5.3.1 якого платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 то Закону для подання податкової декларації. Згідно з п."а" вищенаведеного пункту 4.1.4 податкові декларації за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), подаються протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Судом встановлено, що Державне підприємство «Макіїввугілля» є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Макіївської міської ради 29 квітня 2003 року, включене до ЄДРПОУ за №332442295 та знаходиться на податковому обліку у Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції.

20.12.2010р. позивач подав до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за листопад 2010 року, у якій самостійно визначено суму податку, яка підлягає до сплати в бюджет, в розмірі 28 448 815,00 грн.

30.12.2010 р. платіжним доручення N 511 позивач перерахував в бюджет кошти на суму 7 000 000,00 грн. з призначенням платежу: податок на додану вартість (код 14010100). згідно декларації за листопад 2010р.

31.12.2010 р. відповідач Повідомленням №105181003044149 (вхід.№11-11 12.01.2010р.) сповістив позивача, що згідно з абзацом 2 пп. 16.3.3 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі Закон № 2181) ДП «Макіїввугілля» відповідно до питомої ваги пені у загальній сумі податкового боргу за станом на день сплати:

загальна сума податкового боргу 107108059,46 грн.;

сума пені 630424,69 грн.;

питома вага пені 0,586600%,

здійснено розподіл сплаченої 31.12.2010 р. згідно з платіжним документом N 511 від 31.12.2010 р. суми н7000000,00грн. на податковий борг: податкового боргу - 6 958 798,87грн. та пеню 41 201,13 грн.

Підпунктом 16.3.3 п. 16.3 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що при частковому погашенні податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку. Податковий борг, о: погашається частково, сплачується разом зі сплатою пені, нарахованої відповідно з: такої частки, єдиним платіжним документом, в якому суми такого податкового борг> такої пені визначаються окремо. Платіжні документи, які не містять окремо виділену суму податкового боргу та суму пені, не приймаються до виконання.

Якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає і порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платник} податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

Тобто, за приписами наведеної норми податковий орган має право самостійне здійснити розподіл сплаченої платником податку суми, тільки у разі коли платником податку погашається податковий борг.

Згідно пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» сумою податкового боргу платника податків визнається узгоджена сума податкового зобов'язання, але не сплачена у встановлений строк.

За вимогами п. 1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» платником податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Згідно до п. 20.1 ст. 20, п. 21.1 ст. 21 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» ініціатором переказу може бути платник, ініціювання переказу проводиться шляхом подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашенні зобов'язань платників податків перед бюджетом і державними цільовими фондами" визначено, що джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже. грошовий платіж є єдиною формою сплати податкового зобов'язання і погашення податкового боргу.

Пунктом 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України 21.04.2004р. N22, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за N 377/8976 встановлено, що реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких і здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає саме платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу».

Отже, право визначати призначення платежу відповідно до того законодавства України належить виключно платнику.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом і державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів зв'язкових платежів) нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Повідомленням №105181003044149 від 31.12.2010 р. відповідачем згідно з абзацом 2 пп. 16.3.3 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» здійснено розподіл сплаченої згідно з платіжним документом від 30.12.2010 р. N511 суми на податковий борг з податку на додану вартість 6 958 798,87 грн. та пеню 41 201,13 грн.

Але платіжним дорученням N511 від 31.12.2010 р. позивачем було сплачено до бюджету 7 000 000,00 грн., та у графі "призначення платежу" зазначено - податок на додану вартість за листопад 2010 р. по декларації за листопад 2010 р. по строку 2.2010 р.

Однак, у супереч норми підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом і державними цільовими фондами», відповідачем не враховано призначення платежу, що вказано в платіжному дорученні від 31.12.2010р.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок пені та податкового боргу, або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Нормами ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що позивачем надані докази, якими він обґрунтовує свої вимоги і вони є належними.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав. Відповідачем не доведений факт сплати позивачем вищезазначеними платіжними дорученнями податкового боргу, внаслідок чого відсутні підстави для розподілу відповідачем сплачених позивачем сум на погашення податкового боргу та пені.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи рішення про розподіл сплаченої згідно з платіжним документом від 30.12.2010 р. N511 суми на податковий борг, діяв на підставі та у межах повноважень що передбачені Конституцією та законами України, проте не обґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

З урахуванням зазначених обставин, суд задовольняє позов у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 КАС України судові витрати підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Позовні вимоги державного підприємства “Макіїввугілля” до Макіївської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання неправомірними дії Макіївської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області по розподілу сплаченої Державним підприємством “Макіїввугілля” платіжним дорученням №511 від 30.12.2010р. у сумі 7000000,0 грн. з платежу поточних податкових зобовязань з податку на додану вартість за листопад 2010р. на погашення податкового боргу та пені та зобовязати Макіївську обєднану державну податкову інспекцію Донецької області внести зміни до картки особового рахунку платника податків державного підприємства “Макіїввугілля” з податку на додану вартість шляхом зарахування сплаченої платіжним дорученням №511 від 30.12.2010р. суми у розмірі 7000000,0 грн. у сплату податкового зобовязання з податку на додану вартість за листопад 2010 року - задовольнити повністю

Визнати неправомірними дій Макіївської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області по розподілу сплаченої Державним підприємством “Макіїввугілля” платіжним дорученням №511 від 30.12.2010р. у сумі 7000000,0 грн. з платежу поточних податкових зобовязань з податку на додану вартість за листопад 2010р. на погашення податкового боргу та пені.

Зобовязати Макіївську обєднану державну податкову інспекцію Донецької області внести зміни до картки особового рахунку платника податків державного підприємства “Макіїввугілля” з податку на додану вартість шляхом зарахування сплаченої платіжним дорученням №511 від 30.12.2010р. суми у розмірі 7000000,0 грн. у сплату податкового зобовязання з податку на додану вартість за листопад 2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України за кодом бюджетної класифікації доходів 22090200 Державне мито, р/р 31112095700005 Державний бюджет Калінінського району м. Донецька, ЄДРПОУ 34687090, МФО 834016, Банк Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області на користь державного підприємства “Макіїввугілля” судовий збір в розмірі 3 (три) гривні 40 копійок.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 23 лютого 2011 року у присутності представників сторін.

Постанова у повному обсязі виготовлена 28 лютого 2011 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Суддя Зекунов Е. В.