Рішення № 141052632, 29.10.2026, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/13/26

Єдиний унікальний № 742/435/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

у складі: головуючого судді Павлова В.Г.,

за участю секретаря судового засідання Рубан Ж.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Прилуки в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 742/435/24 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Фермерського господарства «РОСТОК» про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками шляхом визнання відсутнім права оренди, скасування рішень про державну реєстрацію прав, зобов`язання повернути земельні ділянки та стягнення коштів

за участі сторін:

позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

представник позивачів ОСОБА_4 ,

представник відповідача Атавін О.С.,

УСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позовних вимог та позиції сторін

Позивачі звернулися до суду з позовом, який надалі уточнили, до ФГ «РОСТОК» про захист своїх порушених прав як власників (спадкоємців) земельних ділянок. Свої вимоги обґрунтовували тим, що є спадкоємцями земельних ділянок площею 6,21 га (кадастровий номер 7424187600:03:000:0154) та 1,46 га (кадастровий номер 7424187600:02:000:0700) після смерті своєї матері - ОСОБА_5 .

Позивачі зазначали, що строк дії первинного договору оренди від 15.04.2011 року закінчився у 2021 році. Водночас відповідач продовжує користуватися ділянками на підставі додаткових угод від 29.11.2019 року, які, за твердженням позивачів, їхня померла мати не підписувала, оскільки у віці 88 років через стан здоров`я не могла самостійно прочитати текст та осягнути його зміст. Позивачі стверджували, що підпис на додаткових угодах вчинено сторонньою особою, угоди є підробленими, а право оренди відповідача - відсутнім.

З урахуванням уточнених вимог позивачі просили усунути перешкоди у користуванні земельними ділянками шляхом визнання відсутнім права оренди ФГ «РОСТОК», скасувати рішення приватного нотаріуса Шрайбера В.В. про державну реєстрацію прав та записів про інше речове право, зобов`язати повернути земельні ділянки, а також стягнути судові витрати.

Представник відповідача ФГ «РОСТОК» - адвокат Атавін О.С. проти задоволення позову заперечував у повному обсязі, зазначаючи, що договірні відносини між орендодавцем та господарством оформлені належним чином, додаткові угоди підписані ОСОБА_5 , а державну реєстрацію права оренди проведено з дотриманням вимог чинного законодавства.

Представник відповідача ФГ «РОСТОК» - адвокат Атавін О.С. відзив на позовну заяву не подавав.

ІІ. Процедура та процесуальні дії у справі.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду від 02.02.2024 р. відкрито провадження за правилами загального позовного провадження /т.1 а.с.69/.

Ухвалою суду від 22.07.2024 р. підготовче судове засідання закрито, справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні /т.1 а.с.86/.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 12.03.2026 р., для розгляду справи №742/435/25 визначено головуючого суддю Павлова В.Г. /т.2 а.с.51/

Ухвалою суду від 18.03.2026 р. судову справу прийнято до розгляду, відкрито провадження за правилами загального позовного провадження /т.2 а.с.52/.

Ухвалою суду від 19.05.2026 р. задоволено клопотання представника позивачів та призначено почеркознавчу експертизу /т.2 а.с.63-64/.

Ухвалою суду від 29.09.2026 р. відмовлено у задоволенні клопотання представника позивачів про призначення повторної судової почеркознавчої експертизи.

Ухвалою суду від 29.09.2026 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду.

До початку розгляду справи по суті позивачі уточнили позовні вимоги, виключивши з їх переліку вимогу про стягнення коштів. Відтак суд розглядає спір у межах остаточно визначених позивачами позовних вимог.

ІІІ. Заяви ( клопотання) та пояснення учасників справи.

Представник позивачів уточнені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з вище наведених підстав.

Допитані в судовому засіданні позивачі як свідки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 надали показання про те, що з лютого 2018 р. у зв`язку з різким погіршенням стану здоров`я їх матір ОСОБА_5 почала проживати у м. Прилуках спочатку у родині ОСОБА_2 , а з липня 2019 р. по день смерті у родині ОСОБА_1 . Свідки підтвердили, що ФГ «РОСТОК» починаючи з 2020 р. не виплачувало орендну плату, мотивуючи раніше наперед сплаченими коштами, а їх подальші звернення в 2021-2023 р.р. з даного питання були проігноровані.

Про укладення їх матір`ю додаткової угоди від 29.11.2019 року нічого не відомо, вважали, що підписи від її імені виконані сторонніми особами, оскільки вона постійно потребувала сторонньої допомоги. Пояснити підстави для вимоги до відповідача про сплату орендної плати в 2021-2023 р.р., з огляду на строк дії первинного договору оренди від 15.04.2011 р., не змогли. Наголошували, що про існування оспорюваних угод дізнались лише в ході судового розгляду. Правильність нарахування орендної плати за життя їх матері ними не перевірялось.

Представник відповідача ФГ «РОСТОК» - адвокат Атавін О.С. у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував у повному обсязі, наголошуючи на тому, що договірні відносини між орендодавцем та господарством оформлені належним чином, додаткові угоди підписані орендодавцем ОСОБА_5 , а державна реєстрація права оренди проведена з дотриманням положень чинного законодавства.

IV. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що 15.04.2011 р. між ОСОБА_5 та ФГ «Росток» було укладено договір оренди земельних ділянок площею 6,21 га (кадастровий номер 7424187600:03:000:0154) та 1,46 га (кадастровий номер 7424187600:02:000:0700) строком на 10 років.

Згідно з оспорюваною додатковою угодою № 1 до договору оренди земельної ділянки від 15.04.2011 р. (зареєстрованою в ДРРП 02.12.2019 р. приватним нотаріусом Шрайбером В.В.), сторони визначили строк дії договору до 31.12.2031 р.

Згідно свідоцтв про право на спадщину за законом від 11.12.2023 р. після смерті ОСОБА_5 позивачі є співвласниками (у рівних частках по 1/3 кожний) земельних ділянок площею 6,21 га та 1,46 га, розташованих на території Рудівської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області.

Згідно з висновком експерта від 31.08.2026 р. № 1815/26-24, надати категоричну відповідь щодо того, чи виконано підписи від імені ОСОБА_5 самою ОСОБА_5 чи іншою особою, не виявилося можливим.

Клопотань про призначення додаткової експертизи сторони у справі не заявляли. Отже, належність виконання спірних підписів ОСОБА_5 або іншій особі залишилася невстановленою за результатами проведеної експертизи.

V. Норми права, що підлягають застосуванню та мотиви суду.

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру порушення та забезпечувати ефективне поновлення права або інтересу особи.

Згідно зі статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а правочин повинен вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах та він підписаний його стороною або сторонами.

Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності правочину).

Вирішуючи спір, суд виходить із того, що предметом доказування є обставини, з якими позивачі пов`язують відсутність у відповідача права оренди, зокрема факт укладення або неукладення додаткової угоди, наявність волевиявлення орендодавця на зміну строку дії договору та правові підстави державної реєстрації відповідного речового права.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Відповідно до статей 7680 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності відповідно до статті 89 цього Кодексу.

На обґрунтування позовних вимог позивачі посилалися на те, що їхня мати ОСОБА_5 не підписувала додаткову угоду від 29.11.2019 р., а тому не виявляла волевиявлення на продовження строку дії договору оренди земельних ділянок. Як на підтвердження цих доводів позивачі вказували на похилий вік матері, погіршення стану її здоров`я та необхідність сторонньої допомоги.

Оцінюючи наведені обставини, суд виходить із того, що для вирішення спору визначальним є встановлення наявності або відсутності волевиявлення орендодавця на укладення додаткової угоди, оскільки саме з цим позивачі пов`язують відсутність у відповідача права оренди після закінчення строку первинного договору.

Водночас похилий вік особи, погіршення стану її здоров`я та потреба в сторонній допомозі самі по собі не свідчать про те, що особа не могла підписати документ або не мала наміру вчинити відповідний правочин. Наведені обставини підлягають оцінці в сукупності з іншими доказами, які стосуються обставин укладення спірної угоди.

Допитані в судовому засіданні позивачі пояснили, що про укладення додаткової угоди від 29.11.2019 р. їм нічого не відомо, а підписи від імені матері вони вважають виконаними сторонніми особами. Разом із тим, як убачається з їхніх показань, безпосередніми свідками підписання або непідписання спірної угоди вони не були. Тому їхні пояснення щодо відсутності відомостей про укладення угоди та власна оцінка підписів не можуть самостійно підтверджувати факт виконання підписів іншою особою.

Суд також бере до уваги висновок судово-почеркознавчої експертизи від 31.08.2026 р. № 1815/26-24, відповідно до якого надати категоричну відповідь на питання, чи виконані підписи від імені ОСОБА_5 нею особисто або іншою особою, не виявилося можливим.

Отже, результат проведеної експертизи не підтверджує ані доводів позивачів про виконання спірних підписів іншою особою, ані протилежного твердження про їх виконання особисто ОСОБА_5 . Висновок експерта не усуває невизначеності щодо авторства підписів, а тому підлягає оцінці разом з іншими наявними у справі доказами.

Відповідно до статті 110 ЦПК України висновок експерта не має для суду заздалегідь установленої сили та оцінюється разом з іншими доказами. При цьому сам факт неможливості надати категоричну відповідь не може тлумачитися на користь будь-якої зі сторін без урахування решти доказового матеріалу.

Суд також ураховує, що під час судового розгляду справи представником позивачів заявлялося клопотання про призначення у справі саме повторної судової почеркознавчої експертизи (з долученням нового порівняльного матеріалу - оригіналу договору оренди від 15.09.2011 р.), водночас клопотань про призначення додаткової експертизи сторони у справі не заявляли.

З огляду на процесуальну природу інститутів судових експертиз, призначення повторної експертизи (ч. 2 ст. 113 ЦПК України) вимагає доведеності необґрунтованості первинного висновку або його сумнівності, а не простого надання нових документів, які об`єктивно могли б стати підставою для призначення додаткової експертизи за новими чи не дослідженими раніше матеріалами.

Оскільки позивачі обрали процесуальний шлях вимоги саме повторної експертизи, але при цьому не обґрунтували недоліків методики чи процесуальних порушень первинного дослідження, а натомість намагалися заповнити прогалини у своїй доказовій базі новими документами (поданими з порушенням ст.83 ЦПК України), суд не вбачав правових підстав для задоволення такого клопотання.

Таким чином, за умов, коли стороною позивача в особі професійного адвоката не ініціював призначення додаткової експертизи, а підстави для задоволення клопотання про повторну експертизу були відсутні, суд позбавлений можливості здійснювати збирання доказів з власної ініціативи, а відтак оцінює наявний у справі висновок експерта за правилами ст. 89 ЦПК України в сукупності з іншими доказами.

Оцінюючи показання позивачів щодо невиплати орендної плати починаючи з 2020 року та їхніх звернень до ФГ «РОСТОК» у 20212023 роках, суд ураховує, що зазначені обставини самі по собі не підтверджують факту підписання або непідписання ОСОБА_5 додаткової угоди від 29.11.2019 р. Такі пояснення можуть характеризувати перебіг відносин між сторонами, однак не є безпосереднім доказом обставин укладення оспорюваного правочину.

При цьому позивачі не змогли пояснити підстави своїх звернень щодо орендної плати за 20212023 роки з огляду на зазначену ними обставину закінчення строку первинного договору оренди. Водночас сама по собі така поведінка не свідчить про визнання позивачами факту належного укладення додаткової угоди, оскільки вони пояснили, що про її існування дізналися лише під час судового розгляду справи.

Отже, наведені обставини не спростовують і не підтверджують самостійно доводів сторін щодо волевиявлення орендодавця на продовження строку дії договору оренди та підлягають оцінці в сукупності з іншими доказами у справі.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на наведене, саме по собі заперечення позивачами справжності підписів, їхня необізнаність про укладення додаткової угоди та посилання на стан здоров`я матері не є достатніми для висновку про те, що додаткова угода не була нею підписана. Водночас суд не вважає встановленим і протилежний факт - особисте виконання ОСОБА_5 спірних підписів, оскільки категоричного висновку з цього питання експертом не надано.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить із необхідності встановлення обставин, з якими позивачі пов`язують відсутність у відповідача права оренди. За змістом позовних вимог, саме заперечення факту належного укладення додаткової угоди становить основну підставу вимог про визнання права оренди відсутнім, скасування державної реєстрації відповідного речового права та повернення земельних ділянок.

З матеріалів справи вбачається, що первинний договір оренди від 15.04.2011 р. був укладений між ОСОБА_5 та ФГ «РОСТОК», а додатковою угодою № 1 від 29.11.2019 р. передбачено продовження строку дії договору до 31.12.2031 р. Відомості про державну реєстрацію відповідного права оренди також наявні в матеріалах справи. Водночас державна реєстрація сама по собі не є доказом того, що підпис орендодавця на документі виконаний саме ним, і не усуває необхідності перевірки заперечень щодо укладення правочину.

Разом із тим за результатами оцінки досліджених доказів суд не отримав достатніх підстав для висновку про те, що додаткова угода від 29.11.2019 р. не була підписана ОСОБА_5 або що вона не виявляла волі на її укладення. Висновок експерта не підтвердив тверджень позивачів щодо авторства підписів, а інші наведені в рішенні докази також не дозволяють однозначно встановити факт виконання підписів іншою особою.

При цьому суд не ототожнює недоведеність твердження про підроблення підпису із позитивним установленням їх справжності. Висновок суду полягає в тому, що обставини, на які позивачі посилаються як на підставу заявлених вимог, не знайшли достатнього підтвердження за результатами дослідження наявних у справі доказів.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Однак зазначена презумпція не підміняє встановлення факту вчинення правочину його стороною. У цій справі суд ураховує її в контексті наявних матеріалів, не розглядаючи сам факт державної реєстрації або існування письмового документа як безумовний доказ особистого підписання його орендодавцем.

Отже, з урахуванням установлених обставин, змісту первинного договору оренди, додаткової угоди № 1 від 29 листопада 2019 року, матеріалів державної реєстрації, висновку судово-почеркознавчої експертизи та показань позивачів суд доходить висновку, що позивачами не доведено обставин, якими вони обґрунтовують відсутність у ФГ «РОСТОК» права оренди земельних ділянок.

Оскільки вимоги про скасування державної реєстрації права оренди та повернення земельних ділянок обґрунтовані тією самою обставиною - відсутністю належно укладеної додаткової угоди, а доводи на підтвердження цієї обставини не знайшли достатнього підтвердження, суд не вбачає встановлених у межах розгляду справи підстав для задоволення зазначених вимог.

За таких обставин суд доходить висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у частині визнання відсутнім права оренди, скасування рішень про державну реєстрацію прав та записів про інше речове право і зобов`язання повернути земельні ділянки.

VI. Розподіл судових витрат

За правилами ч.1 ст.141 ЦПК України у зв`язку із відмовою суду у задоволенні позовних вимог повністю, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору за подання позову покладаються на останнього.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Фермерського господарства «РОСТОК» про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками, визнання відсутнім права оренди, скасування рішень про державну реєстрацію прав та записів про інше речове право, зобов`язання повернути земельні ділянки - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.Г. Павлов