Рішення № 141052374, 29.10.2026, Тетіївський районний суд Київської області

29.10.2026 Провадження по справі № 2/940/1069/26

Справа № 940/1681/26

РІШЕННЯ

Іменем України

29 жовтня 2026 року Тетіївський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Самсоненка Р.В.

за участю секретаря судових засідань Авілової Т.А.

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в приміщенні суду в м. Тетієві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Тетіївської міської ради про визнання права власності на спадкове майно,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до Тетіївського районного суду Київської області з позовом, в якому просить визнати за нею право власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , що настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке складається з 37/100 частки житлового будинку загальною площею 46.50 кв.м, з яких житлова площа 28.50 м.кв., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері позивачки ОСОБА_2 відкрилася спадщина на 37/100 частки житлового будинку загальною площею 46.50 кв.м., житловою площею 28.50 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належав померлій відповідно до виписки з погосподарської книги від 04.12.2023 року № 455. Спадщину після смерті матері прийняла позивачка. Після смерті ОСОБА_2 в Тетіївській державній нотаріальній конторі заведена спадкова справа № 115/2026 від 12.06.2026 року.

12.06.2026 позивачка звернулась із заявою до державного нотаріуса Тетіївської державної нотаріальної контори, щодо видачі їй свідоцтва про право на спадщину на 37/100 частки вищевказаного житлового будинку.

Оглянувши подані документи нотаріус повідомила, що для видачі свідоцтва про право на спадщину на вищевказаний житловий будинок позивачкою не було подано документ, який підтверджує право власності спадкодавця на 37/100 частки даного житлового будинку. В зв`язку з чим, нотаріус винесла Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 12.06. 2026 року № 381/02-31.

Дійсно, за життя ОСОБА_2 не зареєструвала своє право власності на житловий будинок, але відповідно виписки з погосподарської книги від 04.12.2023 року № 455, згідно запису погосподарської книги № 3 ( Шевченківського відділку пад номером № 1076-1 архівного фонду Р- 17 «Кашперівська сільська рада, село Кашперівка, Тетіївський район, Київської області», на 2016-2023 роки за ОСОБА_2 рахується 37/100 житлового будинку з надвірними будівлями (1978 року забудови), за адресою: АДРЕСА_1 .

За вказаних обставин, позивачка ОСОБА_1 не може реалізувати своє право на спадщину.

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 25.09.2026 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено справу до підготовчого засідання.

У підготовче засідання позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Порхун О.П. не прибули, представник позивачки надала до суду клопотання, в якому просить справу розглядати за відсутності позивачки та її представника, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Представник відповідача Тетіївської міської ради у підготовче засідання не прибув, через канцелярію суду подав відзив, в якому зазначив про визнання позову. Разом з тим, просить розгляд справи здійснювати за відсутності представника відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Враховуючи подані сторонами заяви про розгляд справи за їхньої відсутності, дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі доказив їх сукупності, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 02.03.2020.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої входить 37/100 частки житлового будинку загальною площею 46.50 кв.м., житловою площею 28.50 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належав померлій відповідно до виписки з погосподарської книги від 04.12.2023 року № 455.

Спадкоємцем за законом до майна померлої ОСОБА_2 є її дочка ОСОБА_1 , яка є позивачкою по справі, та прийняла спадщину після смерті матері, що підтверджується копією її свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 11.03.1995 року, копією повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00059026758 від 12.06.2026 та копією спадкової справи № 115/2026 заведеної в Тетіївській державній нотаріальній конторі.

На звернення позивачки до державного нотаріуса Тетіївської державної нотаріальної контори Давидової С.М. з заявою про видачу на її ім`я свідоцтва про право на спадщину за законом на 37/100 частки житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , їй було відмовлено у зв`язку з відсутністю документу, що встановлює право власності на 37/100 частки вищезазначеного житлового будинку.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 1 «Про судову практику у справах про спадкування» передбачено, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Оскільки позивачка позбавлена можливості здійснити своє право на спадкування за законом у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу, таке право підлягає захисту в судовому порядку.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.

Саме до такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22.09.2021 року у справі № 227/3750/19.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже, враховуючи наведені вище норми права, оцінюючи надані докази, приймаючи до уваги визнання відповідачем позову, встановивши фактичні обставини справи, а саме, що померлій ОСОБА_2 належало 37/100 частки житлового будинку загальною площею 46.50 кв.м, з яких житлова площа 28.50 м.кв., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , її спадкоємцем за законом є позивачка, яка спадщину прийняла, втім в позасудовому порядку позбавлена можливості оформити право власності на дану частку будинку у зв`язку з відмовою державного нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, а будь - яких інших спадкоємців, які б претендували на вказане майно судом не встановлено, тому це право позивачки підлягає захисту судом шляхом його визнання.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

У контексті вищенаведеного, суд вважає наведене обґрунтування цього рішення достатнім.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 16, 328, 1216, 1218, 1223, 1296 ЦК України, статтями 3, 10, 12, 81, 200, 206, 247,264-268, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Тетіївської міської ради про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на спадкове майно, яке складається з 37/100 частки житлового будинку загальною площею 46.50 кв.м, з яких житлова площа 28.50 м.кв, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , що настала ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Р.В. Самсоненко