Рішення № 141052211, 20.10.2026, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/4862/26

Провадження 2-3166/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2026 року Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Потабенко Л.В.

при секретарі Савчин М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ТОВ «Юніт Капітал» звернулося в суд з позовом через систему «Електронний суд» до відповідача ОСОБА_1 , у якому просило стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості за кредитним договором № 206447 від 26.10.2025 у розмірі 11171,70 грн., а також понесені судові витрати. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 26.10.2025 року між ТОВ «ФК «КРЕДІТПЛЮС» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 206447 у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Відповідно до умов якого, ТОВ «ФК «КРЕДІТПЛЮС» надало відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 6 945,00 грн, які були перераховані на банківську карту відповідача НОМЕР_1 .

03.04.2026 р. ТОВ «ФК «КРЕДІТПЛЮС» і ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» уклали договір факторингу №03042026, згідно умов якого позивач, як новий кредитор, набув право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором. Тому дану заборгованість позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку.

З огляду на вище викладене просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 11171,70 грн., яка складається з 6 945,00 грн.- заборгованість по кредиту, 3 725,70 грн. заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредиту, 501,00 грн. заборгованість по комісії.

Ухвалою судді від 07.08.2026 року відкрито провадження по справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

В судове засідання представник позивача не з`явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, але подав заяву про часткове визнання позовних вимог, визнав заборгованість по тілу кредиту, та комісії, в задоволенні решти позовних вимог просив відмовити.

Враховуючи, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26.10.2025 року між ТОВ «ФК «КРЕДІТПЛЮС» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 206447 у формі електронного документу з використанням електронного одноразового ідентифікатора за яким ТОВ «ФК «КРЕДІТПЛЮС» виконав своє грошове зобов`язання та надало відповідачу грошові кошти у розмірі 6 945,00 грн на її банківську карту НОМЕР_1 , а ОСОБА_1 зобов`язувалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування грошовими коштами.

Таким чином, ТОВ «ФК «КРЕДІТПЛЮС» виконав своє зобов`язання за кредитним договором перед відповідачем, яка в свою чергу неналежно виконувала умови договору, в результаті чого у неї виникла заборгованість у сумі 11 171,70 грн, що підтверджується випискою з особового рахунку.

Згідно з розрахунком ТОВ «Юніт Капітал» кредитної заборгованості за кредитним договором № 206447 від 26.10.2025 року, заборгованість відповідача перед позивачем становить 12 371,70 грн., яка складається з 6 945,00 грн.- заборгованість по кредиту, 3 725,70 грн. заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредиту, 501,00 грн. заборгованість по комісії та 1 200,00 заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Таким чином, відповідач згідно розрахунку позивача має непогашену заборгованість перед позивачем за кредитним договором № 206447 від 26.10.2025 року у розмірі 12 371,70 грн.

03.04.2026 року між ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (Фактор) і ТОВ «ФК «КРЕДІТПЛЮС» (Клієнт) укладено договір факторингу №03042026, згідно умов якого ТОВ «ФК «КРЕДІТПЛЮС» відступило позивачу, як новому кредитору, права вимоги, строк платежу за якими настав або виникнуть у майбутньому до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрах прав вимоги (додаток №1), зокрема й до ОСОБА_1 за кредитним договором № 206447 від 26.10.2025 року у загальній сумі заборгованості 12 371,70 грн., яка складається з 6 945,00 грн.- заборгованість по кредиту, 3 725,70 грн. заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредиту, 501,00 грн. заборгованість по комісії та 1 200,00 заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи). Перехід від клієнта до фактора прав вимоги відбувається з моменту підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог та акту приймання-передачі реєстру по формі, встановленій у додатках (п.4.1) і дана обставина підтверджена актом приймання-передачі реєстру прав вимог .

За розрахунками позивача, станом на момент подання позовної заяви, заборгованість відповідача за кредитним договором, становить 12 371,70 грн., яка складається з 6 945,00 грн.- заборгованість по кредиту, 3 725,70 грн. заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредиту, 501,00 грн. заборгованість по комісії та 1 200,00 заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи). Зазначений розрахунок не спростований відповідачем.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем в межах позовних вимог заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором в розмірі 11 171,20 грн., тобто за виключенням заборгованості за штрафними санкціями в розмірі 1 200,00 грн.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд встановив, що спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються загальними положення ЦК України про зобов`язання та параграфом 2 Глави 71 ЦК України "Кредит".

Вирішуючи спір, суд виходить з таких мотивів та норм права.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначеній родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлений договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

А згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про споживче кредитування" договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію".

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання,- в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

У ході розгляду справи суд встановив, що 26.10.2025 року між сторонам за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено електронний договір №206447 про надання споживчого кредиту.

Сторони узгодили в письмовій формі таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (графік платежів), що становить додаток до укладеного між сторонами договору від 26.10.2025.

З метою підписання договору, а також підтвердження ознайомлення з правилами та іншими документами, відповідачу було надано одноразовий ідентифікатор У кредитному договорі, укладеному між сторонами, зазначено основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту, порядок повернення кредиту тощо.

Докази повернення відповідачем кредиту, сплати процентів за користування кредитом та комісії в порядку та на умовах, передбаченими спірним договором, у справі відсутні.

Оскільки всупереч наведеним нормам закону та умовам спірного договору відповідач не виконав свої зобов`язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором у встановлені ним строки, позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором належить задовольнити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача ТОВ «Юніт Капітал» судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2 662,40 грн, які сплачено позивачем за подання позову до суду.

Крім іншого, ТОВ «Юніт Капітал» у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

Приписами частин 1 та 3 ст.133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.ст. 15, 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За змістом ч.ч. 5-6 ст.137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до приписів частин 1 та 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Матеріалами справи підтверджується, що правнича допомога у справі згідно з договором про надання правової допомоги від 20.01.2026 року ТОВ «Юніт Капітал» надавалася адвокатським бюро «Тимошенко та партнери». Згідно акту прийому-передачі наданих послуг від 05.06.2026 року загальна вартість наданих послуг адвокатського бюро за правову допомогу у суді першої інстанції складає 7000 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.10.2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).

Дослідивши подані представником позивача докази та матеріали справи, суд вважає, що в даному випадку заявлений позивачем розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 7000 грн. є значно завищеним та не співмірним зі складністю справи, з виконаною адвокатом роботою, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та ціною позову.

Суд враховує, що предмет спору у даній справі є однотипним, а тому не потребував вивчення великого обсягу фактичних даних та судової практики; справа не характеризується наявністю виключної правової проблеми та містить незначний обсяг обставин, які відносяться до предмета доказування; позовна заява не потребувала складних правових досліджень та значного аналізу справи, не вимагала від представника позивача надмірного обсягу юридичної і технічної роботи.

Відтак, суд вважає, що обґрунтованими та співмірними в даному випадку є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 76-80, 259, 265, 273, 280-284, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 34, офіс 333, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 43541163) заборгованість за кредитним договором № 206447 від 26.10.2025 року у розмірі 11 171,70 грн., сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правову допомогу в розмірі 4000 грн., а всього стягнути 17 834,10 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.В.Потабенко