Рішення № 141052035, 28.09.2026, Макарівський районний суд Київської області

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Димитрія Ростовського, 35, селище Макарів, Бучанський район, Київська область, 08001,

тел. (063)069-85-65, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2026 р. Справа № 370/2505/26

Провадження № 2/370/1321/26

Макарівський районний суд Київської області у складі головуючого судді Білоцької Л.В., із секретарем Хоменко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у с-щі Макарів Київської області у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до Макарівської селищної ради про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Макарівської селищної ради (далі - відповідач) про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно.

В обґрунтування позову позивач вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її рідний брат, ОСОБА_2 , який починаючи з 2013 року та на момент смерті постійно проживав по АДРЕСА_1 .

Вказаний житловий будинок та земельна ділянка по АДРЕСА_1 належить позивачці та її братові на праві спільної часткової власності у рівних частинах по 1/2 частині кожному. Вказаний житловий будинок і земельну ділянку вони із братом успадкували після смерті їхньої матері, ОСОБА_3 , у серпні 1996 року, про що були видані відповідні свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 21.08.1996.

Успадкований будинок позивач із братом використовували для періодичного проживання та ведення господарства, обробляли та доглядали за земельною ділянкою. На той час вона та брат мали місце роботи та енергію, щоб працювати.

Приблизно в середині 2012 року її брат, ОСОБА_2 звільнився із роботи у зв`язку із віком на пенсію, при цьому житлову кімнату у гуртожитку заводу він змушений був звільнити, оскільки не зміг її приватизувати з певних причин.

Після цього, на початку 2013 року ОСОБА_2 переїхав на постійне місце проживання до житлового будинку по АДРЕСА_1 , співвласником якого він являється.

ОСОБА_2 все життя проживав одиноко, не був одружений та не мав дітей, тому коли він став хворіти позивач постійно за ним доглядала та допомагала. Через необхідність надання постійної допомоги, яка виникла у результаті хвороби у брата, вона була вимушена переїхати у с-ще Макарів на постійне проживання.

На день смерті ОСОБА_2 разом із ним, починаючи з квітня 2014 року постійно проживала позивачка, ОСОБА_1 , яка не зареєстрована у вказаному житловому будинку в розумінні Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», однак від 01 серпня 1996 року являється одним із власників вказаного домоволодіння.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина за законом, яка складається з 1/2 частини житлового будинку із погосподарськими спорудами та 1/2 частини земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

Житловим будинком, в тому числі і частиною, що належить померлому брату позивач користується постійно, тобто з першого дня отримання його у спадщину та державної реєстрації права власності на нього.

За життя ОСОБА_2 ніякого заповіту щодо свого майна не складав, таким чином відкриття та прийняття спадщини відбувається за законом. Позивачка ОСОБА_1 та спадкодавець, ОСОБА_2 є рідними братом та сестрою, таким чином позивачка являється єдиними спадкоємцями другої черги за законом, оскільки спадкодавець проживав одиноко - не був одружений та не має дітей.

Позивач після смерті брата заяви про прийняття спадщини не подавала, оскільки вважала себе повноцінним спадкоємцем та такою, що прийняла спадщину, оскільки на момент смерті спадкодавця проживала разом з ним, вступила у володіння спадковим майном 1/2 частиною житлового будинку та земельної ділянки, при цьому не відмовилася від прийняття спадщини.

Наприкінці квітня 2026 року позивач звернулася до нотаріальної контори приватного нотаріуса Дурицького А.П. для відкриття спадкової справи та оформлення свідоцтва про право на спадкове майно - частину житлового будинку та земельної ділянки. Однак нотаріусом було відмовлено у відкритті спадкової справи та видачі свідоцтва про право на спадщину з огляду на пропуск шестимісячного строку для подачі заяви про прийняття спадщини.

Враховуючи викладене, позивач просила суд:

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме: факт того, що ОСОБА_1 постійно проживала із спадкодавцем ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме на:

- 1/2 частину житлового будинку з відповідною кількістю надвірних будівель та господарських споруд по АДРЕСА_1 (А) житловий будинок загальною площею 70,5 м2, житловою площею 47,8 м2; (а) сіни; під (а) погріб; ґанок, (Б) сарай; (В) вбиральня; № 1 колодязь; № 2-4 огорожа; І тротуар.

- 1/2 частину земельної ділянки по АДРЕСА_1 , із кадастровим номером 3222755100:01:038:0017, площею 0,135 га, що призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд.

Ухвалою суду від 24.08.2026 позов ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд цивільної справи постановлено здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 28.09.2026, встановлено відповідачу 15-тиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву відповідно до ст. 178 ЦПК України.

Ухвалою суду від 28.09.2026 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті в цей же день.

У судове засідання належним чином повідомлені сторони не з`явилися.

Від представника позивача адвоката Живаги О.В. надійшла заява про розгляд справи у його та позивача відсутність, вказавши про підтримання позовних вимог, які просив задовольнити.

Відповідач згідно поданого клопотання просив справу розглянути у відсутність представника за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослі дивши письмові матеріали справи, суд встановив наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер рідний брат позивачки ОСОБА_2 (а.с. 11, 12, 13).

26.05.2026 депутатом Макарівської селищної ради Бучанського району, ОСОБА_4 , складено Акт про встановлення та підтвердження того, що у спільній частковій власності ОСОБА_1 та її рідного брата, ОСОБА_2 , перебуває житловий будинок із надвірними господарськими спорудами загальною площею 58,9 м2, житловою площею 47,8 м2 та земельна ділянка площею 0,135 га, що розташовані по АДРЕСА_1 . Починаючи із травня 2013 року та до дня смерті, ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , постійно проживав у зазначеному вище спільному будинку без реєстрації місця проживання. ОСОБА_1 з квітня 2014 року постійно проживала разом із своїм братом, ОСОБА_2 , у спільному житловому будинку по АДРЕСА_1 до дня його смерті, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Протягом зазначеного періоду ОСОБА_1 вела спільне господарство разом ОСОБА_2 , доглядала та утримувала брата у період його тяжкої хвороби (а.с. 26).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина за законом, яка складається з 1/2 частини житлового будинку із погосподарськими спорудами та 1/2 частини земельної ділянки по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222755100:01:038:0017.

Вказаний житловий будинок та земельна ділянка по АДРЕСА_1 належить позивачці та її братові ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності у рівних частинах по 1/2 частині кожному, які вони успадкували після смерті їхньої матері, ОСОБА_3 , у серпні 1996 року, про що були видані відповідні свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 21.08.1996 (а.с. 14-17).

Право власності на частку вказаного майна в Державному реєстрі речових прав зареєстровано за позивачем та її братом ОСОБА_2 10.09.2004 (а.с. 20, 21).

Наприкінці квітня 2026 року позивач звернулася до нотаріальної контори приватного нотаріуса Дурицького А.П. для відкриття спадкової справи та оформлення свідоцтва про право на спадкове майно - частину житлового будинку та земельної ділянки. Однак нотаріус листом від 21.04.2026 відмовив у відкритті спадкової справи та видачі свідоцтва про право на спадщину з огляду на пропуск шестимісячного строку для подачі заяви про прийняття спадщини (а.с. 27).

Хоча вказаний лист приватного нотаріуса не є постановою про вчинення нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину, однак за своїм змістом він засвідчує факт відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за спірне майно.

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 27.02.2019 р. по справі №369/8878/16-ц, при наданні оцінки листам нотаріусів, у яких зазначено про причини невидачі спадкоємцям свідоцтв про право на спадщину, необхідно виходити із їх змісту та відповідно враховувати підстави, зазначені нотаріусами. При цьому істотне значення мають підстави, які унеможливлюють у будь-якому випадку в майбутньому видачу таких свідоцтв нотаріусами, тому при наявності таких підстав незалежно від форми відповіді нотаріуса - лист чи постанова про відмову у видачі свідоцтва, необхідно виходити з того, що у спадкодавця можливість оформити спадщину у нотаріуса відсутня.

А тому суд приймає наявний в матеріалах справи лист приватного нотаріуса та вважає його достатнім доказом наявності у позивача перешкод в отриманні свідоцтва про право на спадщину, що в свою чергу дає їй право звернутись до суду з даним позовом.

З технічного паспорта на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами вбачається, що до складу домоволодіння по АДРЕСА_1 входить: (А) житловий будинок загальною площею 70,5 м2, житловою площею 47,8 м2; (а) сіни; під (а) погріб; ґанок, (Б) сарай; (В) вбиральня; № 1 колодязь; № 2-4 огорожа; І тротуар (а.с. 18-19).

Вирішуючи даний спір, суд керується також наступним.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. ст. 76-79 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи зокрема про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 315 ЦК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно з пунктами 2, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Місцем проживання фізичної особи згідно з частиною першою статті 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Статтями 2, 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця доживання в Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.

Право на вибір місця проживання закріплено у ст. 33 Конституції України, якою визначено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до п. 3.19, п. 3.20 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. № 296/5, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї. Факт постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини підтверджується: витягом з реєстру територіальної громади; довідкою про реєстрацію місця проживання; іншим документом, що може підтверджувати відповідний факт (паспортом громадянина України, виготовленим у формі книжечки, з відміткою про реєстрацію постійного місця проживання громадянина, якщо спадщина відкрилась до 01 грудня 2021 року, рішенням суду тощо).

Таким чином, відсутність реєстрації місця проживання позивача ОСОБА_1 за місцем проживання спадкодавця ОСОБА_2 не може бути доказом того, що вона не проживала зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, що узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17 (провадження № 61-44149св18).

Тож, встановлення факту постійного проживання позивача зі спадкодавцем її покійним братом на час відкриття спадщини, позивачу необхідно для оформлення своїх спадкових прав, як спадкоємця за законом другої черги.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків фізичної особи, яка померла (спадкодавець) до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 та 1223 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1262 ЦК України, у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері..

Згідно з ч. 1, ч. 2, ч. 3 та ч. 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину за законом/заповітом.

Відповідно до положень частин другої та третьої пункту 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 р. №7 «Про судову практику у справах про спадкування», за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки з наданих позивачем доказів, достовірно встановлено факт постійного проживання позивача на час відкриття спадщини із спадкодавцем її покійним братом, отже позивач вважається такою, що спадщину після смерті брата прийняла, до складу спадщини увійшло нерухоме майно, щодо якого нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Судові витрати не підлягають стягненню з відповідача, оскільки відповідач не вчиняв протиправних дій, що стали підставою даного позову.

Керуючись ст. ст. 5, 76-81, 83, 95, 247, 265, 354-355 ЦПК України суд,

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Макарівської селищної ради про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт того, що ОСОБА_1 постійно проживала із спадкодавцем ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме на:

- 1/2 частину житлового будинку з відповідною кількістю надвірних будівель та господарських споруд по АДРЕСА_1 (А) житловий будинок загальною площею 70,5 м2, житловою площею 47,8 м2; (а) сіни; під (а) погріб; ґанок, (Б) сарай; (В) вбиральня; № 1 колодязь; № 2-4 огорожа; І тротуар.

- 1/2 частину земельної ділянки по АДРЕСА_1 , із кадастровим номером 3222755100:01:038:0017, площею 0,135 га, що призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо воно не проголошувалося з дати складання повного його тексту.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 28.09.2026.

Реквізити сторін:

ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Макарівська селищна рада: 08001, Київська обл., Бучанський р-н, с-ще Макарів, вул. Димитрія Ростовського, 30, ЄДРПОУ 04362183.

Суддя Л.В. Білоцька