Рішення № 141050751, 28.10.2026, Черняхівський районний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 293/1213/26

Провадження № 2/293/1011/2026

28 жовтня 2026 рокуселище ЧерняхівЧерняхівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді Проценко Л.Й.

за участю секретаря судового засідання Ничипорук Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Черняхів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення зхаборгованості

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

14.08.2026 ТОВ "Фінансова компанія "Діжди фінанс" в особі представника Романенко М.Е, звернулось до Черняхівського районного суду Житомирської області з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором. За змістом позову позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором №239845 від 31.07.2023 в розмірі 10950,00 грн, а також судові витрати, які складаються із сплаченого судового збору в розмірі 2662,40 грн. та 6000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 31.07.2023 укладено електронний кредитний договір №239845, за умовами якого відповідачу перераховані кредитні кошти на картковий рахунок № НОМЕР_1 в сумі 3000,00 грн

Позивач вказує, що внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов`язань з повернення кредиту у відповідача утворилась заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 10950 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 3000,00 грн.; заборгованість за відсотками 7950,00 грн.;

14.09.2023 первісний кредитор змінив найменування із ТОВ «Займер» на ТОВ «Клай Інвест".

19.04.2024 між ТОВ «Клай Інвест" та ТОВ "Діджи Фінанс" укладено договір факторингу № 568/ФК-24, відповідно до умов якого ТОВ «Клай Інвест" відступило на користь ТОВ "Діджи Фінанс" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №239845 від 31.07.2023.

Позивач зазначає, що всупереч умов кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов`язання та заборгованість за кредитом не погасив.

З метою захисту свого порушеного права позивач звернувся до суду з даним позовом.

ІІ. Процедура та позиції сторін

14.08.2026 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана для розгляду судді Проценко Л.Й.

Згідно вимог ч.8 ст.187 ЦПК України судом отримано відповідь щодо зареєстрованого місця проживання відповідача (а.с.57).

25.08.2026 суд постановив ухвалу, якою прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Розгляд справи постановив здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Перше судове засідання суд призначив на 11:00 год. 24.09.2026. Також суд ухвалою від 25.08.2026 задовольнив клопотання представника позивача про витребування доказів (а.с.59-60).

01.10.2026 з АТ КБ «Приватбанк» надійшли витребувані судом докази.

24.09.2026 та 26.10.2026 сторони в судове засідання не з`явились. Представник позивача у поданій заяві просив розгляд справи проводити у відсутності представника банку. Позов підтримує в повному обсязі. Відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки до суду не повідомив. Відзив на позов не подав. Поштові конверти надіслані на адресу місця реєстрації відповідача повернулися до суду без вручення адресату з відміткою поштового відділення "адресат відсутній".

Як встановлено, частиною 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

В ході розгляду справи, суд відповідно до п.4 ч.5 ст.12 ЦПК України, створив сторонам всі умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ЦПК України.

ІІІ. Національне законодавство, що підлягає застосуванню

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

В частинах першій, другій статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно вимог частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною 1 статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначені статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору невстановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Згідно статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов`язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити відсотки.

Частина 2 статті 1056-1 ЦК України визначає, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

У пунктах 5, 6 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт)може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання зокрема електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Нормами ст.514ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.516ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст.517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до ст.1077ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

ІV. Обставини, встановлені судом, докази на їх підтвердження та мотиви суду

31.07.2023 між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 укладений договір про надання фінансового кредиту №239845 (а.с.36-41).

Відповідно до п.1.1. договору передбачено, що товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 3000 грн 00 коп на умовах строковості, зворотності, платності (далі кредит), а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Згідно із п. 1.2. договору сторонами погоджено, що кредит надається строком на 90 днів, тобто до 13.08.2023. Строк дії договору 14 днів. Але в будь якому випадку, договір діє до повного його виконання сторонами. Клієнт не має права ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених договором.

Також відповідно до п.1.3. договору, за користування кредитом клієнт сплачує товариству 1825 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 5 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки фіксована. Без письмової згоди клієнта товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за договором.

Відповідно до умов договору, невід`ємною частиною цього договору є публічна пропозиція (оферта) товариства на укладення договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів, яка розміщена на сайті товариства www.cly.com.ua. ( п.1.7. договору).

Відповідно до Додатку №1 який є невід`ємною частиною до договору фінансового кредиту № 239845 від 31.07.2023, сторонами погоджено розрахунок та загальну вартість кредиту (а.с.40 зворот - 41).

Згідно із довідкою про ідентифікацію, виданої ТОВ «Клай Інвест" (первісний кредитор), Товариство підтверджує ідентифікацію позичальника при укладенні договору №239845 із зазначенням одноразового ідентифікатора КL9847, номер телефону ( НОМЕР_2 ), на який було відправлено ідентифікатор та номер картки НОМЕР_1 (а.с. 22).

Відповідно до отриманої судом інформації від АТ КБ "Приватбанк" на ім`я ОСОБА_1 в АТ КБ "Приватбанк" емітована картка № НОМЕР_3 та згідно доданої виписки про рух коштів по картці 31.07.2023 перераховано кошти кредиту на суму 3000,00 грн.

14.09.2023 первісний кредитор змінив найменування із ТОВ «Займер на ТОВ «Клай інвест», що підтверджується витягом із ЄДР (а.с.11-14).

Згідно із розрахунком заборгованості, сформованим за договором № 239845 від 31.07.2023 ТОВ «Клай Інвест", заборгованість відповідача станом на 18.04.2024 становить в розмірі 10950,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 3000,00 грн.; заборгованість за процентами 7950,00 (а.с.17-19).

19.04.2024 між ТОВ "Клай Інвест" та ТОВ «Діджи фінанс» укладений договір факторингу № 568/ФК-24, відповідно до умов якого ТОВ "Клай Інвест" відступило на користь ТОВ "Діджи Фінанс" право вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 239845 від 31.07.2023 (а.с. 23-26).

Про перехід та набуття таких прав вимоги заборгованості за кредитним договором до відповідача, окрім договору відступлення прав вимоги, позивач додає копії акту прийому-передачі реєстру права вимоги за договором факторингом № 568/ФК-24; копія витягу з реєстру боржників, відповідно до якого позивач набув права вимоги до первісного кредитора до відповідача в загальній сумі 10950 грн (а.с.16); копію платіжної інструкції на підтвердження оплати за умовами договору факторингу № 568/ФК-24 від 19.04.2024 (а.с.43).

Судом встановлено, що відповідач з умовами договору був ознайомлений, підписав кредитний договір, однак умови договору порушив. Зворотного відповідачем не доведено.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту в розмірі 3000,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Водночас, суд критично оцінює розмір заборгованості, які позивач просить стягнути з відповідача по вищезазначеному договору в частині нарахованих відсотків за користування кредитом.

При цьому суд враховує, що Договором передбачено, що відповідачу кредит надано строком до 13.08.2023 на 14 днів.

Пунктом 1.3 кредитного договору передбачено, що за користування кредитом проценти за користування кредитом клієнт сплачує товариству 1825% річних від суми кредиту в розрахунку 5% на добу.

Розмір відсотків згідно додатку №1 «Графік платежів» до цього договору встановлено в сумі 2100,00 грн.

Однак, в порядку ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України позивачем не надано суду доказів, а матеріали справи таких не містять, щодо пролонгації строку кредитування, зміни процентної ставки чи оновлення Графіку розрахунків, які б передбачали сплату відповідачем процентів у розмірі 7950,00 гривень.

Отже, позивачем нараховувалися проценти після закінчення строку дії договору про споживчий кредит без належних правових підстав.

Відповідно до вимог ст. 4, 6 Цивільного кодексу України, основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду в постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, згідно якої після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та пеню за кредитом припиняється.

Отже, обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за користування кредитом, нарахованих в межах строку кредитування в період з 31.07.2023 року по 13.08.2023 в розмірі 2100,00 грн, що відповідає положенням як ст. 1048 ЦК України так і п.1.3 кредитного договору №239845 від 31.07.2023 та додатку № 1 «Графік платежів» до вказаного кредитного договору.

Відповідно до норм закріплених у ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

За викладених фактичних обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в загальному розмірі 5100,00 гривень.

V. Розподіл судових витрат

Згідно частини першої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 133 ЦПК України).

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Діджи фінанси» понесло витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом справи в суді в розмірі 6000,00 грн, що підтверджується договором №42649746/2 про надання правничої допомоги від 01.06.2026, додатковою угодою №239845 до договору №42649746/2 про надання правничої допомоги від 21.07.2026, актом надання послуг від 21.07.2026.

Відповідно до частини 4 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Враховуючи складність справи, яка є малозначною та однотипною, а також виконані представником позивача роботи (надані послуги) щодо складання позовної заяви та формування додатків до неї, розмір задоволених позовних вимог, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 гривень.

На підставі статті 141 ЦПК України судовий збір слід стягнути з відповідача на користь позивача у сумі 1240,15 грн, пропорційно до задоволених позовних вимог (46,58%).

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 18, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» заборгованість за кредитним договором №239845 від 31.07.2023 у розмірі 5100 (п`ять тисяч сто) гривень 00 копійок, 1240 (одну тисячу двісті сорок) гривень 15 копійок судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників у справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс», код ЄДРПОУ: 42649746, адреса: 07406, Київська область, м.Бровари, вул.Симона Петлюри, 21/1.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 28.10.2026

Головуюча суддяЛюдмила ПРОЦЕНКО