Рішення № 141049694, 29.10.2026, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/11562/26

Категорія 62

2/295/5300/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого судді Зосименка О.М.,

при секретарі Хінцинській В.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління житлового господарства Житомирської міської рада про визнання права на приватизацію та зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління житлового господарства Житомирської міської рада в якому просила суд визнати за нею право на приватизацію квартири АДРЕСА_1 та зобов?язати управління житлового господарства Житомирської міської ради вчинити дії по приватизації квартири АДРЕСА_1 за відсутності ордеру на жиле приміщення.

В обґрунтування позову вказала, що з наймачем квартири АДРЕСА_1 після смерті своєї матері та в березні 2026 року позивач звернулася до управління житлового господарства Житомирської міської ради із заявою про приватизацію вказаної квартири, однак відповіддю від 18.03.2026 року №25/B-2587 їй відмовлено у здійсненні приватизації вищезгаданої квартири через відсутність ордеру.

У відзиві на позов відповідач заперечив щодо позову, вказавши, що ордер є необхідною умовою для реалізації права на приватизацію.

В останнє судове засідання сторони не з`явимлися, від представників сторін надійшли заяви про розгляд справи у їх відсутність. Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Як вбачається з витягу рішення Виконавчого комітету Житомирської міської ради від 15.05.2026 року №655 «Про визнавання громадян наймачами займаних жилих приміщень (квартир)» ОСОБА_1 визнано наймачем квартири АДРЕСА_1 язку зі смертю наймача - (її матері) - ОСОБА_2 . Особовий рахунок на ОСОБА_2 закрито.

Листом Управління житлового господарства Житомирської міської ради від 18.03.2026р. за №25/B-2587 позивача повідомлено, що питання приватизації квартири АДРЕСА_1 не може бути прийнято до розгляду через відсутність ордеру, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Відповідно до п. 11 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом.

Згідно ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», об`єктом приватизації є квартири, які перебувають в віданні місцевих рад, державних підприємств, установ, організацій, незалежно від їх відомчої належності.

Відповідно до ст. 3 Закону України зазначеного закону, - приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків) з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю; продажу надлишків загальної площі квартир (будинків) громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.

Зазначеним Законом регламентований порядок набуття права власності на житло громадянами України, які користуються державним житловим фондом, з обмеженнями, визначеними п. 2 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Закон передбачає, що метою приватизації державного житлового фонду є створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, залучення громадян до участі в утриманні і збереженні існуючого житла та формування ринкових відносин.

Приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах, та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв) державного житлового фонду на користь громадян України.

Згідно з п. 5 ст. 5 вищевказаного Закону, кожний громадянин України має право приватизувати житло, яке він займає безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку, або частковою доплатою один раз.

Відповідно до ч. 1 ст. 345 ЦК України, фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.

Частиною 2 цього закону не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам`яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Як встановлено судом першої інстанції, квартира АДРЕСА_1 належить до об`єктів приватизації відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», і не входить до переліку об`єктів, що не підлягають приватизації, передбаченого ст. 2 вказаного Закону.

У ч. 10 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», закріплено, що органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Перелік таких випадків чітко визначений у законодавстві і є вичерпним.

До них відноситься відсутність у особи права на приватизацію (ч.2 ст. 1 закону «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»), заборона приватизувати конкретне приміщення (ч.4 ст.1 закону «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», ч.2 ст.2 закону «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Згідно з п.17 положення №396 «Про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.

Пунктом 18 Положення №396 затверджено перелік документів, які подаються громадянином до органу приватизації.

Статтею 8 Конвенції закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров?я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

У пункті 36 рішення від 18 листопада 2004 року у справі «Прокопович проти Росії» ЄСПЛ визначив, що концепція «житла» за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. «Житло» - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. То чи є місце конкретного проживання «житлом», що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме від наявності достатніх триваючих зв?язків з конкретним місцем проживання (рішення ЄСПЛ у справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 11 січня 1995 року, пункт 63).

Таким чином, тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції.

Принцип пропорційності у розумінні Європейській суд з прав людини полягає в оцінці справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов?язаними з втручанням у право людини на повагу до житла, й інтересами особи, яка зазнає негативних наслідків від цього втручання. Пошук такого балансу не означає обов?язкового досягнення соціальної справедливості у кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обгрунтованої пропорційності) між легітимною метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа внаслідок втручання в її право на повагу до житла несе надмірний тягар. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були би менш обтяжливими для прав і свобод цієї особи, оскільки обмеження її прав не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для досягнення вказаної мети.

Обов?язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об?єктивності з?ясування обставин справи та оцінки доказів.

Матеріалами справи підтверджено, що у спірну квартиру позивач вселилися на законних підставах та стала наймачем квартири після смерті своєї матері, протягом тривало часу є зареєстрованою за відповідною адресою. Законність її проживання у квартирі відповідачем не спростована, вимоги про усунення перешкод у користуванні зазначеним житлом відповідач протягом усього часу проживання позивача не заявлено.

Згідно довідки Управління житлового господарства Житомирської міської ради від 02.04.2026р. позивач не використала право на приватизацію державного житлового фонду у м. Житомирі. Єдиною підставою для відмови у реалізації права на приватизацію позивачем стало відсутність ордеру.

Згідно п. 72 Правил квартирного обліку при вселенні в надане житлове приміщення громадянин здає ордер у житлово-експлуатаційну організацію, а за її відсутності відповідному підприємству, установі, організації. Ордер зберігається як документ суворої звітності. Одночасно подаються паспорти усіх членів сім`ї, включених до ордера, з відміткою про виписку з попереднього місця проживання.

Разом з тим, оскільки матеріали справи містять довідку про те, що позивач право на приватизацію державного житлового фонду не використовувала, враховуючи п. 72 Правил квартирного обліку, посилання на відсутність ордеру як на підставу відмови у приватизації квартири є безпідставне.

З врахуванням вищезазначених норм права, встановивши відсутність підстав для відмови позивачу в приватизації квартири, встановлених Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» та зважаючи на положення п. 72 Правил квартирного обліку, і на те, що наймачем позивач стала вищевказаної квартири АДРЕСА_1 , лише після смерті попереднього наймача - (її матері) - ОСОБА_2 на підставі рішення Виконавчого комітету Житомирської міської ради від 15.05.2026 року №655 «Про визнавання громадян наймачами займаних жилих приміщень (квартир)», суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючисьст.ст. 12, 13, 81, 211, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,

ухвалив:

позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 право на приватизацію квартири АДРЕСА_1 та зобов?язати Управління житлового господарства Житомирської міської ради вчинити дії по приватизації квартири АДРЕСА_1 за відсутності ордеру на жиле приміщення.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд міста Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Зосименко