Рішення № 141049454, 28.10.2026, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/1755/26

Провадження № 2/459/1838/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2026 року Шептицький міський суд Львівської області в складі головуючого судді Мельникович М. В., за участю секретаря судового засідання Штибель А. Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Шептицькому за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

У С Т А Н О В И В :

Представник позивача через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» звернувся до суду з вищевказаним позовом до відповідачки, в якому просить стягнути заборгованість за Договором кредитної лінії №774483850 від 21.06.2025 у розмірі 50 226,82 гривень та вирішити питання судових витрат.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що 21.06.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», як кредитодавцем, та ОСОБА_1 , як позичальницею, було укладено Договір кредитної лінії №774483850 (надалі - Договір), який підписано з використанням електронного цифрового підпису, відтвореним шляхом використання відповідачкою одноразового ідентифікатора, за умовами якого товариство надало позичальниці грошові кошти (з урахуванням всіх траншів) у розмірі 17100,00 грн, з кінцевою датою повернення кредиту, визначеною у п. 7. - 21.07.2030. Позичальниця зобов`язувалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у договорі. Представник позивача зазначив, що грошові кошти відповідачка отримала шляхом безготівкового перерахування коштів на банківську картку, вказану відповідачкою при укладенні договору. Відтак, представник позивача вважає, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання за Договором виконало в повному обсязі. В подальшому, 26.08.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу № МВ-ТП/50, у відповідності до умов якого TOB «Манівео швидка фінансова допомога» передало (відступило) ТОВ «Таліон Плюс» за плату належні йому права вимоги до боржників, у тому числі і до відповідачки ОСОБА_1 за Договором. Проте, в порушення умов договору та правил відповідачка не повернула надані їй кредитні кошти та не сплатила проценти за їх користування в обумовлені сторонами строки. У зв`язку із невиконанням відповідачкою своїх зобов`язань за нею обліковується заборгованість за кредитним Договором на загальну суму 50 226,82 грн, з яких: заборгованість по кредиту - 17 100,00 грн; заборгованість по процентах за користування кредитом 32 100,82 грн; заборгованість по комісії за надання кредиту (в разі наявності) 1026,00 грн, які представник позивача просить стягнути з відповідачки. Враховуючи наведене, представник позивача просить суд позов задовольнити у повному обсязі, оскільки вона добровільно свої зобов`язання не виконує.

Ухвалою від 13.05.2026 у справі було відкрито спрощене позовне провадження та призначено справу до судового розгляду, який відкладався у зв`язку з неявкою відповідача.

10.08.2026 Шептицьким міським судом Львівської області було винесено заочне рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» заборгованість за Договором кредитної лінії № 774483850 від 21.06.2025 в загальному розмірі 49 200 (Сорок дев`ять тисяч двісті) гривень 82 копійок, з яких: 17 100,00 грн заборгованість по кредиту; 32 100,82 грн заборгованість по процентах за користування кредитом. Також стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» судовий збір в сумі 2 608 (Дві тисячі шістсот вісім) гривень 01 копійок та судові витрати, понесені на професійну правничу допомогу в сумі 3 000 (три тисячі) гривень.

14.09.2026 адвокат Мороз І. І. в інтересах ОСОБА_1 через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» подала до суду заяву про перегляд заочного рішення Шептицького міського суду Львівської області від 10 серпня 2026 року у вищевказаній цивільній справі.

Ухвалою від 17.09.2026 заяву адвоката Мороз Іванни Іванівни, подану інтересах ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Шептицького міського суду Львівської області від 10.08.2026 у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишено без руху.

Ухвалою суду від 21.09.2026 було поновлено строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, прийнято до розгляду заяву про перегляд заочного рішення та призначено розгляд заяви.

29.09.2026 адвокатом Мороз І. І., в інтересах ОСОБА_1 , через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» було подано додаткові пояснення у справі, у яких зазначено, що відповідачка не була належним чином повідомлена про відступлення права вимоги, а також не отримувала у паперовій формі вимог про погашення заборгованості. Також представник зазначила про відсутність у матеріалах справи доказів співпраці позивача з ТОВ «Агенція фінансового контролю», з яким відповідачем було досягнуто домовленості щодо погашення заборгованості та сплачено 22 000 грн. Також представник посилається на те, що строк дії кредитного договору не сплив, заперечує проти нарахування пені, неустойки та інших платежів у період дії воєнного стану, ставить під сумнів обґрунтованість і деталізацію розрахунку заборгованості та просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Окремо наведено заперечення щодо заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою від 29.09.2026 скасовано заочне рішення та призначено справу до розгляду по суті.

19.10.2026 сторони у судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи, підтвердження чого міститься в матеріалах справи.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду заяви, клопотань про розгляд заяви за його відсутності не подавав, про причини неявки не повідомляв.

Представник заявника просив розгляд заяви проводити у його відсутності та у відсутності заявника.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на зазначені обставини, суд, у відповідності до ст. 247 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснив на підставі наявних у справі матеріалів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Частиною 4 статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки усіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його оголошення.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Оскільки повне рішення виготовлено 28 жовтня 2026 року, то незважаючи на те, що судове засідання відбулося 19 жовтня 2026 року, датою ухвалення даного рішення є саме 28 жовтня 2026 року в силу ч. 5 ст. 268 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить наступного висновку.

Судом встановлено, що 21.06.2025 ОСОБА_1 звернулась із заявкою на отримання грошових коштів до ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», у якій міститься інформація про позичальника та її персональні дані, а також зазначений номер банківської картки: НОМЕР_1 (а. с. 23 на звороті).

Також 21.06.2025 відповідачкою підписано Паспорт споживчого кредиту, електронним підписом з одноразовим ідентифікатором «3842». У Паспорті споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до Договору №774483850 вказані основні умови кредитування, а саме: тип кредиту: кредитна лінія, сума (ліміт кредиту): 17100 гривень, строк кредитування: до 1826 днів (дисконтний період 30 днів з можливістю продовження та поновлення), мета кредиту на споживчі цілі (а. с. 24- 25).

В подальшому, 21.06.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 в електронній формі був укладений Договір кредитної лінії №774483850, який було підписано відповідачкою з використанням електронного цифрового підпису позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора «PHGN» (надалі Договір) (а. с. 26 -37).

Відповідно до п. 2.1 Договору кредитодавець зобов`язувався надати позичальникові кредит у формі кредитної лінії на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Відповідно до п. 2.2. Договору загальний розмір кредиту за цим Договором становить загальний розмір наданого одразу після укладення цього Договору кредиту 17 100 грн 00 коп. та додаткові суми грошових коштів, що можуть бути надані шляхом переказу додаткових траншів позичальнику в межах встановленого кредитного ліміту 17 100 грн 00 коп.

Кредитодавець надає позичальнику перший транш за Договором у розмірі, що дорівнює загальному розміру наданого кредиту 21.06.2025 (що є датою надання кредиту). Другий та решта траншів за Договором можуть бути надані позичальнику протягом дисконтного періоду кредитування на умовах передбачених цим Договором. Надання кожного додаткового траншу за Договором збільшує загальний розмір кредиту на суму такого траншу (п .2.3-2.4 Договору ).

На момент укладення цього Договору строк дисконтного періоду кредитування складає 30 днів від дати отримання позичальником першого траншу (п. 3.1 Договору).

Позичальник ознайомився з інформацію, наведеною в паспорті кредиту, який надано кредитодавцем позичальнику у вигляді електронного документа, підписаного створенням кваліфікованого електронного підпису директора кредитодавця, шляхом відправки оферти електронним листом на адресу електронної пошти позичальника та шляхом відображення оферти в особистому кабінеті. На підтвердження ознайомлення з паспортом кредиту позичальник вводить одноразовий ідентифікатор направлений кредитодавцем у спеціальному полі під офертою в особистому кабінеті (п. п. 4.10.6. Договору).

Відповідно до п. 5.1 Договору кожен окремий транш за цим Договором надається позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку Кредитодавця, на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки 4149-49XX-XXXX-4573, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення Договору чи ініціювання отримання чергового траншу за Договором.

Згідно з п. 8.3 Договору базова процентна ставка складає 0.98 відсотків в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 357,70 відсотків річних.

Комісія за надання кредиту не є платою за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця. Комісія за надання кредиту позичальнику є іншою складовою плати за послуги, що надаються кредитодавцем за цим Договором. Комісія за надання кредиту нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі першого траншу за цим Договором. У випадку видачі наступних крім першого траншів за цим Договором комісія за надання додаткових грошових коштів у кредит нараховується у день видачі кожного траншу. Розмір комісії, що нараховується за надання першого траншу за цим Договором становить 1026 грн 00 коп (одна тисяча двадцять шість грн нуль коп) (п.8.4-8.5 Договору).

Кінцева дата повернення (виплати) кредиту 21.07.2030. Кредитодавець має право вимагати від позичальника повернення суми кредиту, процентів за користування кредитом та виконання усіх інших зобов`язань, передбачених цим Договором. У разі затримання позичальником сплати процентів за користування кредитом, частини кредиту або комісії за надання кредиту щонайменше на один місяць кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, шляхом повідомлення позичальника про дострокове припинення/розірвання договору (п.7.3, 9.1.1.1, 9.1.1.7 Договору).

На виконання умов Договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти з урахуванням усіх траншів у загальній сумі 17 100 гривень на банківську карту № НОМЕР_2 , зазначену ОСОБА_1 у заявці на отримання грошових коштів від 21.06.2025, що підтверджується листом ТОВ «Профітгід» та довідкою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 07.04.2026 (а. с. 51-52).

Із відповіді АТ КБ «ПриватБанк» від 19.06.2026 встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 у АТ КБ «ПриватБанк» емітовано карту № НОМЕР_1 та за період з 21.06.2025 по 22.06.2025 на вищевказану карту відбулося зарахування коштів у розмірі 17100,00 гривень (а. с. 117).

Із розрахунку заборгованості за Договором, складеного ТОВ ««Манівео швидка фінансова допомога», встановлено, що за боржником ОСОБА_1 за період з 21.06.2025 по 26.08.2025 обліковується заборгованість в сумі 36 812,88 гривень, з яких: тіло кредиту 17 100,00 грн, проценти 10 136, 88 грн, комісія 1 026,00 грн, неустойка 8 550,00 грн (а. с. 20-21).

26.08.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу № MB-ТП/50 (надалі - Договір факторингу), відповідно до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передало (відступило) ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язувалося їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за плату визначених умовами договору (а. с. 14 - 17).

Відповідно до п. 1.3. Договору факторингу під правом вимоги розуміється весь обсяг прав грошових вимог клієнта за кредитним Договором (наявних та майбутніх), зокрема прав грошових вимог до боржника по сплаті сум боргу за кредитним Договором, строк платежу за якими настав, а також прав грошових вимог, які виникнуть в майбутньому.

Відповідно до п. 1.5. Договору факторингу реєстр прав вимоги це перелік прав вимоги до боржників, що відступається за Договором.

Згідно із п. 4.1. Договору факторингу, наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту укладення реєстру прав вимоги. Майбутнє право вимоги вважається переданим з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує.

Цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та діє до кінця календарного року (до 31 грудня включно), в якому його було укладено, але у будь-якому разі до моменту повного виконання сторонами всіх взятих на себе зобов`язань за ним (п. 8.1. договору факторингу).

Відповідно до реєстру прав вимоги від 26.08.2025 до Договору факторингу ТОВ «Таліон Плюс» набуло право вимоги до відповідачки ОСОБА_1 на загальну суму 36 812,88 гривень (а. с. 18).

Із розрахунку заборгованості за Договором, складеного позивачем встановлено, що за боржником ОСОБА_1 за період з 26.08.2025 по 16.01.2026 обліковується заборгованість в сумі 58 776,82 грн, з яких: заборгованість по кредиту - 17 100,00 грн; заборгованість по процентах за користування кредитом 34 100,82 грн; заборгованість по комісії за надання кредиту 1 026,00 грн, неустойка 8 550,00 грн (а. с. 22-23).

Як вбачається з листа ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 21.09.2025 первісний кредитор повідомив відповідачку про перехід права вимоги за Договором № 774483850 від 21.06.2025 до ТОВ «Таліон Плюс» з 26.08.2025, згідно з укладеним Договором факторингу (а. с. 52 на звороті).

Листом від 17.01.2026 ТОВ «Таліон Плюс» повідомило ОСОБА_1 про дострокове розірвання кредитного договору №774483850 від 21.06.2025 з 17.01.2026 та необхідність оплати всієї суми заборгованості в розмірі 58 776,82 грн (а. с. 53).

Оскільки боржник ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачки вищевказаної заборгованості.

При ухваленні рішення суд керується наступними правовими нормами.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

В силу ч. 1 ст. 626 ЦК України Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

У п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами. Договір про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 , від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20, від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20.

Судом встановлено, що 21.06.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії №774483850, у формі електронного документа, який був підписаний відповідачкою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «PHGN», який відповідно до вимог чинного законодавства був власноручно введений відповідачкою, у відповідності до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що відповідачка ознайомилась та погодилась з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі кредитний договір, а позичальник зобов`язувався повернути грошові кошти, надані у кредит, та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, передбачених Договором.

Укладання договорів із використанням електронного (цифрового) підпису відповідає приписам Закону України «Про електронну комерцію» від 3 вересня 2015 року № 675-VIII та Закону України «Про електроні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року № 851-IV, тобто відповідачем подано через особистий електронний кабінет на веб-сайті заяву на отримання кредиту за умовами, які визначені кредитором та підтвердив погодження з такими умовами, після чого кредитор надіслав відповідачу на електронну пошту, особистий номер телефону, одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду (одноразовий ідентифікатор дані в електронному вигляду як алфавітно-цифрова послідовність), який відповідач використав для підтвердження підписання кредитних договорів. Без проходження реєстрації та отримання відповідачем одноразового ідентифікатора (який використовується як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт до особистого кабінету за допомогою паролю та логіна договір з нею не був би укладений.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за Договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За приписами частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним Договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» у повному обсязі виконало свої зобов`язання за вищевказаним Договором, здійснивши переказ коштів у розмірі 17 100 гривень відповідачці на банківську картку № НОМЕР_1 , зазначену ОСОБА_1 у заявці на отримання грошових коштів в кредит від 21.06.2025, що підтверджується листом ТОВ «Профітгід», довідкою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» від 19.06.2026.

Отже, відповідачка добровільно виразила свою волю на укладання Договору відповідно до законодавчо встановленого механізму, шляхом використання електронного цифрового підпису, отримавши у подальшому кредитні кошти на свій рахунок.

Відтак, суд вважає, що між сторонами був укладений кредитний договір, відповідно до якого відповідачка отримала грошові кошти під проценти, на умовах вказаних в даних Договорі, проте свої зобов`язання, всупереч умовам договору, належним чином не виконувала.

Разом з цим, відповідачка свого зобов`язання за вищевказаними договорами належним чином не виконала, у передбачений у договорі строк кошти (суму кредиту) не повернула, внаслідок чого у неї виникла заборгованість.

Так, із розрахунку заборгованості за Договором, складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» встановлено, що за боржником ОСОБА_1 за період з 21.06.2025 по 26.08.2025 обліковується заборгованість в сумі 36 812,88 гривень, з яких: тіло кредиту 17 100,00 грн, проценти 10 136, 88 грн, комісія 1 026,00 грн, неустойка 8 550,00 грн.

Із розрахунку заборгованості за Договором, складеного позивачем встановлено, що за боржником ОСОБА_1 за період з 26.08.2025 по 16.01.2026 обліковується заборгованість в сумі 58 776,82 грн, з яких: заборгованість по кредиту - 17 100,00 грн; заборгованість по процентах за користування кредитом 34 100, 82 грн; заборгованість по комісії за надання кредиту 1026,00 грн, неустойка 8 550,00 грн. (а. с. 22-23).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За правилами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено Договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановленні Договором або законом.

Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Доказів повернення кредитних коштів в повному обсязі матеріали справи не містять, відповідачем протилежного не доведено.

Відтак, позичальник (відповідачка) свої зобов`язання належним чином не виконав, кредит не повернув, що призвело до виникнення заборгованості.

Також, суд враховує те, що при укладенні договору позичальник був ознайомлений з орієнтованою вартістю кредиту та загальними витратами по ньому. Укладаючи вищевказаний Договір ОСОБА_1 усвідомлювала та підтвердила, що умови договору для неї зрозумілі, відповідають її інтересам, є розумними та справедливими.

З урахуванням викладеного суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки заборгованості за тілом кредиту в розмірі 17100, 00 гривень слід задовольнити.

Щодо стягнення процентів за користування кредитними коштами суд прийшов до наступних висновків.

Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено Договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються Договором. Якщо Договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як зазначалося вище, відповідно до п. 7.3, 7.4 Договору кінцева дата повернення (виплати) кредиту 21.07.2030 року. Проценти за Договором сплачуються в наступному порядку: протягом дисконтного періоду кредитування позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю проценти не пізніше останнього дня дисконтного періоду кредитування. У разі продовження позичальником дисконтного періоду кредитування чи поновлення дисконтного періоду, позичальник кожен раз сплачує всі нараховані проценти не пізніше нової дати закінчення дисконтного періоду кредитування, вирахуваної відповідно до правил цього договору; після закінчення дисконтного періоду кредитування, позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти щоденно.

Базова процентна ставка складає 0,98 відсотків в день від суми залишку Кредиту, яка знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним, що становить 357,70 (триста п`ятдесят сім цілих сім десятих) відсотків річних ( п. 8.3. Договору).

Як вбачається із розрахунку заборгованості, складеного первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» проценти за користування кредитним коштами нараховані з 21.06.2025 (дата надання кредиту) по 26.08.2025 (дата відступлення права вимоги) в сумі 10 136,88 грн.

Із розрахунку заборгованості за Договором, складеного позивачем, встановлено, що за боржником ОСОБА_1 за період з 26.08.2025 по 16.01.2026 обліковується заборгованість в сумі 58 776,82 грн, з яких: заборгованість по кредиту - 17 100,00 грн; заборгованість по процентах за користування кредитом 34 100,82 грн; заборгованість по комісії за надання кредиту 1 026,00 грн, неустойка 8 550,00 грн (а. с. 22-23).

Представник відповідачки заперечує щодо розрахунку заборгованості, вважає його неконкретизованим, оскільки у ньому не зазначено з якої саме дати виникла заборгованість. Крім того, вказує, що наданий позивачем розрахунок заборгованості є недопустимим доказом, оскільки не належить до первинних бухгалтерських документів у розумінні вимог ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Такі доводи представника відповідачки не заслуговують на увагу суду, оскільки у наведених розрахунках вказано дати та суми нарахованих процентів, комісії та неустойки. Дані розрахунки підписані електронним цифровим підписом та відповідають умовам Договору, Закону України «Про споживче кредитування» та здійснені у межах строку кредитування.

Матеріали справи не містять документів, які б спростовували правильність проведених розрахунків заборгованості, долучених до матеріалів справи.

За висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 11.07.2018 у справі № 753/7883/15 (рішення у ЄДРСР № 75498350), доводи сторони про необґрунтованість розрахунку кредитної заборгованості є безпідставними, якщо на його спростування сторона не надала власного розрахунку.

Відтак, вказані аргументи сторони позивача суд вважає безпідставними.

Щодо доводів представника відповідачки про те, що строк дії кредитного договору ще не сплив, а тому вимоги позивача є необґрунтованими та передчасними, суд дійшов наступних висновків.

Пунктом 9.1.1.7 Договору та частиною 4 статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що у разі затримання оплати процентів за користування кредитом щонайменше на один місяць, кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі шляхом повідомлення позичальника про дострокове припинення Договору. При цьому Договір вважається розірваним з моменту відправлення відповідного повідомлення, в тому числі на електронну пошту позичальника.

З матеріалів справи встановлено, що відповідачка порушила свої зобов`язання по Договору, своєчасно тіло кредиту та проценти не сплачувала.

Листом від 17.01.2026 ТОВ «Таліон Плюс» повідомило ОСОБА_1 про дострокове розірвання кредитного договору №774483850 від 21.06.2025 з 17.01.2026 та необхідність оплати всієї суми заборгованості в розмірі 58 776,82 грн (а. с. 53).

Таким чином, вимоги позивача про дострокову сплату всієї суми заборгованості є обґрунтованими, а доводи сторони відповідача з цього приводу безпідставними.

Також позивач просить стягнути з відповідачки комісію за надання кредиту у розмірі 1026 гривень.

Представник відповідачки, заперечуючи проти позовних вимог у цій частині, зазначив, що нарахування комісії вважає неправомірним та просить відмовити у її стягненні.

Суд, дослідивши умови договору в частині нарахування комісії, та надавши оцінку доводам представника відповідачки, виходить із наступного.

Згідно п. 8.4., 8.5 Договору комісія за надання кредиту не є платою за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця. Комісія за надання кредиту позичальнику є іншою складовою плати за послуги, що надаються кредитодавцем за цим Договором. Комісія за надання кредиту нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі першого траншу за цим Договором. у випадку видачі наступних крім першого траншів за цим Договором комісія за надання додаткових грошових коштів у кредит нараховується у день видачі кожного траншу. Розмір комісії, що нараховується за надання першого траншу за цим Договором становить 1026 грн 00 коп. (одна тисяча двадцять шість грн. нуль коп.).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Аналіз умов Договору свідчить про те, що комісія за надання кредиту в розмірі 1026 грн., встановлена в п. 8.4, 8.5 Договору, є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним Договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним Договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним Договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства. Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що положення Договору щодо сплати відповідачкою на користь позивача комісії за надання кредиту суперечить положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», тобто є нікчемними, а відтак відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за комісією за надання кредиту у розмірі 1026 гривень.

Заперечення представника відповідачки щодо нарахування неустойки за період дії воєнного стану суд не враховує, оскільки позивач не заявляє вимоги про стягнення з відповідачки неустойки у розмірі 8 550,00 грн.

Даючи оцінку доводам щодо переходу права вимоги до позивача, суд враховує наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено Договором або законом.

Статтею 516 ЦК України визначено порядок заміни кредитора у зобов`язанні. За змістом цієї норми заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено Договором або законом.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за Договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 Кодексу).

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023р. у справі № 905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі.

Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним Договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним Договором, а також докази на підтвердження оплати за Договором (постанови Верховного Суду від 29 червня 2021р. у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021р. у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021р. у справі № 5026/886/2012, тощо).

У справі, що розглядається судом встановлено, що ТОВ «ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги до ряду боржників, в тому числі і до відповідачки, що підтверджується укладеним 26.08.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» Договору факторингу № MB-ТП/50, витягом з реєстру боржників від 26.08.2025 до Договору факторингу № MB-ТП/50.

Вищевказаний договір факторингу є дійсним та чинним, відомостей про те, що він оскаржувався в судовому порядку відсутні.

Відтак, до позивача, як до нового кредитора, перейшло право грошової вимоги до відповідача по заборгованості, яка виникла за Договором кредитної лінії № 774483850 від 21.06.2025.

Щодо посилання представника відповідачки про неповідомлення про відступлення права вимоги, то суд звертає увагу, що в сталій практиці Верховного Суду вказано, що неповідомлення відповідача про відступлення права вимоги не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки наслідком неповідомлення боржника є відповідальність нового кредитора за ризик настання несприятливих для нього наслідків і визнання виконання боржником зобов`язання первинному кредитору належним. Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у сплаті новому кредиторові. А може впливати на визначення боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредиторові за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання, не припиняє зобов`язань сторін за кредитним Договором і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості за кредитним Договором на користь нового кредитора.

Наведені висновки суду узгоджуються з правовою позицією, наведеною у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі за № 361/2105/16-ц та від 06 лютого 2018 року у справі за № 278/1679/13-ц, від 06 лютого 2019 року у справі за № 667/11010/14-ц, від 28 листопада 2019 року у справі № 555/2428/15-ц (провадження № 61-33585св18).

Також суд враховує лист ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 21.09.2025, яким первісний кредитор повідомив відповідачку про перехід права вимоги за Договором № 774483850 від 21.06.2025 до ТОВ «Таліон Плюс» з 26.08.2025 (а. с. 52 на звороті).

Тому такі доводи представника відповідачки суд вважає безпідставними та до уваги судом не беруться.

Варто зауважити, що в матеріалах справи міститься розрахунок заборгованості, проведений ТОВ «Таліон Плюс», відповідно до якого загальний розмір заборгованості становить 58 776,82 гривень з яких: за тілом кредиту 17 100,00 гривень, заборгованість за процентами 34 100,82 гривень, заборгованість по комісії за надання кредиту 1026,00 грн, неустойка 8 550,00 грн.

Аналізуючи нарахування процентів, здійснене позивачем, суд виходить із такого.

Відповідно до п. 2.2 Договору факторингу № 05/0820-01 разом із правом вимоги до фактора переходять всі інші права та обов`язки клієнта за кредитним Договором.

Також із даного розрахунку вбачається, що позивач після набуття права вимоги продовжив нарахування процентів за користування кредитом за період з 26.08.2025 по 16.01.2026 у загальному розмірі 23 963,94 грн.

Такий розрахунок проведений в межах строку дії Договору, оскільки відповідно до п. п. 7.3 договору кінцевою датою повернення кредиту є 21.07.2030.

Відповідно до п. 1 Договору факторингу № МВ-ТП/50 право вимоги означає весь обсяг прав грошових вимог клієнта за кредитним Договором (наявних та майбутніх), зокрема прав грошових вимог до боржника по сплаті сум боргу за кредитним Договором, строк платежу за якими настав, а також прав грошових вимог, які виникнуть в майбутньому.

Отже, суд вважає, що ТОВ «Таліон Плюс» згідно умов Договору факторингу № МВ-ТП/50 мав право нараховувати відсотки за користування кредитом в межах дії строку Договору.

Крім того, з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що після переходу до нього права вимоги відповідачкою було сплачено 2 000 грн, які позивачем зараховано в рахунок погашення нарахованих процентів.

Відтак, позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним Договором у загальній сумі 50 226,82 грн, з них: заборгованість по кредиту - 17 100,00 грн; заборгованість по процентам за користування кредитом 32 100,82 грн; заборгованість по комісії за надання кредиту (в разі наявності) 1026,00 грн.

Представником відповідачки було надано до суду платіжні інструкції від 20.05.2026 та 31.05.2026, з яких вбачається, що ОСОБА_1 було сплачено грошові кошти у розмірі 14 000 грн та 8 000 грн на рахунок ТОВ «Таліон плюс», в призначені платежі вказано оплата заборгованості по кредитному договору №774483850, від ОСОБА_1 .

Надані платіжні інструкції суд враховує при ухваленні даного рішення, оскільки вони здійснені на рахунки, вказані позивачем у повідомленні про дострокове розірвання Договору (а. с. 53).

Згідно з п. 7.9 Договору встановлено, що у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов?язання за Договором у повному обсязі, ця сума погашає вимоги кредитодавця у такій черговості: у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; у другу чергу сплачуються сума Кредиту та нараховані проценти за користування Кредитом; у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до Договору.

Відтак, сплачені відповідачкою грошові кошти у сумі 22 000,00 гривень слід зарахувати у несплачені прострочені відсотки.

У зв`язку з наведеним, позовні вимоги слід задовольнити частково, стягнувши з відповідачки на користь позивача заборгованість за Договором кредитної лінії № 774483850 від 21.06.2025 в загальному розмірі 27 200, 82 гривень, з яких: заборгованість по кредиту - 17 100,00 грн; заборгованість по процентах за користування кредитом 10 100,82 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд дійшов наступних висновків.

Представником позивача в позовній заяві заявлено вимоги про стягнення із відповідачки витрат зі сплати судового збору в сумі 2662,40 грн, а також витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19) витрати на професійну правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) суду надано: копію договору про надання правової допомоги № 5 від 02.12.2024, укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» та адвокатським об`єднанням «Ліга юридичних технологій та інновацій», копію додаткової угоди №2926 від 12.03.2026 про надання правової допомоги до договору № 5 від 02.12.2024, копію акта приймання-передачі наданих послуг від 12.03.2026 відповідно до договору про надання правової допомоги № 5 від 02.12.2024, відповідно до яких вартість наданих послуг становить 5000 грн, копію платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 181 від 12.03.2026, відповідно до якої ТОВ «Таліон Плюс» сплатило 5 000 грн Адвокатському об`єднанню «ЛЮТІ» за надання юридичних послуг, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Колінько А. В., серія ЧН № 000666 від 22.03.2019, копію ордеру на представництво інтересів ТОВ «Таліон Плюс».

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Враховуючи вищевикладене, складність справи, з урахуванням виконаної адвокатом роботи та витрачений час (адвокат не приймав участь у судових засіданнях), принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, з врахуванням того, що позов задоволено частково та сторона відповідачки заперечує щодо стягнення правової допомоги, суд вважає за необхідне зменшити їх розмір та стягнути з відповідачки на користь позивача витрати на правничу допомогу у сумі 3000 гривень.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно платіжної інструкції №908 від 14.04.2026 позивачем було сплачено судовий збір у сумі 2662,40 гривень.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено частково, понесені позивачем витрати на сплату судового збору необхідно стягнути з відповідачки пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 1441,85 гривень, виходячи з такого розрахунку: 27 200, 82 грн (розмір задоволених позовних вимог)/ 50 226,82 грн (розмір заявлених позовних вимог) х 2662,40 грн (сума сплаченого судового збору)

Керуючись ст. ст. 2, 141, 244, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» заборгованість за Договором кредитної лінії № 774483850 від 21.06.2025 в загальному розмірі 27 200 (двадцять сім тисяч двісті) гривень 82 копійки, з яких: 17 100,00 гривень - заборгованість по тілу кредиту; 10 100,82 гривень - заборгованість по процентах за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» судовий збір в сумі 1441 (одна тисяча чотириста сорок одна) гривня 85 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» судові витрати, понесені на професійну правничу допомогу в сумі 3 000 (три тисячі) гривень.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 28.10.2026.

Відомості про сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (ЄДРПОУ: 39700642, адреса: 14017, м. Чернігів, вул. Жабинського, 13),

Відповідачка: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Суддя: М. В. Мельникович