Ухвала суду № 141049010, 27.10.2026, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/6807/14-ц

Провадження № 6/161/269/26

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІУХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого судді Плахтій І.Б.

з участю секретаря судового засідання Маєвської Х.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку заяву Державної іпотечної установи про видачу дублікату виконавчого листа у справі №161/6807/14-ц та поновлення строку для його пред`явлення до виконання,

В С Т А Н О В И В:

Державна іпотечна установа звернулась в суд із заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для його пред`явлення до виконання.

Заяву обґрунтовує тим, що заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 червня 2014 року стягнуто з ОСОБА_1 на користьПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором №161/ЖК/50/2008-840 від 15.05.2008 року в сумі 141 732,53 доларів США, що еквівалентно в гривні 1 339 216,49 грн та 3654 грн судових витрат. 06.12.2023 року у справі №161/6807/14-ц ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області задоволено заяву Державної іпотечної установи про заміну стягувача у цивільній справі №161/6807/14-ц з ПАТ «КБ «Надра» на Державну іпотечну установу. На виконання Рішення суду було видано виконавчий лист про примусове виконання рішення суду, який в межах виконавчого провадження №46328066 перебував на виконанні у Відділі державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. На заяву Державної іпотечної установи №307/32 від 21.01.2025 року Відділ повідомив, що дійсно на виконанні відділу перебував виконавчий лист у справі №161/6807/14-ц, виданий 19.06.2014 року у межах виконавчого провадження №46328066. Зазначив, що 27.07.2016 року Відділом у виконавчому провадженні №46328066 було прийнято постанову про повернення виконавчого документи стягувачу - ПАТ «КБ «Надра», яка разом із оригіналом виконавчого листа була надіслана попередньому кредитору - ПАТ «КБ «Надра». Матеріали ВП №46328066 на момент надання відповіді знищені. З метою отримання можливості захисту інтересів Державної іпотечної установи, як нового Кредитора, а саме звернення до суду із заявою про видачу дублікату виконавчого документу та поновлення терміну на його пред`явлення до примусового виконання Державна іпотечна установа звернулася до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі ФГВФО) із проханням надати інформацію щодо місцезнаходження оригіналу зазначеного вище оригіналу виконавчого листа. Листом від 15.04.2026 року за вих. №60-3584/26 ФГВФО повідомив Державну іпотечну установу, що запитуваний виконавчий лист відсутній, оскільки до ФГВФО даний виконавчий лист не передавався і від органів Державної виконавчої служби також не надходив. Разом із тим, ФГВФО повідомив, що ПАТ «КБ «Надра» здав, а архів Національного банку України прийняв на зберігання всі документи ПАТ «КБ «Надра» за 1992- 2020 року, а також додатковий апарат до них. У свою чергу Національний Банк України листом №14-0006/60508 від 29.06.2026 року повідомив Державну іпотечну установу, зокрема те, що в описах архівних справ ПАТ «КБ «Надра» виконавчі листи; листування з судовими та виконавчими органами Волинської області; постанови виконавчої служби; кредитна; судова справа ОСОБА_1 не зазначені та на архівне зберігання до НБУ не передавалися. З огляду на викладене вище Державна іпотечна установа вважає, що наявні правові підстави для звернення до суду та задоволення заяви про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строків на пред`явлення виконавчих листів до виконання. При цьому, обгрунтовуючи правові підстави для поновлення строків на пред`явлення виконавчих листів до виконання, заявник вказував, що строк, який починається з дати набрання чинності судовим рішенням до моменту набуття чинності договору відступлення права вимоги не можуть стосуватися Державної іпотечної установи та вважатися пропущеними, оскільки Державна іпотечна установа набула право вимоги лише 21.05.2020 року. Щодо строку у період з 21.05.2020 по момент подачі даної заяви посилався на запровадження карантину на території України, а в подальшому - воєнного стану. На підставі викладеного просить суд поновити Державній іпотечній установі строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа та видати дублікат виконавчого листа у справі №161/6807/14-ц.

У судове засідання учасники справи не з`явились, хоча належним чином повідомлялись про час та місце розгляду справи.

Розгляд справи проводиться у відсутності сторін на підставі наявних доказів у справі, без фіксування процесу технічними засобами, що не суперечить вимогам ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встанолено, що заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 червня 2014 року в цивільній справі №161/6807/14-ц вирішено стягнути з ОСОБА_1 в користь ПАТ «КБ «Надра» (на рахунок ПАТ «КБ «Надра» № НОМЕР_1 , МФО 380764, код ЄДРПОУ 20025456) заборгованість за кредитним договором №161/ЖК/50/2008-840 від 15.05.2008 року в сумі 141 732,53 доларів США, що еквівалентно в гривні 1 339 216,49 грн та 3654 грн судових витрат.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 грудня 2023 року замінено стягувача у цивільній справі № 161/6807/14-ц з ПАТ «КБ «Надра» на Державну іпотечну установу (код ЄДРПОУ 33304730) за позовом ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

З листа Відділу ДВС у м. Луцьку №5220 від 30 січня 2025 року вбачається, що на виконанні у відділі перебувало ВП 46328066 з виконання виконавчого листа №161/6807/14-ц, виданого 19.06.2014 Луцьким міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_1 в користь ПАТ «КБ «Надра» 1339216,49 грн боргу та 3654 грн судового збору. 02.02.2015 року керуючись статтями 17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 27.07.2016 року керуючись п.7 ст.47, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві. Матеріали ВП 46328066 знищені оскільки відповідно до п.2 розділу ХІ Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень/за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік. Повторно вищевказаний виконавчий документ на виконання до відділу не пред`являвся.

Листом від 15 квітня 2026 року за вих. №60-3584/26 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повідомив Державну іпотечну установу, що запитуваний виконавчий лист №161/6807/14-ц відсутній, оскільки до Фонду даний виконавчий лист не передавався і від органів Державної виконавчої служби також не надходив. Разом із тим, ФГВФО повідомив, що ПАТ «КБ «Надра» здав, а архів Національного банку України прийняв на зберігання всі документи ПАТ «КБ «Надра» за 1992- 2020 року, а також додатковий апарат до них.

У свою чергу Національний Банк України листом №14-0006/60508 від 29 червня 2026 року повідомив Державну іпотечну установу, зокрема те, що в описах архівних справ ПАТ «КБ «Надра» виконавчі листи; листування з судовими та виконавчими органами Волинської області; постанови виконавчої служби; кредитна; судова справа ОСОБА_1 не зазначені та на архівне зберігання до НБУ не передавалися.

Так, пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України визначено, що до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.

Європейський суд наголосив, що пункт 1 статті 6 вказаної Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України»).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

Відповідно до положень статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент видачі виконавчого листа у даній справі) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки:

1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців;

2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до положень статті 23 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент видачі виконавчого листа) строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються: а) пред`явленням виконавчого документа до виконання; б) частковим виконанням рішення боржником; в) надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року.

Відповідно до положень частини першої статті 12 вказаного вище Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (пункт 4 Рішення Конституційного Суду України від 05 квітня 2001 року у справі № 3-рп/2001).

Пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Тлумачення пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» свідчить, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності законом № 1404-VIII. Для пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування його норм до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими сплинув на час набрання ним чинності.

Аналогічний по суті висновок зроблений в постановах Верховного Суду у від 28 березня 2018 року у справі № 905/6977/13, від 02 травня 2018 року у справі № 5016/149/2011(17/6), від 01 серпня 2018 року у справі № 553/1951/14-ц, від 10 квітня 2019 року у справі № 521/21810/17, від 29 січня 2020 року у справі № 344/19847/18, від 16 вересня 2020 року у справі № 242/2375/16-ц, від 15 жовтня 2020 року у справі № 202/20331/13-ц.

Відповідно до частини першої 1 статті 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

У пунктах 44 - 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зроблено висновок, що «стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону № 1404-VIII). У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку.

Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

Виходячи з аналізу зазначених норм права, суд при вирішенні питання про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, повинен з`ясувати питання щодо причин пропуску цього строку та залежно від обставин та характеру цих причин зробити висновок про їх поважність чи поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Перелік причин, які слід вважати поважними, законодавцем не зазначено, а тому суд відповідно до ст.89 ЦПК України дає оцінку поважності причин за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для стягувача отримати та подати у встановлений законом строк виконавчий лист до примусового виконання.

Окрім того, поважність причин пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання пов`язана не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знайти про посягання на права. Обов`язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на заявника.

Так, як вбачається зі змісту заяви, питання про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання у даній справі заявник пов`язує, зокрема, із переданням первинним стягувачем - ПАТ КБ «Надра» матеріалів кредитної справи лише 21.05.2020 року, втратою виконавчих листів, що підтверджується листом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а також запровадженням на території України карантину та воєнного стану.

Однак, наведені заявником обставини не можуть вважатись поважними причинами пропущення такого строку, оскільки із наявних в матеріалах справи доказів неможливо встановити, що втрата виконавчих документів відбулася з вини виконавчої служби чи поштової установи.

Крім того, суд критично оцінює доводи заявника про те, що вказаний строк було пропущено у зв`язку із укладенням договору про відступлення права вимоги між ним та ПАТ КБ «Надра» та передачею документів кредитної справи лише 21.05.2020 року, оскільки вказане не може слугувати поважною причиною для поновлення пропущеного строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Так, відповідно до постанови Правління НБУ від 04 червня 2015 року №356 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 05 червня 2015 року №113 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Надра» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно із яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «Надра» та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра».

Вказана інформація є загальновідомою.

За змістом статей 36, 37, 47 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» після запровадження тимчасової адміністрації керівництво банку втрачає свої повноваження, а Фонд (уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень) набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Таким чином, на момент укладення договору відступлення прав вимоги від 21 травня 2020 року між ПАТ КБ «Надра» та Державною іпотечною установою в ПАТ КБ «Надра» діяла уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та в межах своїх повноважень мала об`єктивну можливість з`ясувати обставини виконання рішення суду, однак цього не зробила.

Відповідно до вимог статей 12, 15 Закону України «Про виконавче провадження» для правонаступника стягувача у виконавчому провадженні - державної іпотечної установи усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для ПАТ КБ «Надра», у тому числі й щодо дотримання строків пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Посилання заявника на запровадження карантину та воєнного стану, як на підставу поважності пропуску строків пред`явлення виконавчих листів до виконання, суд не бере до уваги, адже сам по собі факт запровадження карантину та воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження карантину та воєнного стану і, як наслідок, унеможливили виконання заявником відповідних дій протягом установленого законом строку.

У свою чергу, належних та допустимих доказів того, як саме запровадження карантину та воєнного стану обумовило пропуск строку для пред`явлення виконавчих документів до виконання, матеріали справи не містять.

Таким чином, відсутні підстави для задоволення вимог заяви в частині поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання, оскільки заявник не надав доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтується заява.

Крім того, оскільки підстави для поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання відсутні, враховуючи положення підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви в частині видачі дублікатів виконавчих листів.

Керуючись ст.ст.260, 353, 433, Перехідними положеннями ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Державної іпотечної установи про видачу дублікату виконавчого листа у справі №161/6807/14-ц та поновлення строку для його пред`явлення до виконання відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на ухвалу суду. У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Ухвала у повному обсязі складена 29 жовтня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області І.Б. Плахтій