Постанова № 14104649, 02.03.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2011 р. Справа № 16/8/12/19/14/11/5340

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Савченко Г.І.

судді Тимошенко О.М.

при секретарі судового засідання Новак Р.А.

за участю представників сторін:

Від позивача (за первісним позовом) - директор Янюк І.Г.

Від відповідача (за первісним позовом) - не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Приватного підприємства "Авіст" на рішення господарського суду Хмельницької області від 25.09.09р. у справі № 16/8/12/19/14/11/5340 (суддя Магера В.В. )

позивач Приватне підприємство "Ромен"

відповідач Приватне підприємство "Авіст"

про стягнення в сумі 62016 грн. 70 коп.

та за зустрічним позовом Приватного підприємства "Авіст"

до Приватного підприємства "Ромен"

про стягнення 21052 грн. 00 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 25 вересня 2009 року у справі № 16/8/12/19/14/11/5340 задоволено позов приватного підприємства "Ромен" про стягнення з приватного підприємства "Авіст" 62016грн. 70коп. Стягнуто з Приватного підприємства „Авіст" м. Хмельницький, вул. Тернопільська, 17/2 А (код 14159951) на користь Приватного підприємства „Ромен" м. Хмельницький, вул. М. Рибалка, 28 кв. 76 (код 23828836) 52 373 грн. (п'ятдесят дві тисячі триста сімдесят три грн.) основного боргу, 7894,20 грн. (сім тисяч вісімсот дев'яносто чотири грн/20 коп.) інфляційних нарахувань, 1 749,50 грн. (одну тисячу сімсот сорок дев'ять грн. 50 коп.) 3% річних, 620,17 грн. (шістсот двадцять грн. 17 коп.) державного мита, 118 грн. (сто вісімнадцять' грн." 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 3000 грн. (три тисячі грн. 00 коп.) відшкодування витрат, понесених на оплату послуг адвоката.

В зустрічному позові Приватного підприємства „Авіст" м. Хмельницький до Приватного підприємства „Ромен" м. Хмельницький про стягнення 21 052 грн. відмовлено.

Відповідач Приватне підприємство "Авіст" подав апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду. Просить його скасувати. Прийняти нове рішення, яким в первісному позові відмовити, зустрічний позов задоволити.

Вважає, що місцевим господарським судом неповно з"ясовані обставини, що мають значення для справи. Судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Посилається на те, що місцевий господарський суд незаконно відмовив у клопотанні про призначення судової будівельно-технічної експертизи з метою визначення вартості будівельних і ремонтних робіт.

Крім того, як вбачається із змісту оскаржуваного рішення при його винесені суд виходив з того, що за відсутності кошторису, який мав бути складений Первісним позивачем і Відповідачем відповідно до умов укладеного між ними договору підряду, дії сторін щодо здачі та приймання виконаних робіт, які відобразились в підписанні актів приймання виконаних робіт є на думку суду, доказом того, що між сторонами була досягнута згода щодо обсягів виконаних робіт та їх вартості.

Відповідно до п.3.3.1. Правил визначення вартості будівництва (ДБН Д. 1.1-1-2000), затверджених наказом №174 Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 27.08.2000р. (надалі - "ДБН"), договірна ціна - це вартість підрядних робіт, за яку підрядна організація, визначена виконавцем робіт, згодна виконати об'єкт замовлення. Згідно із п. 3.3.2 цього ж ДБН договірна ціна на будівництво об'єкта формується претендентом на виконання робіт (генпідрядником) із залученням субпідрядних організацій і погоджується із замовником. У результаті спільного рішення оформляється, протокол погодження договірної ціни на будівельну, продукцію, який є невід'ємною частиною контракту.

Скаржник вважає, що підписані сторонами договірні ціни по реконструкції приміщень в розумінні процитованих вище норм ДБН є протоколом погодження договірної ціни на будівельну продукцію, що являє собою невід'ємну частину укладеного між Первісним позивачем і Відповідачем договору підряду. Про те, що Договірні ціни, є саме додатком до згаданого договору свідчить те, що найменування робіт, включених до цього документуй і перелік робіт, які мали бути виконані Первісним позивачем, відповідно до ст.2 договору є тотожними. Крім того, в більшості актів приймання, виконаних робіт, на які посилається Первісний позивач, як на підставу заявлених ним вимог, міститься посилання як на договір підряду так і на договірну ціну, складену в поточних цінах на 2004 рік. При цьому, договірна ціна визначена як підстава для складання актів.

Вказані обставини, крім вищезазначеного, є доказом того, що сторони договору підряду домовились про застосування до правовідносин, врегульованих цим договором, договірної ціни, тобто документа, що містить таку істотну умову договору як ціна робіт, а також є підставою для визначення вартості ррбіт за відсутності передбаченого договором кошторису. За наявності узгодженої сторонами ціни робіт потреба в складанні кошторису відпала, чим і пояснюється відсутність з боку як однієї так і іншої сторони договору ініціативи щодо його складання.

Окрім цього, у відповідності до п.п.3.3.3., 3.3.3.1 ДБН договірні ціни можуть встановлюватись твердими, динамічними та періодичними. Тверді договірні ціни, як правило, встановлюються для і будівництва тривалістю до 1,5 років. Тверді договірні ціни встановлюються незмінними на весь обсяг будівництва і не уточнюються. Процитовані норми ДБН відповідають, на нашу думку, вимогам ст.884 Цивільного кодексу України (надалі - "ЦК України"), згідно із ч.2 якої кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не вставлено договором. У відповідності до ч.3 цієї ж статті зміни до твердого кошторису можуть вноситись лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого, кошторису усі пов'язані із цим витрати несе підрядник.

Таким чином, за відсутності у договорі підряду від 02.08.2004р. та Договірних цінах вказівки про застосування динамічних або періодичних цін, або застосування приблизного кошторису узгоджені Первісним позивачем і Відповідачем ціни на виконання робіт за договором підряду є твердими і могли бути змінені під час віиконання робіт лише за згодою сторін договору.

Крім того, не погоджуючись із твердженнями Відповідача про завищення Первісним позивачем вартості робіт через безпідставне нарахування на встановлену сторонами договірну ціну загальновиробничих, адміністративних витрат, прибутку та єдиного податку суд, посилається на вимоги ДБН, зокрема, п.3.2.1.-3.2.3.1. розділу 3 вказаного нормативного акту. Відповідно до п.3.2.3 ДБН у ціні пропозиції претендент (підрядник) визначає вартість підрядних робіт, які пропонуються до виконання. Згідно із п.3.2.3.1 цього ж ДБН до складу цієї вартості підрядник включає як безпосередні, так і супутні витрати (прямі і загальновиробничі) на будівництво об'єкта замовлення, прибуток, кошти на покриття адміністративних витрат будівельно-монтажних організацій, кошти на покриття ризику у випадках, передбачених у п.3.2.13, кошти на сплату податків, зборів, обов'язкових платежів.

Таким чином, якщо суд виходив із того, що Договірні ціни в розумінні процитованих вище пунктів ДБН є тендерною пропозицією, яку здійснив підрядник, то вказана у цьому документі ціна робіт, яку запропонував підрядник і погодив замовник, включає (повинна включати) в себе всі витрати підрядника як безпосередні, так і супутні (прямі і загальновиробничі). Тобто, висновок суду при оцінці зазначеного доказу суперечить на нашу думку, приписам вказаних норм ДБН, на які послався суд, обґрунтовуючи зроблений висновок про безпідставність аргументів Відповідача.

Крім того, судом здійснено посилання на типову форму договірної ціни на будівництво, яка є додатком №18 до ДБН. Відповідно до цієї форми у договірній ціні повинні бути наведені (розшифровані) всі витрафа на будівництво, а також включений прибуток та податки і зазначена загальна договірна ціна. За відсутності у Договірних цінах розшифрування встановлених сторонами цін на підрядні роботи та з огляду на приписи п.п.3.2.3, 3.2.3.1 ДБН очевидним, на нашу думку, є висновок про те, що складений сторонами документ містить остаточні договірні ціни, які включають в себе як безпосередні, так і супутні витрати, прибуток, кошти на покриття адміністративних витрат, кошти на покриття ризиків та сплату податків, зборів, обов'язкових платежів, на чому й наполягав Відповідач.

В судове засідання Рівненського апеляційного господарського суду представник відповідача не з"явився. В установленому порядку був повідомлений про час і місце судового засідання. Явка в судове засідання обов"язковою не визнавалась. Матеріали справи дозволяють вирішити спір без його участі.

Представник позивача заперечує доводи апеляційної скарги.

Посилається на те, що підстав для призначення судової експертизи не було. Відповідачем всупереч договору підряду не був складений кошторис. Проте сторони підписали акти виконаних робіт, що є доказом досягнення згоди щодо об"ємів, ціни і вартості будівельних робіт.

Висновок судової будівельно-технічної експертизи проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз призначеної ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду, позивач ставить під сумнів. Зокрема вказує на те, що експерт у висновку вказав визначення ринкової вартості будівельно-монтажних робіт на визначену дату в минулому періоді, їхня оцінка, можлива за наявності документів, які підтверджують обсяги виконаних робіт, погодженої та затвердженої проектно-коштористної документації (робочих креслень та кошторису), актів на приховані роботи тощо. Вищеперерахована технічна документація в наданих матеріалах відсутня тому розрахунки в подальшому проводилися лише в межах матеріалах наданої господарської справи. Тому експерт змушений був на погляд Позивача в своїх дослідженнях за основу вартості одиниць ремонтно-будівельних робіт в графі «за даними договірної ціни»взяти помилково інформаційний лист, який названий "Договорные цены работ по реконструкции бытовых помещений ПМП «Авист»». Помилково тому що за шість років багаторазових судових засіданнях у висновках Аудиторської фірми, у доводах Позивача та інших матеріалах справи цей інформаційний лист (який експерт взяв за основу, як розцінки) не являвляється і не може являтися розцінками. А використовувався, для складання актів прийома-передачі виконаних робіт. А, тому його висновок на погляд Позивача є хибним і не відповідає фактичним обставинам справи.

Дослідивши докази у справі Рівненський апеляційний господарський суд встановив.

Приватне підприємство „Ромен”, м. Хмельницький звернулось з позовом до ПП „Авіст”, м. Хмельницький про стягнення 62 016,70 грн. з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних на загальну суму 9 734,60 грн., а також 5 200 грн. витрат, понесених внаслідок оплати послуг адвоката.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на укладений між сторонами договір підряду від 02.08.2004 р., зобов`язання щодо оплати вартості виконаних робіт відповідач не виконав.

Відповідач не визнає вимоги позивача, а тому, з метою захисту своїх порушених прав та інтересів, подав зустрічну позовну заяву, яка прийнята судом до провадження разом із первісним позовом, в якій просить стягнути з первісного позивача 21 052 грн. заборгованості згідно договору підряду №8/2 від 02.08.04 р., яка виникла внаслідок переплати за виконанні роботи.

02.08.2004 р. між сторонами укладений договір підряду за № 8/2 відповідно до умов якого відповідач доручає, а позивач зобов’язується виконати будівельно-ремонтні роботи згідно проектно- кошторисної документації, яку надає відповідач позивачу. Відповідач зобов’язався прийняти від позивача виконану роботу та оплатити її згідно цін погоджених у кошторисі, який підписується сторонами (п. 1.1 договору).

В судовому засіданні судом з’ясовано, що проектно-кошторисна документація відповідачем позивачу не надана, ціни в кошторисі сторонами не погоджені.

Розділом 5 договору визначено, що відповідач проводить попередню оплату в розмірі не менше 30% від суми, яка зазначена в кошторисі. Решту суми відповідач вносить позивачу кожного місяця на протязі 5 днів після підписання сторонами акту Ф2 про здачу та приймання виконаних позивачем робіт.

Сторонами на виконання умов договору підписувались акти виконаних робіт в яких вказувались найменування робіт їх кількість та вартість. Сторонами підписано шість актів за період з серпня 2004 року по жовтень 2004 року на загальну суму 124 550 грн. Акт приймання виконаних робіт № 7 за листопад місяць 2004 року на суму 26 823 грн. не підписаний відповідачем. Згідно платіжних доручень, наявних в матеріалах справи, відповідач частково розрахувався з позивачем, перерахувавши 99 000 грн. в період з серпня 2004 року по лютий 2005 року.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 11 листопада 2010 року:

Ринкова вартість будівельних. та ремонтних робіт на час їх виконання, що здійснювались Приватним підприємством "Ромен" у м. Хмельницькому по вул. Тернопільський ,П на замовлення Приватного підприємства "Авіст" відповідно до договору підряду №8/2 від 02.08.2004 року, що зазначені в актах приймання виконаних робіт №№1-4 за серпень 2004 року, б/н за вересень 2004 року, №6 за жовтень 2004 року та №7 за листопад 2004 року, відповідно до погоджених сторонами договірних цін (ринкової вартості виконання різних будівельно-ремонтних робіт по конструктивних елементах) на реконструкцію побутових приміщень ПМП "АВІСТ" в частині оплати по заробітній платі зайнятих працівників становила - 50027 гривень.

Судова експертиза призначалась ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 16.02.2009 року. Виконання Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз (а.с. 136. том.№3). Наперед сплачено 7500грн. (а.с.135 том.№3).

Відповідно до п.6 ухвали від 16.02.2010 року суд зобов"язав відповідача за первісним позовом приватне підприємство "Авіст" сплатити вартість експертизи. Таким чином витрати на проведення судової експертизи поніс відповідач.

Давши оцінку доказам у справі Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 877 ЦК України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

В даному випадку судом приймається до уваги, що хоча сторонами всупереч вимог п.5.1 договору №8/2 від 02.08.2004 р. і не було складено кошторис на виконання будівельно-ремонтних робіт, проте дії, які вчинялись сторонами по здачі та прийманню виконаних робіт, що відобразились в підписанні актів приймання виконаних робіт, слугують доказом того, що між сторонами досягнута згода щодо обсягів виконаних робіт та їх вартості.

При цьому, посилання позивача за зустрічним позовом –ПП „Авіст” м. Хмельницький на те, що ціни, вказані у актах приймання виконаних робіт, у тому числі й за листопад 2004р., значно перевищують ціни, узгоджені в документі, названому сторонами "Договірні ціни робіт по реконструкції побутових приміщень ПМП "Авіст", судом не приймаються до уваги із врахуванням того, що ПП "Авіст" самі обсяги виконаних ПП "Ромен" підрядних робіт не заперечує.

Це підтверджується й розрахунком зустрічного позову, в якому зазначено, що вартість виконаних ПП "Ромен" підрядних робіт складає 77 948 грн., що свідчить про те, що позивач за зустрічним позовом вважає вартістю виконаних робіт зазначені в актах ф.№2 за серпень-листопад 2004р. прямі витрати (позиція І).

Доводи позивача за зустрічним позовом про те, що завищення вартості виконаних робіт викликане безпідставним нарахуванням на встановлену договірну ціну загальновиробничих і адміністративних витрат, прибутку та єдиного податку, не приймаються судом до уваги, враховуючи наступне,

Правила визначення вартості будівництва встановлюються Державними будівельними нормами України (ДБН Д.1.1-1-2000), затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 27.08.2000р. №174, преамбулою яких визначено, що ці будівельні норми встановлюють основні правила визначення вартості нового будівництва, розширення, реконструкції та технічного переоснащення підприємств, будівель і споруд, ремонту житла, об'єктів соціальної сфери і комунального призначення та благоустрою, а також реставрації пам'яток архітектури та містобудування.

Ціна тендерної пропозиції (договірна ціна), за яку претендент (підрядник) згоден виконати замовлення, розраховується на підставі нормативної потреби в трудових і матеріально-технічних ресурсах, необхідних для здійснення проектних рішень по об'єкту замовлення, та поточних цін на них.

Для розрахунку ціни пропозиції претендента на будівництво об'єкта замовлення замовник надає претендентові (підрядникові) відомість обсягів робіт, що пропонуються відомість ресурсів до неї з відповідними кошторисними цінами або без цін, або проектно-кошторисну документацію. У ціні пропозиції претендент (підрядник) визначає вартість підрядних робіт, як пропонуються до виконання.

До складу цієї вартості підрядник включає як безпосередні, так і супутні витрати (прямі і загальновиробничі) на будівництво об'єкта замовлення, прибуток, кошти на покриття адміністративних витрат будівельно-монтажних організацій, кошти на покриття ризику у випадках, передбачених у п.3.2.13, кошти на сплату податків, зборів, обов'язкових платежів (п.п.3.2.1 - 3.2.3.1 розділу З ДБН України).

Крім того, вказаними Державними будівельними нормами України (додаток №18) встановлена типова форма договірних цін на будівництво, що знаходиться в матеріалах даної справи.

Проаналізувавши наведені норми, суд приходить до висновку, що наявні в матеріалах справи Договірні ціни робіт з реконструкції побутових приміщень ПМП "Авіст", не можуть вважатись належним доказом погодження сторонами цін на проведення будівельно-ремонтних робіт, оскільки не відповідають вимогам чинного законодавства.

Натомість, наявні в матеріалах справи акти приймання-передачі виконаних робіт з серпня 2004р. по листопад 2004р. повністю відповідають по складовим вимогам згаданого ДБН Д. 1.1-1-2000, вимогам Наказу Державного комітету України з будівництва та архітектури №237/2 від 21.06.2002р. та затвердженій ним типовій формі, встановленій для таких актів, а, отже відсутні підстави для визнання необгрунтованим включення в акти виконаних робіт за серпень-листопад 2004р. загальновиробничих, адміністративних витрат, прибутку та єдиного податку.

Такий висновок підтверджує також поданий в матеріали справи аудиторський звіт ТОВ „Аудиторська фірма Н.О.К.-Аудит".

При цьому, враховується також і те, що перелік робіт, вказаний в Договірних цінах робіт по реконструкції побутових приміщень ПМП "Авіст", є значно меншим, ніж фактично виконано ПП "Ромен", отже названий документ був лише приблизним та орієнтовним для визначення обсягів робіт на стадії укладення договору.

Судом в даному випадку враховується також вимоги п. 4 ст.882 ЦК України, згідно яких передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Як вже вказувалось вище, акти виконаних робіт за серпень-жовтень 2004р. №1 - №6 узгоджені та підписані сторонами. Стосовно акту №7 за листопад 2004р., то суд не вважає мотиви позивача за зустрічним позовом –ПП „Авіст”, за яких останній відмовився від його підписання обґрунтованими, й погоджується з доводами позивача щодо правомірності вимог в цій частині. Тому, вимоги позивача про стягнення заборгованості на підставі даного акту, суд вважає такими, що підлягають задоволенню.

Рівненський апеляційний господарський суд погоджується з первісним позивачем, що експертом ринкова вартість будівельних та ремонтних робіт на час їх виконання оцінювалась без технічної документації, в межах наданої господарської справи. Тому експерт був змушений в своїх дослідженнях за основу вартості одиниць ремонтно-будівельних робіт в графі "за даними договірної ціни" взяти інформаційний лист під назвою Договірні ціни робіт по реконструкції побутових приміщень ПМП "Авіст", оскільки вказаний лист не може вважатися розцінками. Він лише використовувався для складання актів прийому-передачі виконаних робіт.

Відповідно до ч.5 ст. 42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов"язковим і оцінюється господарським судом за правилами ст. 43 цього кодексу. Тобто, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Крім того, місцевим господарським судом не проведена судова експертиза з незалежних від нього обставин. А саме, через неоплату за її проведення. Скаржник не скористався можливістю надати пояснення, щодо висновку судової експертизи.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 625 ЦК України вказує, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що не виконані належним чином грошові зобов’язання, суд вважає правомірними вимоги позивача про стягнення з відповідача, крім основної заборгованості, 7 894,20 грн. інфляційних нарахувань за період з грудня 2004 року по липень 2006 року та 1 749, 50 грн. 3% річних за період з грудня 2004 року по липень 2006 року. Розрахунки не спростовані відповідачем.

З врахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача за зустрічним позовом є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача за первісним позовом про відшкодування витрат, понесених на оплату послуг адвоката в розмірі 5200 грн., що підтверджується договором доручення на ведення справ в господарському суді від 16.09.2005 р., квитанціями до прибуткового касового ордера від 28.09.2005 р. та від 04.04.2006 р., свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 206 від 15.04.1998 р., виданого Стасишину А.Л., судом приймається до уваги наступне.

Згідно ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру”. Ст.44 ГПК України передбачено відшкодування сум у вигляді судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг адвоката.

Як вбачається з наданих доказів, позивач поніс витрати на оплату послуг адвоката в сумі 5 200 грн., проте, враховуючи характер спору, кількість судових засідань, в яких адвокат приймав участь, обсяг наданих адвокатом послуг, на думку суду, відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача підлягають витрати в сумі 3 000 грн.

Таким чином, місцевим господарським судом повно з"ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки викладені в рішенні відповідають обставинам справи. Судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Авіст" на рішення господарського суду Хмельницької області від 25 вересня 2009 року по справі № 16/8/12/19/14/11/5340 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 25 вересня 2009 року по справі № 16/8/12/19/14/11/5340 залишити без змін.

3. Матеріали справи №16/8/12/19/14/11/5340 повернути в господарський суд Хмельницької області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Савченко Г.І.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Грязнов В.В.