Постанова № 14104642, 28.02.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2011 р. Справа № 15/660

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Тимошенко О.М.

судді Грязнов В.В.

судді Савченко Г.І.

при секретарі судового засідання Новак Р. А.

за участю представників сторін:

від позивача - Орєхов Р.В

від відповідача - Заїць П.К

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Ємільчинська гірничопромислова компанія" на рішення господарського суду Житомирської області від 03.09.10 р. у справі № 15/660

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім"

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Ємільчинська гірничопромислова компанія"

про стягнення в сумі 238 858 грн. 98 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 03.09.2010р. у справі № 15/660 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ємільчинська гірничопромислова компанія", про стягнення в сумі 213389,69 грн. позов задоволено частково в сумі 232516,71 грн. (213389,69 грн. - борг за лізинговими платежами; 9811,99 грн. - пеня; 1435,89 грн. - 3% річних; 7879,14 грн. - інфляційні), 2325,16 грн. - витрати по сплаті державного мита та 229,73 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу у якій просить останнє скасувати з наведених у скарзі підстав та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Скаржник в обгрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції не було належним чином повідомлено скаржника (відповідача) про час і місце розгляду справи, а тому відповідач був позбавлений права захисту своїх інтересів (не подав відзив, документи в його обґрунтування), що передбачено ст. 22 ГПК України. Посилаючись на те, що судом першої інстанції розглянуто справу за відсутності представника відповідача, не було досліджено доказів (додаткових документів), які були б надані відповідачем, а саме: додаткову угоду від 14.04.2010 р. до договору № 363/1107 фінансового лізингу (оренди) від 15.11.2007 р., та акти приймання-передачі предметів лізингу від 14.04.2010 р. згідно яких лізингодавець та лізингоодержувач погодились, що претензій щодо сплати сум відшкодування вартості об'єкту лізингу в розмірі 129706,26 грн., сум відсотків комісійної згоди за весь час користування об'єктом лізингу в розмірі 113879,44 грн. (загальна сума заборгованості згідно договору фінансового лізингу № 385/1207 фінансового лізингу (оренди) від 28 грудня 2007 року - 243585,70 грн.) лізингодавець до лізингоодержувача не має. Просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 03.09.2010р. у справі № 15/660 та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Апелянт вважає, що господарським судом Житомирської області не дотримано вимог статті 43 ГПК України, якою встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесу всіх обставин справи в їх сукупності та керуючись законом.

В судовому засіданні 28.02.2011 р. скаржник підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі.

Представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу та у судовому засіданні заявив, що доводи апеляційної скарги є незаконними, доводи скаржника необґрунтованими, а тому просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі та запереченнях на неї обставини, заслухавши представників сторін, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до позовної заяви, позивач просить стягнути на свою користь з відповідача 213389,69 грн. заборгованості за лізинговими платежами, що утворилась в результаті неналежного виконання відповідачем взятих на себе за договором фінансового лізингу № 385/1207 від 28.12.2007р. зобов'язань по сплаті лізингових платежів за період з жовтня 2009 р. по березень 2010 р., а також 15357,75 грн. пені, 1927,47 грн. - 3% річних, 8184,07 грн. інфляційних.

З матеріалів справи вбачається, що 28.12.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" (позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ємільчинська гірничопромислова компанія" (відповідач у справі) було укладено договір фінансового лізингу (оренди) № 385/1207.

Згідно п. 1.1. договору фінансового лізингу № 385/1207, лізингодавець (позивач) передає лізингоодержувачу (відповідачу), а лізингоодержувач отримує від лізингодавця в платне користування на умовах фінансового лізингу майно, а саме:

- Сідельні тягачі КрАЗ-64431-0000054-02- у кількості 2 (двох ) одиниць;

- Напівпричепи-самоскиди ВАРЗ-НПС 2730 в кількості 2 (двох) одиниць.

Майно, що передається в лізинг, придбано на підставі наданої лізингоодержувачем "Заявки". Назва цього майна, вартість, тип, модель, інші індивідуальні ознаки та експлуатаційні характеристики, комплектність, технічний стан, тощо, вказані у Додатку № 1, який є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.2 договору № 385/1207).

Згідно із специфікацією (додаток № 1 до договору фінансового лізингу № 385/1207 від 28.12.2007р.), предметом договору фінансового лізингу є: Сідельні тягачі КрАЗ-64431-0000054-02- у кількості 2 (двох ) одиниць та Напівпричепи-самоскиди ВАРЗ-НПС 2730 в кількості 2 (двох) одиниць, загальною вартістю 1 080 000,00 грн.

Пунктом 2.5 договору фінансового лізингу (оренди) № 385/1207 від 28.12.2007 р. передбачено, що передача майна лізингоодержувачу здійснюється за актом прийому-передачі (додаток №2), який підписують уповноважені представники сторін.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 договору фінансового лізингу (оренди) № 385/1207 від 28.12.2007р., Лізингоодержувач за користування майном вносить періодичні лізингові платежі. Лізингові платежі включають:

- суму, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості майна;

- платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

- інші витрати лізингодавця, передбачені договором лізингу.

Розмір, спосіб, форма і строки внесення лізингових платежів визначаються у графіку платежів, викладеному у Додатку №3 до цього договору, який з моменту підписання обома сторонами стає його невід'ємною частиною (п. 4.3 договору №385/1207).

Додатком № 3 до договору № 385/1207 від 28.12.2007р. є графік лізингових платежів

Також, між сторонами 27.10.2008 р. було укладено додаткову угоду до договору фінансового лізингу № 385/1207 від 28.12.2007р. відповідно до якої, сторони погодили, що діючим вважати Додаток № 3/1 від 27 жовтня 2008 р. до договору фінансового лізингу № 385/1207 від 28.12.2007р. Додаток № 3 до договору вважати таким, що втратив чинність.

14 квітня 2010 року між сторонами було укладено додаткову угоду до договору фінансового лізингу № 385/1207 від 28.12.2007р.

Згідно вказаного додатку, у зв'язку із невиконанням лізингоодержувачем своїх зобов'язань згідно п.6.2.2. та п.9.1. договору № 385/1207 фінансового лізингу (оренди) від 28.12.07р. лізингодавець припиняє дію цього договору з моменту підписання акту прийому - передачі майна та вилучає майно згідно п.10.2. цього договору. Лізингоодержувач зобов'язаний передати протягом п'яти банківських днів Лізингодавцю майно за актом прийому - передачі, яке ним одержано згідно Додатку № 2 Договору № 385/1207 фінансового лізингу (оренди) від 28.12.2007 р. з необхідними документами. Лізингодавець та лізингоодержувач погодились, що претензій щодо сплати сум відшкодування вартості об'єкту лізингу в розмірі 129706,26 грн., сум відсотків комісійної згоди за весь час користування об'єктом лізингу в розмірі 113879,44 грн. (загальна сума заборгованості згідно договору фінансового лізингу № 385/1207 від 28.12.07р. - 243585,70 грн.), лізингодавець до лізингоодержувача не має.

З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов’язання за договором фінансового лізину № 385/1207 від 28.12.2007р., виконав належним чином. Зокрема, відповідно до акту прийому-передачі від 28.03.2007р., ТОВ "Компанія "Лізинговий дім" передало ТОВ "Ємільчинська гірничопромислова компанія" у користування (лізинг) Сідельні тягачі КрАЗ-64431-0000054-02- у кількості 2(двох ) одиниць та Напівпричепи-самоскиди ВАРЗ-НПС 2730 в кількості 2(двох) одиниць, загальною вартістю 1080000,00грн.

Натомість, ТОВ "Ємільчинська гірничопромислова компанія" розрахунки за договором фінансового лізингу № 385/1207 від 28.12.2007р. та додаткової угоди від 27.10.2008 р. до договору фінансового лізингу, зокрема в частині сплати лізингових платежів згідно графіку сплати лізингових платежів (додаток № 3/1 до договору фінансового лізингу № 385/1207 від 28.12.2007р. своєчасно не проводило.

Зокрема, з поданого Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" розрахунку заборгованості (а.с. 10, 46) вбачається, що в результаті часткової несплати відповідачем лізингового платежу за жовтень 2009 року в сумі 40677,39 грн., та повної несплати лізингових платежів: за листопад 2009 року в сумі 40215,70 грн., за грудень 2009 року в сумі 39754,00 грн., за січень 2010 року в сумі 31273,30 грн., за лютий 2010 року в сумі 30914,20 грн., за березень 2010 року в сумі 30555,10 грн. у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість по сплаті лізингових платежів на загальну суму 213389,69 грн., яку позивач і просить стягнути в позовній заяві.

На час розгляду справи місцевим судом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ємільчинська гірничопромислова компанія" не надало суду доказів погашення заборгованості перед позивачем в розмірі 213389,69 грн.

Враховуючи викладене, на основі ст.ст. 1,2 Закону України "Про фінансовий лізинг", ст.ст. 526-530, 806 Цивільного кодексу України, господарський суд Житомирської області прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" в частині стягнення основного боргу в сумі 213389,69 грн. підлягають задоволенню .

Крім вимог про стягнення заборгованості за лізинговими платежами, позивач просить стягнути з відповідача 15357,75 грн. пені нарахованої за період з 15.10.2009 р. по 16.03.2010 р. (згідно нормативно-правового обґрунтування позовних вимог від 26.08.2010 р.), 1927,47грн. - 3% річних нарахованих за період з 15.10.2009 р. по 16.03.2010 р., 8184,07 грн. інфляційних нарахованих за період з листопада 2009 року по березень 2010 року.

Розглядаючи питання про правомірність вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних, Рівненський апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 статті 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Пунктом 9.2 договору фінансового лізингу № 385/1207 від 28.12.2007 р. сторони у тому числі погодили, що за порушення термінів сплати лізингових платежів лізингоодержувачем сплачується пеня в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу за кожен день протермінування, незалежно від терміну тривання порушення.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно із ст. 3 зазначеного Закону, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з розрахунку, позивачем проведено нарахування пені починаючи з 15 жовтня 2009 року по 16 березня 2010 року. У нормативно-правовому обґрунтуванні від 26.08.2010р. позивач зазначив, що нарахування штрафних санкцій проведено починаючи з 15 числа кожного періоду, оскільки згідно умов договору фінансового лізингу № 385/1207 від 28.12.2007р. кожен черговий лізинговий платіж мав бути здійснений до 15 числа відповідного місяця, а отже, 15 число є першим днем порушення.

З цього приводу судова колегія вважає за необхідне врахувати наступні положення чинного законодавства України.

Частина 1 статті 530 ЦК України визначає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності з ч.ч. 1,2 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно статті 252 ЦК України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язаного його початок (ст. 253 ЦК України).

З графіку лізингових платежів (додаток № 3/1 до договору фінансового лізингу № 385/1207 від 28.12.2007р.) вбачається, що сторони погодили терміни сплати лізингових платежів у вигляді календарної дати, а саме 15 число місяця.

Отже, враховуючи передбачені Цивільним кодексом України загальні правила обчислення строків та термінів, останнім днем здійснення лізингового платежу є 15 число відповідного місяця, а прострочення починається з наступного дня - з 16 числа.

Перевіривши проведені позивачем нарахування пені, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що правомірним є нарахування пені в сумі 9811,99 грн. з урахуванням зазначеного позивачем у нормативно-правовому обґрунтуванні позовних вимог від 26.08.2010 р. періоду - з 15 жовтня 2009р. по 16 березня 2010р., та з урахуванням передбаченого сторонами у п. 9.2 договору порядку нарахування пені, а саме незалежно від терміну тривання порушення (без обмеження його шести місячним строком).

Поряд з тим, суд апеляційної інстанції визнає обгрунтованим висновок місцевого суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 5545,76 грн. за безпідставністю її нарахування.

Відповідно до ч. 2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи проведені судом першої інстанції дослідження, нарахування 3% річних за період - з 15 жовтня 2009 року по 16 березня 2010 року в сумі 1927,47 грн. та інфляційних за період з листопада 2009 р. по березень 2010 р. в сумі 8184,07 грн. позивачем нараховані неправомірно.

Відповідно до розрахунку, здійсненого місцевим судом, сума 3% річних за період з 15.10.2009 р. по 16.03.2010 р. становить - 1435,89 грн. Тому, в нарахуванні 3% річних в розмірі 491,58 грн. слід відмовити за необґрунтованістю їх нарахування.

На підставі перевірки здійсненого позивачем розрахунку інфляційних, суд першої інстанції стягнув із відповідача на користь позивача інфляційних в сумі 7879,14грн., в частині стягнення 304,93 грн. інфляційних - відмовив.

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується із обгрунтованістю вищевказаних розрахунків, проведених місцевим судом.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 213389,69 грн. заборгованості за лізинговими платежами, 9811,99 грн. - пені, 1435,89грн. - 3% річних та 7879,14 грн. - інфляційних.

Щодо подання відповідачем додаткових доказів, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти позову та підставу для скасування рішення в апеляційній скарзі, а саме на додаткову угоду від 14.04.2010 р. та акти приймання-передачі предметів лізингу від 14.04.2010 р. по договору № 385/1207 фінансового лізингу (оренди) від 15.11.07 р., слід зазначити наступне.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 28.05.10 р. розгляд справи № 15/660 призначено на 24.06.10 р. Пунктом 4 даної ухвали зобов'язано відповідача надати суду відзив на позовну заяву з документальним обгрунтуванням, довідку про включення до ЄДРПОУ, свідоцтво про державну реєстрацію, докази оплати по договору лізінгу № 385/1207 від 28.12.07 р.

З матеріалів справи вбачається, що в судове засідання 24.06.2010 р. представник відповідача не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджено копією повідомлення про вручення поштового відправлення № 3138362 від 01.06.2010р., яке було отримане відповідачем 09.06.2010р., документів, витребуваних ухвалою суду від 28.05.2010р. не подав, про причини неявки в суд не повідомив.

За клопотанням судді строк вирішення спору ухвалою господарського суду Житомирської області від 24.06.10 р. за підписом голови суду було продовжено на один місяць. Ухвалою суду від 24.06.10 р. розгляд справи відкладено на 23.08.10 р. Відповідач належним чином повідомлений про відкладення розгляду справи, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення від 29.06.10 р., яке було отримано відповідачем 02.07.10 р. Про причини неявки в суд не повідомлено.

В зв'язку з тим, що розгляд справи помилково було призначено на 23.08.10 р., ухвалою суду від 16.08.10 р. розгляд справи було перенесено на 31.08.10 р., про що відповідач належним чином був повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення від 20.08.10 р. Про причини неявки відповідач суд не повідомив, вимог ухвали не виконав. У судовому засіданні - 31.08.10 р. було оголошено перерву з метою перевірки проведених позивачем нарахувань штрафних санкцій за відсутності представника відповідача.

Отже, відповідач мав достатньо можливостей подати відзив на позов із своїми запереченнями та докази на їх підтвердження під час розгляду справи судом першої інстанції, проте цього не зробив, будь-яких поважних причин неможливості подачі вищевказаних доказів суду першої інстанції в апеляційній скарзі та в судовому засіданні не зазначив.

З врахуванням даних обставин, відповідно до ст.101 ГПК України, апеляційним судом не приймаються докази, які подані апелянтом в обгрунтування того, що між сторонами відсутня заборгованість, а саме додаткову угоду від 14.04.10 р. та акти приймання-передачі предметів лізингу від 14.04.10 р. в т.ч. і по договору № 358/1207 фінаносового лізингу (оренди) від 28.12.2007р., оскільки дані документи не були надані суду першої інстанції, який неодноразово відкладав розгляд справи в зв'язку із неявкою відповідача та неподачею документів, які витребовувалися у останнього.

В той же час, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 42 ГПК України, однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Зміст даного принципу полягає, зокрема, у встановленні для сторін рівних можливостей для здійснення своїх процесуальних прав і виконання обов'язків.

Згідно зі ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. До прав сторін, зокрема, належать право брати участь в судових засіданнях; подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Приймаючи рішення від 03.09.2010 р., суд першої інстанції допустив порушення вищенаведених норм процесуального права, оскільки не забезпечив відповідачу можливості реалізувати надані йому законом процесуальні права, а саме прийняв рішення за відсутності представника відповідача. При цьому, сторону не було належним чином повідомлено про час і місце засідання суду.

З матеріалів справи вбачається, що згідно ухвали господарського суду Житомирської області від 16.08.2010 р. розгляд справи № 15/660 перенесено на 31.08.2010р. Відповідно до протоколу судового засідання від 31.08.2010 р. у справі № 15/660 господарським судом Житомирської області було оголошено перерву до 03.09.2010р. з метою перевірки проведених позивачем нарахувань штрафних санкцій. Перерву було оголошено за відсутності представника відповідача, у зв'язку з чим останнього не було повідомлено належним чином про час і місце судового розгляду 03.09.2010 року.

Таким чином, рішенням місцевого суду від 03.09.2010р. у справі № 15/660 вирішено спір по суті без участі відповідача, не повідомленого належним чином про час і місце судового розгляду.

За правилами п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

Отже, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційну скаргу відповідача в частині скасування рішення господарського суду Житомирської області від 03.09.2010 р. у справі № 15/660 та прийняття нового рішення слід задоволити.

Водночас, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо обгрунтованості позовних вимог, з врахованням встановлених обставин справи.

З огляду на вищевикладене колегія суддів прийшла до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 213389,69 грн. - боргу по лізінгових платежах відповідають нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи, підтверджено належними доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі. Щодо стягнення штрафних санкцій, то задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення 9811,99 грн. - пені, 3% річних в сумі 1435,89 грн. та інфляційних - 7879,14 грн.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, п. 2 ч. 3 ст. 104, ст. 105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ємільчинська гірничопромислова компанія" задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 03.09.2010 р. у справі № 15/660 скасувати.

3. Прийняти нове рішення. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ємільчинська гірничопромислова компанія" (11243, Житомирська обл., Ємільчинський район, село Куліші, вул. Шевченка, 25, ідентифікаційний код 34547145) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" (79057, м.Львів, вул. Коновальця, 103/605, ідентифікаційний код 31730064) - 213389,69 грн. боргу за лізинговими платежами; 9811,99 грн. пені; 1435,89 грн. - 3% річних; 7879,14 грн. - інфляційних; 2325,16 грн. витрат по сплаті державного мита та 229,73 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.

4. Господарському суду Житомирської області видати відповідний наказ.

5. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку

6. Справу № 15/660 направити в господарський суд Житомирської області.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Савченко Г.І.