Постанова № 14104590, 23.02.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

23 лютого 2011 рокуд Справа № 16/1713-10

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Олексюк Г.Є. , судді Сініцина Л.М.

при секретарі судового засідання Михайлюк К.В

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Закритого акціонерного товариства "Хмельницький завод експерементального виробництва" на рішення господарського суду Хмельницької області від 13.10.10 р.

у справі № 16\1713-10 (суддя Магера В.В )

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екран"

до відповідача Закритого акціонерного товариства "Хмельницький завод експерементального виробництва"

про стягнення в сумі 66 181 грн. 32 коп.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - Войналович О.М доручення у справі.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області задовлено позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Екран” м. Стрий Львівської області до Закритого акціонерного товариства „Хмельницький завод експериментального виробництва”, м.Хмельницький про стягнення 66 181,32 грн. заборгованості. Стягнуто із Закритого акціонерного товариства „Хмельницький завод експериментального виробництва”, м. Хмельницький, вул. Вінницьке шосе,6 (код ЄДРПОУ 23841529) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Екран”, м. Стрий Львівської області, вул. Коновальця,3 (код ЄДРПОУ 22415836) 66 181,32 грн. (шістдесят шість тисяч сто вісімдесят одна гривня 32 коп.) заборгованості, 661,81 грн. (шістсот шістдесят одна гривня 81 коп.) витрат по оплаті державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду подав апеляційну скаргу, якою просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 13.10.2010 року по справі № 16/1713-10 та постановити нове рішення, яким відмовити ТзОВ "Екран" у задоволенні позовних вимог. Апелянт зазначає, що судове рішення по справі ухвалене із порушенням вимог процесуального закону, які відповідно до п.п 1,2,4 ч.1 ст.104 та ч.2 ст.104 ГПК України є підставами для скасування такого рішення суду першої інстанції. Свої доводи обгрунтовує тим, що направлення позивачем двох примірників Договорів № 47/09 від 01.12.2009р. та № 11/08 від 18.01.2008р. це дії, які цілком підпадають під ознаки намірів укласти договір та погодити усі його істотні умови (направлення оферти), однак акцепт на таку оферту позивач від відповідача не отримав на що суд першої інстанції також уваги не звернув.Не отримання акцепту зумовлене тим, що відповідач не погодився на ті істотні умови, які було запропоновано позивачем у Договорах № 47/09 від 01.12.2009р. та № 11/08 від 18.01.2008р., адже сторони спочатку усно домовлялись, що кінцевий строк оплати всієї суми за надані послуги становив липень 2012 року, згідно цієї ж усної домовленості відповідач повинен був до липня 2011 року сплатити 30 000, 00грн., а до липня 2012 року сплатити решту заборгованості у розмірі 36181, 32грн. Однак, із запропонованих позивачем Договорів № 47/09 від 01.12.2009р. та № 11/08 від 18.01.2008р. вбачається, що усна домовленість між сторонами розірвана, а на нові умови щодо порядку і строку розрахунків запропоновані у Договорах № 47/09 від 01.12.2009р. та № 11/08 від 18.01.2008р. відповідач згоди не надає. Не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо), (див. п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009р.). Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторонами в належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов договору. Якщо сторони не досягли згоди за всіма істотними умовами договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна зі сторін здійснила фактичні дії з його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (ч. 8 ст. 181 ГК України). З огляду на те, що Договори № 47/09 від 01.12.2009р. та № 11/08 від 18.01.2008р. не підписувались відповідачем та згоди по всіх їх умовах у тому числі істотних досягнуто не було - вони є неукладеними, а відтак судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та ухвалено незаконне рішення. Апелянт відзначив, що не доведено обставини, які мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Так, в матеріалах справи містяться акти приймання передачі наданих послуг № Ек-2179 від 13.11.2008р., № Ек-00000000013 від 21.01.2009р., № Ек-439 від 23.03.2009р. та№ Ек-3539 від 22.12.2009р. Акти приймання передачі наданих послуг № Ек-00000000013 від 21.01.2009р., № Ек-439 від 23.03.2009р. та № Ек-3539 від 22.12.2009р. підписані невідомою особою.

Позивач направив суду відзив на апеляційну скаргу, вважає, що вказане рішення ухвалено із повним та об'єктивним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, підтвердженими належними доказами та матеріалами справи, які не були спростовані відповідачем, правильним застосуванням норм процесуального та матеріального права.

Твердження відповідача про те, що ним не отримано претензії з вимогою сплатити заборгованість, не може братися до уваги, з огляду на те, що в матеріалах справи міститься претензія позивача від 14.07.2010р. оригінал квитанції №8/208870 з описом документів про її відправлення відповідачеві (договір №11/08 від 18.01.2008р. (2шт.), договір №47/09 від 01.12.2009р.. розрахунок).

Крім того, отримання претензії підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення 09.08.2010р. за № 208870 (оригінал повідомлення додається). Відповідачем надіслана нами претензія залишена без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст.193 Господарського суду України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські відносини належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За таких обставин, суд правильно прийшов до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають вимогам чинного законодавства та підтверджені належними доказами та матеріалами справи.

Щодо розрахунку пені, у зв'язку із не підписанням договорів відповідачем, у позивача були відсутні підстави для стягнення штрафних санкцій, а тому позивач звернувся із вимогою про стягнення основного боргу в розмірі 66 181,32 гривень.

Підсумовуючи наведене, у відповідача відсутні будь-які підстави вважати рішення господарського суду Хмельницько області як таке, що ухвалене із неповним з'ясуванням усіх обставин, що мають значення для справи.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення судової повістки, яке наявне в матеріалах справи.

В судовому засіданні представник відповідача, підтримав викладені у апеляційній скарзі доводи.

Відповідно до частини 1 та 2 ст.101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Так як, явка сторін судом апеляційної інстанції не визнавалася обов»язковою, судом здійснено розгляд справи за наявними у справі матеріалами.

Вислухавши представника відповідача (апелянта), дослідивши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, оцінивши висновки суду на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, зважаючи на наступне.

Згідно усної домовленості між ТОВ „Екран”, м. Стрий Львівської області (виконавець) та ЗАТ „Хмельницький завод експериментального виробництва” (замовник), позивачем були надані, а відповідачем прийняті послуги по оцинкуванню металевих конструкцій на загальну суму 115 521,32 грн., що підтверджується актами приймання-передачі робіт №Ек-2179 від 13.11.2008р. на суму 37 982,44 грн. (в т.ч. ПДВ), №Ек-00000000013 від 21.01.2009р. на суму 38 884,44 грн.(в т.ч. ПДВ), №Ек-439 від 23.03.2009р. на суму 441,00 грн. (в т.ч. ПДВ), №Ек-3539 від 22.12.2009р. на суму 38 213,44 грн. (в т.ч. ПДВ) з відмітками про отримання послуг відповідачем (акти підписані та скріплені печатками).

У зв’язку із неналежним виконанням зобов’язань по оплаті за надані послуги, у відповідача станом на 09.08.2010р. виникла заборгованість в розмірі 66 181,32 грн., що підтверджено актом звірки розрахунків станом на 09.06.2010р., який підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками.

14.07.2010р. позивачем на адресу відповідача направлено претензію-вимогу за вих.№61 із вимогою сплатити заборгованість в сумі 66 181,32 грн., проте відповіді на претензію позивач не отримував, заборгованість в сумі 66 181,32 грн. відповідач не сплатив.

У зв’язку із наявною заборгованістю відповідача в сумі 66 181,32 грн., позивач звернувся до суду із позовом про примусове стягнення вказаної суми боргу.

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечив факту існування між сторонами позадоговірних стосунків на отримання послуг по оцинкуванню металевих конструкцій, що підтверджується актами здачі-приймання робіт ( надання послуг), які наявні в матеріалах справи, та їх частковою оплатою.

Однак, представник відповідача вважає, що не настав строк оплати по даних акта, оскільки не отримували вимогу від позивача відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ст. 11 та ст. 509 ЦК України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати борг.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Приписами статтей 526,527 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами було досягнуто домовленості щодо договору про надання послуг, який укладено в усній формі, на виконання якого позивачем надано послуги по оцинкуванню металевих конструкцій, а відповідачем прийняті послуги, що підтверджено складеними та підписаними актами приймання-передачі №Ек-2179 від 13.11.2008р. на суму 37982,44 грн., №Ек-00000000013 від 21.01.2009р. на суму 38884,44 грн., №Ек-439 від 23.03.2009р. на суму 441,00 грн., №Ек-3539 від 22.12.2009р. на суму 38213,44 грн.

Натомість, зобов’язання по оплаті заборгованості в сумі 66 181,32 грн. відповідач вчасно не виконав, доводи, викладені в позові не спростував.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі, коли строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем у відповідності до ч.2 ст.530 ЦК України 14.07.2010р. на адресу відповідача направлено претензію-вимогу за вих.№61 із вимогою сплатити заборгованість в сумі 66 181,32 грн., що підтверджується повідомленням про вручення № 208870 від 19.07.10, яка отримана останнім - 09.08.2010 року проте відповіді на претензію позивач не отримував, заборгованість в сумі 66 181,32 грн. відповідач не сплатив ( а.с.48).

А тому, доводи апелянта щодо неотримання вимоги колегією суддів до уваги не приймається, оскільки спростовуються вищевикладеним та письмовими доказами наявними в матеріалах справи.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень., а господарський суд, відповідно до ст.43 ГПК Укрпїни,оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, оскільки спростовуються вищевикладеним.

З огляду на виикладене, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 13.10.2010 року є обгрунтованим і відповідає чинному законодавству, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Залишити рішення господарського суду Хмельницької області від 13.10.10 у справі № 16\1713-10 без змін , а апеляційну скаргу відповідача Закритого акціонерного товариства "Хмельницький завод експерементального виробництва" без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Сініцина Л.М.