Постанова № 14104492, 08.02.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2011 р. Справа № 2/71-10

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Савченко Г.І., суддя Тимошенко О.М. , суддя Грязнов В.В.

при секретарі Новак Р.А.

за участю представників сторін:

Від позивача - представник Ніколайчук В.Ф. дов.б/н., від 20.09.2010 року

Від відповідача1 - не з"явився

Від відповідача2 - не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Приватного підприємства "Пан-Агро" на рішення господарського суду Вінницької області від 09.06.10р. у справі №2/71-10(суддя Мельник П.А.).

за позовом Дочірнього сільськогосподарського підприємства "Відродження" товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Русь Газ"

до Приватного підприємства "Пан-Агро"

до Приватного підприємства "Русь-Інвест"

про стягнення в сумі 204 093 грн. 80 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 09 червня 2010 року у справі №2/71-10 позов задоволено.

Стягнуто солідарно з Приватного підприємства "Пан-Агро", вул. Шевченка, 128, смт. Ширяєве, Ширяєвський район, Одеська область, 66800 (ідентифікаційний код - 32356814) та Приватного підприємства "Русь-Інвест", вул. Центральна, 1, с. Кам"яногірка, Іллінецький район, Вінницька область, 22752 (ідентифікаційний код - 32630959) на користь Дочірнього сільськогосподарського підприємства "Відродження" товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Русь Газ", вул. 40-річчя Жовтня, 1, смт. Дашів, Іллінецький район, Вінницька область, 22740 (ідентифікаційний код - 32446504) 204 093,80 грн. - збитків, 2040,94 грн. - відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 236,00 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач Приватне підприємство "Пан-Агро" подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду. В позові відмовити. Посилається на те, що судом першої інстанції не повідомлявся належним чином про час і місце розгляду справи. Крім того, суд постановив рішення посилаючись на визнання позовних вимог відповідачем -2. Але відповідач -2 на може бути стороною спору з таких підстав:

- Апелянт ніколи не знав відповідача-2 і стосунки з ним не мав, тим паче не підписував з ним ніяких угод.

- Договору, або довіреності якими-б стверджував, та давав повноваження відповідачу -2 бути поручителем від його імені по «виконанню зобов'язань за Договором № б/н від 15.05.2008 року та додатковими угодами до нього існуючими на момент укладення Договору, так і тими, що виникнуть на його підставі у майбутньому», не підписував, (а.с. 17).

- Договір поруки з позивачем без згоди з відповідачем -1 є сфальсифікованим, та не має ніякої юридичної сили, що до відповідача-1. (а.с. 17).

- В Договорі Поруки відсутні права та обов'язки боржника та ознайомлення його з Договором. Суд не використав ч. 1 ст. 83 ЦПК України та не визнав недійсним Договір поруки, який укладений з порушенням діючого Законодавства України.

-У відповідності до ч. 4 ст. 559 ЦК Договір Поруки на час звернення позивача до суду був припинений.

У зв'язку з викладеним вище, суд не мав права Договір поруки рахувати як доказ, тим паче посилатися на нього при постанові рішення.

В матеріалах справи відсутні претензії позивача, щодо вчинених йому збитків та пропозиції їх погашення, тому, що такого факту не було.

ч. 1 ст.555 ЦК України «У разі одержання вимоги кредитора, поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а у разі пред'явлення до нього позову подати клопотання про залучення боржника до участі у справі. Повідомлення апелянт не отримав, що стверджується відсутністю документів у матеріалах справи як доказ.

Договір б/н від 15 травня 2008 р. та АКТ прийому передачі виконаних робіт від 21 травня 2008 року які знаходиться в матеріалах справи апелянт не підписував, тому вважає за потрібне а судовому засіданні оглянути оригінали вказаних документів.

Крім викладеного суд не бажаючи бачити брудне підтасування фактів, та підробку документів позивачем вважає за докази:

АКТ приймання-передачі виконаних робіт від 21.05.2008 року де виконавець, -1111 Пан-Агро»виконав та передав роботу замовнику, - ДСП «Відродження», який її прийняв, без зауважень та поставив підпис та печатку, (а.с. 9) не зважаючи на те, що 19 травня 2008 року комісією, яка була призначена ще задовго до факту порушення (від 03.01.2008 року), був встановлений факт порушення виконання робіт за вказаним Договором, (а.с. 10).

Складаючи АКТ № 1 комісія не залучила до участі в проведенні розслідування по факту помилково опилення поля № 10, представника чи виконавця робіт ПП «Пан-Агро», щоб показати йому різницю між ріпаком та кукурудзою. В Акті також відсутня відмітка та не складений Акт про відмову представника виконавця в участі роботи комісії по Договору.

Крім викладеного суд не придав уваги тому, що факт обробки ріпаку в травні місяці препаратом десиктан «Реглон», як мінімум вказує на фіктивність даного АКТу, а дії членів комісії, склавши цей АКТ кваліфікуються у відповідності до ст. 172 КК України як Посадовий підлог, тому що цей препарат застосовується для сушіння рослин під час здирання врожаю, а в травні місяці ріпак знаходився в стані цвітіння. Застосував його в цей час можна втратити вказану культуру.

В судове засідання Рівненського апеляційного господарського суду скаржник не з"явився. В установленому порядку був повідомлений про час і місце судового засідання. Повідомлення про вручення поштового відправлення повернуто органом зв"язку з відміткою, що за зазначеною адресою, адресат не проживає. Однак, ухвала надсилалась скаржнику за адресою вказаною в апеляційній скарзі. В матеріалах справи (том 1 а.с.130) у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вказана дана адреса.

По вказаній адресі (вул. Шевченка, 128, смт. Ширяєве, Одеської області) надсилались процесуальні документи місцевим господарським судом, про що свідчить відмітка на зворотній стороні процесуальних документів, зокрема на оскаржуваному рішенні. Місцевим господарським судом відкладався розгляд справи у зв"язку з неявкою відповідача 17.05.2010 року.

Тому судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що відповідач (скаржник) як місцевим господарським судом, так і апеляційною інстанцією був належним чином повідомлений про час і місце судових засідань.

Відповідач Приватне підприємство "Русь-Інвест" в судове засідання не з"явився в установленому порядку був повідомлений про час і місце розгляду справи.

Матеріали справи дозволяють розглядати апеляційну скаргу без участі відповідачів, явка яких обов"язковою не визнавалась.

Позивач заперечує доводи апеляційної інстанції. Просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін.

Судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

15 травня 2008 року між Дочірнім сільськогосподарським підприємством "Відродження" товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Русь Газ" (замовник) та Приватним підприємством "Пан-Агро" (виконавець) укладено договір, за умовами якого виконавець взяв на себе зобов"язання по виконанню сільськогосподарських робіт по захисту рослин на полях замовника.

З метою забезпечення виконання відповідачем-1 взятих на себе зобов"язань за договором 20 травня 2008 року між Дочірнім сільськогосподарським підприємством "Відродження" товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Русь Газ" (кредитор) та Приватним підприємством "Русь-Інвест" (поручитель) було укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель зобов"язався відповідати перед кредитором солідарно в повному обсязі за своєчасне та належне виконання ПП "Пан-Агро" зобов"язань за договором № б/н від 15.05.2008 року.

Згідно акту приймання-передачі виконаних робіт від 21.05.2008 року відповідачем-1 були виконані роботи по захисту рослин, однак з істотними відступами від умов укладеного договору.

Зокрема, у відповідності до акту № 1 від 19.05.2008 року комісією встановлено, що відповідач-1 під час опилення поля № 8 площею 100 га, здійснив помилкове опилення поля № 10 площею 84 га, яке було засіяно кукурудзою.

Вказані дії відповідача-1 завдали позивачу збитки, які полягали у неодержанні очікуваної кількості врожаю кукурудзи, причиною чого послужило помилкове опилення поля № 10 площею 84 га, яке було засіяно кукурудзою, десиктантом "Реглон" здійснене ПП "Пан-Агро".

Актом № 2 від 22.10.2008 року встановлено зниження урожайності кукурудзи і валового недобору кукурудзи в кількості 283000,00 кг.

Відповідно до даних складського обліку (реєстри №№ 1, 2, 4, 22, 23) з поля № 10 вдалось зібрати врожаю кукурудзи загальною кількістю 138640 кг, що становить 16,5 ц з 1 га.

За даними Головного управління статистики у Вінницькій області (довідка № 07.1/87/3460 від 23.09.2009 року) середня урожайність кукурудзи на зерно в 2008 році по сільськогосподарських підприємствах склала 56,5 ц з 1 га, середня ціна реалізації становить 604,40 грн. за 1 тонну.

Недобір кукурудзи з 1 га поля № 10 становить 33,5 ц (50 ц - 16,5 ц = 33,5 ц), тоді як загальна кількість недобору із площі 84 га складає 281,4 т (84 га*3,35 тонн = 281,4 т).

Таким чином, загальна сума завданих позивачу збитків становить 204093,80 грн. (281,4 т * 604,4 грн. * 20% ПДВ = 204093,80 грн.).

Оскільки в добровільному порядку вказану суму збитків відповідач не відшкодовує, позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір від 15.05.2008 року є договором про надання послуг.

В силу ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку, що відповідач-1 виконав свої обов'язки за укладеним договором № б/н від 15.05.2008 року не належним чином, оскільки здійснив помилкове опилення поля № 10 площею 84 га, яке було засіяно кукурудзою, замість опилення поля № 8 площею 100 га, при цьому, завдавши позивачу 204093,80 грн. збитків, що полягають у неодержанні очікуваного урожаю кукурудзи. Вказані обставини підтверджуються відповідними доказами по справі, зокрема, актом № 1 від 19.05.2008 року, актом № 2 від 22.10.2008 року.

Поряд з цим, суд вважає правомірною та обгрунтованою нараховану позивачем суму збитків у розмірі 204093,80 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Відповідно до приписів ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 147 ГК України майнові права суб'єктів господарювання захищаються законом. Збитки, завдані суб'єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону. Право власності та інші майнові права суб'єкта господарювання захищаються у спосіб, зазначений у статті 20 цього Кодексу.

З огляду на вказане, заявлені позивачем вимоги про стягнення збитків у розмірі 204093,80 грн. підлягають задоволенню, оскільки є обгрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

За змістом ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. (ст. 554 ЦК України).

Згідно ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Таким чином, вимоги позивача до ПП "Русь-Інвест" заявлені правомірно та підлягають задоволенню в тому ж обсязі вимог, які заявлені до ПП "Пан-Агро".

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Пан-Агро" на рішення господарського суду Вінницької області від 09 червня 2010 року по справі №2/71-10 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 09 червня 2010 року по справі №2/71-10 залишити без змін.

3. Матеріали справи №/71-10 повернути в господарський суд Вінницької області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Савченко Г.І.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Грязнов В.В.