Постанова № 14104316, 03.03.2011, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2011 р.Справа № 9/269-10-5156

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів Л.І. Бандури, В.Б. Туренко,

при секретарі судового засідання Л.В. Подуст,

за участю представників сторін:

від позивача: не зявився, про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином,

від відповідача: В.В. Оксюта,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Промислово-будівельної групи «ІНТОБУД»

на рішення господарського суду Одеської області від 19.01.2011 р.

у справі № 9/269-10-5156

за позовом Промислово-будівельної групи «ІНТОБУД»

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2

про визнання недійсним договору,

встановив:

Промислово-будівельна група «ІНТОБУД»звернулася з позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про визнання недійсним укладеного між ними договору поставки піску № 5/08 від 05.08.2008р. на підставі статті 215 Цивільного кодексу України.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач послався на те, що всупереч частинам 1, 4 статті 203 Цивільного кодексу України спірний договір поставки укладено з порушенням форми і змісту такого виду договорів. Сторони в момент укладення договору поставки не досягли згоди з усіх істотних умов, які передбачені Положенням про поставки продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР № 888 від 25.07.1988 р. Зокрема, згідно із умовами договору поставки від 05.08.2008р. вартість товару визначається одноособово відповідачем та є погодженою в момент підписання товаросупровідного документу, та, крім того, у договорі визначена лише назва товару, проте не визначена номенклатура (асортимент) продукції, в той час як відповідно до нормативних документів із стандартизації пісок класифікується за видами. Також всупереч частини 3 статті 685 Цивільного кодексу України в договорі відсутні умови щодо тари і упаковки товару.

Рішенням господарського суду Одеської області від 19.01.2011 р. у задоволенні позову відмовлено з підстав недоведеності та необґрунтованості позовних вимог.

Не погодившись з рішенням суду, Промислово-будівельна група «ІНТОБУД»звернулась із апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, в позові відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне зясування всіх обставин справи. Скаржник зазначив, що у спірному договорі відсутні істотні умови договору поставки, а тому відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України він є неукладеним, що виключає можливість виникнення за ним прав та обовязків у сторін.

03.03.2011 р. від скаржника надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги у звязку з необхідністю надання додаткових доказів у справі, а також неможливістю бути присутнім в судовому засіданні апеляційної інстанції його представника. Вказане клопотання судовою колегією відхиляється, оскільки, по-перше, заявник не обґрунтував, які саме додаткові докази позивач вважав за необхідне надати і причини їх неподання суду першої інстанції, в той час як відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього; по-друге, участь представників сторін при розгляді апеляційної скарги не є обовязковою в силу норм Господарського процесуального кодексу України, а також не визнана такою судом апеляційної інстанції, та, крім того, юридичні особи не позбавлені права направити до суду іншого представника для забезпечення захисту своїх інтересів, надавши при цьому згідно із статтею 28 Господарського процесуального кодексу України відповідну довіреність.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача надав відзив на апеляційну скаргу і просив рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на відсутність підстав для визнання договору недійсним або неукладеним, оскільки спірний договір містить всі необхідні реквізити, виконувався обома сторонами і на теперішній час ПБГ «ІНТОБУД»має перед відповідачем заборгованість за цим договором, позов про стягнення якої задоволений місцевим господарським судом.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Серед загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, частинами 1, 4 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено вимоги щодо змісту та форми правочинів.

Згідно із частиною 4 статті 203 Цивільного кодексу України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Частиною 1 статті 205 Цивільного кодексу України передбачено дві форми вчинення правочину усну та письмову. Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Як вбачається із матеріалів справи, 05.08.2008 р. між Субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_2 (продавцем) та Промислово-будівельною групою «ІНТОБУД»(покупцем) укладено договір поставки, відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобовязався поставити покупцю 4500 тон піску, а покупець прийняти товар і оплатити його на умовах, визначених договором (а.с. 8-9).

За загальним правилом договори поставки укладаються у письмовій формі. Відповідно до частини 5 статті 265 Господарського кодексу України поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом.

Таким чином, спірний договір поставки від 05.08.2008 р. укладено у формі єдиного документу, підписано сторонами і скріплено їхніми печатками, тобто з дотриманням письмової форми вчинення правочинів. За таких обставин є безпідставними доводи позивача про укладення договору поставки № 05/08 від 05.08.2008 р. з порушенням вимог частини 4 статті 203 Цивільного кодексу України.

Позивач у своїй позовній заяві послався на те, що сторонами при укладанні договору поставки не дотримано вимог щодо змісту правочину, а саме сторони не досягли згоди щодо всіх істотних умов договору поставки, зокрема, відносно номенклатури (асортименту) продукції та ціни договору.

Стосовно змісту договору № 5/08 від 05.08.2008 р. судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину складають ті права та обовязки, про набуття, зміну або припинення яких домовились учасники правочину.

Згідно із статтею 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України.

Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У частині 1 статті 265 Господарського кодексу України також визначено поняття договору поставки, відповідно до якого одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пункту 19 Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР № 888 від 25.07.1988 р., в договорі обовязково повинні визначатися номенклатура (асортимент), кількість та якість продукції, строки поставки та ціна, а в довгостроковому договорі по прямих тривалих та тривалих господарських звязкам найменування, групова номенклатура (асортимент) і кількість продукції, порядок та строки узгодження і надання специфікацій.

Згідно із пунктами 1.1, 1.2 договору № 5/08 від 05.08.2008 р. СПД-ФО ОСОБА_2 зобовязався поставити ПБГ «ІНТОБУД» 4500 т піску за ціною 55,00 грн. за 1 тонну, загальною вартістю 247500 грн., в тому числі ПДВ 41250,00 грн.

Кількість товару в партії зазначається в товарних накладних, які є невідємною частиною договору. Якість товару відповідає вимогам ГОСТ 8267-82. Підтвердженням належної якості товару, що поставляється, є сертифікат якості або паспорт, який виданий постачальником (розділ 2 договору).

Покупець здійснює передплату у розмірі 25 % від загальної вартості товару відповідно до рахунків, які виставлені постачальником (розділ 3 договору).

Відвантаження товару здійснюється після одержання передплати у розмірі 25 % від загальної вартості товарів протягом 5 банківських днів після надходження коштів на розрахунковий рахунок постачальника (розділ 4 договору).

Вказаний договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до повного виконання (розділ 6 договору).

З наведеного вбачається, що у спірному договорі № 5/08 від 05.08.2008 р. сторонами передбачено всі істотні умови, які характерні для договорів поставки, а саме:

- предмет договору - пісок;

- кількість піску, що поставляється, - 4500 т;

- якість продукції відповідає вимогам ГОСТ 8267-82;

- ціна - 55,00 грн. за 1 тонну; загальна вартість продукції, що поставляється, -247500 грн.

- строки поставки - протягом 5-ти банківських днів після надходження передплати на розрахунковий рахунок постачальника.

Таким чином, твердження позивача стосовно того, що вартість товару визначається одноособово відповідачем та є погодженою в момент підписання товаросупровідного документу, спростовуються вищенаведеним. Також є безпідставними доводи позивача про недосягнення сторонами згоди щодо номенклатури (асортименту) товару, оскільки пісок було поставлено позивачу відповідно до його потреб, що не суперечить частині 2 статті 671 Цивільного кодексу України, згідно із якою якщо договором купівлі-продажу асортимент товару не встановлений або асортимент не був визначений у порядку, встановленому договором, але із суті зобов'язання випливає, що товар підлягає переданню покупцеві в асортименті, продавець має право передати покупцеві товар в асортименті виходячи з потреб покупця, які були відомі продавцеві на момент укладення договору.

Крім того, як свідчать матеріали справи, СПД-ФОП ОСОБА_2 на виконання умов договору здійснив позивачу поставку піску в наступних розмірах: 27.08.2008р. - 181,82 т піску на суму 10 000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №А-00000080 від 27.08.2008р. та податковою накладною № 69 від 27.08.2008р. (рахунок-фактура № А-00000122); 09.09.2008р. - 603,18 т піску на суму 33 175,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № А-00000086 від 09.09.2008р. та податковою накладною № 76 від 09.09.2008р. (рахунок-фактура № А-00000129); 09.09.2008р. - 362,72 т піску на суму 19 950,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № А-00000089 від 09.09.2008р. і податковою накладною № 77 від 09.09.2008р. (рахунок-фактура № А-00000129); 01.11.2008р. 1 281,1 т піску на суму 70 460,50 грн., що підтверджується видатковою накладною № А-00000110 від 01.11.2008р. та податковою накладною № 97 від 01.11.2008р. (рахунок-фактура № А-00000129).

Відповідачем виставлено позивачу рахунки-фактури №А-00000122 від 27.08.2008р. та М-А-00000129 від 09.09.2008р., які були оплачені позивачем наступним чином: 27.08.2008р. сплачено 10 000,00 грн. згідно рахунку-фактури № А-00000122 від 27.08.2008р.; 09.09.2008р. сплачено 33 125,00 грн. згідно рахунку-фактури № А-00000122 від 27.08.2008р.; 09.09.2008р. 20 000,00 згідно рахунку-фактури № А-00000129 від 09.09.2008 р.; 05.12.2008р. сплачено 10000,00 грн. згідно рахунку-фактури № А-00000129 від 09.09.2008 р.; 30.12.2008р. сплачено 1950,00 грн. згідно рахунку-фактури № А-00000129 від 09.09.2008 р.; 30.12.2008р. сплачено 2000,00 грн. згідно рахунку-фактури № А-00000129 від 09.09.2008 р. Всього позивач здійснив оплату відповідачу по рахункам №А-00000122 та №А-00000129 на загальну суму 77 075,00 грн.

Отже, сторонами частково виконано умови спірного договору поставки, а саме відповідачем частково поставлено, а позивачем частково оплачено предмет договору поставки № 5/08 від 05.08.2008 р., що свідчить про згоду позивача на поставку піску відповідно до його потреб і за визначеною договором ціною.

Доводи позивача стосовно того, що всупереч частини 3 статті 685 Цивільного кодексу України в договорі відсутні умови щодо тари і упаковки товару, є безпідставними, оскільки, по-перше, вимоги відносно тари та упаковки не є істотною умовою договору поставки, а по-друге, згідно із абзацом 2 частини 1 статті 685 Цивільного кодексу України обов'язок передання товару у тарі та (або) в упаковці не поширюється на товари, які за своїм характером не потребують застосування тари та (або) упакування, тоді як саме до таких товарів належить пісок.

Таким чином, сторонами при укладенні договору поставки №5/08 від 05.08.2008 р. додержано загальні вимоги, які є необхідними для чинності правочину, у звязку з чим відсутні підстави для визнання спірного договору недійсним або неукладеним, на чому наполягав позивач в апеляційній скарзі.

За таких обставин рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 103, 105 Господарського процесуального кодексу

України, суд

постановив:

Рішення господарського суду Одеської області від 19.01.2011 р. у справі № 9/269-10-5156 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Головуючий суддяЛ.В. Поліщук

СуддяЛ.І. Бандура

СуддяВ.Б. Туренко

Повний текст постанови підписано 04.03.2011 р.