Рішення № 141042878, 27.10.2026, Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

179/327/26

2/179/594/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2026 року с-ще Магдалинівка

Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

у складі головуючої судді Чорної А.О.,

секретаря судового засідання Пантєлєєвої Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Луганської обласної військової адміністрації про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Луганської обласної військової адміністрації про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.

Позов обґрунтував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 . Після її смерті залишилось спадкове майно у вигляді земельної ділянки, площею 0,2485 га з кадастровим номером 4424581400:05:001:0023, з цільовим призначенням для ведення будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Спадкоємцями першої черги за законом є діти спадкодавиці ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також чоловік позивач ОСОБА_1

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подали нотаріусу заяви про відмову від своєї частки спадщини на користь позивача.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малахов С.О. роз`яснив позивачу про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0,2485 га з кадастровим номером 4424581400:05:001:0023, з цільовим призначенням для ведення будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки за час свого життя ОСОБА_2 не зареєструвала право власності на вказані об`єкти нерухомого майна та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відповідні записи, що посвідчують право власності спадкодавиці на зазначені об`єкти нерухомого майна.

ОСОБА_2 за життя у встановленому законом порядку набула права власності на спірне домоволодіння та земельну ділянку, що підтверджується свідоцтвом про право особистої власності на житловий будинок, технічним паспортом на житловий будинок, договором купівлі продажу земельної ділянки від 16.09.2005, посвідченим нотаріусом та державним актом на право власності на земельну ділянку від 07.11.2008.

Позивач просить суд визнати за ним право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Визнати за позивачем право власності на земельну ділянку, площею 0,2485 га з кадастровим номером 4424581400:05:001:0023, з цільовим призначенням для ведення будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 02.03.2026 відкрито провадження в порядку загального позовного провадження.

Представник відповідача Луганської обласної державної адміністрації військової адміністрації Геращенко О.І. надала до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно, посилаючись на те, що позивачем визначено облдержадміністрацію в якості відповідача, але при цьому у позові не обґрунтовано, які його права та законні інтереси облдержадміністрація порушила.

Також зазначає, що облдержадміністрація є неналежним відповідачем у справі. Відповідачем у даній справі має бути орган місцевого самоврядування, повноваження якого поширюються на територію територіальної громади селища Червоногвардійськ, тобто лише Червоногвардійська селищна рада.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 року № 717-р визначені адміністративні центри та території територіальних громад Луганської області, згідно яких Червоногвардійська територіальна громада входить до складу Кадіївської міської територіальної громади Алчевського району Луганської області.

Постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-IX «Про утворення і ліквідацію районів» у Луганській області утворено Алчевський район (з адміністративним центром у місті Алчевськ) у складі територій Алчевської міської, Зимогір`ївської міської, Кадіївської міської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р (в редакції від 02.02.2022 №117-р) «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії розмежування» усі населені пункти Алчевського району, включені до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» вся територія Алчевського району, тимчасово окупована з 07.04.2014.

За законом та фактично відповідачем у цій справі має бути орган місцевого самоврядування, повноваження якого поширюються на територію територіальної громади селища Червоногвардійськ, тобто лише Червоногвардійська селищна рада.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102- ІХ (із змінами) введено воєнний стан.

Відповідно до частини другої статті 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» рішення про утворення військових адміністрацій приймається Президентом України. Згідно із пунктом 1 частини другої статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у разі утворення військової адміністрації населеного пункту (населених пунктів) Верховна Рада України за поданням Президента України може прийняти рішення про те, що у період дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування начальник військової адміністрації населеного пункту (пунктів) здійснює повноваження сільської, селищної, міської ради, її виконавчого комітету, сільського, селищного, міського голови.

Червоногвардійська селищна військова адміністрація не утворювалася, тому жоден орган державної влади на підконтрольній українській владі території не здійснює повноважень Червоногвардійської селищної ради.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 68/2022 «Про утворення військових адміністрацій» утворено Луганську обласну військову адміністрацію.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у разі утворення обласної військової адміністрації на період дії воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення чи скасування, у разі тимчасової окупації або оточення адміністративного центру області або у разі прийняття Верховною Радою України за поданням Президента України відповідного рішення ця обласна військова адміністрація здійснює повноваження обласної ради.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань Червоногвардійська селищна рада та Луганська обласна рада є самостійними юридичними особами публічного права і мають різні ідентифікаційні коди юридичних осіб: 21830220 (Червоногвардійська селищна рада) та 24046449 (Луганська обласна рада).

Червоногвардійська селищна рада на теперішній час не знаходиться в стані припинення і тому може виступати в якості відповідача навіть у випадку не переміщення на підконтрольну українській владі територію та не можливості отримання будь-якої кореспонденції.

Визначати у позові відповідача, який тимчасово не здійснює свої повноваження законодавством не заборонено.

Крім того, порядок пред`явлення та розгляду позовів в цивільній справі до відповідача місце реєстрації проживання або перебування якого невідомо визначено нормами діючого процесуального законодавства.

Як було вказано вище облдержадміністрація на сьогодні тимчасово здійснює повноваження Луганської обласної ради.

Районні та обласні ради - органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст (абзац сьомий статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Міська рада та обласна рада - це різні рівні органів місцевого самоврядування в Україні, які представляють різні територіальні громади та мають різні сфери відповідальності. Міська рада представляє інтереси жителів конкретного міста, а обласна рада - інтереси всіх територіальних громад області. Міська рада відповідає за вирішення питань місцевого значення в межах міста, у тому числі здійснення права суб`єкта комунальної власності, розпорядження комунальним жилим фондом. Обласна рада відповідає за вирішення питань, що стосуються всієї області, наприклад, розподіл коштів між районами, стратегічний розвиток області тощо.

У зв`язку з тим, що спірний будинок та земельна ділянка знаходяться на території Червоногвардійської територіальної громади і судове визнання наявності права власності позивача на цей будинок ніяким чином не буде стосуватися інтересів всіх територіальних громад області, тому і єдиним відповідачем у цій справі, повинна бути лише Червоногвардійська селищна рада.

Облдержадміністрація не наділялася законом правом здійснювати повноваження Червоногвардійської селищної ради, як і не наділялася повноваженнями органу місцевого самоврядування селищної ради, а тому не може бути належним відповідачем у цій справі.

Ухвалою суду від 02.04.2026 витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Малахова С.О. копію спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 29.09.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача Луганської обласної державної адміністрації військової адміністрації Геращенко О.І. в судове засідання не з`явилася, у відзиві на позовну заяву просила розглядати справи без участі представника.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно ч.ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до Конституції України усі суб`єкти права власності рівні перед законом (частина четверта статті 13); кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (частини перша, друга статті 41); правовий режим власності визначається виключно законами України (пункт 7 частини першої статті 92).

Згідно ст. 41, 55 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Згідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

В силу ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Стаття 1261 ЦК України встановлює, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Прийняття спадщини це акт, який поширюється на всі об`єкти спадкування водночас і свідчить про бажання скористатися правом на спадщину. До спадкоємця в момент виникнення правонаступництва переходять і ті права, які в цей час ще не були відомі.

Судом встановлено, що згідно копії спадкової справи № 23/2023 від 23.12.2021 позивач ОСОБА_1 звернувся з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті дружини ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно свідоцтва про смерть вбачається, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно копії свідоцтва № НОМЕР_1 на право особистої власності на жилий будинок від 24.06.1996 житловий будинок, розташований у АДРЕСА_2 належить ОСОБА_2 , що підтверджується також і копією технічного паспорту на будинок.

Згідно копії договору купівлі продажу від 16.09.2005 ОСОБА_2 придбала земельну ділянку, площею 0,2485 га з кадастровим номером 4424581400:05:001:0023, з цільовим призначенням для ведення будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно копії Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЛГ № 161474 ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, площею 0,2485 га з кадастровим номером 4424581400:05:001:0023, з цільовим призначенням для ведення будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вбачається із копії спадкової справи спадкоємцями першої черги за законом є діти спадкодавця - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також чоловік позивач ОСОБА_1

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подали нотаріусу заяви про відмову від своєї частки спадщини на користь позивача.

Таким чином, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги після смерті його дружини ОСОБА_2 .

Із спадкової справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 28.12.2023 звертався з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок та земельну ділянку, розташовані у м. Бориспіль, продовольчий магазин та 91/100 частки вбудованого приміщення торговільно побутового комплексу.

28.12.2023 нотаріус було винесені свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 на зазначене вище майно.

12.01.2024 позивач ОСОБА_1 звертався до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на вклади в банках та 12.01.2024 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 на банківські вклади.

Судом встановлено, що позивач є чоловіком померлої ОСОБА_2 , якій належало на праві власності майно. Позивач (як спадкоємець першої черги) у строки, встановлені законом, вступив у спадщину щодо частини спадкового майна, про що отримав свідоцтво про право на спадщину.

Разом з цим, із копії спадкової справи, наданої на ухвалу суду, не вбачається, що позивач звертався до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва на спадщину за законом на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0,2485 га з кадастровим номером 4424581400:05:001:0023, з цільовим призначенням для ведення будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, в матеріалах спадкової справи відсутня і постанова нотаріуса, якою позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва на спадщину за законом на спірне майно.

Позивач при зверненні з позовною заявою до суду також не надавав постанови нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва на спадщину за законом на спірне майно.

Згідно абзацу 3 пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду в позовному провадженні.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» при розгляді цих справ, судом перевіряється наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до положень підпункту 4.15 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Згідно з частиною першої статті 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Відповідно до п. 4.9. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений наказом Мінюсту України від 22.02.2012 року № 296/5, свідоцтво про право на спадщину видається на підставі заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до статті 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку, коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 ЦК України).

Верховним Судом у постанові від 05.06.2019 по справі № 554/3192/16-ц висловлена правова позиція про те, що при вирішенні справ про спадкування слід звернути увагу на наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. У разі, якщо відсутність умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину не підтверджена належними доказами, а саме відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, це може бути підставою для відмови у позові.

В постанові Верховного Суду від 31.01.2024 р. у справі № 175/654/22 викладено правовий висновок, згідно з яким з урахуванням положень статей 1296-1299 ЦК України питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

У постановах Верховного Суду від 22.09.2021 р. у справі № 227/3750/19, від 28.04.2022 р. у справі № 352/494/16-ц та інших зроблено правовий висновок про те, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.

При цьому у даних постановах Верховний Суд доходив висновку про те, що наявність постанови нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину з підстави неможливості надання спадкоємцем усіх необхідних для видачі свідоцтва документів свідчить про наявність перешкод для оформлення спадщини у нотаріальному порядку і є підставою для задоволення позову про визнання права власності на спадкове майно.

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 27.02.2019 р. по справі №369/8878/16ц, при наданні оцінки листам нотаріусів, у яких зазначено про причини невидачі спадкоємцям свідоцтва про право на спадщину, необхідно виходити із їх змісту та відповідно враховувати підстави, зазначені нотаріусами. При цьому істотне значення мають підстави, які унеможливлюють у будь-якому випадку в майбутньому видачу таких свідоцтва нотаріусами, тому при наявності таких підстав незалежно від форми відповіді нотаріуса - лист чи постанова про відмову у видачі свідоцтва, необхідно виходити з того, що у спадкодавця можливість оформити спадщину у нотаріуса відсутня.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Враховуючи, що позивачем суду не надано постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину на спірне майно та в матеріалах справи відсутній і лист нотаріуса, у якому зазначено про причини невидачі спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину, відтак звернення позивача до суду з позовними вимогами про визнання за ним права власності на спадкове майно є передчасним.

Оцінюючи доводи відзиву, суд зазначає таке.

Належним відповідачем у спорах про визнання права власності на майно у порядку спадкування є спадкоємці, тобто особи, визначені за заповітом або за законом, які звернулися у передбаченому порядку та строки із заявою про прийняття спадщини, відкритої після смерті спадкодавця, та прийняли цю спадщину або вважаються такими, які прийняли спадщину. За відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням.

Аналогічна правова позиці викладена Верховним Судом у постанові від 16.02.2022 по справі № 752/3435/16.

Не заслуговує на прийняття заперечення про неналежність Луганської обласної військової адміністрації як відповідача у цій конкретній справі.

Суд ураховує, що спірне нерухоме майно розташоване у Луганській області, Алчевський (колишній - Слов`яносербський) район, с. Тавричанське, на тимчасово окупованій території.

Водночас Луганська обласна державна адміністрація на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 68/2022 набула статусу Луганської обласної військової адміністрації та в умовах воєнного стану є діючим органом публічної влади обласного рівня на відповідній території.

Закон України «Про правовий режим воєнного стану» передбачає особливий порядок функціонування військових адміністрацій в умовах воєнного стану та наділяє обласні військові адміністрації повноваженнями на відповідній території у випадках і межах, установлених законом. З огляду на фактичне нездійснення міською радою своїх повноважень через тимчасову окупацію, характер спору, його територіальний зв`язок із Луганською областю та необхідність забезпечення ефективного судового захисту права власності суд вважає участь Луганської обласної військової адміністрації як відповідача належною.

При цьому суд не ототожнює повноваження Луганської обласної військової адміністрації з повноваженнями міської ради та не виходить із переходу до обласної військової адміністрації всього обсягу повноважень відповідної міської ради. Належність цього відповідача у цій справі зумовлена особливими фактичними обставинами функціонування органів публічної влади на тимчасово окупованій території та необхідністю розгляду спору за участю діючого органу державної влади відповідного регіону.

Начальник військової адміністрації, відповідно до п. 5 ч. 7 ст. 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», серед інших повноважень, представляє відповідну військову адміністрацію та територіальну громаду у відносинах із державними органами, органами місцевого самоврядування, громадськими об`єднаннями, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, громадянами.

Отже, судовий розгляд здійснюється за участю діючого органу державної влади обласного рівня в умовах воєнного стану.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що позивачем суду не надано постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину на спірне майно та в матеріалах справи відсутній і лист нотаріуса, у якому зазначено про причини невидачі спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами, з огляду на що не вбачає підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, відповідно до ч.2 ст.141 ЦК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Луганської обласної військової адміністрації про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , зареєстроване місце проживання внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_3 .

Відповідач - Луганська обласна військова адміністрація, код ЄДРПОУ 00022450, юридична адреса: проспект Центральний, 59, м. Сіверськодонецьк, Сіверськодонецький район, Луганська область.

Суддя А.О. Чорна