Рішення № 141042193, 28.10.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/9315/26

Провадження № 2/202/6552/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

28 жовтня 2026 року Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого - судді Мачуського О.М.

за участю: секретаря судового засідання Карасьової Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпра цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

29 липня 2026 року представник ТОВ «Фінпром Маркет» за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» звернулась до Чечелівського районного суду міста Дніпра з позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 45283492 від 26.12.2025 року в розмірі 17300,00 гривень, а також понесених судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів у кредит № 45283492 від 26.12.2025 року, за умовами якого відповідач отримав кредитні грошові кошти, та взяв на себе зобов`язання повернути дані кошти, сплатити комісію за їх отримання й відсотки за користування ними. Разом з тим, взяті на себе зобов`язання за даним договором ОСОБА_1 не виконував, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» укладено Договір факторингу № 25/02/26 від 25.02.2026 року, згідно з яким ТОВ «Фінпром Маркет» набуло право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за кредитним договором №45283492 від 26.12.2025 року в розмірі 17300,00 грн., з яких: 10000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 900,00 грн. сума заборгованості за відсотками; 1600,00 грн. сума заборгованості за комісією; 4800,00 грн. сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування. Після отримання права вимоги, позивач не нараховував відповідачу жодних штрафних санкції, однак своїх зобов`язань за кредитним договором відповідач не виконав, у зв`язку з чим ТОВ «Фінпром Маркет» вимушений звернутись до суду.

Ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 31 липня 2026 року цивільну справу № 204/9315/26 за позовом ТОВ «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 передано за підсудністю до Індустріального районного суду міста Дніпра.

03 вересня 2026 року цивільна справа № 204/9315/26 надійшла до Індустріального районного суду міста Дніпра та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2026 року для її розгляду визначено суддю Мачуського О.М.

Ухвалою судді Індустріального районного суду міста Дніпра Мачуського О.М. від 04 вересня 2026 року справу прийнято та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Заперечення від учасників справи проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, до суду не подавались.

Правом, передбаченим ст. 178 ЦПК України, щодо подачі відзиву на позовну заяву, відповідач не скористалась.

Представник позивача ТОВ «Фінпром Маркет» - адвокат Ткаченко Ю.О. в судове засідання не з`явилась, натомість за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» подала заяву в якій просила розглянути справу без її участі та зазначила, що позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, згідно з вимогами ст. 128 ЦПК України, будь-яких заяв, заперечень, клопотань до суду не надав, у зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності та ухвалити заочне рішення, відповідно до вимог ст.ст. 280-282 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, розглянувши подані стороною документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26 грудня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №45283492 від 26.12.2025 року (далі кредитний договір), у вигляді електронного документа, шляхом обміну електронними повідомленнями з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису кредитодавця та електронного підпису одноразовим ідентифікатором Позичальника, згідно Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції чинній на момент виникнення правовідносин (далі - Закон № 675-VIII) визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).

На офіційному веб-сайті ТОВ ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів», у вільному доступі для всіх клієнтів товариства розміщена повна інформація щодо договору кредиту та порядку його укладення, зокрема, загальна інформація клієнту про компанію та послуги, про істотні характеристики послуг з надання мікрокредиту кредитної лінії, Правила надання коштів та банківських металів у кредит, примірний договір кредитної лінії; інформація щодо надання коштів на умовах кредитної лінії, приклади результатів розрахунків калькулятора, фінансові звіти тощо.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 Закону № 675-VIII).

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. (частина 7 статті 11 Закону № 675-VIII).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII).

Відповідно до ч. 13 ч. 11 Закону № 675-VIII електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із ст. 64 ЦПК України.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону № 675-VIII).

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20), від 12 січня 2021 року справа № справа № 524/5556/19 (провадження № 61-16243 св 20) й інших.

Тобто, судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Відповідач пройшов реєстрацію в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» на веб-сайті https://clickcredit.ua, через особистий кабінет надав усі необхідні дані для встановлення особи та оформлення договору та шляхом використання одноразового ідентифікатора 12254, який через телекомунікаційну систему направлений на електронну адресу відповідача, підписав електронний Договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 45283492 від 26.12.2025 року, який містив усі істотні умови, і з якими відповідач ознайомився до моменту укладання.

Згідно з п. 4.4. Кредитного договору та Довідки про ідентифікацію, ОСОБА_1 ідентифікований та верифікований за допомогою Системи BankID НБУ, дата проходження 22.09.2025 року, назва банку privatbank.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 626 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що Договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 45283492 від 26.12.2025 року укладений у спосіб визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо їх укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Отже, виниклі між сторонами правовідносини регулюються ЦК України, Законом України «Про електрону комерцію», Законом України «Про електронний цифровий підпис» та Законом України «Про споживче кредитування»

Відповідно до п. 2.1. Кредитного договору за цим Договором Кредитодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти (надалі «Кредит»), на погоджений умовами Договору строк (надалі «Строк кредиту»), шляхом їх перерахування на банківський рахунок Позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку кредиту, або достроково, та сплатити Кредитодавцю плату (Проценти) від Суми кредиту та Комісію за надання кредиту.

Умовами Кредитного договору також визначено: вид фінансової послуги, що надається відповідно до умов Договору надання коштів у кредит (п. 2.1.2.); сума кредиту 10000,00 гривень (п. 2.2.1.); строк кредитування/строк договору - 25 днів (п. 2.2.2.); процентна ставка фіксована 0,360% в день (п. 2.2.3.); комісія за надання кредиту 16,00% від суми наданого Кредиту, що у грошовому виразі складає 1600,00 грн.(п. 2.2.4.). Дата надання кредиту 26.12.2025 року. Дата повернення кредиту 19.01.2026 року. Денна процентна ставка 1,000 % в день (фіксована). Проценти за понадстрокове користування Кредитом 4,00 % в день. Пеня 4,00 % в день. (п. 2.2.4.).

Також сторонами узгоджено Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що містить дати, розміри та види платежів за кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором;.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін та погоджені ними. При цьому згідно ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов`язання за Договором надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 45283492 від 26.12.2025 року, виконало та надало ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 10000,00 гривень, шляхом перерахування на банківську картку позичальника, номер якої зазначено при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Фінекспрес» № КД-000095588 від 02.06.2026 року, копією платіжної інструкції/операція 6701b651-6a10-40fc-b8f0-9be4522b860f від 26.122025 року та листом ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» вих. 20/05/26-49022 від 20.05.2026 року.

Відповідач підтвердив виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного Кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов`язання кредитодавця, а саме отримавши грошові кошти у кредит.

Разом з тим, всупереч умов Кредитного договору, відповідач не виконував своїх зобов`язань, та згідно з розрахунком заборгованості, складеним ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів», за ним утворилась заборгованість, розмір якої станом на 20.05.2026 склав 17300,00 гривень, з яких: 10000,00 гривень тіло кредиту; 900,00 гривень відсотки за користування кредитом; 4800,00 гривень відсотки за понадстрокове користування кредитом; 1600,00 комісія.

Щодо наявності у ТОВ «Фінпром Маркет» права вимоги до відповідача за Договором надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №45283492 від 26.12.2025 року, суд зазначає наступне.

25 лютого 2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» укладено Договір факторингу № 25/02/26 від 25 лютого 2026 року, за умовами якого, ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» відступає належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінпром Маркет» приймає зазначені права вимоги до боржників, зазначених у Реєстрі прав вимоги.

Відповідно до Реєстру прав вимог № 6 від 20.05.2026 року до Договору факторингу № 25/02/26 від 25 лютого 2026 року, ТОВ «Фінпром Маркет» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором кредиту № 45283492 від 26.12.2025 року в розмірі 17300,00 гривень, з яких: 10000,00 гривень сума заборгованості за тілом кредиту; 900,00 гривень сума заборгованості за відсоткам за користування кредитом; 4800,00 гривень сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування; 1600,00 гривень комісія за надання кредиту (№ 815).

За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина перша статті 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1084 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Отже, до ТОВ «Фінпром Маркет» відповідно до укладеного Договору факторингу № 25/02/26 від 25 лютого 2026 року, перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №45283492 від 26.12.2025 року.

Після отримання права вимоги, ТОВ «Фінпром маркет» не здійснювало нарахування відповідачу жодних штрафних санкції, однак своїх зобов`язань за кредитним договором відповідач не виконав, заборгованість не погашав.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даними договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Суд бере до уваги, що відповідач свої зобов`язання за кредитним договором щодо повернення суми кредиту,

Судом враховується, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання, не повернув фактично отримані за кредитним договором кредитні кошти (тіло кредиту) в розмірі 10000,00 гривень, а тому має заборгованість перед правонаступником кредитодавця ТОФ «Фінпром маркет», яке вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Щодо вимоги про стягнення комісії за надання кредиту, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Таким чином, виходячи з аналізу вимог Закону України «Про споживче кредитування», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року по справі №496/3134/19, така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначена легітимна можливість кредитодаця включати до тексту кредитних договорів умови щодо нарахування комісії, в подальшому нараховувати її та витребувати від позичальника.

Нарахування комісії за надання кредиту в розмірі 1600,00 гривень, що складає 16,00 % від суми наданого кредиту одноразово в момент видачі кредиту, включено до узгодженого сторонами п. 2.2.4. Договору надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 45283492 від 26.12.2025 року. Під час укладення кредитного договору відповідач ознайомився та погодився на зазначені умови кредитного договору.

Суму узгодженої сторонами кредитного договору комісії за надання кредиту в розмірі 1600,00 гривень, у визначені договором строки, відповідач не сплатив, тобто не виконав умови договору в цій частині, а тому правонаступник кредитора вправі вимагати її сплати від позичальника ОСОБА_1 .

Вирішуючи вимоги про стягнення відсотків за кредитом, суд керується наступним.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 р. у справі № 910/1238/17 касаційний суд дійшов такого висновку:

- проценти за користування кредитом - проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначені у договорі. Такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник. Порядок їх виплат врегульований ч.1 ст.1048 ЦК України.

- проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами - проценти, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, порядок виплати якого врегульований ч.2 ст.625 ЦК України, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування.

При визначенні розміру процентів що підлягають стягненню на користь позивача, судом враховується, що нарахування процентів за користування кредитними коштами, може здійснюватися виключно в межах строку кредитування, що узгоджується з усталеною правовою позицією Великої Палати Верховного Суду.

Згідно зі складеним первісним кредитором розрахунком заборгованості за договором, в межах строку кредитування з 26.12.2025 року по 19.01.2026 року, кредитором, за узгодженими сторонами умовами, нараховані відсотки в сумі 900 гривень, які не сплачені позикодавцем, а тому обґрунтовано підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, який є правонаступником кредитодавця.

Також, після закінчення строку кредитування, в період з 20.01.2026 року по 31.01.2026 року відповідачу нараховані відсотки в сумі 4800,00 гривень за понадстрокове користування кредитними коштами, що фактично є процентами, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, порядок виплати якого врегульований ч.2 ст.625 ЦК України.

Відповідно до ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15.03.2022 року Розділ «Прикінцеві та Перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України (ч. 2 ст. 4 ЦК України).

Пункт 18 Прикінцевих та Перехідних положення» Цивільного кодексу України, з моменту його внесення до ЦК України не змінювався й дотепер його положення є чинними.

Крім того, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року № 183/7850/22(61-14740св23) зазначив тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

З аналізу положень пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, суд доходить висновку, що на Договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №45283492 від 26.12.2025 року розповсюджується дія даного пункту. Отже, ОСОБА_1 звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а відсотки в сумі 4800,00 гривень, нараховані кредитором на підстави вимог ст. 625 ЦК України в період дії в Україні воєнного стану, з 20.01.2026 року по 31.01.2026 року, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, підлягають списанню кредитодавцем.

Таким чином, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача даної суми, а відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

За таких обставин, оцінивши надані позивачем докази, оскільки доказів повернення кредиту чи спростування вказаних позивачем обставин, на час розгляду справи відповідачем не надано, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за Договором надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №45283492 від 26.12.2026 року в розмірі 12500,00 гривень, з яких: 10000,00 гривень сума заборгованості за тілом кредиту; 900,00 гривень сума заборгованості за відсоткам за користування кредитом; 1600,00 гривень комісія за надання кредиту.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Статтею 137 ЦПК України визначено порядок відшкодування витрат на правничу допомогу.

Так, відповідно до вимог вказаної статті витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

11 травня 2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» та адвокатом Ткаченко Юлією Олегівною укладено Договір № 11-05/26/ФП про надання правничої допомоги від 11.05.2026 року.

Обсяг виконаних робіт визначений у Витязі з Акту № 1-ФП приймання-передачі наданої правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги № 11-05/26/ФП від 11.05.2026 року, згідно з яким, позивачу надано правову допомогу на суму 4500,00 гривень. Дану винагороду було сплачено позивачем, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 850022335.1 від 12.06.2026 року.

Також, за звернення до суду з позовною заявою в електронному вигляді з використанням підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» у відповідності до вимог ЗУ «Про судовий збір», позивачем були понесені витрати з оплати судового збору в сумі 2662,40 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу № 850023258.1 від 24.07.2026 року.

Під час розгляду справи стороною відповідача не було заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, відповідно до ст.141 ЦПК України, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати з оплати судового збору в розмірі 1923,70 гривень, а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3251,45 гривень.

Керуючись ст. ст. 16, 526-530, 610-612, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 13, 19, 81, 82, 141, 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження: 08205, Київська область, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, заборгованість за Договором надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №45283492 від 26.12.2026 року в розмірі 12500,00 гривень, з яких: 10000,00 гривень сума заборгованості за тілом кредиту; 900,00 гривень сума заборгованості за відсоткам за користування кредитом; 1600,00 гривень комісія за надання кредиту.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження: 08205, Київська область, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 1923,70 гривень, а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3251,45 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі, якщо повне рішення не було вручено позивачу у день його проголошення або складення, останній має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.М. Мачуський