Рішення № 141041741, 29.10.2026, Бобровицький районний суд Чернігівської області

Справа № 729/1342/26 2/729/1140/26

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

29 жовтня 2026 р. Бобровицький районний суд Чернігівської області у складі:

головуючої судді Булиги Н. О.

секретаря Романченко С .С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Бобровиця цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 06.02.2026-100001985 від 09.02.2026 року у розмірі 12 600 грн., а також понесені судові витрати.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 09.02.2026 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферти) № 06.02.2026-100001985, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 3 500 грн. строком на 140 днів, з датою повернення кредиту 28.06.2026 року. Умовами договору передбачено можливість продовження (лонгації, пролонгації) строку кредитування та строку виплати кредиту шляхом укладення відповідного додаткового договору за ініціативою позичальника.

Відповідно до умов договору процентна ставка є фіксованою та становить 1 % за один день користування кредитом і застосовується протягом усього строку, на який надано кредит. Крім того, договором передбачено комісію, пов`язану з наданням кредиту, у розмірі 20 % від суми кредиту, що становить 700 грн.

Також умовами договору передбачено, що у разі прострочення виконання грошового зобов`язання позичальник на вимогу кредитодавця зобов`язаний сплатити суму заборгованості з урахуванням процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, визначеному договором.

Кредитний договір було укладено в електронній формі. Позичальник підписав документи, що складають кредитний договір, за допомогою одноразового ідентифікатора, направленого у SMS-повідомленні на номер мобільного телефону НОМЕР_1 , зазначений ним як фінансовий. Під час укладення кредитного договору відповідач також пройшов ідентифікацію з використанням Системи BankID Національного банку України.

Позивач зазначає, що відповідно до умов кредитного договору та квитанції про перерахування коштів, кредитні кошти у розмірі 3 500 грн. були перераховані відповідачу 09.02.2026 року на картковий рахунок із використанням реквізитів електронного платіжного засобу 4441-11XX-XXXX-8776, чим ТОВ «Споживчий центр», на думку позивача, належним чином та у повному обсязі виконало свої зобов`язання за кредитним договором.

Разом з тим, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв`язку з чим, за твердженням позивача, станом на дату звернення до суду утворилася заборгованість у загальному розмірі 12 600 грн., яка складається з: 3 500 грн. заборгованості за тілом кредиту; 4 900 грн. заборгованості за процентами; 700 грн. комісії, пов`язаної з наданням кредиту; 3 500 грн. відсотків, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.

Посилаючись на неналежне виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору, позивач просить стягнути з нього зазначену заборгованість у розмірі 12 600 грн., а також понесені судові витрати, зокрема судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп.

Ухвалою суду від 01.09.2026 було відкрито спрощене позовне провадження у даній справі та призначено її до розгляду з повідомленням сторін.

Від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти задоволення позовних вимог у заявленому розмірі заперечує. Відповідач не заперечує факту укладення кредитного договору в електронній формі та отримання кредитних коштів у розмірі 3 500 грн., однак зазначає, що це не свідчить про обґрунтованість усіх сум, включених позивачем до розрахунку заборгованості. Вважає, що позивач повинен окремо довести правомірність кожної складової заборгованості, період та порядок її нарахування. Щодо нарахованих 4 900 грн. процентів зазначає про необхідність перевірки періоду їх нарахування, кількості днів користування кредитом, застосованої процентної ставки та відповідності такого нарахування умовам договору і законодавству про споживче кредитування. Заперечує проти стягнення 700 грн. комісії, посилаючись на відсутність доказів фактичного понесення позивачем саме таких витрат у зв`язку з конкретною кредитною операцією та правомірності покладення їх на споживача. Також заперечує проти стягнення 3 500 грн., нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України із застосуванням передбаченої договором ставки 170 000 % річних, вважаючи такий розмір відповідальності необґрунтованим та таким, що потребує перевірки на відповідність імперативним нормам законодавства про споживче кредитування. Просить відмовити у стягненні недоведених складових заборгованості, а у разі встановлення підстав для часткового задоволення позову стягнути лише ту суму, яка буде належним чином підтверджена позивачем.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій ТОВ «Споживчий центр» із доводами відповідача не погоджується та наполягає на обґрунтованості позовних вимог. Позивач зазначає, що ним надано належні, допустимі та достатні докази на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов, тоді як відповідач, заперечуючи проти заявлених вимог, доказів на спростування поданих позивачем документів та розрахунку заборгованості не надав. Наголошує, що кредитний договір було належним чином укладено в електронній формі шляхом подання відповідачем заявки та акцепту запропонованих умов, а документи, що складають кредитний договір, підписані відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, направленого на зазначений ним номер мобільного телефону. Вказує, що відповідач не заперечує належність йому відповідного засобу зв`язку та факту укладення договору. Позивач вважає, що подані ним кредитний договір, заявка, документи щодо його електронного підписання, квитанція про перерахування кредитних коштів та розрахунок заборгованості у сукупності підтверджують виникнення та невиконання відповідачем кредитних зобов`язань. У зв`язку з цим заперечення відповідача вважає необґрунтованими та просить задовольнити заявлені позовні вимоги.

У судове засідання представник позивача та відповідач не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

З огляду на належне повідомлення учасників справи про розгляд справи та наявність у матеріалах справи поданих сторонами заяв по суті справи, суд вважає за можливе провести розгляд справи за їх відсутності на підставі наявних у справі матеріалів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази, оцінивши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, суд вважає, що позов належить задовольнити частково з таких підстав.

Судом встановлено, що 09 лютого 2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферту) № 06.02.2026-100001985. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 3 500 грн. строком на 140 днів з дати його надання, тобто до 28 червня 2026 року. Заявка на отримання кредиту є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з умовами якої позичальник ознайомився під час укладення договору (а.с.24-31).

Відповідно до умов кредитного договору, процентна ставка є фіксованою та незмінною і становить 1 % за один день користування кредитом та застосовується протягом усього строку, на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшений кредитодавцем в односторонньому порядку.

Також відповідно до умов кредитного договору комісія, пов`язана з наданням кредиту, становить 20 % від суми кредиту та дорівнює 700 грн. Комісія нараховується кредитодавцем та обліковується у день видачі кредиту. Протягом строку дії договору встановлені тарифи та комісії залишаються незмінними.

Згідно з пунктом 3.1 кредитного договору, кредитодавець зобов`язався надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник, у свою чергу, зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти і комісію, якщо така встановлена договором.

Відповідно до пункту 4.1 договору, кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах строковості, платності та поворотності. Кредитні кошти надаються шляхом їх перерахування на рахунок позичальника з використанням реквізитів електронного платіжного засобу 4441-11XX-XXXX-8776, зазначеного ним під час укладення договору.

Пунктом 6.1 договору визначено, що позичальник зобов`язаний забезпечити своєчасне повернення кредиту та сплату процентів і комісії у терміни та строки, зазначені у заявці, яка є невід`ємною частиною кредитного договору.

Зазначений кредитний договір укладено в електронній формі. ОСОБА_1 під час його укладення пройшов ідентифікацію з використанням Системи BankID Національного банку України, за результатами якої було забезпечено однозначне встановлення особи позичальника.

Документи, що складають кредитний договір, були підписані відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який було надіслано у SMS-повідомленні на номер мобільного телефону НОМЕР_1 , зазначений ним як фінансовий. Відповідно до умов договору він набрав чинності з дати отримання кредитодавцем в інформаційній системі від позичальника відповіді про прийняття пропозиції (акцепту), підписаної одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, ОСОБА_1 , використовуючи електронний підпис одноразовим ідентифікатором, 09 лютого 2026 року підписав пропозицію про укладення кредитного договору (оферту) та заявку на отримання кредиту, чим підтвердив укладення кредитного договору та погодився з його умовами.

З довідки про перерахування коштів від 18.04.2026 року вбачається, що кредитодавцем на рахунок позичальника було перераховано кредитні кошти у розмірі 3 500 грн. Отже, ОСОБА_1 отримав зазначені кредитні кошти у повному обсязі (а.с.23).

На виконання ухвали суду про витребування доказів, з АТ «УніверсалБанк» надійшла інформація, що платіжна картка № НОМЕР_2 , емітована на ім`я ОСОБА_1 . Також Банком надано відомості про рух коштів за рахунком. Згідно з наданою випискою, 09.02.2026 на вищезазначену карту було зараховано 3500 грн., що підтверджує фактичне надходження кредитних коштів на банківський рахунок відповідача.

Таким чином, позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав належним чином та у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти на умовах, передбачених укладеним між сторонами договором.

Разом з тим відповідач свої зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, кредит та передбачені договором платежі у встановлені строки не сплатив, у зв`язку з чим, згідно з наданим позивачем розрахунком, утворилася заборгованість у загальному розмірі 12 600 грн., яка складається із: 3 500 грн. заборгованості за тілом кредиту; 4 900 грн. заборгованості за відсотками; 700 грн. комісії, пов`язаної з наданням кредиту; 3 500 грн. відсотків, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України (а.с.37-38).

При цьому, нарахування відсотків за користування кредитом у розмірі 4 900 грн. здійснено позивачем виходячи із суми кредиту 3 500 грн., процентної ставки 1 % за один день користування кредитом та встановленого договором 140-денного строку кредитування, тобто до 28.06.2026 року. Зазначений порядок розрахунку відсотків відповідач у відзиві поставив під сумнів, посилаючись на необхідність перевірки періоду їх нарахування, кількості днів користування кредитом та відповідності такого нарахування умовам договору і вимогам законодавства.

Разом з тим, ОСОБА_1 , підписуючи кредитний договір, погодився з умовою, що комісія, пов`язана з наданням кредиту, становить 20 % від суми кредиту та дорівнює 700 грн. та нараховується кредитодавцем та обліковується у день видачі кредиту, а отже незгода відповідача із сумою комісії судом не береться до уваги.

Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626,628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За загальними правилами доказування, визначеними статями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» у частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 3 500 грн., заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 4 900 грн. та комісії, пов`язаної з наданням кредиту, у розмірі 700 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Суд враховує, що відповідач у поданому відзиві не заперечував факту укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів у розмірі 3 500 грн., однак заперечував проти заявленого позивачем розміру заборгованості, вказуючи на необхідність перевірки правомірності кожної її складової. Зокрема, відповідач ставить під сумнів правильність нарахування 4 900 грн. відсотків та заперечує проти нарахування 700 грн. комісії, а також 3 500 грн. відсотків, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України.

Оцінюючи доводи відповідача щодо недоведеності заборгованості за відсотками, суд виходить із того, що умовами укладеного сторонами кредитного договору чітко визначено суму кредиту 3 500 грн., строк кредитування 140 днів та фіксовану процентну ставку 1 % за один день користування кредитом.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що заборгованість за відсотками у розмірі 4 900 грн. розрахована виходячи із суми отриманого кредиту 3 500 грн., погодженої сторонами процентної ставки 1 % за один день користування кредитом та 140-денного строку кредитування: 3 500 грн ? 1 % ? 140 днів = 4 900 грн.

При цьому, зазначені відсотки нараховані саме за період користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, а не за період прострочення виконання грошового зобов`язання після його закінчення.

Відповідачем не надано власного контррозрахунку заборгованості, доказів здійснення платежів у рахунок погашення кредиту чи процентів або інших доказів, які б спростовували розрахунок позивача в цій частині. Саме по собі посилання відповідача на необхідність перевірки кількості днів та порядку нарахування відсотків не спростовує умов кредитного договору та наданого позивачем розрахунку.

За таких обставин, суд доходить висновку, що вимога про стягнення 4 900 грн. відсотків за користування кредитом є доведеною та підлягає задоволенню.

Щодо заперечень відповідача проти стягнення комісії у розмірі 700 грн., то як зазначалося вище, відповідно до умов кредитного договору комісія, пов`язана з наданням кредиту, становить 20 % від суми кредиту, тобто 700 грн. Отже, зазначена комісія безпосередньо передбачена умовами укладеного сторонами кредитного договору, її вид, порядок визначення та конкретний розмір були визначені під час укладення договору та погоджені відповідачем шляхом підписання відповідних електронних документів одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом включають витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, у тому числі проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника та третіх осіб.

Частиною другою ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено включення до загальних витрат за споживчим кредитом, зокрема, комісій кредитодавця, пов`язаних з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Доводи відповідача про те, що позивач повинен підтвердити фактичне понесення ним витрат у сумі 700 грн. на користь стороннього платіжного сервісу, не спростовують наявності передбаченого договором обов`язку зі сплати комісії. Зі змісту кредитного договору вбачається, що 700 грн. заявлені позивачем до стягнення саме як встановлена договором комісія, пов`язана з наданням кредиту, а не як відшкодування фактичних витрат кредитодавця на оплату послуг інтернет-еквайрингу.

При цьому, наведені відповідачем заперечення фактично стосуються правомірності встановлення такої комісії, однак матеріали справи підтверджують, що її розмір та порядок сплати були визначені безпосередньо у кредитному договорі, з умовами якого відповідач погодився при його укладенні.

Суд також враховує, що правовий висновок Великої Палати Верховного Суду щодо недопустимості стягнення плати за інформацію про стан кредитної заборгованості, яка відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» повинна надаватися споживачу безоплатно один раз на місяць, стосується комісії за обслуговування кредитної заборгованості та не є тотожним правовідносинам у цій справі, оскільки спірні 700 грн. передбачені договором як комісія, пов`язана з наданням кредиту.

Таким чином, враховуючи, що комісія у розмірі 700 грн. прямо передбачена умовами кредитного договору, її розмір визначений у договорі та погоджений відповідачем при його укладенні, суд доходить висновку про обґрунтованість вимоги позивача про її стягнення.

Доводи відповідача про те, що сам факт укладення договору та отримання кредиту не свідчить про правомірність усіх заявлених позивачем платежів, є слушними в частині необхідності перевірки судом кожної складової заявленої заборгованості, однак не є самостійною підставою для відмови у стягненні тих сум, розмір та правова підстава яких підтверджені умовами кредитного договору та іншими дослідженими судом доказами.

Так само суд не може погодитися з доводами позивача у відповіді на відзив про те, що ненадання відповідачем доказів на спростування позовних вимог саме по собі є достатньою підставою для задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Тому відсутність доказів з боку відповідача не звільняє позивача від обов`язку довести правові та фактичні підстави кожної заявленої до стягнення складової заборгованості.

Разом з тим, щодо вимог позивача про стягнення 3 500 грн. відсотків, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України, суд зазначає таке.

Відповідно до умов кредитного договору, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання позичальник на вимогу кредитодавця зобов`язаний сплатити суму заборгованості з урахуванням процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України. Позивач, посилаючись на зазначену умову договору, нарахував та просить стягнути з відповідача 3 500 грн. відсотків відповідно до ст. 625 ЦК України.

У поданому відзиві відповідач заперечує проти стягнення цієї суми, посилаючись, зокрема, на положення законодавства, якими встановлено особливості відповідальності позичальника за прострочення виконання кредитних зобов`язань у період дії в Україні воєнного стану.

Позивач, у свою чергу, посилається на те, що після внесення Законом України № 3498-IX змін до законодавства про споживче кредитування передбачені раніше обмеження щодо нарахування платежів за прострочення не поширюються на кредитний договір, укладений сторонами 09.02.2026 року.

Оцінюючи наведені доводи сторін, суд виходить із такого.

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України в Україні введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався та який діє на час виникнення спірних правовідносин і розгляду справи.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що встановлене нею звільнення від відповідальності поширюється саме на відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання, передбачену ст. 625 ЦК України, за договорами, відповідно до яких позичальнику надано кредит або позику.

Верховний Суд також виходить із того, що пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України поширюється на кредитні договори, у тому числі договори про споживчий кредит, та встановлює спеціальні правові наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання у період дії воєнного стану звільнення позичальника від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України.

При цьому, посилання позивача на зміни, внесені Законом України від 22.11.2023 № 3498-IX до Закону України «Про споживче кредитування», не спростовують застосування до спірних правовідносин пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Зміна або виключення окремих спеціальних положень Закону України «Про споживче кредитування» щодо відповідальності споживача не припинила дію пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який є самостійною нормою цивільного законодавства та безпосередньо передбачає звільнення позичальника від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, на період дії воєнного стану.

Отже, сама по собі наявність у кредитному договорі умови про сплату процентів відповідно до ст. 625 ЦК України та погодження сторонами їх розміру не усуває встановленого законом звільнення позичальника від такої відповідальності.

Судом було встановлено, що кредитний договір між сторонами укладений 09.02.2026 року, тобто під час дії в Україні воєнного стану. Заявлені позивачем до стягнення 3 500 грн. за своєю правовою природою є саме відповідальністю за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, передбаченою ст. 625 ЦК України.

За таких обставин, суд погоджується з доводами відповідача у цій частині та доходить висновку, що вимога ТОВ «Споживчий центр» про стягнення з ОСОБА_1 3 500 грн. відсотків, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України, задоволенню не підлягає.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» підлягають частковому задоволенню у загальному розмірі 9 100 грн., з яких: 3 500 грн заборгованість за тілом кредиту, 4 900 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитом та 700 грн. комісія, пов`язана з наданням кредиту. У задоволенні вимоги про стягнення 3 500 грн. відсотків, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України, слід відмовити.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, у сумі 9 100 грн, що становить 72,22 % від загального розміру заявлених позовних вимог у сумі 12 600 грн., то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у сумі 1 922 грн. 18 коп. (2 662,40 грн ? 9 100 грн / 12 600 грн).

При цьому, витрати пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у розмірі 120,18 грн. не підлягають стягненню з відповідача, оскільки такі не є судовими витратами у розумінні ст.133 ЦПК України.

Керуючись статтями 207, 526, 530, 610, 626, 628, 1050, 1048, 1054, 1056 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», ст.ст.4, 12, 13, 76- 81,89, 95, 141, 258,259, 263-265, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 06.02.2026-100001985 від 09 лютого 2026 року у загальному розмірі 9 100 (дев`ять тисяч сто) гривень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 1 922 (одна тисяча дев`ятсот двадцять дві) гривні 18 копійок.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя Бобровицького районного суду Н.О. Булига