Рішення № 141041581, 29.10.2026, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/3286/24

2/212/6387/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі: головуючого - судді Борис О.Н., секретаря судового засідання Попової Ю.О., за участі представника позивача Ющенко В.В., відповідачів ОСОБА_1 ,, ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії

встановив:

У березні 2024 року позивач акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» (далі АТ «Криворізька теплоцентраль») звернулося до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є постачальником теплової енергії (централізованого опалення) за адресою проживання відповідачів: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою зареєстровані ОСОБА_2 , ОСОБА_1 . Останні не здійснюють оплату за отриману теплову енергію, у зв`язку із чим виникла заборгованість за період з 01.10.2016 року по 31.12.2023 рік у розмірі 37505,77 грн, яку позивач просив стягнути з відповідачів, а також стягнути плату за абонентське обслуговування у розмірі 25,02 грн, суму інфляційних втрат у розмірі 5245,14 грн, 3% річних у розмірі 1978,77 грн. Крім того, просив стягнути з відповідачів понесені судові витрати зі сплати судового збору.

10 квітня 2024 року ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 18 червня 2026 року заочне рішення скасовано та призначено справу до розгляду у спрощеному позовному провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги, просила його задовольнити у повному обсязі. Крім того, зазначила, що строк позовної давності не пропущений, оскільки був продовжений через COVID-19 та воєнний стан, а також відповідачами здійснювалася частково оплата. Отже строк позовної давності переривався та на час звернення до суду такий строк не пропущений.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні заявила про застосування строків позовної давності, не заперечувала проти стягнення заборгованості в межах строків позовної давності. А також пояснила, що вона та ОСОБА_1 не проживають у спірній квартирі, а лише є зареєстрованими за зазначеною адресою.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримала позицію відповідача ОСОБА_2 , просила застосувати строк позовної давності.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідачів, дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_1 мешкають за адресою: АДРЕСА_1 та отримують послугу з централізованого опалення в житлову квартиру від АТ «Криворізька теплоцентраль», де мають відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 (а.с. 21), а отже є споживачами вказаних послуг від позивача.

З наданих позивачем актів про подачу та припинення подачі теплоносія до будинку за АДРЕСА_2 вбачається надання АТ «Криворізька теплоцентраль» послуг з централізованого опалення у період з жовтня 2013 року по грудень 2023 року. (а.с. 22-32)

За положенням ст. 156 ЖК України члени сім`ї власника будинку (квартири) зобов`язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім`ї власника зобов`язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім`ї про розмір участі в витратах вирішуються в судовому порядку. До членів сім`ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

За ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Згідно ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

У відповідності до положень ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, споживачі зобов`язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов`язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг. За таких обставин зобов`язання відповідачів оплатити надані послуги виникає на підставі закону з узгоджених дій постачальника і споживача послуг.

Статтею 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Згідно до статті 19 Закону України «Про теплопостачання», споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію, а відповідно до статті 25 вищезазначеного Закону, у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.

Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі Правила), централізоване опалення це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.

Пунктом 18 Правил, передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , будучи зареєстрованими за адресою АДРЕСА_1 , своєчасно не сплачували грошові кошти позивачу за отримані послуги з централізованого опалення та мають заборгованість за період з жовтня 2016 року по грудень 2023 року (включно) в загальному розмірі 37 505,77 грн., яка підтверджується наданим до суду розрахунком.

Також ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не внесена плата за абонентське обслуговування за період з 01 листопада по 31 грудня 2023 року в загальному розмірі 25,02 грн., яка підтверджується наданим до суду розрахунком.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом частини 1 статті 901, частини 1 статті 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Беручи до уваги вищевикладене, правовідносини, які склалися на підставі договору про надання послуг, є грошовим зобов`язанням і, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін, на них поширюється дія частини 2 статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Оскільки неправомірними діями ОСОБА_1 , ОСОБА_2 позивачеві було завдано збитків, по суті матеріальної шкоди, яка виражена в грошовому еквіваленті, а відтак є грошовим зобов`язанням, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення індексу інфляції у розмірі 5 245,14 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 1 978,77 грн. узгоджуються з положеннями частини 2 статті 625 ЦК України.

Що стосується заяви відповідачів про застосування позовної давності, суд зазначає таке.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Оскільки заборгованість за житлово-комунальні послуги нараховувалась позивачем щомісяця, то перебіг загальної позовної давності слід відраховувати від кожного щомісячного платежу.

Позовна давність, відповідно до частини першої статті 260 ЦК України, обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього кодексу.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті).

Аналіз зазначених норм цивільного права визначає, що за щомісячними платежами перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Тобто позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи.

Як вбачається з розрахунку поданого разом із позовною заявою, відповідачами було здійснено часткову оплату за послугу з централізованого опалення, а саме: у жовтні 2016 року у сумі 2,02 грн, листопаді 2016 року 335,98 грн, грудні 2016 року -517,73 грн, січні 2017 року 716,00 грн, серпні 2017 року 268,55 грн, жовтні 2017 року 430,00 грн, листопаді 2018 року 700,00 грн, січні 2019 року 645,00 грн, лютому 2019 року -560,00грн, березні 2019 року 550,00 грн, квітні 2019 року 200,00 грн, травні 2018 року 180,00 грн, червні 2019 року 100,00 грн, вересні 2019 року 300,00 грн, грудні 2019 року 300,00 грн, лютому 2020 року 170,00 грн, травні 2020 року 200,00 грн, вересні 2020 року 250,00 грн, жовтні 2020 року 100,00 грн, листопаді 2020 року 150,00 грн, грудні 2020 року 200,00 грн, січні 2021 року 100,00 грн, лютому 2021 року 200,00 грн, березні 2021 року 200,00 грн, грудні 2021 року 300,00 грн, грудні 2022 року 684,01 грн, січні 2023 року 1 100,00 грн, лютому 2023 року 400,00 грн, травні 2023 року 500,00 грн, червні 2023 року 200,00 грн, липні 2023 року 200,00 грн, серпні 2023 року 100,00 грн, жовтні 2023 року 50,00 грн,. Всього за період з жовтня 2016 року по грудень 2023 року (включно нараховано 50 041,64 грн оплати за послуги, сплачено за вказаний період 10 909,29 грн. Залишок заборгованості складає 37 505,77 грн.

Так, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій, такий висновок викладений у Постанові Верховного Суду від 27 квітня 2020 року у справі № 3-269гс16.

У Постанові Верховного Суду від 08 листопада 2020 року у справі № 6-2891цс18 вказано, що відповідно до частин першої, третьої статті 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку; після переривання перебіг позовної давності починається заново. Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Вчинення боржником дій з виконання зобов`язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою».

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про те, що строк позовної давності переривався вчиненням відповідачами дій по оплаті послуг з централізованого опалення в період не нарахування позивачем такої оплати та оплаті послуг з централізованого опалення в розмірі, більшому від нарахування, що мали регулярний характер, у зв`язку з чим до вимог про стягнення заборгованості за період з 01 жовтня 2016 року по 01 квітня 2017 року строк позовної давності не сплив.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався та діяв й на час ухвалення оскаржуваного рішення суду.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Тобто, строк позовної давності, в силу пункту 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, продовжено на строк дії карантину.

У постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі 679/1136/21 зазначено, що: «У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Виходячи із взаємозв`язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню і у тому випадку, коли тривалість строку позовної давності, визначена законом.

За таких обставин, законом передбачено продовження позовної давності щодо вимог за якими перебіг позовної давності не закінчився станом на 02 квітня 2020 року.

Також, п. 19 «Прикінцевих положень» ЦК України (в редакції Закону № 3450-IXУ) період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Так, Верховний Суд у своїй Постанові від 26.02.2025 у справі № 754/4237/22, вказує, що враховуючи положення пунктів 12 та 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, а також періоди запровадження в Україні карантину та воєнного стану, Суд констатує, що період з квітня 2021 року перебуває в межах позовної давності.

Таким чином, посилання Відповідачів на сплив строку позовної давності є юридично неспроможними, оскільки в спірний період законодавець передбачав зупинення та продовження цих строків у зв`язку з об`єктивними обставинами, які мали місце в країні.

Оскільки, перебіг трирічної позовної давності щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги закінчився під час дії карантину та воєнного стану, а тому ці строки продовжуються, що свідчить про дотримання позивачем позовної давності при зверненні до суду з даним позовом щодо стягнення заборгованості за теплопостачання за період з 01.10.2016 по 31.12.2023 в розмірі 37 505,77 грн., по платі за абонентське обслуговування за період 01.11.2021 по 31.12.2023 у розмірі 25,02 грн., суми інфляційних витрат у розмірі 5 245,14 грн., 3% річних у розмірі 1 978,77 грн.

Згідно ст.540 ЦК України якщо у зобов`язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов`язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Враховуючи те, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є споживачами послуг з теплопостачання квартири за адресою: АДРЕСА_1 , вони мають неподільне зобов`язання з утримання цієї квартири, а тому вказана сума заборгованості підлягає стягненню солідарно з відповідачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

У зв`язку із задоволенням позову з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі по 1 514,00 грн. з кожного.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 625, 901, 903 ЦК України, Законом України «Про теплопостачання», Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року, ст.ст. 4,12, 81, 247, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» заборгованість за період з 01.10.2016 по 31.12.2023 рік по оплаті за спожиту послугу з постачання теплової енергії (централізоване опалення) у розмірі основного боргу в сумі 37505,77 грн, інфляційні втрати у розмірі 5245,14 грн, 3 % річних у розмірі 1978,77 грн, плату за абонентське обслуговування у розмірі 25,02 грн, а всього 44754,70 грн (сорок чотири тисячі сімсот п`ятдесят чотири гривні 70 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» судові витрати зі сплати судового збору в сумі по 1514,00 грн (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять гривень 00 копійок) з кожного.

На рішення може бути подана апеляційна скарга в Дніпровський апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль», код ЄДРПОУ 00130850, юридична адреса: 50014, Дніпропетровської області, м. Кривий Ріг, вул. Електрична,1.

Відповідачі: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення суду складений та підписаний 29 жовтня 2026 року.

Суддя: О. Н. Борис