Рішення № 141041563, 29.10.2026, Ярмолинецький районний суд Хмельницької області

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області

Справа № 689/264/26

Провадження № 2/689/332/26

РІШЕННЯ

Іменем України

29 жовтня 2026 року селище Ярмолинці

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області -

головуючий - суддя Соловйов А.В

за участю секретаря судового засідання Цмикайло Т.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача Ємця А.Ю.

представника органу опіки та піклування Курятнка О.Г.

прокурора Корєхової В.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-ще Ярмолинці цивільну справу за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2 ,

треті особи: районна адміністрація Запорізької міської ради по Хортицькому району, виконавчий комітет Ярмолинецької селищної ради, як орган опіки та піклування,

про позбавлення батьківських прав,

встановив:

Позивач звернулась із позовом до відповідача про позбавлення його батьківських прав відносно дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Покликається на те, що під час спільного проживання (до версня 2023 р.) ОСОБА_2 зловживав алкогольними напоями, вчиняв відносно неї фізичне насильство, погрожував. Також він ображав дітей, ставив у куток. Після виїзду позивача до ФРН, відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не займається вихованням дітей, не цікавиться їх життям та поведінкою, не піклується про їх здоров`я, фізичний та духовний розвиток.

В судовому засіданні позивач позов підтримала з аналогічних мотивів. Ствердила, що вона двічі вступала у шлюб із відповідачем та двічі його розривала. Зазначила, що під час шлюбів вони разом проживали у м. Запоріжжі, де вона зареєстрована, та у м. Києві без реєстрації на орендованій квартирі. За місцем реєстрації відповідача в Ярмолинецькому районі Хмельницької області вони, а також їх діти, ніколи не проживали. ОСОБА_2 має відстрочку від військової служби як батько трьох дітей, одна з яких дитина з інвалідністю, яка була оформлена орієнтовно у червні 2023 р.. Він ніде не працював, продаючи жовто-блакитні стрічки у підземному переході у м. Київ. Востаннє вона бачила позивача перед від`їздом у ФРН у вересні 2023 р.. З того часу будь-який зв`язок із ним відсутній, телефон не відповідає, у соцмережах його немає, єдина відома їй родичка ОСОБА_2 його бабця, яка зареєстрована у Ярмолинецькому районі, але номерів зв`язку із нею у позивача немає. З вересня 2023 р. відповідач не спілкується з дітьми, має заборгованість по аліментам. Позбавлення батьківських прав необхідно їй у зв`язку із потребою оформляти документи щодо навчання та розвитку дітей у ФРН, де вимагаються підписи батька, а також для реєстрації місця проживання дітей в Україні, де також підпис батька потрібен.

Відповідач в судові засідання не з`являвся. Окрім повідомлень за місцем реєстрації про час та місце розгляду справи повідомлявся через офіційний сайт «Судова влада».

Третя особа - районна адміністрація Запорізької міської ради по Хортицькому району подала клопотання про залучення іншої третьої особи Органу опіки та піклування Ярмолинецької селищної ради, оскільки діти зареєстровані на території Ярмолинецького району Хмельницької області, а тому районна адміністрація Запорізької міської ради по Хортицькому району не спроможна надати висновок без обстеження їх умов проживання, бесід із батьками та дітьми.

Представник органу опіки та піклування виконавчого комітету Ярмолинецької селищної ради надав висновок, яким вважає за недоцільне позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки не було встановлено жодних об`єктивних відомостей про невиконання ним батьківських обов`язків, адже ні відповідач, ні позивач, ні діти фактично на території Ярмолинецького району ніколи не проживали. Покладається на розсуд суду при вирішенні справи.

Прокурор вважає за недоцільне задоволення позову, оскільки тягар доведення підстав для цього лежить на позивачеві. Однак, переконливі докази подані не були.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 03.02.2018 р. між позивачем та відповідачем було зареєстровано шлюб Святошинським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис №74.

У цьому шлюбі у сторін народилось троє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Даний шлюб було розірвано Хортицьким районним судом м. Запоріжжя, справа №337/3283/20 від 24.11.2020 р.. Цим же рішенням суду було стягнуто з відповідача аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини усіх видів доходу (заробітку) щомісячно.

06.06.2023 р. сторони зареєстрували повторний шлюб у Солом`янському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис №920 від 06.06.2023 р.. У цьому шлюбі у сторін народилась дитина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 25.01.2024 року справа №337/6512/23 шлюб між позивачем і відповідачем розірвано.

16.06.2025 р. Хортицьким районним судом м. Запоріжжя було винесено судовий наказ про стягнення з відповідача аліментів на утримання малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) боржника.

03.06.2025 р. позивач зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 та взяла його прізвище « ОСОБА_8 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб НОМЕР_1 від 03.06.2025 р..

З матеріалів справи вбачається, що на даний час троє малолітніх дітей постійно проживають разом із позивачем за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання виданою Командою з обслуговування громадян Міста Йена від 17.01.2025 р..

Позивач посилається на насильство в сім`ї зі сторони відповідача, посилаючись на постанову Солом`янського районного суду м. Києва від 17.11.2023 р. у справі №760/22493/23, якою відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Однак, як вбачається зі змісту зазначеної постанови, таке адміністративне правопорушення було малозначним, а потерпілою у ньому була позивач, а не діти. Таким чином, зазначене не впливає на суть спірних відносин.

Посилання позивача на принизливі методи виховання та спілкування відповідача з дітьми не підтверджені жодним об`єктивним доказом.

Згідно із ч. 2 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Згідно із ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Ч. ч. 1, 2, 4 ст. 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Згідно з ч. 2 ст. 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч. 1 ст. ст. 164 СК України.

Зокрема, вказаною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Тлумачення наведених положень ст. 164 СК свідчить, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (п. 100 рішення ЄСПЛ від 16.07.2015 р. у справі «Мамчур проти України», заява №10383/09, рішення ЄСПЛ від 11.07.2017 р. у справі «М.С. проти України», заява №2091/13).

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це, в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17.10.2018 р. у справі №402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах від 02.12.2020 р. у справі №180/1954/19, від 13.11.2020 р. у справі №760/6835/18, від 09.11.2020 р. у справі №753/9433/17, від 02.11.2020 р. у справі №552/2947/19 та у постанові від 24.04.2019 р. у справі №300/908/17.

У постанові Верховного Суду від 06.05.2020 р. у справі №753/2025/19 зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

На підставі ст. 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п.п. 4, 5, 6 ст. 19 Сімейного Кодексу України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини, ст. 164 СК України, постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 р. №866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини», враховуючи рішення комісії з питань захисту прав дитини при Ярмолинецькій селищній раді, (протокол №15 від 13.08.2026 р.).

Рішенням виконкому Ярмолинецької селищної ради №10 від 20.08.2026 р. визнано таким, що втратило законну силу рішення виконавчого комітету Ярмолинецької селищної ради №16 від 14.05.2026 р. «Про затвердження висновку органу опіки і піклування Ярмолинецької селищної ради, що неможливості надання висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його дітей».

Висновком органу опіки та піклування, затвердженим рішенням виконкому Ярмолинецької селищної ради №10 від 20.08.2026 р. визнано не доцільним позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно його дітей, оскільки на території Ярмолинецької громади позивач ОСОБА_9 разом із дітьми не проживала, а тому орган опіки та піклування не має можливості перевірити відповідача ОСОБА_2 , у зв`язку із тим, що він не проживає на території громади та місце його перебування не відоме, з`ясувати з яких причин він не бере участі у вихованні своїх дітей неможливо.

Суд погоджується з представником позивача про те, що такий висновок не є обов`язковим для суду. Водночас, посилання на технічні недоліки такого висновку не заслуговують на увагу враховуючи, що позивачем визнано,що ні вона, ні її діти жодного дня не проживали на території Ярмолинецького району, реєстрація тут відповідача носить суто формальний характер, що унеможливлює детальне з`ясування обставин утримання та виховання дітей. Факт несплати аліментів, який не вказаний у висновку органу опіки та піклування, не впливає на висновки суду, оскільки такий підтверджений документами наданими позивачем та враховується на рівні з іншими доказами.

Суд виходить з того, що тягар доведення підстав для позбавлення батьківських прав лежить саме на позивачеві, а не на органові опіки та піклування.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Позивач, звертаючись до суду з цим позовом, посилалась на те, що відповідач не бере участі у вихованні дітей, не цікавиться ними, тобто взагалі не виконує батьківські обов`язки, що вважає достатньою підставою для позбавлення його батьківських прав. Позивач наполягає на тому, що відповідач самоусунувся від виконання покладених на нього батьківських обов`язків щодо виховання дітей, і така поведінка є винною.

Однак, з матеріалів справи вбачається і позивачем визнано, що як вона, так і діти проживають у ФРН. Таким чином, відповідач об`єктивно позбавлений, або істотно обмежений у можливості спілкування. Та обставина, що у відповідача є заборгованість за аліментами, не свідчить про винність його поведінки, адже позивачем зазначено, що відповідач не був працевлаштований, присуджені аліменти він не оскаржував, а позивач не позбавлена можливості їх отримати в процесі виконавчого провадження.

Посилання на технічні труднощі, обумовлені оформленням документів у ФРН, де, як зазначає позивач, вимагається підпис батька, - не передбачене нормами СК України як підстава для позбавлення батьківських прав. Необізнаність позивача із місцем перебування відповідача, відсутність із ним контактів, суд не розцінює як наслідок винної поведінки відповідача.

Оскільки позбавлення відповідача батьківських прав є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого позивачем не доведено, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

В силу ст.141 ЦПК України у разі відмови у позові, судовий збір з відповідача на користь позивача не стягується. Керуючись ст.12,76-81,141,259,263-265,280 ЦПК, суд

вирішив:

В задоволенні позову відмовити повністю.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 29.10.2026 р.

Суддя Соловйов А.В.