Рішення № 141039886, 17.09.2026, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/3799/26

Провадження № 2/209/2653/26

РІШЕННЯ

Іменем України

17 вересня 2026 року м. Кам`янське

Дніпровський районний суд міста Кам`янського Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Шендрика К.Л.,

за участі секретаря Берковського В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Деал Фінанс Груп" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на їх користь заборгованість за кредитним договором та судові витрати.

На обґрунтування позову зазначено, що 15 лютого 2022 року між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та відповідачем було укладено договір позики № 74834715 на суму 6000 грн., який був підписаний електронним підписом відповідача, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, надісланим на номер його мобільного телефону. 29 вересня 2022 року між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ТОВ "Сіроко Фінанс" укладено договір факторингу № 028-290922, відповідно до якого ТОВ "Сіроко Фінанс" набуло право грошової вимоги до відповідача за договором № 74834715 від 15 лютого 2022 року. 05 грудня 2025 року ТОВ "Сіроко Фінанс" та ТОВ "Деал Фінанс Груп" уклали договір факторингу № 05/12/25-01, на виконання якого 26 лютого 2026 року підписали реєстр прав вимог № 26/02/26, відповідно до якого ТОВ "Деал Фінанс Груп" набуло право грошової вимоги до відповідача за вказаним договором у сумі 9701,40 грн., з яких: 6000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 3701,40 грн. - сума заборгованості за відсотками. Таким чином, позивач отримав право грошової вимоги до відповідача за вказаним договором та просить стягнути заборгованість, що по ньому утворилась.

02 липня 2026 року було відкрито провадження у вказаній цивільній справі і призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Від відповідача надійшов відзив на позов, у якому зазначено, що він визнає позовні вимоги частково, а саме в частині стягнення основного боргу (тіла кредиту) у розмірі 6000 грн., а також договірних відсотків, нарахованих виключно в межах узгодженого сторонами строку кредитування (21 день). Проти решти позовних вимог (в частині стягнення відсотків поза межами строку кредитування та витрат на правничу допомогу) він заперечує повністю. Позивачем нараховано відсотки у розмірі 1,99% на день, як у межах строку, так і поза його межами, посилаючись на автопролонгацію згідно з Правилами надання грошових коштів. Таке нарахування є протиправним. Після 08 березня 2022 року (закінчення 21-денного строку) правова підстава для нарахування процентів за ставкою 1,99 % на день відпала. Конкретний розрахунок дійсних відсотків: заборгованість за відсотками в межах строку дії договору (з 15 лютого 2022 року по 08 березня 2022 року) становить: 6000,00 грн. (тіло) * 1,99 % * 21 день = 2507,40 грн. Позивач натомість вимагає 3701,40 грн. Отже, сума 1194,00 грн. нарахована незаконно. Доказів того, що він ініціював продовження строку користування позикою та зміну дати повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять. Заборгованість у сумі 9701,40 грн. є необгрунтованою та не відповідає умовам укладеного кредитного договору. Таким чином, вважаю, що позов підлягає частковому задоволенню. Враховуючи критерії розумності та співмірності, сума витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 4500 грн. є значно завищеною для аналізу стандартного договору на дві сторінки, тому просить зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 1000 грн.

Представник позивача ОСОБА_2 подала відповідь на відзив, у якій зазначено, що доводи відповідача, щодо безпідставного нарахування заборгованості за процентами є передчасними, оскільки таке нарахування здійснювалось у відповідності до умов договору та додатків до них/правил, й саме через неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань. Більш того, позивач просить стягнути суму заборгованості за договорами позики лише до моменту відступлення права вимоги первісними кредиторами, інших нарахувань позивачем не заявлялось, зокрема процентна ставка за понадстрокове користування позикою - 2,7 % за кожен день, яка передбачена договором позики, погодженими відповідачем та регламентована правилами надання грошових коштів у позику - не нараховано, оскільки зазначена процента ставка значно фінансово навантажить відповідача. Позивачем у повному обсязі доведено витрати на правничу допомогу, їх розмір є розумним з урахуванням складності справи, обсягу підготовлених процесуальних документів, витраченого часу та значення справи для позивача. Відповідачем не надано жодних належних і допустимих доказів, які б спростовували понесення вказаних витрат або свідчили про їх надмірність, у зв`язку з чим підстави для зменшення розміру заявлених витрат відсутні. Відповідачем доказів на підтвердження або спростування позовних вимог позивача до відзиву долучено не було, а тому відзив ґрунтується на припущеннях та зводиться до незгоди з доказами позивача та їх оцінки, тоді як оцінка доказів є виключною компетенцією суду.

Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, у яких виклав пояснення, аналогічні відзиву на позов.

На підставі ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд ухвалив розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

В порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що 15 лютого 2022 року між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та відповідачем було укладено договір позики № 74834715, який був підписаний електронним підписом відповідача, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора mnuYzpu9T8, надісланого на електронну адресу відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2, та відповідно до умов якого ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" надало відповідачу позику в розмірі 6000 грн., шляхом перерахування коштів на картку відповідача № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), на строк 21 день, а відповідач зобов`язався повернути кредитні кошти і сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 1,99 %. Ці обставини підтверджуються копією договору, довідкою про ідентифікацію, листом про підтвердження перерахування коштів, довідкою, платіжною інструкцією, правилами надання грошових коштів у позику, листом АТ «Універсал Банк» та випискою по рахунку НОМЕР_2 , емітованому на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 (а.с. 13 оберт - 19, 51-53, 67-68 та у електронному вигляді), а також визнається відповідачем.

Відповідач прострочив виконання зобов`язання за договором № 74834715 від 15 лютого 2022 року, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 9701,40 грн., з яких: 6000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 3701,40 грн. - сума заборгованості за відсотками, що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с. 11-13).

29 вересня 2022 року між "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ТОВ "Сіроко Фінанс" укладено договір факторингу № 028-290922, відповідно до якого ТОВ "Сіроко Фінанс" набуло право грошової вимоги до відповідача за договором № 74834715 від 15 лютого 2022 року в сумі 9701,40 грн. Ці обставини підтверджуються копією договору факторингу, реєстром прав вимог, платіжними інструкціями щодо сплати фінансування по реєстру прав вимог за договором факторингу (а.с. 20-31).

05 грудня 2025 року між ТОВ "Сіроко Фінанс" та ТОВ "Деал Фінанс Груп" укладено договір факторингу № 05/12/25-01, на виконання якого 26 лютого 2026 року ними був підписаний реєстр прав вимог № 26/09/26, відповідно до якого ТОВ "Деал Фінанс Груп" набуло право грошової вимоги до боржників, в тому числі до відповідача за договором № 74834715 від 15 лютого 2022 року в сумі 9701,40 грн., що підтверджується договором факторингу, реєстром прав вимог № 26/09/26, платіжною інструкцією щодо сплати фінансування по реєстру прав вимог за договором факторингу (а.с. 31 оберт - 38).

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Свобода договору закріплена у статтях 6 і 627 ЦК України, відповідно до яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. ч. 2-4 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону).

За змістом ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Положення статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").

При цьому, за змістом наведеного Закону електронним підписом, тобто одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

Аналогічні за змістом висновки, викладені у численних постановах Верховного Суду, зокрема постанові від 12 січня 2021 по справі № 524/5556/19, від 09 вересня 2020 року по справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року по справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року по справі № 127/33824/19 тощо.

Отже, як вбачається з договору позики, між сторонами досягнуто згоду щодо всіх істотних умов договору, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі № 345/3085/19.

Відповідно до правового висновку викладеного в Постанові Касаційного Цивільного Суду у складі Верховного Суду від 12 квітня 2022 рок у справі № 756/6038/20, незгода позичальника з умовами та особливостями кредитування, за відсутності зауважень щодо змісту та умов договору під час його укладення та підписання, не є підставою для визнання умов договору такими, що не підлягають виконанню під час вирішення спору про стягнення заборгованості за цим договором, оскільки суперечать принципам цивільного законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно зі ст. 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно ч. 1 ст. 1080 ЦК України, договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

Проаналізувавши встановлені обставини по справі, суд приходить до висновку, що укладений договір № 74834715 від 15 лютого 2022 року та договори факторингу відповідають вимогам закону, зобов`язання по зазначеному договору відповідачем у встановлений строк не виконані, сума заборгованості за основним зобов`язанням в розмірі 6000 грн. та відсотками в розмірі 3701,40 грн. підтверджена документально, тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача судових витрат за надання правової допомоги у розмірі 4500 грн., з урахуванням клопотання відповідача, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких згідно п. 1 ч. 3 цієї статті віднесено витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" зазначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до пунктів 1,2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Відповідно до правової позиції Верховного суду, викладеної у постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 734/2313/17, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Вивчивши матеріали цивільної справи, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, виходячи з принципів співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності, ціни позову та виконаної адвокатом роботи суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 3, 12, 76, 78, 141, 247, 263-265, 274, 279, 354, 430 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Деал Фінанс Груп" (ЄДРПОУ 44280974, місцезнаходження за адресою: 08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Садова, 31/33, офіс 40/3) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Деал Фінанс Груп" заборгованість за договором № 74834715 від 15 лютого 2022 року в розмірі 9701 (дев`ять тисяч сімсот одна) гривня 40 копійок, з яких: 6000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 3701,40 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Деал Фінанс Груп" судові витрати на плату судового збору в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцяти денний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя К.Л. Шендрик