Рішення № 141039641, 27.10.2026, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/2/26

Номер провадження2/173/820/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27 жовтня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого - судді Челюбєєва Є.В., за участі секретаря Салтикової С.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ СПЛІТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ» звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором № 22034000506759 від 26.04.2021 у розмірі 50000,00 грн, мотивуючи свої вимоги тим, що між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та відповідачем укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав відповідачу кредит на споживчі потреби. Оскільки відповідач належним чином не виконував зобов`язання за договором, утворилася заборгованість, яка становить 58045,07 грн, з яких: 38244,25 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,82 грн заборгованість за простроченими процентами, 19800 грн заборгованість за комісією. 28.05.2025 між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ» укладено договір факторингу № 28/05/25/1, за яким до позивача перейшло право вимоги за вказаним кредитним договором.

У зв`язку із цим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, а також понесені судові витрати.

Провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд доходить таких висновків.

Судом встановлено, що 26.04.2021 між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 22034000506759.

Відповідно до кредитного договору, який складається з публічної частини договору - Універсального договору банківського обслуговування клієнтів фізичних осіб в АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО», розміщеного на офіційному вебсайті Банку: https://creditdnepr.com.ua/ , та індивідуальної частини, якою є цей Кредитний договір, що разом становлять єдиний Кредитний договір, Банк зобов`язався надати Клієнту грошові кошти у тимчасове платне користування на споживчі потреби, а Клієнт зобов`язався повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитом, щомісячну комісію за обслуговування кредитної заборгованості та виконати інші зобов`язання, передбачені договором.

За умовами Кредитного договору сума кредиту становить 50000,00 грн, строк кредитування - 36 місяців, дата повернення кредиту 26.04.2024. Цільове призначення кредиту - на споживчі потреби. Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та становить 0,001 % річних на строкову заборгованість за кредитом. Процентна ставка на прострочену заборгованість за кредитом, визначена як спеціальний вид відповідальності відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, становить 56,0 % річних.

Щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості встановлена в таких розмірах: з 26.04.2021 по 25.02.2022 - 2,4 % від суми кредиту; з 26.02.2022 по 25.11.2022 - 4,5 % від суми кредиту; з 26.11.2022 по 25.08.2023 - 3 % від суми кредиту; з 26.08.2023 по 26.04.2024 - 2,4 % від суми кредиту.

Кредит надається шляхом зарахування суми кредиту за вирахуванням комісії за його надання на поточний рахунок Клієнта, відкритий у Банку. Комісія за надання кредиту сплачується шляхом її утримання Банком із суми кредиту.

Погашення заборгованості за кредитом, сплата процентів за користування кредитом та щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості здійснюються щомісячними ануїтетними платежами відповідно до графіка платежів, визначеного Кредитним договором. Для погашення заборгованості Клієнт зобов`язався вносити кошти в розмірі обов`язкового платежу на визначений договором рахунок у строки, передбачені графіком платежів.

Відповідно до умов Кредитного договору Банк зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти, а позичальник - повернути кредит, сплачувати проценти за користування ним, щомісячну комісію за обслуговування кредитної заборгованості та інші передбачені договором платежі в установлені строки й порядку.

На виконання умов договору банк виконав свої зобов`язання щодо надання кредитних коштів, що підтверджується випискою по особовому рахунку, наданою АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» за період з 26.04.2021 по 28.05.2025.

Згідно з розрахунком заборгованості відповідачем було здійснено часткове погашення кредитної заборгованості, у результаті чого станом на 27.05.2025 утворилася заборгованість у розмірі 58045,07 грн, з яких: 38244,25 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,82 грн заборгованість за простроченими процентами, 19800 грн заборгованість за комісією.

28.05.2025 між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ» було укладено договір факторингу № 28/05/25/1, згідно з умовами якого ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ» набуло право грошової вимоги, включно і до ОСОБА_1 за договором № 22034000506759 від 26.04.2021.

На підтвердження переходу прав вимоги позивач надає договір факторингу № 28/05/25/1 від 28.05.2025, акт приймання передачі реєстру боржників від 28.05.2025, витяг з реєстру боржників, а також платіжну інструкцію № 5252 від 28.05.2025 на підтвердження оплати за договором факторингу.

Відповідно до листа ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ» за № 4550 від 01.09.2025 на ім`я ОСОБА_1 була надіслана досудова вимога про сплату заборгованості у розмірі 58045,07 за кредитним договором № 22034000506759 від 26.04.2021 на користь ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ».

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини на підставі кредитного договору, які регулюються нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 цього Кодексу, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах та який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець, у цьому випадку - АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО».

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, вони повинні бути зрозумілими для всіх споживачів і доведеними до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти в такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти клієнту за плату (винагороду), а клієнт відступає або зобов`язується відступити фактору своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Положеннями статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, які виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №191/5077/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010).

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, судом встановлено, що між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та відповідачем укладено кредитний договір, на виконання умов якого Банк надав відповідачу кредитні кошти. Відповідач не виконав у повному обсязі зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати передбачених договором платежів, унаслідок чого, згідно з розрахунком позивача, утворилася заборгованість за простроченим тілом кредиту, простроченими процентами та комісією за обслуговування кредитної заборгованості.

Водночас щодо вимог про стягнення заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості суд зазначає таке.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до умов кредитного договору передбачено сплату комісії за обслуговування кредитної заборгованості. Разом із тим до матеріалів справи позивачем не надано договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, чинного на час виникнення спірних правовідносин, а також тарифів на таке обслуговування, що унеможливлює з`ясування юридичної природи, складових та вартості відповідних нарахувань. У кредитному договорі не зазначено переліку послуг, за які нараховувалася комісія, а також не надано доказів їх фактичного надання відповідачу.

У рішенні від 11.07.2013 № 7-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що споживач є слабшою стороною договору споживчого кредиту та підлягає правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності й розумності.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом включають проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові й супутні послуги кредитодавця, пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Згідно з частиною другою статті 8 цього Закону до таких витрат можуть включатися комісії за обслуговування кредитної заборгованості та розрахунково-касове обслуговування.

Водночас можливість установлення комісії не звільняє кредитодавця від обов`язку визначити, за які саме послуги вона стягується, та надати споживачу належну інформацію про їх зміст і вартість.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, безоплатно надає інформацію про поточний розмір заборгованості, суму повернутого кредиту та виписку з рахунку щодо погашення заборгованості. Згідно з частиною п`ятою статті 12 цього Закону умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з установленими законом, є нікчемними.

Постановою Правління Національного банку України від 08.06.2017 № 49 затверджено Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит. Відповідно до пункту 5 цих Правил банк повинен надавати споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів із зазначенням сум погашення основного боргу, процентів та вартості додаткових і супутніх послуг за кожний платіжний період.

У постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що встановлення плати за надання інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач має право отримувати безоплатно відповідно до статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», є неприпустимим.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 202/5330/19, згідно з яким за відсутності визначеного переліку додаткових і супутніх послуг, погоджених зі споживачем, та доказів їх фактичного надання умова кредитного договору про щомісячну сплату комісії за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемною у відповідній частині. Подібні висновки також викладені в постановах Верховного Суду від 14.09.2022 у справі № 755/11636/21, від 16.11.2022 у справі № 755/9486/21 та від 08.02.2023 у справі № 168/349/20.

Таким чином, оскільки позивач не надав доказів наявності, переліку та погодження відповідачем додаткових і супутніх послуг, за які нараховувалася комісія, а також доказів їх фактичного надання, включення заборгованості за комісією до загальної суми боргу є необґрунтованим. Умови договору щодо стягнення такої плати, якщо вона фактично є платою за інформацію про стан кредитної заборгованості або за інші не визначені договором послуги, суперечать вимогам законодавства про споживче кредитування та не можуть бути підставою для стягнення відповідних коштів із відповідача.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за комісією за обслуговування кредиту в розмірі 19800,00 грн задоволенню не підлягають.

Також суд звертає увагу, що з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачем за період дії кредитного договору сплачено грошові кошти в загальному розмірі 51750,00 грн у рахунок погашення комісії та простроченої комісії за обслуговування кредиту.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про споживче кредитування» у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора в такій черговості: у першу чергу сплачуються прострочені до повернення сума кредиту та проценти за користування кредитом; у другу чергу - сума кредиту та проценти за користування кредитом; у третю чергу - неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит.

Оскільки сплачені відповідачем 51750,00 грн були зараховані позивачем у рахунок погашення безпідставно нарахованої комісії, зазначені кошти підлягають зарахуванню в рахунок погашення простроченої заборгованості за тілом кредиту та процентами.

Згідно з розрахунком заборгованості, наданим позивачем, станом на визначену ним дату заборгованість відповідача за тілом кредиту становила 38244,25 грн, а за простроченими процентами за користування кредитом - 0,82 грн, що загалом становить 38245,07 грн.

Отже, сума коштів у розмірі 51750,00 грн, сплачених відповідачем у рахунок погашення комісії та простроченої комісії, перевищує заявлену позивачем заборгованість за простроченими тілом кредиту та процентами.

За умови врахування зазначених платежів у рахунок погашення заборгованості за простроченими тілом кредиту та процентами відповідно до встановленої законом черговості сума сплачених відповідачем коштів на погашення комісії є достатньою для погашення всієї заборгованості у повному обсязі.

За таких обставин позивачем не доведено наявності непогашеної заборгованості відповідача за кредитним договором у заявленому до стягнення розмірі. Тому позовні вимоги ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ» про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволенню не підлягають у повному обсязі.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ» у задоволенні позову відмовлено, тому понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору необхідно покласти на позивача.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ СПЛІТ» (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 5-Б, оф.5, ЄДРПОУ 41904846) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Є.В. Челюбєєв