Рішення № 141039508, 28.10.2026, Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська

№ 178/1237/26

№ 2/207/3150/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року м.Кам`янське

Південний районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючого судді Бушанської О.В.

за участю секретаря судового засідання Трохименко К.О.

представника відповідача Єрмолаєвої Я.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал", м.Львів

до ОСОБА_1 , м.Кам`янське, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 38700,00 грн, а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що 16.12.2019 між ОСОБА_1 та ТОВ "Мілоан" укладено договір про споживчий кредит №1844051, згідно з умовами якого відповідач отримав 10000,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів, відповідачем не було сплачено кредитні кошти, комісії і проценти за користування кредитом у строк, встановлений кредитним договором.

27.03.2020 між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" укладено договір відступлення прав вимоги 49-МЛ/Т, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги та у відповідності до ст.512 ЦК України позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб визначених в реєстрі боржників включно з правом вимоги і за кредитним договором №1844051 від 16.12.2019.

Сума заборгованості відповідача становить 38700,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 10000,00 грн, прострочена заборгованість за сумою відсотків - 22500,00 грн, прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту - 1200,00 грн; заборгованість по штрафах/пені - 5000,00 грн.

Ухвалою суду від 03.08.2026 відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 09.09.2026 на 11:20 годин; витребувано у АТ "Укрсиббанк" додаткові докази.

09.09.2026 розгляд справи відкладено до 22.10.2026 до 11:30 годин.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своєї правової позиції представник відповідача зазначає, що позивачем не надано належного розрахунку штрафних санкцій, не вказано за який період вони були нараховані.

У наданих до позовної заяви матеріалах відсутні виписки з особового рахунку відповідача, а саме рух коштів відповідно, тому позивач не довів належними та допустимими доказами факт того, що відповідач дійсно отримав грошові кошти у вигляді кредитного ліміту та у якій саме сумі, а також наявність у відповідача заборгованості у розмірі, вказаному у розрахунку, як про це зазначає позивач. Посилання позивача на розрахунки як на підставу задоволення позовних вимог є необґрунтованими, оскільки розрахунки заборгованості є внутрішніми документами фінансових установ та не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит.

Вимоги щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій не підлягають задоволенню, оскільки у період з 16.12.2017 по 31.08.2020 відповідач проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується записами у військовому квитку серії НОМЕР_2 . Крім того, 13.03.2022 відповідач добровільно пішов служити та до теперішнього часу є військовослужбовцем, проходить службу у військовій частині НОМЕР_3 та приймає безпосередню участь у захисті нашої Держави. З 17 серпня 2018 року відповідач є учасником бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням. Статтею 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлені пільги військовослужбовцям та членам їх сімей. Враховуючи вищевикладене, позивачем було безпідставно та незаконно нараховано штрафні санкції, пеню та проценти за користування кредитом, адже відповідачу як військовослужбовцю вони не нараховуються.

Позивачем до матеріалів справи не надано документально підтверджених доказів понесення витрат на оплату послуг адвоката. Не обґрунтовано розмір начебто понесених витрат. Не доведено, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін. Не подано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Не обґрунтовано та не доведено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

22.10.2026 у судове засідання з`явилась представник відповідача, яка надала відповідні пояснення.

Представник позивача у поданому клопотанні просить розглянути справу за відсутністю його представник, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

22.10.2026 у судовому засіданні судом оголошено про перехід на стадію ухвалення судового рішення, проголошення якого відбудеться 28.10.2026 о 15:00 годин.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд враховує наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 16.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мілоан" (надалі - кредитодавець, товариство) та ОСОБА_1 (надалі - позичальник) укладено договір про споживчий кредит №1844051, відповідно до п.1.1 якого кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п.1.3 договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п.1.2 договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п.1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.

Сума кредиту становить 10000,00 грн у валюті: українські гривні (п.1.2 договору).

Згідно з п.1.3 договору кредит надається строком на 30 днів з 16.12.2019 (строк кредитування).

Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 15.01.2020 (п.1.4 договору).

Відповідно до п.1.5 договору сукупна вартість кредиту складає 8700,00 грн в грошовому виразі та 1,058.00 відсотків річних у процентному значенні, і включає в себе складові, визначені у п.п.1.5.1-1.5.2 договору. Сукупна вартість кредиту розрахована виходячи з припущення, що кредитний договір залишиться чинним протягом погодженого строку та, що позикодавець і позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому договорі.

Комісія за надання кредиту - 1200,00 грн, яка нараховується за ставкою 12,00 відсотків від суми кредиту одноразово (п.п.1.5.1 договору).

Проценти за користування кредитом - 7500,00 грн, які нараховуються за ставкою 2,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим договором - фіксована (п.п.1.5.2 договору).

Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Особливості нарахування процентів визначені п.2.23 цього договору (п.1.6 договору).

Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти позичальника, зареєстрованої позичальником для цієї мети в особистому кабінеті на сайті miloan.ua (п.2.1 договору).

Цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений на веб-сайті товариства miloan.ua (п.6.1 договору).

Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п.6.5. договору).

У додатку №1 до договору про споживчий кредит №1844051 від 16.12.2019, сторони узгодили графік розрахунків.

Довідкою №б/н від 10.09.2025 ТОВ "Мілоан" підтверджує, що ОСОБА_1 , з яким укладено договір про споживчий кредит №1844051 від 16.12.2019, ідентифікований ТОВ "Мілоан". Акцепт (договір) підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором W65474; дата і час відправки одноразового ідентифікатора позичальнику - 16.12.2019 13:41:25; номер телефону, на який відправлено одноразовий ідентифікатор +380956848512.

На виконання умов кредитного договору ТОВ "Мілоан" 16.12.2019 перераховано позичальнику грошові кошти у розмірі 10000,00 грн.

27.03.2020 між товариством з обмеженою відповідальністю "Мілоан" (надалі -кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" (надалі - новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги №49-МЛ, відповідно до п.1.1 якого, на умовах, встановлених цим договором, кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (портфель заборгованості).

У п.1.2 договору визначено, що внаслідок передачі (відступлення) портфеля заборгованості за цим договором, новий кредитор заміняє кредитора у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості за цим договором та відповідно вказаних в реєстрі боржників та набуває прав грошових вимог кредитора за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань боржників за кредитними договорами.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що у відповідності до умов цього договору кредитор передає (відступає) новому кредиторові права вимоги до боржників які виникли у кредитора внаслідок укладення з боржниками кредитних договорів, та які входять до портфелю заборгованості. Загальний розмір портфеля заборгованості боржників, права вимоги до яких відступаються складає 73132891,73 грн станом на дату підписання сторонами цього договору.

Відповідно до п.7.1 договору, в якості компенсації за придбання (відступлення) прав вимоги, новий кредитор протягом 5 робочих днів сплачує кредиторові плату в розмірі, що станом на дату підписання сторонами цього договору складає 3201648,48 грн грн без ПДВ.

27.03.2020 між сторонами підписано акт приймання-передачі реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №49-МЛ від 27.03.2020.

На виконання умов договору відступлення прав вимоги №49-МЛ від 27.03.2020, ТОВ "Фінансова компанія "Кредит Капітал" перераховано ТОВ "Мілоан" 3201648,48 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №17922 від 27.03.2020.

Витяг з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №49-МЛ від 27.03.2020, свідчить про те, що до ТОВ "Фінансова компанія "Кредит Капітал" набуло право вимоги ТОВ "Мілоан" до ОСОБА_1 за кредитним договором №1844051 від 16.12.2019 у загальному розмірі 38700,00 грн, з яких: тіло кредиту - 10000,00 грн, відсотки - 22500,00 грн, комісія - 1200,00 грн; штраф/пеня - 5000,00 грн.

Виписка з особового рахунку за кредитним договором №1844051 від 16.12.2019 свідчить про те, що заборгованість відповідача за цим договором становить 38700,00 грн, з яких: тіло кредиту - 10000,00 грн, відсотки - 22500,00 грн, комісія - 1200,00 грн; штраф/пеня - 5000,00 грн.

Після відступлення прав вимоги від первісного кредитора на користь ТОВ "Фінансова компанія "Кредит Капітал" нарахування процентів на тіло кредиту не здійснювалося, а сума відступленого боргу за договором залишилась незмінною відповідно до розміру відступлених вимог.

01.04.2026 за вих.№19579862/2792 ТОВ "Фінансова компанія "Кредит Капітал" на адресу відповідача надіслано претензію ро сплату заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 38700,00 грн.

Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1,2 статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

В силу положень ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст.627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч.1,2 ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За приписами ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч.1 ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, заборгованість відповідача за кредитним договором становить №1844051 від 16.12.2019 свідчить про те, що заборгованість відповідача за цим договором становить 38700,00 грн, з яких: тіло кредиту - 10000,00 грн, відсотки - 22500,00 грн, комісія - 1200,00 грн; штраф/пеня - 5000,00 грн.

Судом встановлено, що відповідно до військового квитка серія НОМЕР_2 від 19.09.2017 ОСОБА_1 з 01.09.2017 по 31.08.2020 проходив військову службу за контрактом.

Закон України "Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей" відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Частиною 15 ст.14 Закону України "Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції чинній на час укладення кредитного договору) військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Пункт 15 статті 14 Закону України "Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей" є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення (вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 522/12270/15-ц).

Згідно з положеннями Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

В Україні особливий період розпочався 17 березня 2014 року і триває до теперішнього часу.

Судом встановлено, що відповідач під час укладення кредитного договору не повідомив позивача про наявність у нього пільг, передбачених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Водночас наведене не може підставою для незастосування судом норм ч.15 ст.14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до спірних правовідносин, адже Закон гарантує відповідачу таку пільгу незалежно від обізнаності про неї кредитодавця.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що на час виникнення спірних правовідносин на відповідача поширюються приписи ч.15 ст.14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" щодо заборони нарахування штрафних санкцій, пені за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також процентів за користування кредитом, суд доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення відсотків у розмірі 22500,00 грн та штрафу/пені у розмірі 5000,00 грн.

Щодо вимоги про стягнення комісії в розмірі 1200,00 грн суд враховує наступне.

Відповідно до частин першої-третьої статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі №524/5152/15-ц.

Особливості регулювання правовідносин за договорами споживчого кредиту передбачені також Законом України "Про захист прав споживачів".

10 червня 2017 року набув чинності Закон України "Про споживче кредитування", у зв`язку із чим у Законі України "Про захист прав споживачів" текст статті 11 викладено в такій редакції: "Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" з набуттям чинності Закону України "Про споживче кредитування" залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України "Про споживче кредитування" передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

На підставі частини шостої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.

Кредитодавцю та новому кредитору забороняється вимагати сплати будь-яких платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15 зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року у справі № 640/14229/15, від 21 квітня 2021 року у справі № 677/1535/15, від 15 грудня 2021 року у справі № 209/789/15, від 21 липня 2021 року у справі № 751/4015/15.

Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Відповідно до пп.1.5.1 кредитного договору, комісія за надання кредиту становить 1200,00 грн.

При цьому, пп.1.5.1 кредитного договору не містить зазначення переліку банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з наданням кредиту. Позивачем не надано доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору

Оскільки надання кредиту це обов`язок кредитодавця за кредитним договором, то така дія як надання кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь кредитодавця.

Отже, положення пп.1.5.1 кредитного договору про сплату позичальником на користь товариства комісії за надання кредиту є нікчемними, а позовна вимога про стягнення комісії необґрунтованою.

Суд відхиляє посилання представника відповідача на відсутність доказів отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 10000,00 грн, оскільки наведене спростовується випискою за картковим рахунком клієнта ОСОБА_1 за період з 16.12.2019 по 23.12.2019, яка є відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" є первинним докуметом, який підтверджує наявність заборгованості та її розмір.

Щодо клопотання представника відповідача про застосування позовної давності, суд враховує таке.

Згідно зі ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.ч.3,4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Статтею 260 ЦК України визначено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст.263 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Було запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, було введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

У пункті 12 розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21.

Карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, був скасований на всій території України лише з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року (постанова Кабінету Міністрів України "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 27 червня 2023 року №651).

Отже, строки, визначені, зокрема, ст.ст.257,258 ЦК України, продовжувались на весь строк дії карантину, тобто у період з 12 березня 2020 року по 30 червня 2023 року.

Крім того, Законом № 2120-IX від 15 березня 2022 року розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк його дії.

В подальшому, Законом 3450-ІХ від 08 листопада 2023 року пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення ЦК України було викладено в такій редакції: у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. При цьому, указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, було введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

В подальшому, відповідними указами Президента України строк дії воєнного стану в України неодноразово продовжувався та режим воєнного стану в Україні діє до теперішнього часу.

Пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" було виключено з ЦК України лише на підставі Закону № 4434-IX від 14 травня 2025 року, який набрав чинності 04 вересня 2025 року.

Тож, строк, визначений, зокрема, ст.ст.257, 258 ЦК України, продовжувався на строк дії воєнного стану з 24 лютого 2022 року і до 03 вересня 2025 року.

Враховуючи наведені положення законодавства, строк на подання позовної заяви позивачем не пропущено з огляду на карантинні обмеження та обмеження, введені державою у зв`язку із воєнним станом.

Станом на час розгляду даної справи позивачем не надано належних та допустимих доказів сплати заборгованості за тілом кредиту у розмірі 10000,00 грн.

Таким чином, відповідачем були порушені умови кредитного договору в частині сплати заборгованості за тілом кредиту.

Враховуючи викладене, встановивши факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань за спірним кредитним договором щодо своєчасного погашення заборгованості за тілом кредиту, приймаючи до уваги набуття відповідачем права вимоги заборгованості за цим договором на підставі договору відступлення прав вимоги, суд доходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за наданим кредитом у розмірі 10000,00 грн.

Щодо вимоги позивача про покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн, суд враховує наступне.

Згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (наведена правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19, постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18).

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 ст.141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн позивачем надано: свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю; ордер на надання правничої допомоги; договір про надання правової допомоги №0107 від 01.07.2025; акт №Д/23695 наданих послуг від 14.04.2026; детальний опис наданих послуг до акту №Д/23695 наданих послуг від 14.04.2026.

Суд вважає, що зазначені вище докази є належними та допустимими доказами надання позивачу професійної правничої допомоги.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, дійшовши висновку про часткове задоволення позовних вимог, суд покладає судові витрати по сплаті судового збору та витрати правничу допомогу на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.141,259,263,265,268,354,355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" (м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за кредитним договором №1844051 від 16.12.2019 у загальному розмірі 10000 (десять тисяч) грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 10000 (десять тисяч) грн. В решті позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" (м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, ЄДРПОУ 35234236) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 687 (шістсот вісімдесят сім) грн 99 коп та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2067 (дві тисячі шістдесят сім) грн 20 коп. В задоволенні решти вимог про стягнення витрат на правничу допомогу відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В.Бушанська