Рішення № 141039382, 29.09.2026, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

ЄУН 932/911/25

Провадження №2/932/460/25

РІШЕННЯ

іменем України

29.09.2026 Шевченківський районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді Салькової В.С.,

за участі секретаря судового засідання Щербаченко А.В.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Головного управління Державної податкової служби в Дніпропетровській області, треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Нікітюк Галина Миколаївна та Перший Правобережний відділ Державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про звільнення майна з-під арешту,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позицій сторін

Позивачі звернулися до суду з цим позовом, в обґрунтування якого вказали, що ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності від 23.01.2003, виданого Управлінням житлового господарства ДМР та зареєстрованого в КП «ДМБТІ» 20.03.2003 за № НОМЕР_1 , був власником 1/4 частини нерухомого майна: квартири АДРЕСА_1 . Співвласниками решти частин квартири є ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . У 2010 році вироком апеляційного суду Дніпропетровської області ОСОБА_5 позбавлено волі з конфіскацією його вищевказаного майна на користь держави, на виконання було видано виконавчий лист №1-22 від 09.06.2010, на підставі якого Бабушкінським ВДВС Дніпропетровського МУЮ було відкрите виконавче провадження. 05.02.2013 ВДВС разом з Дніпропетровською філією ПП «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» були проведенні прилюдні торги з реалізації конфіскованого та арештованого вищевказаного майна, в результаті чого вказане майно, що належало ОСОБА_5 , було продано ОСОБА_1 , який здійснив повний розрахунок за вказане майно, про що було складено акт від 05.02.2013 про проведення торгів з реалізації арештованого нерухомого майна. Таким чином, конфісковане майно ОСОБА_5 було реалізовано на торгах, а кошти за це майно отримані державою.

З метою оформлення свого права власності на майно ОСОБА_1 звернувся до Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Нікітюк Г.М., 24.07.2014 нею було зареєстроване його право власності на вищевказане майно, про що видане свідоцтво від 24.07.2014. З моменту набуття права власності і до осені 2024 року всі позивачі володіли та користувалися квартирою, проте у 2024 році вирішили розпорядитись нею та відчужити, однак зробити це не змогли. Стало відомо, що квартира АДРЕСА_1 перебуває під арештом на підставі постанови б/н від 30.11.2005, видавник: БУЮ ПАСОВА, Арешт №351, який зареєстрований 24.07.2014 ПН ДМНО ОСОБА_6 , особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_7 , реєстраційний номер обтяження 2698116, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.09.2024.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.

За відомостями Першого правобережного ВДВС у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного МУ МЮ (м. Одеса) зазначений арешт на квартиру був накладений на підставі постанови б/н, виданої 30.11.2005 Бабушкінським управлінням юстиції, Пасовою. Згідно з відомостями АСВП виконавчі провадження відносно ОСОБА_5 відділу не надходили та на виконанні не перебували. На даний час виконавче провадження знищено за закінченням строку зберігання.

Враховуючи відсутність в АСВП виконавчих проваджень відносно ОСОБА_5 або позивачів, знищені матеріали виконавчого провадження, відсутність вимог з боку відповідача як органу доходів і зборів, що у передбачених законом випадках представляє інтереси держави з забезпечення конфіскації чи стягнення майна на користь держави, до ОСОБА_5 або його спадкоємців, наразі відсутня необхідність у накладеному арешті на майно в межах виконавчого провадження. Проте, наявність існуючого арешту є істотною перешкодою для здійснення позивачами прав як власників майна, то ж, просили суд звільнити їхню квартиру з-під арешту.

У наданому відзиві відповідач позовні вимоги не визнав та послався на те, що відповідачем у справах про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях. При цьому орган ДВС може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Відповідно до п.2 постанови Пленуму ВССУ №5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» від 03.06.2016 у випадках, коли арешт майна проводився для забезпечення конфіскації чи стягнення майна на користь держави, як відповідач до участі у справі у встановленому законом порядку також залучається відповідний територіальний орган Державної фіскальної служби України. Таким чином, основним відповідачем є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт, а факультативним відповідачем ГУ ДПС у Дніпропетровській області як правонаступник ДФС України, але позивачем не подано доказів щодо причетності ГУ ДПС у Дніпропетровській області до арешту зазначеного майна та не подано доказів щодо відсутності чи наявності особи, в інтересах якої накладено арешт на майно. Також відсутні будь-які рішення про опис майна у податкову заставу та акти опису майна у податкову заставу по фізичній особі ОСОБА_5 . Отже, ГУ ДПС у Дніпропетровській області не вважає себе належним відповідачем у справі, а позивачами обрано неналежний спосіб захисту порушених прав. Враховуючи, що виконання покарання у вигляді конфіскації майна здійснюється органом ДВС за місцезнаходженням майна, у зв`язку з тим, що арешт накладено не контролюючим органом, у ГУ ДПС у Дніпропетровській області відсутні повноваження для його зняття. ЗУ «Про виконавче провадження» не містить норм, які б наділяли контролюючий орган правами та обов`язками сторони у виконавчому провадженні на виконання вироку в частині конфіскації майна. Вважає, що в разі накладення арешту на майно в порядку, передбаченому КПК України, особа, яка вважає, що такими діями порушено її право власності, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, має право оскаржити такі дії та звернутися до суду про скасування арешту лише в порядку кримінального судочинства, і такі питання повинні вирішуватися судом, що розглядає кримінальну справу. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог або в разі виявлення підстав для закриття провадження відповідно до п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України закрити провадження у справі.

У відповіді на відзив представник позивачів наголосив, що згідно з постановою пленуму ВССУ №5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» у випадках, коли арешт майна проводився для забезпечення конфіскації чи стягнення майна на користь держави, як відповідач до участі у справі у встановленому законом порядку залучається відповідний територіальний орган Державної фіскальної служби України. Таким чином, саме податкові органи є органом, уповноваженим представляти державу при здійсненні виконавчого провадження з виконання вироку суду про конфіскацію майна засудженого, а Державна податкова служба є правонаступником Державної фіскальної служби України на підставі Постанови КМУ від 18.12.2018 №1200. Оскільки арешт на майно ОСОБА_7 накладено на виконання додаткового покарання у виді конфіскації майна за вироком суду, це свідчить про відсутність особи, в інтересах якої накладався арешт. Посилання відповідача на відсутність рішень про опис майна в податкову заставу не мають відношення до справи, оскільки предметом позову не є майно, передане у податкову заставу. Посилання відповідача на те, що зняття арешту неможливе без визнання права власності, та на обрання позивачами неправильного способу захисту необґрунтовані та суперечать усталеній судовій практиці. Пред`явлення вимог про визнання права власності є недоцільним, оскільки позивачі вже є власниками майна та їхнє право власності ніким не оспорюється, а наявність арешту порушує право власності позивачів. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №727/2878/19 роз`яснено, що спір щодо звільнення майна з-під арешту є приватноправовим, якщо арешт накладений на майно особи, яка не була учасником кримінального провадження, розпочатого за правилами КПК України 1960 року та завершено (вирок, постанова про закриття провадження) у порядку, передбаченому КПК України 1960 року. Залежно від суб`єктного складу учасників такого спору його потрібно розглядати за правилами цивільного чи господарського судочинства. У цій справі арешт було накладено не під час здійснення кримінального провадження за правилами КПК 1960 року стосовно обвинуваченого, а постановою державного виконавця задля виконання покарання у виді конфіскації майна, призначеного обвинуваченому вироком суду від 09.06.2010, і тому звернення позивача до суду у порядку ст.ст.174, 539 КПК України в редакції 2012 року є неможливим.

ІІ. Процесуальні дії у справі

26.05.2025 ухвалою суду після повторного автоматизованого розподілу у справі відкрите провадження за правилами загального позовного провадження, призначене підготовче засідання на 17.07.2025, за клопотанням позивача витребувані докази копія постанови про накладення арешту на майно.

Також ухвали про витребування доказів постановлені судом 02.10.2025, 09.03.2026 та 29.05.2026.

Ухвалою від 02.10.2025 закрите підготовче провадження.

В судовому засіданні 27.07.2026 у зв`язку з поданими сторонами заявами про розгляд справи за їхньої відсутності судом вирішене розглянути справу за наявними в ній матеріалами та суд перейшов до стадії ухвалення рішення.

Ухвалою від 31.07.2026 поновлено судовий розгляд справи та призначене судове засідання на 01.09.2026, яке за клопотанням представника позивача відкладене на 29.09.2026.

16.09.2026 представником позивача подане клопотання про долучення доказів.

29.09.2026 суд вирішив справу за наявними в ній матеріалами.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Судом встановлено, що згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №195799 від 20.03.2003 квартира АДРЕСА_1 по частині кожному належить ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Актом від 05.02.2013 про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, яке належить ОСОБА_5 , ДФ ПП «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» зафіксоване проведення продажу з прилюдних торгів частини трикімнатної квартири АДРЕСА_1 . Продаж здійснено у виконавчому провадженні з примусового виконання дублікату виконавчого листа №1-22, виданого апеляційним судом Дніпропетровської області. Переможцем аукціону став ОСОБА_1 .

Як вбачається з відповіді Дніпровського апеляційного суду від 09.09.2026, наданої на запит представника позивача, вироком апеляційного суду Дніпропетровської області від 29.03.2004 ОСОБА_7 було засуджено за вчинення низки злочинів до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю. Ухвалою Верховного суду України від 07.12.2004 вирок набрав чинності. Виконавчі листи про конфіскацію майна були надіслані 27.01.2005 судом до ВДВС Бабушкінського РУЮ м. Дніпропетровська, де 03.02.2005 було відкрите виконавче провадження. 08.06.2010 апеляційним судом постановлено ухвалу про видачу дублікатів виконавчих листів за заявою заступника начальника Бабушкінського ВДВС, 09.06.2010 видано дублікати, 05.08.2010 державним виконавцем складено акт опису й арешту майна, а 05.02.2013 проведені прилюдні торги з продажу частки квартири, належної ОСОБА_7 .

Свідоцтвом від 24.07.2014, реєстровий №885, виданим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Нікітюк Г.М., посвідчена належність ОСОБА_1 права власності на частину квартири АДРЕСА_1 , що раніше належало ОСОБА_5 .

Рішенням №14661745 від 24.07.2014 державний реєстратор прав на нерухоме майно приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Никитюк Г.М. вирішила провести державну реєстрацію права власності на частину квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 з відкриттям розділу.

Право власності ОСОБА_1 зареєстроване в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно 24.07.2014 державним реєстратором приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Нікітюк Г.М. В Інформації про державну реєстрацію обтяжень наявні відомості про накладення арешту на майно ОСОБА_5 від 14.12.2005 постановою б/н від 30.11.2005, видавник: Бую ПАСОВА, АРЕШТ №351.

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За відомостями Першого Правобережного ВДВС у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного МУ МЮ (м. Одеса) від 17.10.2024, наданими на адвокатський запит, в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна 14.12.2005 зареєстроване обтяження №2698116, накладене на квартиру АДРЕСА_1 на підставі постанови б/н від 30.11.2005 Бабушкінського управління юстиції, Пасовою. Виконавче провадження знищене за закінченням строку зберігання, встановленим наказом МЮ України від 07.06.2017 №1829/5. Перевіркою АСВП встановлено, що виконавчі провадження відносно ОСОБА_5 до відділу не надходили та на виконанні не перебували.

З копії постанови від 30.11.2005, наданої суду Сьомою дніпровською державною нотаріальною конторою, встановлено, що вона прийнята державним виконавцем Бабушкінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ Москаленко В.А. про накладення при примусовому виконанні виконавчого листа №1-22, виданого апеляційним судом Дніпропетровської області 27.01.2004, арешту на майно ОСОБА_5 частину квартири АДРЕСА_1 з забороною відчуження. Витяг про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №5888277 від 14.12.2005.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 01.09.2026 встановлено, що фактично за постановою б/н від 30.11.2005 (Бую ПАСОВА, арешт №351) обтяження є накладеним на всю квартиру, а не на її частину, що належала ОСОБА_5 .

ІV. Оцінка суду

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. За практикою Європейського суду з прав людини під майном також розуміються й майнові права.

Судом встановлено, що позивачі є власниками квартири АДРЕСА_1 .

Втім, позивачі позбавлені права розпорядитися належною їм квартирою через наявність накладеного 30.11.2005 арешту на квартиру в цілому.

Підстави накладення арешту на всю квартиру всупереч вироку суду щодо ОСОБА_5 та постанові від 30.11.2005, а не на частину квартири як на майно, належне йому на той час, наразі встановити не є можливим.

Даний арешт накладено у справі, учасниками якої не були позивачі, для конфіскації майна ОСОБА_5 , яка фактично відбулася частина квартири була реалізована з прилюдних торгів та право власності на неї як переможець проведеного аукціону набув позивач ОСОБА_1 . Разом з тим, питання скасування накладеного арешту до цього часу ані судом, ані органами ДВС вирішене не було.

Згідно з ч.2 ст.52 КК України додатковим покараннями є, зокрема, конфіскація майна. Покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого (ч.1 ст.59 КК України).

Статтею 48 КВК України передбачено, що суд, який постановив вирок, який передбачає як додаткове покарання конфіскацію майна, після набрання ним законної сили надсилає виконавчий лист, копію опису майна і копію вироку для виконання органу державної виконавчої служби, про що сповіщає відповідну фінансову установу. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опису майна не проводилося. Виконання покарання у виді конфіскації майна здійснюється органом державної виконавчої служби за місцезнаходженням майна відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Конфіскації підлягає майно, що є у власності засудженого. Спори, пов`язані з конфіскацією майна, вирішуються в порядку, встановленому законом (ч.ч.1,3 ст.49 КВК України).

Відповідно до ст.19 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 (далі Закон) в редакції станом на час виникнення правовідносин державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в ст.17 цього Закону, зокрема, на підставі виконавчого листа.

За нормою ст.57 Закону арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема, винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Як унормовує ст.62 Закону, реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в ч.8 ст.57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

Відповідно до ст.50 Закону в разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

За положеннями ст.60 Закону особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту. У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Велика Палата Верховного Суду у п.78 постанови від 14.05.2025 у справі №2/1522/11652/11 вказала, що нормою пункту 16 розділу VІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень (в редакції від 01.11.2022) визначено, що у разі якщо виконавче провадження, за яким подано заяву про зняття арешту з майна боржника або скасування інших заходів примусового виконання рішення, знищено у зв`язку із закінченням строку його зберігання, виконавець вживає заходів щодо відновлення матеріалів виконавчого провадження за допомогою відомостей автоматизованої системи та інших документів, інформації, одержаних ним, у тому числі від сторін виконавчого провадження.

З матеріалів справи встановлено, що виконавче провадження щодо ОСОБА_5 щодо виконання вироку суду в частині конфіскації майна засудженого знищене за закінченням строку зберігання відповідно до наказу МЮ України від 07.06.2017 №1829/5, а в самому виконавчому провадженні проведено прилюдні торги та конфісковане майно реалізоване, перейшовши у власність ОСОБА_1 , що відображене в Акті від 05.02.2013 про проведення прилюдних торгів та подальших документах про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на придбану ним частину квартири. Втім, арешт, накладений на квартиру позивачів, не знятий.

Позивачі звернулися з позовом до суду через порушення їхнього права на відчуження майна, на яке накладено арешт.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, наведеного в постанові від 15.03.2013 у справі №6-26цс13, вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.

Отже, позов про зняття арешту з майна боржника може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

За змістом ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» №5 від 03.06.2016, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що питання скасування арешту майна, накладеного в рамках кримінального провадження, вирішується тільки відповідно до вимог норм кримінального судочинства, і як наслідок необхідність закриття провадження в даній справі, оскільки таке твердження не є слушними в контексті даної справи.

Так, в п.21.1 постанови від 30.06.2020 у справі 727/2878/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що спір щодо звільнення майна з-під арешту є приватноправовим, якщо арешт накладений на майно особи, яка не була учасником кримінального провадження, розпочатого за КПК України 1960 року та завершеного (вирок, постанова про закриття провадження) у порядку, передбаченому цим кодексом (постанова ВПВС від 15.05.2019 у справі №372/2904/17-ц) або КПК України 2012 року (постанова ВПВС від 24.04.2019 у справі №2-3392/11). Залежно від суб`єктного складу учасників цього спору його слід розглядати за правилами цивільного чи господарського судочинства.

В даній справі арешт на майно був накладений державним виконавцем під час виконання вироку суду в частині додаткового покарання у вигляді конфіскації майна. Позивачі не є учасниками даного кримінального провадження, розпочатого за КПК України 1960 року та завершеного у порядку, передбаченому КПК України 1960 року. Тому цей спір слід розглядати за правилами цивільного судочинства. Крім того, в даній справі встановлено, що арешт був накладений на всю квартиру, а не лише на частку ОСОБА_5 , що з огляду на вчинені дії з накладення арешту та їхні наслідки виходить за межі кримінального провадження та напряму зачіпає майнові права позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а не тільки ОСОБА_1 .

Враховуючи вищевикладене, а також те, що на час розгляду справи судом відсутні підстави для збереження обтяжень на майно через закінчення виконавчого провадження щодо конфіскації майна та знищення виконавчого провадження, враховуючи, що виконання додаткового покарання, призначеного вироком суду, відбулося, а накладення арешту на квартиру в цілому є взагалі безпідставним, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо доводів відповідача ГУ ДПС України в Дніпропетровській області про власну неналежність як відповідача у цій справі, то такі твердження також є помилковими.

Слід зазначити, що позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача, водночас, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду.

За висновком, сформульованим у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №905/386/18, відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна.

При цьому суд враховує роз`яснення, наведені у Постанові Пленуму ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 від 03.06.2016 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» про те, що у випадках, коли арешт майна проводився для забезпечення конфіскації чи стягнення майна на користь держави, як відповідач до участі у справі у встановленому законом порядку залучається відповідний територіальний орган Державної фіскальної служби України. Оскільки Державна податкова служба України є правонаступником Державної фіскальної служби України на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 №1200, Головне управління ДПС України в Дніпропетровській області є належним відповідачем у даній справі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12,13,81,141,178,258,259,263-265,279,352,354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Головного управління Державної податкової служби в Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, код за ЄДРПОУ 44118658), треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Нікітюк Галина Миколаївна (49000, м. Дніпро, вул. Юліуша Словацького, 10, прим.103, РНОКПП НОМЕР_6 ) та Перший Правобережний відділ Державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (49101, м. Дніпро, вул. Старокозацька, 56, код за ЄДРПОУ 44703621), про звільнення майна з-під арешту задовольнити.

Звільнити з-під арешту, накладеного на підставі постанови б/н від 30.11.2005 Бабушкінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції (Пасовою) (реєстраційний номер обтяження 2698116) від 14.12.2005, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Нікітюк Г.М.) квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення суду складене 09.10.2026.

Суддя: В.С. Салькова