Рішення № 141039038, 28.10.2026, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/8001/23

(2/199/209/26)

РІШЕННЯ

Іменем України

28.10.2026

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді Спаї В.В.,

секретар судового засідання Захожа К.О.,

у відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач в обґрунтування поданого позову посилається на те, що 16.08.2021 р. між ТОВ «Авентус Україна» (первісним кредитором) та відповідачем було укладено в електронній формі кредитний договір № 4627070. Відповідно до умов зазначеного договору первісний кредитор зобов`язався надати відповідачу кредит у вигляді кредиту на суму 20 000,00 грн., а відповідач зобов`язалася повернути отримані кошти та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов договору.

18 квітня 2023 р. між ТОВ «Авентус Україна», як клієнтом, та позивачем, як фактором, було укладено д оговір факторингу № 18.04/23-Ф, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором 4627070 від 16.08.2021.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за кредитним договором позивач просить стягнути з неї заборгованість за кредитним договором № 4627070 від 16.08.2021 року в загальному розмірі 65 600,00 грн., яка, згідно з наданим розрахунком, складається з 20 000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту та 45 600,00 грн. заборгованості за несплаченими процентами за користування кредитом. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 2 147,20 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

У поданому відзиві на позовну заяву відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що електронний кредитний договір вона не підписувала, одноразового ідентифікатора не отримувала та будь-яких дій щодо акцепту оферти не вчиняла, а також на те, що в матеріалах справи відсутні належні докази перерахування коштів на її картковий рахунок.

У відповіді на відзив позивач спростував доводи відповідача, зазначивши, що договір було укладено в електронній формі відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію» за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи первісного кредитора (під торговою маркою CreditPlus), а підписання договору відбулося шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором «А255086».

У подальшому відповідач скористався правом на подачу заперечень на відповідь на відзив, у яких повторно акцентував увагу на відсутності в матеріалах справи належних первинних доказів (зокрема, Log-файлу із хронологією дій в інформаційно-телекомунікаційній системі), які б беззаперечно підтверджували факт генерації та направлення саме на ім`я відповідача одноразового ідентифікатора для підписання спірного договору.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Згідно з матеріалами позовної заяви, 16.08.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем було укладено електронний кредитний договір № 4627070. Договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи первісного кредитора (під торговою маркою CreditPlus) шляхом оформлення відповідачем заявки на отримання кредиту та підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором «А255086».

Відповідно до пункту 1.3 кредитного договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у розмірі 20 000,00 грн., а згідно з пунктом 1.4 строк кредиту становив 30 днів.

Згідно з пунктом 1.5.1 кредитного договору сторонами було передбачено застосування стандартної процентної ставки в розмірі 1,90 % на день. Відповідно до пункту 1.5.2 знижена процентна ставка становила 0,95 % на день.

На виконання умов кредитного договору 16.08.2021 р. первісний кредитор перерахував на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 20 000,00 грн., що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» про перерахування коштів. При зверненні до суду позивач також посилається на відповідь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 15.08.2024 р. № 20.1.0.0.0/7-240808/42148 на ухвалу про витребування доказів від 05.07.2024 р. у справі № 199/8001/23, згідно з якою вказана картка (IBAN: НОМЕР_2 ) емітована на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), і на неї 16.08.2021 р. було здійснено переказ коштів у сумі 20 000,00 грн.

Протягом дії договору відповідач частково сплачувала відсотки за користування кредитом: 16.09.2021 р. здійснено оплату в розмірі 6 080,00 грн. (після чого строк кредиту було продовжено на 30 днів до 16.10.2021 року із застосуванням стандартної ставки 1,90% на день); 13.10.2021 року здійснено оплату в розмірі 10 260,00 грн. (після чого строк кредиту було продовжено ще на 30 днів до 11.11.2021 року із застосуванням стандартної ставки 1,90% на день).

З 11.11.2021 р. відповідач зобов`язання щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала, нових угод про пролонгацію не уклала, у зв`язку з чим на підставі пункту 4.3 кредитного договору було здійснено автопролонгацію строку користування кредитом на 90 календарних днів поспіль. Надалі жодних платежів за кредитним договором відповідач не здійснювала.

18 квітня 2023 р. між ТОВ «Авентус Україна», як клієнтом, та позивачем, як фактором, було укладено Договір факторингу № 18.04/23-Ф, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором 4627070 від 16.08.2021.

Згідно з розрахунками заборгованості, станом на момент звернення з позовом загальна сума заборгованості за кредитним договором становить 65 600,00 грн., з яких 20 000,00 грн. заборгованість за основною сумою кредиту та 45 600,00 грн. заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом.

Правовідносини між сторонами у даній справі виникли з кредитних правовідносин та регулюються положеннями ЦК України, зокрема статтями 11, 14, 207, 526, 626, 628, 633, 634, 638, 1048, 1049, 1054, 1055, 1056-1, а також статтями 1077 та 514 ЦК України щодо переходу права вимоги.

Суд, дослідивши докази в межах заявлених суду вимог, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову частково, враховуючи наступне.

Відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм ст.ст. 11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір, який є обов`язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Різновидом договору є кредитний договір, який обов`язково укладається в письмові формі (ст.ст.1054, 1055 ЦК України, ст.13 Закону України «Про споживче кредитування»). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ст. 207 ЦК України).

Зокрема, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку первинний кредитор).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються позикодавцем, тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим позикодавець має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

При зверненні до суду із даним позовом, позивач посилається на те, що грошові кошти були перераховані відповідачу; зазначене підтверджується відповіддю АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 15.08.2024 р. № 20.1.0.0.0/7-240808/42148 на ухвалу про витребування доказів від 05.07.2024 р. у справі № 199/8001/23, згідно з якою вказана картка (IBAN: НОМЕР_2 ) емітована на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), і на неї 16.08.2021 р. було здійснено переказ коштів у сумі 20 000,00 грн.

Отже, враховуючи вищенаведене, наявне порушення прав позивача з боку відповідача, у зв`язку з чим наявні підстави для стягнення з суми заборгованості у розмірі 65 600,00 грн., яка складається з 20 000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту та 45 600,00 грн. заборгованості за несплаченими процентами за користування кредитом.

Стосовно розподілу судових витрат.

Статтею 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Зазначений правовий висновок узгоджується з позицією викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року справа № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19.

У разі неспівмірності розміру витрат на правову допомогу суд самостійно визначає розмір судових витрат (постанова Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 160/6762/21).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи, чи були вони фактично здійснені, та оцінювати їх необхідність.

Як встановлено судом, на підтвердження факту надання правової допомоги надано:

?договір про надання правової допомоги № 10/07-2023 від 10 липня 2023 року;

?звіт про надання правової допомоги згідно договору № 10/07-2023 від 10 липня 2023 р. від 21 вересня 2023 року;

?рахунок на оплату за замовленням № 1187/21/09 від 21 вересня 2023 р.;

?платіжна інструкція від 21 вересня 2023 р. № 948 на підтвердження оплати наданої правової допомоги;

?ордер серії АІ № 1423361 на надання правничої (правової) допомоги від 14 вересня 2023 р.;

?свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 9422/10 від 18 вересня 2020 р.

Відповідно до звіту про надання правової допомоги від 21.09.2023 р., адвокатом Столітнім М.М. позивачу були надані наступні види правової допомоги:

збір та аналіз документів для подання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором;

складення позовної заяви в справі про стягнення заборгованості за кредитним договором;

подання до суду позовної заяви в інтересах клієнта.

Враховуючи зміст ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», збір та аналіз документів для подання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором та подання до суду позовної заяви в інтересах клієнта не є видами адвокатської діяльності.

З наведеного представником позивача переліку наданих послуг лише складення позовної заяви в справі про стягнення заборгованості за кредитним договором є видом адвокатської діяльності.

Водночас, враховуючи, що представником позивача не зазначена окремо вартість кожної послуги з надання професійної правничої допомоги, суд позбавлений можливості визначитися з остаточною вартістю цієї послуги та стягнути її з відповідача. Отже, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу відсутні.

Стосовно розподілу судового збору.

Питання про розподіл судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, вирішено у відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено повністю, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 147,20 грн.

Керуючись ч. 1 та ч. 3 ст. 13, ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 19, ст.ст. 23, 89, ч. 1 ст. 141, п. 2 ч. 1 та ч. 3 ст. 258, ст.ст. 264, 265, 273, п. 1 ч. 1 ст. 274, ст. 279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (ЄДРПОУ 44559822, 03150, м. Київ, вул. Загородня, буд. 15, оф. 118/2) заборгованість у розмірі 65 600 (шістдесят п`ять тисяч шістсот) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (ЄДРПОУ 44559822, 03150, м. Київ, вул. Загородня, буд. 15, оф. 118/2) судовий збір у розмірі 2 147(дві тисячі сто сорок сім) грн. 20 коп.

Відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.

Дата виготовлення повного судового рішення 28.10.2026 р.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В.Спаї