Рішення № 141038929, 26.10.2026, Збаразький районний суд Тернопільської області

Справа № 598/1100/26

провадження № 2/598/720/2026

РІШЕННЯ

іменем України

"26" жовтня 2026 р. Збаразький районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді Гудими І.В.

секретаря Жиляк Н.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Збаражі цивільну справу за позовною заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив :

До Збаразького районного суду Тернопільської області звернулося ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 17 квітня 2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №5468470 в електронній формі, відповідно до умов якого відповідачці надано кредитні кошти у розмірі 20 000 грн строком на 360 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом за стандартною процентною ставкою 0,95 % на день та зниженою процентною ставкою 0,01 % на день за умови дотримання визначених договором вимог. Первісний кредитор свої зобов`язання за договором виконав, перерахувавши кредитні кошти на банківську картку відповідачки, однак остання належним чином взяті на себе зобов`язання не виконала, внаслідок чого виникла заборгованість. 28 листопада 2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу №28/11/2025, відповідно до якого позивач набув право грошової вимоги до відповідачки за вказаним кредитним договором у розмірі 20 018 грн, з яких 20 000 грн заборгованість за тілом кредиту та 18 грн заборгованість за процентами. Крім того, позивачем за період з 29 листопада 2025 року по 12 квітня 2026 року нараховано проценти за користування кредитом у розмірі 25 650 грн. У зв`язку з цим позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 45 668 грн, з яких 20 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 18 грн проценти, нараховані первісним кредитором, та 25 650 грн проценти, нараховані позивачем, а також судові витрати, що складаються зі сплаченого судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.

Відповідно до ухвали Збаразького районного суду Тернопільської області від 11 червня 2026 року відкрито провадження у даній справі та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін.

До суду надійшов відзив на позовну заяву, поданий представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Горяною Т.М., у якому вона заперечує проти задоволення позовних вимог та просить відмовити у позові повністю. В обґрунтування заперечень зазначає, що відповідачка кредитного договору №5468470 від 17 квітня 2025 року не укладала, на сайті первісного кредитора не реєструвалася, електронного підпису не накладала та кредитних коштів не отримувала. Вважає, що позивачем не надано належних і допустимих доказів укладення кредитного договору саме відповідачкою, зокрема технічних даних щодо її електронної ідентифікації, введення одноразового ідентифікатора та належності їй банківської картки, на яку перераховано кошти. Стверджує, що кредитні кошти в сумі 20 000 грн були зняті готівкою через дві хвилини після їх зарахування на банківський рахунок, тоді як відповідачка у цей час перебувала на робочому місці, що підтверджується відповідною довідкою. Зазначає, що за фактом незаконного заволодіння коштами 22 квітня 2025 року відкрито кримінальне провадження за ч. 4 ст. 190 КК України. Крім того, заперечує правомірність нарахування позивачем процентів у розмірі 25 650 грн після відступлення права вимоги, оскільки на момент укладення договору факторингу заборгованість становила 20 018 грн, з яких: 20 000 грн тіло кредиту та 18 грн проценти. Вважає, що новий кредитор не мав права самостійно збільшувати розмір заборгованості. Також ставить під сумнів належність і допустимість поданих позивачем паперових копій електронних доказів. Просить покласти судові витрати на позивача.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак на адресу суду від нього надійшла заява, в якій просить проводити розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилися, однак остання подала на адресу суду заяву, в якій просила справу розглядати у відсутності сторони відповідача.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

При цьому суд виходив із наступного.

Судом встановлено, що 17 квітня 2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №5468470 про надання коштів на умовах споживчого кредиту в електронній формі (а.с.21-27).

Відповідно до п.1.2 договору сума кредиту становить 20 000 грн.

Згідно з п.1.3 договору строк кредитування становить 360 днів.

Пунктом 1.4.1 договору передбачено стандартну процентну ставку в розмірі 0,95 % на день, яка застосовується в межах строку кредитування.

Відповідно до п.1.4.2 договору передбачено знижену процентну ставку в розмірі 0,0100 % на день, яка застосовується за умови виконання позичальником визначених договором зобов`язань. У разі невиконання умов для отримання зниженої процентної ставки застосовується стандартна процентна ставка.

Згідно з п.2.1 договору кредитні кошти надаються шляхом безготівкового перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 .

Із наданої позивачем копії кредитного договору вбачається, що він містить відомості про його підписання ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором «62048» 17 квітня 2025 року о 14 год 19 хв 42 с.

Також паспорт споживчого кредиту містить відомості про підписання від імені відповідачки електронним підписом одноразовим ідентифікатором «41816» 17 квітня 2025 року о 14 год 18 хв 50 с. (а.с.29-30).

На підтвердження перерахування кредитних коштів позивачем надано лист ТОВ «ПЕЙТЕК» від 01 грудня 2025 року, відповідно до якого 17 квітня 2025 року здійснено переказ грошових коштів у розмірі 20 000 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 . Згідно з інформацією платіжного провайдера операцію виконано 17 квітня 2025 року о 14 год 20 хв 18 с. (а.са.18).

Крім того, на виконання ухвали суду АТ КБ «ПриватБанк» надано інформацію, відповідно до якої банківська картка № НОМЕР_2 емітована на ім`я ОСОБА_1 . Також банком підтверджено зарахування 17 квітня 2025 року на зазначений рахунок грошових коштів у розмірі 20 000 грн із призначенням платежу «FUIB MoneyTransfer, Visa Direct».

Таким чином, наявними у справі документами підтверджується факт зарахування 20 000 грн на банківський рахунок, відкритий на ім`я відповідачки.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за період з 17 квітня 2025 року по 28 листопада 2025 року первісним кредитором нараховано проценти за користування кредитом у розмірі 18 грн. Відомостей про здійснення платежів на погашення кредитної заборгованості зазначений розрахунок не містить (а.с.14).

28 листопада 2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу №28/11/2025, за умовами якого первісний кредитор відступив позивачу право грошової вимоги за кредитним договором №5468470 від 17 квітня 2025 року в розмірі 20 018 грн, з яких 20 000 грн становить основний борг та 18 грн нараховані проценти (а.с.31-36).

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», за період з 29 листопада 2025 року по 12 квітня 2026 року позивачем нараховано проценти за користування кредитом за стандартною процентною ставкою 0,95 % на день у розмірі 25 650 грн (а.с.15).

Отже, заявлена до стягнення заборгованість становить 45 668 грн, з яких 20 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 18 грн проценти, нараховані первісним кредитором, та 25 650 грн проценти, нараховані позивачем.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.2 ст.639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

За змістом ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний правочин може бути підписаний, зокрема, електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Водночас сам факт зазначення у тексті електронного документа прізвища особи та одноразового ідентифікатора підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами щодо здійснення цією особою відповідних дій та її волевиявлення на укладення договору.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Щодо заперечень відповідачки про неукладення кредитного договору суд зазначає наступне.

Відповідачка заперечує факт укладення кредитного договору №5468470 від 17 квітня 2025 року, посилаючись на відсутність її волевиявлення та здійснення шахрайських дій невстановленими особами.

Разом із тим, наданий позивачем кредитний договір містить відомості про його підписання ОСОБА_1 17 квітня 2025 року електронним підписом одноразовим ідентифікатором «62048». Факт перерахування 20 000 грн на належну відповідачці банківську картку підтверджується листом ТОВ «ПЕЙТЕК» від 01 грудня 2025 року та інформацією АТ КБ «ПриватБанк».

На підтвердження своїх заперечень відповідачкою надано банківську виписку, відповідно до якої 17 квітня 2025 року о 14 год 22 хв через банкомат у м. Києві здійснено зняття грошових коштів у розмірі 19 800 грн, довідку з місця роботи про перебування цього дня на робочому місці та витяг з ЄРДР щодо відкриття кримінального провадження за ч.4 ст.190 КК України.

Оцінюючи зазначені докази, суд враховує, що перебування відповідачки на робочому місці не виключає можливості укладення нею кредитного договору дистанційно, а здійснення операції зі зняття готівки через банкомат іншою особою саме по собі не спростовує факту укладення кредитного договору та зарахування коштів на рахунок відповідачки.

Також внесення відомостей до ЄРДР свідчить лише про початок досудового розслідування та не підтверджує факту вчинення шахрайських дій, зокрема під час оформлення спірного кредитного договору.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний правочин може бути підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Такий спосіб підписання відповідає вимогам законодавства щодо письмової форми правочину.

Суд враховує, що надані позивачем кредитний договір, паспорт споживчого кредиту та документи про перерахування коштів узгоджуються між собою щодо оформлення кредиту на ім`я відповідачки та його фактичного надання.

Щодо поданих позивачем паперових копій електронних доказів суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.100 ЦПК України така форма подання доказів передбачена процесуальним законом та сама по собі не свідчить про їх недопустимість.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем належним чином підтверджено факт укладення кредитного договору та перерахування відповідачці кредитних коштів, тоді як наведені відповідачкою обставини не спростовують встановлених судом обставин виникнення кредитного зобов`язання.

Щодо нарахованих позивачем процентів суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що за договором факторингу №28/11/2025 від 28 листопада 2025 року до позивача перейшло право грошової вимоги за кредитним договором №5468470 від 17 квітня 2025 року, у тому числі право на отримання передбачених договором процентів за користування кредитом.

Згідно з умовами кредитного договору строк кредитування становить 360 днів, з 17 квітня 2025 року по 12 квітня 2026 року, а стандартна процентна ставка 0,95 % на день.

Позивачем за період з 29 листопада 2025 року по 12 квітня 2026 року, тобто в межах погодженого сторонами строку кредитування, нараховано проценти в розмірі 25 650 грн, виходячи з розрахунку: 20 000 грн ? 0,95 % ? 135 днів.

Таким чином, нарахування процентів здійснено відповідно до умов кредитного договору в межах строку кредитування, а їх розмір підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості.

Доводи відповідачки про відсутність у нового кредитора права на нарахування процентів після відступлення права вимоги суд відхиляє, оскільки заміна кредитора не припиняє зобов`язання та не змінює погоджених умов кредитування.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідачка належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, унаслідок чого утворилася заборгованість у загальному розмірі 45 668 грн, з яких 20 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 18 грн проценти, нараховані первісним кредитором, та 25 650 грн проценти, нараховані позивачем, яка підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову на відповідача.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн, на підтвердження яких надано договір про надання правничої допомоги №10/12-202 від 10 грудня 2024 року (а.с.39), заявку на виконання доручення (а.с.19), рахунок та акт приймання-передачі наданих послуг (а.с.13, 16).

Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України та правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі №211/3113/16-ц, розмір витрат на правничу допомогу має бути співмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт.

Враховуючи характер спору, складність справи, ціну позову, обсяг наданих послуг та заперечення сторони відповідачки, суд вважає заявлений розмір витрат завищеним, а тому приходить до висновку про стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 грн.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625, 1054, 1077 ЦК України, ст.ст. 19, 76, 81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 268, 280, 281, 284, 352, 354 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

Позовну заяву задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) в користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (місцезнаходження 03045, м. Київ вул. Набережно-Корчуватська, буд.27, приміщення 2, ЄДРПОУ 44559822) 45 668 (сорок п`ять шістсот шістдесят вісім) гривень, з яких 20 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 18 грн проценти, нараховані первісним кредитором, та 25 650 грн проценти, нараховані позивачем за 135 календарних днів.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) в користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (місцезнаходження 03045, м. Київ вул. Набережно-Корчуватська, буд.27, приміщення 2, ЄДРПОУ 44559822) 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок сплаченого судового збору та 2 000 (дві тисячі) гривень понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дане рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено та підписано 29 жовтня 2026 року.

СУДДЯ Ігор ГУДИМА