Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа №591/3059/26
Провадження № 2-з/591/53/26
У Х В А Л А
про забезпечення позову
28 жовтня 2026 року м. Суми
Суддя Зарічного районного суду м. Суми Зеря Ю.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини,
установила:
у провадженні Зарічного районного суду м. Суми перебуває справа за вказаним позовом.
31.07.2026 ОСОБА_1 звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з матір`ю.
На даний час питання прийняття зустрічного позову для сумісного розгляду з первісним позовом судом не вирішене.
26.10.2026 до Зарічного районного суду м. Суми надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, у якій заявниця просить забезпечити позов шляхом встановлення тимчасового порядку перебування та спілкування малолітньої дитини з батьками на період розгляду справи, визначивши дні та години перебування дитини з кожним із батьків відповідно до викладених у заяві термінів, а також зобов`язати відповідача не чинити перешкод у спілкуванні матері з сином та виконанні встановленого судом тимчасового графіка, забезпечення матері можливість телефонного/відеозв`язку з сином у зручний для дитини час без необґрунтованих перешкод, зобов`язання батька повідомляти матері фактичне місце перебування дитини та істотні обставини, що стосуються її здоров`я, безпеки та навчання.
Розглянувши без повідомлення учасників справи подану заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Частинами першою та другою статті 149 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
За змістом частини першої статті 150 даного Кодексу позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Вимоги щодо форми і змісту заяви про забезпечення позову наведені у статті 151 ЦПК України. Так, зокрема, частиною першою даної статті визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв`язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Таким чином саме на заявника закон покладає обов`язок навести належне обґрунтування необхідності забезпечення позову.
Відповідно роз`яснень, наведених у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
У постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі
№ 127/31828/19 (провадження № 61-10859св20) вказано, що у справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції правильно врахував, що зустрічі матері з дитиною будуть сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків матері із її малолітньою дитиною і ця обставина відповідатиме найкращим інтересам дитини. Колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її матір`ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від зустрічей з матір`ю.
Аналогічну правову позицію Верховний Суд висловив і у постанові
від 04 квітня 2018 року у справі № 344/16653/16-ц.
Зустрічі та спілкування матері з дитиною є співмірним заходом забезпечення позову, враховуючи, що цей спір виник із сімейних правовідносин.
ЄСПЛ наголошував на необхідності та важливості контакту дитини з кожним із батьків під час тривалого судового процесу та відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дитини. Так у рішенні «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» від 04 вересня 2018 року ЄСПЛ вказав, що тривалий судовий процес, пов`язаний, у тому числі зі встановленням графіка відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися з сином протягом чотирьох років, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо права на повагу до його приватного і сімейного життя, а тому є допустимим встановлення такого графіка до закінчення розгляду справи по суті.
Системний аналіз наведених норм права та судової практики дає підстави вважати, що мати, яка на час вирішення справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а батько не має права перешкоджати матері спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.
При визначенні основних інтересів дитини в кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Разом з тим при розгляді заяви про забезпечення позову заявницею не зазначено, за якою адресою малолітній син сторін перебуватиме з матір`ю щотижня з суботи о 10:00 до середи о 08:00 включно з суботою, неділею, понеділком та вівторком та з батьком щотижня з середи о 08:00 до п`ятниці о 20:00, включно з середою, четвергом і п`ятницею.
Також незрозуміло де має перебувати малолітня дитина у період з п`ятниці з 20:00 до суботи о 10:00.
Із змісту заявленого позову, зустрічного позову, а також із змісту заяви про забезпечення позову, суд вбачає наявність між сторонами глибоко конфліктних стосунків, участь в яких дитини є не просто небажаною, а вкрай загострила б її нестійкий в силу віку емоційний стан. Також суд бере до уваги вік дитини, інтереси її та батьків та доходить висновку, що без надання доказів того, що проживання окремо від матері несе вкрай негативні наслідки для дитини, у вимозі про встановлення графіку проживання дитини з кожним із батьків слід відмовити. Доходячи такого висновку суд ураховує, що повторні систематичні зміни місця проживання дитини (кожні три-чотрири дні) з високим ступенем ймовірності здатні погіршити її психоемоційний стан з огляду на взаємовідносини батьків.
За таких обставин суд вважає, що заяву слід задовольнити частково у спосіб зобов`язання ОСОБА_1 забезпечити можливість матері ОСОБА_1 спілкуватися з сином в телефонному режимі та за допомогою відеозв`язку безперешкодно в будь-який час, не порушуючи режиму дня дитини, та відповідно не чинити їй перешкод у спілкуванні та вихованні сина, а також зобов`язати ОСОБА_1 повідомляти ОСОБА_1 фактичне місце перебування дитини та істотні обставини, що стосуються її здоров`я, безпеки та навчання.
Керуючись статтями 149-153, 260, 261, 353, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
постановив:
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову про визначення місця проживання дитини задовольнити частково.
У порядку забезпечення зустрічного позову до вирішення питання прийняття зустрічного позову ОСОБА_1 для спільного розгляду з первісним позовом зобов`язати ОСОБА_2 :
- не чинити перешкод у спілкуванні ОСОБА_1 з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- забезпечити ОСОБА_4 можливість спілкуватися з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в телефонному режимі та за допомогою відеозв`язку безперешкодно в будь-який час;
- повідомляти ОСОБА_4 фактичне місце перебування дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та істотні обставини, що стосуються здоров`я, безпеки та навчання дитини.
В іншому відмовити.
Копію ухвали направити сторонам.
Ухвала підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів.
Суддя Ю.О. Зеря
Судове рішення № 141038396, Зарічний районний суд м. Суми було прийнято 28.10.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 591/3059/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: