Постанова № 141038021, 28.10.2026, Миколаївський районний суд Одеської області

Справа № 508/553/26

Номер провадження 3/508/253/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2026 року селище Миколаївка Миколаївський районний суд Одеської області

в складі: головуючого судді Банташ Д.С.

при секретарі с/з Мазарак Н.А.

за участі захисника Бикової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Миколаївка Березівського району Одеської області адміністративні матеріали, що надійшла від ВПД №1 Березівського РВП ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про Адміністративні Правопорушення,

встановив:

ОСОБА_1 12.06.2026 року біля 22 години 40 хвилин в с. Антонюки по вул. Гагаріна, Березівського району Одеської області, керував автомобілем «ВАЗ 2102» днз НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія проводився із застосуванням приладу «Драгер» (1,59 % проміле), чим порушив п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду справи.

Захисник, адвокат Бикова О.В., в судовому засідання наполягала на задоволенні клопотання про закриття провадження з підстав, зазначених у клопотанні від 28.10.2026 року.

28.10.2026 року від захисника ОСОБА_1 , адвоката Бикової О.В. до суду надійшло клопотання про закриття адміністративного провадження, згідно якого за результатами ознайомлення з матеріалами справи та відеозаписом, вважає, що відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, по - перше, по - друге, результати проведеного тесту засобом alkotest drager 6810 не є законними доказом, яким може бути доведено факт алкогольного сп`яніння підзахисного. Протокол серії ЕПР1 № 691503 складено в автоматичному режимі, дата та час складання протоколу: 12.06.2026, о 23:02:01. Проте, за даними протоколу, п.7 патрульним прописані фактичні обставини, щодо дати та часу події правопорушення (керування авто): 12.06.2026, о 00:00:00 . 00:00:00 це перша секунда наступного дня, 13.06.2026. Отже в протоколі прописані обставини події, до якої ОСОБА_1 не має жодного відношення. На відеозапису з нагрудної камери поліцейського, початок запису, 12.06.2026 о 22:38:06 вбачається, що працівники патрульної поліції під`їзджають до нерухомого автомобіля; момент руху авто ОСОБА_1 на відео відсутній, момент зупинки його авто працівниками поліції також відсутній, водій виходить із авто, що перебуває у нерухомому стані. Таким чином надана відеофіксація не підтверджує факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом перед приїздом поліції. Відсутність в матеріалах справи доказів руху авто є свідченням недоведеності працівниками поліції факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, і як наслідок,- свідчить про відсутність події адміністративного правопорушення. Огляд на стан сп`яніння проведено з порушенням огляду та інструкції заводу виробника приладу. З тесту, що доданий до матеріалів справи вбачається, що дата останнього калібрування приладу відбулася 2 грудня 2025 року, тобто на час використання приладу відносно ОСОБА_1 минуло більше 6 місяців. Таким чином вважаю, що результат тесту на стан сп`яніння від 12.06.2026 не можна вважати законним доказом у суді, оскільки точність приладу технічно насамеперед не пітверджена за стандартами самого DRAGER 6810. Проходження огляду на стан сп`яніння в медичному закладі працівниками поліції ОСОБА_1 не було запропоновано, рівно як і не було роз`яснені всі його процесуальні права (право на отримання правничої допомоги, можливість ознайомитися з сертифікатом відповідності, свідоцтвом про повірку тощо під час складання протоколу тощо). ОСОБА_1 повідомив про те, що є військовослужбовцем і зараз знаходиться у відпустці. Дані про те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем підтверджені і наявні в матеріалах справи. Відповідно до ст. 266-1 КУпАП щодо військовослужбовців діє спеціальний порядок їх огляду на стан сп`яніння. За приписами ч.3 ст.266-1 КУпАП ОСОБА_1 міг бути підданий огляду тільки посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів відповідно до порядку, встановленого ч.2-7 ст.266-1 КУпАП. Застосування цієї процедури починається з моменту встановлення, що особа є військовослужбовцем. Положення ст. 266-1 КУпАП має імперативний характер, описує випадки і процедуру огляду військовослужбовця і саме адресована службовим особам, які повинні провести такий огляд з дотриманням визначеної процесуальної форми. Вважаю, що працівниками поліції цей установений законом порядок не був дотриманий, а тому вся процедура огляду, яку застосували до ОСОБА_1 , згідно з категоричними приписами ч.9 ст.266-1 КУпАП є недійсною, а її результати недопустими доказами, оскільки отримані всупереч умовам і порядку, встановлених законом. Ігнорування норми права працівниками патрульної поліції є самостійною обставиною для закриття провадження на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Заслухавши захисника, адвоката Бикову О.В., дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступних висновків.

Щодо клопотання про зупинення провадження у справі.

Особи, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення, розпоряджаються своїми правами на власний розсуд, однак користуватися ними повинні сумлінно в межах процесуального закону відповідно до їх призначення і тією мірою і в тих формах, які необхідні для досягнення мети провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КУпАП, законодавства України про адміністративне правопорушення складається з Кодексу та інших законів України. Згідно ст.246 КУпАП порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в районних, районних у містах, міських чи міськрайонних судах визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно вимог КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, не є обов`язковою.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП, під час відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

29.06.2026 року від ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі у зв`язку з неможливістю особистої участі в судовому розгляді, оскільки останній проходить військову службу.

01.07.2026 року від захисника ОСОБА_1 , адвоката Бикової О.В., до суду надійшла заява, згідно якої остання підтримала клопотання свого підзахисного про зупинення провадження, наполягала на необхідності особистої участі ОСОБА_1 в судових засіданнях.

04.08.2026 року від військової частини НОМЕР_2 Національної Гвардії України, у відповідь на запитувану судом інформацію, отримано відповідь, згідно якої ОСОБА_1 дійсно проходить військову службу у військовій частина НОМЕР_2 Національної Гвардії України. Військовослужбовець може отримати згоду на участь у судових засіданнях, вручити повістку немає можливості, оскільки останній виконує бойові завдання.

18.09.2026 року від військової частини НОМЕР_2 Національної Гвардії України, отримано відповідь від 09.09.2026 року за № 101/8-5992-2026, згідно якої ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання та йому було роз`яснено порядок участі у судовому засіданні, в тому числі у режимі відеоконференції. Відповідно до статті 14 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосередньо начальника, а якщо він не може їх вирішити до наступного прямого начальника. ОСОБА_1 не звертався до командування військової частини про необхідність вибуття до участі у судовому засіданні у вказану дату.

29.09.2026 року від військової частини НОМЕР_2 Національної Гвардії України, отримано відповідь від 25.09.2026 року за № 101/8-6411-2026, згідно якої ОСОБА_1 вручено судову повістку і проінформовано про його участь в судовому засіданні належним чином.

ОСОБА_1 скористався юридичною допомогою адвоката і його інтереси в суді представляє захисник Бикова О.В., а ОСОБА_1 у разі бажання надати особисті пояснення суду та неможливості з`явитись у судове засідання, має право та підтверджену військовою частиною можливість, звернутись із клопотанням про його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У правових висновках постанови від 12.12.2024 №990SCGC/20/24 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та своєчасного (без невиправданих зволікань) розгляду і вирішення справи.

Разом з тим, одним із принципів судового розгляду є забезпечення необхідного балансу між дотриманням прав сторони і розглядом справи протягом встановленого законом або розумного строку, а також недопущення судом невиправданих зволікань у розгляді справ.

З матеріалів справи вбачається, що клопотання про зупинення провадження, так і клопотання про закриття провадження подані професійним захисником, адвокатом Биковою О.В., яка приймає участь у справі, здійснює професійний захист у суді. Разом з тим, суд враховує зміст клопотань про зупинення та закриття провадження, які вочевидь свідчать про ретельну підготовку захисника до судового розгляду, а також про узгодженість правової позиції сторони захисту.

За таких обставин суд вважає, що у задоволенні клопотань про зупинення провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 належить відмовити, а розгляд справи проводити в межах наданих матеріалів про адміністративне правопорушення з урахуванням пояснень захисника адвоката Бикової О.В.

За такого клопотання про зупинення провадження у справі, яка розглядається, не підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При винесенні постанови суддею враховано, що факт вчинення адміністративного правопорушення та вина особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, підтверджуються низкою належних та допустимих доказів, які не були спростовані у судовому засіданні.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

При цьому для притягнення особи до адміністративної відповідальності обсяг доказів, долучених до матеріалів справи, в їх сукупності повинен бути необхідним та достатнім для беззаперечного висновку про наявність в діях конкретної особи складу адміністративного правопорушення.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, вина особи, що притягається до адміністративної відповідальності у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП повністю доведена, у розумінні ст. 251 КУпАП, належними та допустимими доказами, а саме:

- протоколом серії ЕПР1 № 691503 від 12.06.2026 року, згідно якого, ОСОБА_1 12.06.2026 року біля 00 години 00 хвилин в с. Антонюки по вул. Гагаріна, Березівського району Одеської області, керував автомобілем «ВАЗ 2102» днз НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія проводився із застосуванням приладу «Драгер» (1,59 % проміле), чим порушив п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП;

-рапортом від 12.06.2026;

- результатом тестування на алкоголь;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів;

- відеозаписом з портативної камери поліцейського (боді-камери);

- та іншими матеріалами.

З приводу заперечень захисника щодо невірного зазначення часу правопорушення, суд зазначає наступне. Протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 складений 12.06.2026 року о 23 год. 02 хв. Згідно зазначеного протоколу час правопорушення зафіксований 12.06.2026 року о 00:00:00. Суд приймає до уваги, що між часом вказаним у протоколі та часом складання самого протоколу є різниця, однак вважає, що вказана невідповідність пояснюється звичайною помилкою, допущеною відповідальним працівником поліції при внесенні відомостей через службовий планшет. Разом з тим, окремі неточності чи технічні помилки в процесуальних документах, не можуть бути безумовними підставами для визнання таких документів (доказів) недопустимими, якщо при цьому не порушуються фундаментальні права і свободи особи (відповідно до правових висновків Верховного суду).

З приводу заперечень захисника щодо відсутності факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом суд зазначає наступне.

З відеозапису з портативної камери поліцейського (боді-камери) № 02022000246, долученим до протоколу про адміністративне правопорушення (а.с.9) встановлено, що працівники поліції на службовому автомобілі під`їхали до транспортного засобу (автомобіля), і саме з водійського місця цього автомобіля вийшов ОСОБА_1 , транспортний засіб мав ввімкнені зовнішні світлові прилади, чути звук мотора. Окремо, суд зазначає, що жодного заперечення щодо керування вказаним транспортним засобом саме ОСОБА_1 останній не висловив. Відповідні документи ОСОБА_1 пред`явив до ознайомлення (водійське посвідчення, техпаспорт, страхування), на запитаня чи готовий пройти тест на стан алкогольного сп`яніння на місці чи в медзакладі відразу погодився. Жодних заперечень, інформації про відсутність керування ним автомобілем не висловив. Разом з тим, зазначив, що алкоголю не вживав, а вживали пасажири. На запитання патрульного «Ви ж водій?», відповів «Так» ("D:0002022_00024620260612223750_0007.MP4", час на відео 22:39:18). Окрім того, ("D:0002022_00024620260612223750_0007.MP4", час на відео 22:39:18) дав вказівку одному з пасажирів «заглушити машину», що говорить про те, що двигун автомобіля працював.

Зазначене спростовує твердження захисника про відсутність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом.

Твердження захисника про те, що проходження огляду на стан сп`яніння в медичному закладі працівниками поліції ОСОБА_1 не було запропоновано, рівно як і не було роз`яснені всі його процесуальні права (право на отримання правничої допомоги, можливість ознайомитися з сертифікатом відповідності, свідоцтвом про повірку тощо під час складання протоколу тощо) спростовується змістом зазначеного відеозапису, в якому, по-перше на самому початку відео водію було запропоновано пройти тест на стан алкогольного сп`яніння на місці або в медзакладі, по-друге було роз`яснено права та обов`язки ("D:0002022_00024620260612223750_0007.MP4", час на відео 22:44:43).

Окрім того, ОСОБА_1 було роз`яснено право оскарження дій працівників патрульної поліції у випадку незгоди з такими діями.

Щодо твердження захисника що дата останнього калібрування приладу відбулася 2 грудня 2025 року, тобто на час використання приладу відносно ОСОБА_1 минуло більше 6 місяців. Таким чином результат тесту на стан сп`яніння від 12.06.2026 не можна вважати законним доказом у суді, оскільки точність приладу технічно насамеперед не підтверджена за стандартами самого DRAGER 6810, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 1 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, за наявності ознак, передбачених п. 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.

Відповідно до п. 3 розділу ІІ Інструкції поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

До Реєстру затверджених типів засобів вимірювальної техніки було внесено газоаналізатори Alcotest, Interlock XT (зокрема, Alcotest 6810, призначений для вимірювання вмісту парів етилового спирту у повітрі, що видихається людиною) виробництва Drager Safety AG & Co. KGaA, Німеччина. Отже, вказаний технічний засіб дозволений до застосування МОЗ та Держспожистандартом (правонаступником якого є Мінекономрозвитку) за умов додержання вимог щодо повірки (калібрування), що підтверджує вірність результатів вимірювання. Міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки «Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається» встановлено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.10.2016 № 1747 і становить 1 рік.

В Інструкції, на яку посилається адвокат, в п. 7 зазначено рекомендацію проводити перевірку кожні шість місяців, а в примітці прямо вказано, що остаточні вимоги визначаються технічним керівництвом. Відсутні будь-які докази того, що прилад на момент проведення огляду був несправним або давав некоректні результати.

Газоаналізатор (алкотестер) - це прилад для визначення кількості алкоголю в крові (без аналізу крові безпосередньо) шляхом вимірювання концентрації парів спирту у видихуваному повітрі та застосування коефіцієнтів перерахунку, що визначаються експериментально. При вдиху повітря надходить у легені і збагачує кровоносні судини киснем, «відбираючи» з кровоносних судин вуглекислий газ і насичуючись парами спирту.

Відповідно до вимог Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» засоби вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, є законодавчо регульованими засобами вимірювальної техніки. До таких засобів вимірювальної техніки належать і вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається. У пункті 1 статті 17 зазначеного Закону встановлено, що законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, які перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.

Градуювання, державна повірка та сервісне обслуговування приладу проводиться не менше одного разу на 12 місяців.

Поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

Отже, газоаналізатор «Drager Alcotest 6810», який був застосований під час огляду ОСОБА_1 на місці, дозволений МОЗ України, має свідоцтво про державну реєстрацію, а відтак, є спеціальним технічним засобом, який був правомірно застосований при проведенні огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння.

Частиною 1 статті 1 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» визначено терміни: 10) калібрування - сукупність операцій, за допомогою яких за заданих умов на першому етапі встановлюється співвідношення між значеннями величини, що забезпечуються еталонами з притаманними їм невизначеностями вимірювань, та відповідними показами з пов`язаними з ними невизначеностями вимірювань, а на другому етапі ця інформація використовується для встановлення співвідношення для отримання результату вимірювання з показу; 17) періодична повірка засобів вимірювальної техніки повірка, що проводиться протягом періоду експлуатації засобів вимірювальної техніки через встановлений проміжок часу (міжповірочний інтервал); 18) повірка засобів вимірювальної технікисукупність операцій, що включає перевірку та маркування та/або видачу документа про повірку засобу вимірювальної техніки, які встановлюють і підтверджують, що зазначений засіб відповідає встановленим вимогам.

Статтею 17 вказаного Закону врегульовано порядок Повірки засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, згідно якої передбачено, що законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту, а стаття 27 Закону врегульовує питання щодо калібрування засобів вимірювальної техніки.

Так, калібруванню в добровільному порядку можуть підлягати засоби вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері та/або поза сферою законодавчо регульованої метрології. Калібруванню також підлягають вторинні та робочі еталони. Калібрування засобів вимірювальної техніки проводиться: науковими метрологічними центрами; метрологічними центрами, калібрувальними лабораторіями, акредитованими національним органом України з акредитації; метрологічними центрами, калібрувальними лабораторіями, які мають документально підтверджену простежуваність своїх еталонів до національних еталонів, еталонів інших держав або міжнародних еталонів відповідних одиниць вимірювання.

Калібрування вторинних та робочих еталонів проводиться в порядку, встановленому нормативно-правовим актом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері метрології та метрологічної діяльності.

Калібрування та оформлення його результатів проводяться відповідно до національних стандартів, гармонізованих з відповідними міжнародними та європейськими стандартами, та документів, прийнятих міжнародними та регіональними організаціями з метрології.

Таким чином, повіркою є перевірка відповідності певним стандартам, а калібрування це приведення засобу вимірювальної техніки до певних стандартів.

Максимальний інтервал між «Сервісним технічним обслуговуванням», «Градуюванням» та міжповірочний інтервал вказаних приладів, у тому числі Drager Alcotest, становить 1 рік. У пам`яті приладу зберігається інформація про дату останнього градуювання (калібрування).

Останнє калібрування технічного приладу DragerAlcotest 6810, яким проводилося освідування ОСОБА_1 відбулося 02.12.2025 року, що підтверджується також відомостями з чек-тесту (а.с.4), тобто на момент використання даного приладу - строки технічного обслуговування не закінчилися.

Міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки «Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається» встановлений наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.10.2016 № 1747 складає один рік, внаслідок чого поліцейські мали право використовувати цей засіб упродовж одного року з цієї дати, не ставлячи під сумнів його справність. Доводи захисника, що огляд на стан алкогольного сп`яніння з використанням технічних засобів проводився з порушенням, тому всі похідні докази є недопустимими доказами, суд вважає неспроможними.

Таким чином, суд вважає, що огляд на стан сп`яніння проведений з дотриманням вимог ст. 266 КУпАП, тому підстав вважати його недійсним немає.

Щодо твердження захисника, що працівниками поліції установений законом порядок не був дотриманий, а тому вся процедура огляду, яку застосували до ОСОБА_1 , згідно з категоричними приписами ч.9 ст.266-1 КУпАП є недійсною, а її результати недопустими доказами, суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів ч.1, 2 ст. 266-1 КУпАП військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Аналіз положень ст.266-1 КУпАП свідчить про те, що даною нормою права не визначається порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які керують транспортним засобом.

Тобто, положення ст.266-1 КУпАП стосуються лише військовослужбовців за вчинення військових адміністративних правопорушень, передбачених главою 13-Б КУпАП.

Згідно приписів ч. 1 ст. 15 КУпАП за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, санітарних норм, правил полювання, рибальства та охорони рибних запасів, митних правил, вчинення правопорушень, пов`язаних з корупцією, вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування у разі винесення термінового заборонного припису, порушення тиші в громадських місцях, неправомірне використання державного майна, незаконне зберігання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, невжиття заходів щодо окремої ухвали суду, ухилення від виконання законних вимог прокурора, порушення законодавства про державну таємницю, порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, військовослужбовці несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» одним із завдань Служби правопорядку є забезпечення безпеки дорожнього руху військових транспортних засобів, контроль за рухом транспортних засобів і перевезенням вантажів Збройних Сил України.

Вимогами п. 2 ч.2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що водії військових транспортних засобів зобов`язані виконувати передбачені законом вимоги поліцейського або посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами.

Належить врахувати, що в розумінні логічного застосування правових норм, щодо яких законодавець на момент вчинення правопорушення ще не вніс відповідних змін, які відповідали б суспільним інтересам та певним обставинам (подолання часової прогалини у законодавстві) суд вважає належним не обмежуватись категорією «водій військового транспортного засобу» та застосовувати під час розгляду цієї справи цю категорію в значенні «водій військового транспортного засобу, який виконує бойове завдання або службовий обов`язок з використанням цивільного автомобіля».

В такому разі водій має підтвердити зазначене відповідними документами. Навіть і тоді, зазначене не обумовлює не виконанням водієм військового транспортного засобу вимог, передбачених ч.2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» щодо виконання законних вимог поліцейського.

З відомостей доданого до протоколу відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 керував автомобілем, під час своєї відпустки, про що він повідомляв працівникам поліції під час проведення процесуальних дій, що також підтверджується також відпускним квитком, з якого вбачається, що ОСОБА_1 перебував у щорічній основній відпустці з 08.06.2026 по 24.06.2026. Тобто, водій-військовослужбовець під час події вочевидь не виконував будь-якого бойового завдання чи розпорядження, а знаходився на відпочинку.

За таких обставин доводи захисника в цій частині належить вважати необґрунтованими та суб`єктивними.

Відповідно до ст. 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. (ч. 1) Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. (ч. 2) У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. (ч. 3)

Відповідно до пункту 6 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року за № 1452, огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП доведена повністю протоколом про адміністративне правопорушення та доданими матеріалами і відеозаписом.

На підставі викладеного, враховуючи те, що ОСОБА_1 вчинив порушення ПДР України, з метою недопущення повторного вчинення ним грубих правопорушень в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, суд вважає доцільним застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на час вчинення правопорушення складає 17000,00 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Згідно ст. 40-1 ч. 1 КУпАП необхідно стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 665,60 (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 коп.) судового збору.

Керуючись ст. ст. 40-1, 130 ч. 1, 221, 276, 279, 283-284 КУпАП,

постановив:

У задоволенні клопотань ОСОБА_1 і захисника Бикової Оксани Володимирівни про зупинення провадження у справі про адміністративного правопорушення - відмовити.

У задоволенні клопотання захисника Бикової Оксани Володимирівни про закриття адміністративного провадження відмовити.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн. (сімнадцять тисяч гривень 00 коп.) на користь держави (платіжні реквізити: отримувач ГУК в Одеській області/Одеська область/21081300, код за ЄДРПОУ 37607526, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, рахунок отримувача: UА84899998 0313080149000015001, код платежу 21081300), з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 665,60 грн(шістсот шістдесят п`ять гривень 60 коп.) на користь держави (платіжні реквізити: отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Києв/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ):37993783; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106; призначення платежу: адміністративні штрафи та інші санкції).

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу, а також постанов, прийнятих за результатами розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 185-3 цього Кодексу.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.

Постанова підлягає зверненню до виконання протягом 3 (трьох) місяців з дня її винесення.

Роз`яснити, що відповідно до вимог ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу в установлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Повний текст постанови складено 29.10.2026.

Суддя Дмитро БАНТАШ