Рішення № 141037575, 29.10.2026, Старосамбірський районний суд Львівської області

Справа № 455/1758/26

Провадження № 2/455/1084/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

29 жовтня 2026 року м.Старий Самбір

Старосамбірський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Івасенко С.М.,

секретаря судового засідання Бобельської Н.М.,

учасники справи - не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредит-Капітал» (далі позивач, новий кредитор) звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі відповідач, позичальник) про стягнення заборгованості за Договором № 997953 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» від 24.04.2023 року (далі кредитний договір) у розмірі 31860,00 грн та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24.04.2023 року відповідач уклав з ТОВ "СЛОН КРЕДИТ" (надалі кредитор) кредитний договір. Кредитор свої обов`язки виконав надав кредит. Відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання, визначені кредитним договором, не виконував, що є підставою для стягнення заборгованості в судовому порядку. При цьому, кредитор відступив право вимоги за кредитним договором позивачу.

17 вересня 2026 року суд відкрив провадження у справі та постановив слухати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Суд не визнавав явку сторін обов`язковою. За клопотанням позивача витребував від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» фінансові та інші документи, які мають значення для правильного вирішення справи. 12.10.2026 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» виконало вимогу суду та надало витребувану інформацію та документи.

Судове засідання, призначене на 09 жовтня 2025 року, суд відклав на 29 жовтня 2026 року.

09 жовтня 2026 року відповідач подав заперечення, які суд трактує як відзив на позовну заяву. З позовними вимогами не погодився. Вважав нараховані відсотки неспівмірними з розміром кредиту. Зробив власний розрахунок заборгованості процентів за користування кредитом, в основу розрахунку поклав 1 % в день та вважав, що заборгованість за процентами становить 14400,00 грн. Просив врахувати правові висновки Верховного суду у подібних правовідносинах по справах № 679/1103/23 ( постанова від 07.10.2020 року) та № 902/417/18 від 18.03.2020 року та відмовити в задоволені позовних вимог. Також вважав значно завищеними витрати на правову допомогу і просив зменшити їх розмір до 2000 грн. Розгляд справи просив проводити за його відсутності.

Представник позивача, адвокат Усенко М.І., з аргументами відповідача не погодився, 20 жовтня 2026 року подав заяву, яку суд трактує як відповідь на відзив. Зазначив, що відсотки за кредитом нараховані згідно умов кредиту, а витрати на правову допомогу відповідають ринковій вартості юридичних послуг та є об`єктивно обґрунтованими. Просив позов задовольнити та стягнути заборгованість за кредитним договором та судові витрати. Розгляд справи проводити за відсутності представника позивача.

В судове засідання, призначене на 29 жовтня 2026 року, сторони не з`явилися, були належним чином повідомленими про час, дату та місце розгляду справи. Подали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Дослідивши докази та здійснивши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також проаналізувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд встановив такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

24.04.2023 року кредитор та відповідач уклали кредитний договір. За умовами якого кредитор1 має надати позичальнику кредит у гривні, а позичальник зобов`язався повернути його, сплатити проценти та інші платежі , передбачені кредитним договором ( п. 1.2.).

Сума кредиту 4000 грн (п. 1.3.). Строк кредиту 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в графіку платежів, що є додатком №1 до цього кредитного договору ( п.1.4.). Процентна ставка стандартна, становить 1,99% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4. цього договору ( п.1.5.1.). Мета кредиту споживчі ( особисті) потреби ( п. 1.6.). Дата надання кредиту 24.04.2023 або 25.04.2023 рік ( п.2.2.). Дата повернення тіла кредиту 18.04.2024 рік)( стовпчик 5 графіку платежу). Кредитор 1 мав надати кредит у безготівковій формі шляхом перерахування на поточний рахунок споживача уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 (п. 2.1.). Відповідач взяв на себе зобов`язання повернути в передбачені договором строки кредит, сплатити проценти за користування кредитом, інші передбачені платежі на умовах, визначених кредитним договором (п.4.4.).

Кредитний договір містить і інші умови, пов`язані з його укладенням та виконанням.

Кредитний договір та паспорт споживчого кредиту відповідач підписав електронними цифровим підписом - одноразовим ідентифікатором М795 24.04.2023 року. Код М795 кредитор відправив SMS повідомленнями на фінансовий номер позичальника +380986228210.

Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, що підтверджується копією листа ТОВ « ПЕЙТЕК» від 09.07.2026 №20260709-445 відповідно до якого 24.04.2023 о 00:06:30 перераховано від ТОВ « Слон кредит» суму 4000 грн на електронний платіжний засіб 4149609013164043, призначення платежу: Виконання фінансових зобов`язань відповідно до укладеного договору №997953.

АТ КБ «ПРИВАТБАНК» підтвердило, що відповідач має оформлений банківський рахунок до якого емітовано банківську платіжну картку № НОМЕР_2 , на яку було зараховано кошти: 4000 грн 24.04.2023 року, що підтверджується листом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 12.10.2026 року №20.1.0.0.0/7-261006/126009-БТ та випискою по картковому рахунку НОМЕР_2 за період з 24.04.2023 року до 24.04.2023 рік.

Заборгованість за кредитним договором, яка розрахована кредитором станом на 29.04.2024 рік, становила 31860,00 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту - 4000 грн та по процентам 27860,00 грн. За час користування кредитом відповідач погашень не здійснював.

29 квітня 2024 року кредитор 1 та позивач уклали договір факторингу № 2904-24, відповідно до якого кредитор 1 відступив, а позивач набув права вимоги до боржників, зокрема і до відповідача за кредитним договором, що підтверджується копіями договору факторингу № 2904-24 від 29.04.2024 року, платіжною інструкцією № 1404 від 29.04.2024 року, акта прийому передачі реєстру боржників від 29.04.2024, витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 2904-24 від 29.04.2024 року.

10.09.2026 року позивач звернувся до відповідача з претензією. Повідомив відповідача про набуття права вимоги за кредитним договором та реквізити для сплати боргу, попередив про застосування інструментів його примусового стягнення. Докази надсилання відповідачу такої претензії відсутні.

Копіями виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, підтверджується, що позивач є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку, та має право на надання фінансових послуг ( крім страхування та пенсійного забезпечення).

Із встановлених обставин вбачається, що спір виник щодо заборгованості, яка утворилася внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором. Між сторонами виникли зобов`язальні правовідносини на основі споживчого кредиту, що врегульовано статтею 1054 Цивільного кодексу України (далі ЦК) із врахуванням Закону України »Про споживче кредитування» та Закону України »Про електронну комерцію» .

Відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису, що відповідає положенням та абзацу другого частини другої статті 639 ЦК. Вказану позицію детально розкрив Верховний Суд у своїй постанові від 12 січня 2021 року по справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243 св 20), яка враховується судом при застосуванні відповідних норм права згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України.

Необхідність виконання належним чином взятих на себе зобов`язань, обов`язковість договору і наслідки не виконання зобов`язання передбачені статтями 525, 526, 530 , 610, 611 ЦК.

Кредитор виконав належним чином взятий на себе обов`язок надати кредит, що підтверджується листом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 12.10.2026 року №20.1.0.0.0/7-261006/126009-БТ та випискою по картковому рахунку НОМЕР_2 за період з 24.04.2023 року до 24.04.2023 рік.

У порушення вимог Закону, відповідач в односторонньому порядку відмовився від належного виконання договірних зобов`язань, в установлені строки заборговані суми не повернув.

В силу статей 512, 1077, 1078 ЦК позивач в законному порядку набув право вимоги за кредитним договором до відповідача.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Надані позивачем докази в частині, що підтверджують існування зобов`язальних правовідносин між сторонами та неналежну поведінку відповідача суд визнає належними і допустимими, достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують існування договірних правовідносин між сторонами та неналежну поведінку відповідачки.

Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань Вказану позицію висловив Верховний Суд у своїй постанові від 12 січня 2021 року по справі № 462/5025/20 (провадження № № 61-11608св22), яка враховується судом при застосуванні відповідних норм права згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК.

Суд погоджується із розрахованою сумую заборгованості по основному боргу та процентам, оскільки відповідач не надав доказів щодо їх частково чи повного погашення, а здійснений розрахунок відповідає умовам договору. Проценти нараховані відповідно до обумовленої відсоткової ставки в межах строку кредитування, передбаченого п. 1.4. кредитного договору. Відповідач не надав доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов`язань повністю або/чи які б спростовували суму заборгованості перед позивачем та позовні вимоги взагалі.

Суд відхиляє доводи відповідача, що плата за користування кредитом суперечить принципам розумності і добросовісності.

Перш за все такий великий розмір нарахованих відсотків за користування кредитом зумовлений значним строком користування кредитними коштами.

По друге, відповідач був проінформований про розмір плати за користування кредитом та погодився з такими умовами, що підтверджується паспортом споживчого кредиту з яким він ознайомився до прийняття умов надання кредиту. Відповідач мав змогу скористатися своїм правом, передбаченим ст. 15 Закону України »Про споживче кредитування» та пп. 2 п.4.3. кредитного договору на відмову від договору протягом 14 календарних днів, з дня укладення договору без пояснення причин. Проте таких дій не вчинив. Натомість поставив питання про несправедливість та непропорційність плати за користування кредитом лише після звернення нового кредитора про стягнення заборгованості та користуванням чужими коштами впродовж більше трьох років.

У цій справі позивач не ставив вимоги про відповідальність відповідача за неналежне виконання кредитного договору та стягнення неустойки, штрафів та процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання, оскільки відповідач захищений від їх стягнення п. 18 розділом "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України. Відомостей, що відповідач звертався до суду про визнання кредитного договору чи його частини недійсним, не має. У цій справі відповідач також не зверталася до суду із зустрічним позовом про визнання кредитного договору недійсним. У постанові по справі № 902/417/18 Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року мова йшла про те, що суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, а не про зменшення процентів як плати за користування кредитом як у ці й справі.

Суд врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові по справі № 552/672/23 від 07 вересня 2026 року та те, що у цій справі Об`єднана палата Верховного суду відступила від висновків, як сформульовані у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23 (провадження 61-92св24), на яку посилався відповідач.

За загальним правилом, максимальний розмір денної процентної ставки застосовується до договорів про споживчий кредит, які укладені з 24 грудня 2023 року. Для того щоб правила про максимальний розмір денної процентної ставки поширювалися на договори, які вчинені до 24 грудня 2023 року, необхідно, щоб строк дії таких договорів було продовжено після 24 грудня 2023 року. Парламент мав на увазі строк кредитування чи строк, на який надається кредит, який на рівні закону кваліфікований як істотна умова.

Законом України № 3498-IX було впроваджено перехідний період тривалістю 240 днів і передбачено поетапне зниження максимальної денної процентної ставки. Перший етап (з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року): протягом перших 120 днів після набрання чинності законом максимальна денна процентна ставка для договорів, які укладені в цей період, не могла перевищувати 2,5 %. Другий етап (з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року): наступні 120 днів характеризувалися подальшим обмеженням ставки - максимальна денна процентна ставка для договорів, які були укладені в цей період, була знижена до рівня 1,5 %. Третій етап (з 20 серпня 2024 року): після завершення 240-денного перехідного періоду максимальна денна процентна ставка для договорів про споживчий кредит не може перевищувати 1,0 %.

Якщо договір про споживчий кредит вчинений 13 травня 2021 року, то щоб правила Закону від 22 листопада 2023 року № 3498-IX про максимальний розмір денної процентної ставки поширювалися на такий договір необхідно, щоб строк кредитування чи строк, на який надається кредит, було продовжено після 24 грудня 2023 року.

Станом на 13 травня 2021 року була відсутня імперативна норма, яка б обмежувала розмір процентів за користування кредитом у договорі про споживчий кредит та дозволяла б застосувати конструкцію нікчемності умови договору про споживчий кредит (частина п`ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

За відсутності підстав для застування конструкції нікчемності умови, до правових способів коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит, який укладено 13 травня 2021 року, з урахуванням змісту статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», потрібно віднести: оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит; зміну договору про споживчий кредит; тлумачення умов договору про споживчий кредит.

Суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору.

Оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може. Тобто у разі, якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, то суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.

У цій справі строк кредитування діяв і після 24 грудня 2023 року, однак проценти, які просив стягнути позивач, нараховані кредитодавцем за 350 днів: 27860 грн /( 4000,00 грн Х1,99%/100%), тобто до 09.04.2024 року за процентною ставкою, яка не перевищувала 2,5%.

Відповідач не заявляв зустрічних вимог у цій справі про визнання умов договору про розмір плати за користування кредитом недійсними, а тому суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.

На відміну від обставин справи № 552/672/23, де умови про строки користування кредитом були нечіткими та двозначними, оскільки передбачали різні строки кредитування орієнтовний та граничний, у цій справі строк кредитування є чіткий, передбачуваний та однозначний 360 днів.

Враховуючи викладені міркування, суд виснує, що позов слід задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 31860 грн, з яких: 4000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 27860,00 грн - заборгованість за відсотками.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Пунктами 1, 2 частини другоїстатті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При зверненні до суду позивач сплатив 2 662,40 грн. судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією від 07.09.2026 року.

Крім цього, представник позивача просив суд стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 8000,00 грн. Відповідач подавав клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката до 2000 грн.

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд застосовує критерії, визначені статтею 141ЦПК України (див постанову Верховного Суду по справі № 369/576/22 від 28 червня 2023).

Суд враховує, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України), принципу «pacta sunt servanda» та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому уст. 43 Конституції України (відповідна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.10.2020 року у справі № 910/15191/19).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, основні засади (принципи) цивільного судочинства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання сторони утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 30.01.2023 року № 910/7032/17).

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу представник позивача надав копії договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 року, укладений між ним та Адвокатським об`єднанням «Апологет» в особі керуючого партнера Усенка М.І. та акта № 1202 про надання послуг (правової (правничої) допомоги) від 10.09.2026 року.

Відповідно до цього акта виконавцем надано, а клієнтом прийнято послуги, згідно з договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 відносно відповідача за кредитним договором на суму 8000,00 грн. Указану суму складають:

усна консультація клієнта, щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором - тривалістю 30 хв.;

ознайомлення з матеріалами кредитної справи - тривалістю 2 год.;

погодження правової позиції клієнта у справі - тривалістю 30 хв.;

складання позовної заяви, з урахуванням правової позиції клієнта - 3 год. 30 хв.

Суд зазначає, що такі складові надання професійної правової допомоги, визначені адвокатом, як усна консультація клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором, ознайомлення з матеріалами кредитної справи та погодження правової позиції клієнта у справі охоплюються послугою з підготовки та подання позовної заяви і не підлягають виокремленню ( подібний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 17.01.2022 у справі № 756/8241/20 (провадження № 61-9789св21).

Суд констатує, що спір, який є предметом розгляду у цій справі, для професійного правника є незначної складності, відноситься до категорії малозначних та типових справ, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною. АО «Апологет» надає позивачу послуги правового характеру в таких категоріях спорів на постійній основі ( про що свідчить договір про правову допомогу), позовна заява є типовою, не містить складного та глибокого аналізу законодавства чи практики Верховного Суду, не містить детальних пояснень розрахованих сум заборгованості, їх відповідності умовам кредитного договору, а відтак заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 гривень є явно завищеними порівняно з вартістю послуг з правничої допомоги необхідних та достатніх для підготовки та складання позовної заяви в такій категорії справ. При цьому, представник позивача не мотивовував необхідність витрачання значного часу на аналіз документів, які знаходяться в матеріалах справи, ступінь складності та новизни правових питань, досліджених ним.

Керуючись принципами справедливості, виходячи з критерію реальності витрат та розумності їх розміру, тобто відповідності понесених витрат, складності, обсягу та характеру наданої представником допомоги, а також співмірності цих витрат із ціною позову, конкретних обставин справи, суд вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу, є явно завищеним і непропорційним об`єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, обсяг наданих представником послуг не відповідає критерію реальності, а відтак суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу до 4000, 00 гривень, оскільки саме такий розмір витрат вважає необхідним і неминучим для позивача, який залучив АО «Апологет» для надання професійної правничої допомоги.

Позовні вимоги задоволені повністю в розмірі 31860 грн, що становить 100% від заявленого розміру а тому судовий збір та витрати на правову допомогу потрібно покласти на відповідача у повному розмірі: 2662,40 грн - судовий збір та 4000 грн -- витрати на правничу допомогу.

Керуючись ст.12, 13, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268, 280-282, 352, 354 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за Договором № 997953 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» від 24.04.2023 року у розмірі 31860 грн 00 коп (тридцять одну тисячі вісімсот шістдесят гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»судові витрати, що становлять 2662 грн 40 коп. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок) судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати, що становлять 4000 грн. 00 коп. (чотири тисячі гривень 00 копійок) витрат на правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 29 жовтня 2026 року.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДР 35234236, рахунок НОМЕР_3 .

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 .

Суддя С.М. Івасенко