Рішення № 141037447, 29.10.2026, Сколівський районний суд Львівської області

ЄУНСС: 456/3443/26

НП: 2/453/1215/26

РІШЕННЯ

іменем України

29 жовтня 2026 року місто Сколе

Сколівський районний суд Львівської області у складі головуючого судді Микитина Володимира Ярославовича,

сторони у справі:

позивач Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС»;

відповідач ОСОБА_1 ;

зміст позовних вимог про відшкодування збитків у порядку суброгації;

розглянувши дану цивільну справу у приміщенні суду, що по вул. Д. Галицького, 8, у м. Сколе Стрийського району Львівської області, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання, на підставі наявних у ній матеріалів, -

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позицій сторін у справі.

Позивач ПАТ «Страхова група «ТАС», у порядку представництва, котре здійснює адвокат Сечко С.В., 03.06.2026 року засобами поштового зв`язку скерував у Стрийський міськрайонний суд Львівської області позовну заяву, що надійшла та була зареєстрована в діловодстві вказаного суду 17.06.2026 року за вх. № 12669, в якій просить ухвалити рішення про стягнення на свою користь з відповідача ОСОБА_1 у порядку суброгації збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 158 526 грн. 52 коп.. Судові витрати у справі, котрі полягають у сплаті судового збору за пред`явлення вказаної позовної зади, у розмірі 3 328 грн. 00 коп., позивач ТзОВ «Страхова група «ТАС» при ухваленні рішення просить покласти на відповідача ОСОБА_1 ..

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 16.06.2024 року о 14:17 год. по ділянці автошляху М06 сполученням «Київ-Чоп» (620 км), що у с. Дуліби Стрийського району Львівської області, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки ВАЗ моделі 21093, державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував відповідач ОСОБА_1 , та автомобіля марки SKODA моделі KODIAQ, державний номерний знак НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_2 .. Внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди, вказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 31.07.2024 року за єдиним унікальним номером судової справи 456/3380/24 відповідача ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. На момент дорожньо-транспортної пригоди майнові інтереси ОСОБА_2 , пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням автомобілем марки SKODA моделі KODIAQ, державний номерний знак НОМЕР_2 , були застраховані позивачем ПрАТ «Страхова група «ТАС» за договором добровільного страхування наземного транспорту «ЄВРОКАСКО 5 ЗІРОК» № FO 1817683 від 26.04.2024 року. Страхувальник звернувся до позивача ПрАТ «Страхова група «ТАС» із заявою про настання події та заявою на виплату страхового відшкодування від 14.08.2024 року, подію визнано страховим випадком. На підставі протоколу огляду транспортного засобу від 21.06.2024 року, рахунку на оплату № 0000002166 від 19.08.2024 року, ремонтної калькуляції № 92413627 від 20.08.2024 року, страхового акту № 19552/17/924 від 22.08.2024 року та розрахунку суми страхового відшкодування, позивач ПрАТ «Страхова група «ТАС» визначив страхове відшкодування у розмірі 317 026 грн. 52 коп., з якого 304 731 грн. 77 коп. сплачено платіжною інструкцією № 434332 від 26.08.2024 року, а 12 294 грн. 75 коп. зараховано в рахунок несплаченої частини страхового платежу. Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки ВАЗ моделі 21093, державний номерний знак НОМЕР_1 , на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у ПАТ «НАСК «ОРАНТА» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АТ4227849, у зв`язку з чим ПАТ «НАСК «ОРАНТА» сплатило позивачеві ПрАТ «Страхова група «ТАС» 158 500 грн. 00 коп. згідно з платіжною інструкцією № 56237 від 15.10.2024 року. Відтак, з посиланням на статті 993, 1166, 1187, 1194 ЦК України та Закон України «Про страхування», позивач ПрАТ «Страхова група «ТАС» вважає, що відповідач ОСОБА_1 , як особа, відповідальна за завдані збитки, повинен сплатити йому різницю між сумою страхового відшкодування, сплаченого за договором добровільного страхування (317 026 грн. 52 коп.), та сумою, виплаченою страховиком цивільно-правової відповідальності (158 500 грн. 00 коп.), що становить 158 526 грн. 52 коп., - завершує свої обґрунтування адвокат Сечко С.В..

Відповідач ОСОБА_1 у запропоновані судом строк та порядку відзив на позовну заяву ПрАТ «Страхова група «ТАС» до нього про відшкодування збитків у порядку суброгації, не подав, хоча, в силу положень ч. 6 ст. 272 ЦПК України, ухвала судді Сколівського районного суду Львівської області Микитина В.Я. про прийняття вищевказаної позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у цивільній справі від 10.09.2026 року йому вручена ще 22.09.2026 року, що підтверджується рекомендованим поштовим відправленням R067282249674. Втім, відповідач ОСОБА_1 свою позицію у цій справі із обґрунтуванням її необхідними доказами не навів.

Інших передбачених ЦПК України заяв по суті справи від її учасників ані до Стрийського міськрайонного суду Львівської області, ані до Сколівського районного суду Львівської області не надходило.

Заяви та клопотання учасників справи.

Будь-яких заяв та/чи клопотань від учасників цієї справи, котрі б залишалися не вирішеними у визначеному чинним ЦПК України порядку, ані до Стрийського міськрайонного суду Львівської області, ані до Сколівського районного суду Львівської області не надходило.

Вчинені судом процесуальні дії у справі та постановлені ухвали.

Оскільки відповідачем у вищевказаній позовній заяві зазначена фізична особа, який не має статусу підприємця, то суддею Стрийського міськрайонного суду Львівської області Бучківською В.Л., у відповідності до положень ч. 8 ст. 187 ЦПК України, з метою визначення підсудності, 18.07.2026 року було вжито заходів для отримання інформації з Єдиного державного демографічного реєстру про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи відповідача ОСОБА_1 ..

Так, згідно сформованої засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» з Єдиного державного демографічного реєстру відповіді № 3048365 від 18.07.2026 року, відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відтак, ухвалою судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області Бучківської В.Л. від 30.07.2026 року цю справу, у зв`язку із встановленням необхідності пред`явлення вищевказаної позовної заяви з дотриманням правил загальної підсудності, визначених у ч. 1 ст. 27 ЦПК України, направлено у Сколівський районний суд Львівської області, тобто за зареєстрованим місцем проживання відповідача ОСОБА_1 , який не має статусу підприємця.

Ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області Микитина В.Я. від 10.09.2026 року, у порядку статті 32 ЦПК України, вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Справу визнано малозначною та постановлено розглянути її у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття у ній провадження, у приміщенні Сколівського районного суду Львівської області, що за адресою: вул. Д. Галицького, 8, м. Сколе, Стрийський район, Львівська область. Інформацію про дату розгляду справи оприлюднити на офіційному веб-порталі судової влади України та на сайті Сколівського районного суду Львівської області.

Інші процесуальні дії у цій справі ані Стрийським міськрайонним судом Львівської області, ані Сколівським районним судом Львівської області не вчинялись, а ухвали не постановлялись.

Розглянувши наявні у суду матеріали справи та давши їм належу оцінку, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Як закріплено у ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є невід`ємною частиною національного законодавства держави Україна, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях Європейського Суду з прав людини трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак це не може сприйматись як вимога детально відповідати на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення та має оцінюватися у світлі обставин справи (рішення від 09.12.1994 року у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, п. 29; рішення від 10.02.2010 року у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, п. 58).

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У свою чергу, критерії належності, допустимості, достовірності та достатності доказів регламентовані статтями 77-80 ЦПК України.

За змістом ч. 6 ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкова для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частинами 1-5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно з частинами 2, 3 та 8 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дотримуючись положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а також виходячи із наведених вище норм процесуального законодавства, суд, перевіряючи порушення прав ПрАТ «Страхова група «ТАС» за пред`явленими позовними вимогами цивільного характеру, та причетність до порушення таких його прав відповідача ОСОБА_1 , встановив наступне.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин із оцінкою відповідних доказів.

Відповідно до змісту постанови судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області Бораковського В.М. від 31.07.2024 року за єдиним унікальним номером судової справи 456/3380/24 (номер провадження: 3/456/1684/2024), встановлено, що 16.06.2024 року о 14:17 год. на ділянці автошляху М06 сполученням «Київ-Чоп» (620 км), що у с. Дуліби Стрийського району, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки ВАЗ моделі 21093, державний номерний знак НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не відреагував на її зміну, порушив правила проїзду перехресть, при повороті ліворуч не надав перевагу в русі транспортному засобу марки HYUNDAI моделі ELANTRA, державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 , що рухався по головній дорозі в зустрічному напрямку прямо, змусивши водія різко загальмувати та змінити напрямок руху, щоб уникнути зіткнення, чим створив аварійну ситуацію, внаслідок якої відбулося зіткнення з металевим відбійником, дорожнім знаком 2.2 та припаркованим транспортним засобом марки SKODA моделі KODIAQ, державний номерний знак НОМЕР_2 ; в результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби, металевий відбійник та дорожній знак отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим ОСОБА_1 порушив вимоги пунктів 1.5, 2.3 «б», 16.13 Правил дорожнього руху. Потерпілими у вказаній справі значились, зокрема, ОСОБА_2 .. В судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердив обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення. Відтак, відповідача ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.. Вказана постанова набрала законної сили у встановленому чинним законодавством порядку (копія міститься у матеріалах справи, а. с. 4-5).

Відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту «ЄВРОКАСКО 5 ЗІРОК» № FO 1817683 від 26.04.2024 року, укладеного між позивачем ПрАТ «Страхова група «ТАС» (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник), строком дії з 30.04.2024 року по 29.04.2025 року, предметом страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням автомобілем марки SKODA моделі KODIAQ, 2017 року випуску, VIN-код НОМЕР_4 , державний номерний знак НОМЕР_2 ; страхова сума 970 000 грн. 00 коп.. Пунктом 13.4 Частини 2 (Загальних умов страхування) цього договору сторони погодили, що у разі, якщо на дату складання страхового акту є частини страхової премії за цим договором, що несплачені, не залежно від того, термін сплати настав чи ні, розмір страхового відшкодування в першу чергу направляється в рахунок сплати несплачених частин страхової премії, а частина страхового відшкодування, що лишилась, перераховується в порядку, передбаченому цим договором. Згідно з пунктом 13.12 цього договору, датою виплати страхового відшкодування є дата списання грошових коштів з рахунку страховика або дата затвердження страхового акту у частині зарахування несплачених частин страхової премії (копія міститься у матеріалах справи, а. с. 6-11).

Відповідно до заяви про настання події, зареєстрованої позивачем ПрАТ «Страхова група «ТАС» 16.06.2024 року (справа № 13627/17/2024/111), страхувальник ОСОБА_2 повідомив страховика про дорожньо-транспортну пригоду за участю застрахованого автомобіля марки SKODA моделі KODIAQ, державний номерний знак НОМЕР_2 , що мала місце 16.06.2024 року у с. Дуліби Стрийського району Львівської області (копія міститься у матеріалах справи, а. с. 13-14).

Відповідно до протоколу огляду транспортного засобу від 21.06.2024 року зафіксовано пошкодження автомобіля марки SKODA моделі KODIAQ, державний номерний знак НОМЕР_2 (копія міститься у матеріалах справи, а. с. 16).

Відповідно до заяви ОСОБА_2 на виплату страхового відшкодування від 14.08.2024 року, останній просить належну до виплати суму страхового відшкодування за страховим випадком, що стався 16.06.2024 року з автомобілем марки SKODA моделі KODIAQ, державний номерний знак НОМЕР_2 , перерахувати на рахунок станції технічного обслуговування ФОП ОСОБА_4 (копія міститься у матеріалах справи, а. с. 15).

Відповідно до рахунку на оплату № 0000002166 від 19.08.2024 року, виставленого ФОП ОСОБА_4 платнику ОСОБА_2 , вартість відновлювального ремонту автомобіля марки SKODA моделі KODIAQ, державний номерний знак НОМЕР_2 , становить 317 026 грн. 52 коп., з яких вартість робіт 92 197 грн. 50 коп., вартість матеріалів 24 652 грн. 50 коп., вартість складових, що підлягають заміні 200 176 грн. 52 коп. (копія міститься у матеріалах справи, а. с. 17).

Відповідно до ремонтної калькуляції № 92413627 від 20.08.2024 року, складеної із застосуванням програмного комплексу AUDATEX, вартість відновлювального ремонту автомобіля марки SKODA моделі KODIAQ, державний номерний знак НОМЕР_2 , складає 319 276 грн. 98 коп. (копія міститься у матеріалах справи, а. с. 18-21).

Відповідно до страхового акту № 19552/17/924 від 22.08.2024 року та розрахунку суми страхового відшкодування (додаток 1 до нього), розмір матеріального збитку визначено на підставі рахунку ФОП ОСОБА_4 № 0000002166 від 19.08.2024 року у сумі 317 026 грн. 52 коп., без застосування коефіцієнта зносу та франшизи; розмір страхового відшкодування становить 317 026 грн. 52 коп.; сума несплачених страхових платежів (за договором 16 393 грн. 00 коп., фактично сплачено 4 098 грн. 25 коп.) 12 294 грн. 75 коп.; сума, що належить до виплати 304 731 грн. 77 коп.; одержувач ФОП ОСОБА_4 ; можливість регресу так, ОСОБА_1 (копія міститься у матеріалах справи, а. с. 22).

Згідно з платіжною інструкцією № 434332 від 26.08.2024 року, позивач ПрАТ «Страхова група «ТАС» перерахував ФОП ОСОБА_4 304 731 грн. 77 коп. з призначенням платежу: «Страх. відш. по Дог. № FO1817683 від 26.04.2024, ОСОБА_2 , т/з Skoda Kodiaq, д/н НОМЕР_5 , без ПДВ» (копія міститься у матеріалах справи, а. с. 23).

Відповідно до інформації з централізованої бази даних МТСБУ щодо перевірки чинності полісу внутрішнього страхування № АТ4227849, станом на 16.06.2024 року транспортний засіб марки ВАЗ моделі 21093, державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_6 , забезпечений договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеним із ПАТ «НАСК «ОРАНТА» (копія міститься у матеріалах справи, а. с. 25-).

Згідно з платіжною інструкцією № 56237 від 15.10.2024 року, ПАТ «НАСК «ОРАНТА» перерахувало позивачеві ПрАТ «Страхова група «ТАС» 158 500 грн. 00 коп. з призначенням платежу: «Стр. відшк. зг. регр. вимоги № 05150/9224 від 11.09.2024, без ПДВ» (копія міститься у матеріалах справи, а. с. 24).

Релевантні норми і джерела права, застосовані судом при ухваленні рішення.

Встановлені судом цивільні правовідносини, пов`язані із здійсненням страхового відшкодування за договором добровільного майнового страхування та подальшим відшкодуванням його розміру з особи, відповідальної за завдані збитки, регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України (надалі ЦК України), Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року № 1961-IV (чинним на час настання страхового випадку) та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Так, за загальним правилом, наведеним у статтях 15, 16 ЦК України, кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України, шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Під час вирішення спорів про відшкодування шкоди за ст. 1166 ЦК України, предмет доказування становить: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.

За змістом ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК України, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ч. 1 ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Відповідно до ст. 601 ЦК України, зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 6, ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, а також можуть врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (чинного на час настання страхового випадку), обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Відповідно до ст. 22 цього Закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Статтею 29 цього Закону визначено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 року за єдиним унікальним номером судової справи 755/18006/15-ц (номер провадження: 14-176цс18) розмежувала регрес і суброгацію та зазначила, що у разі виплати страховиком за договором майнового страхування страхового відшкодування деліктне зобов`язання не припиняється, а відбувається заміна кредитора у цьому зобов`язанні потерпілого (страхувальника) замінює страховик, який виплатив страхове відшкодування, у межах виплаченої суми; такий перехід права вимоги є суброгацією. При цьому, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 року за єдиним унікальним номером судової справи 147/66/17 (номер провадження: 14-95цс20) виснувала, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, повинен нести страховик, а відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе, зокрема, у разі, коли розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика; у такому випадку частка відповідальності особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Аналогічний правовий підхід, відповідно до якого заподіювач шкоди зобов`язаний сплатити різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, а обсяг його відповідальності обмежений такою різницею (з урахуванням франшизи, визначеної полісом обов`язкового страхування), викладено у постановах Верховного Суду від 01.08.2018 року за єдиним унікальним номером судової справи 363/2222/16-ц та від 17.01.2020 року за єдиним унікальним номером судової справи 916/2554/17.

Узагальнена оцінка доводів та аргументів за результатами розгляду цієї справи.

Щодо підстав відповідальності відповідача. Постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 31.07.2024 року за єдиним унікальним номером судової справи 456/3380/24, яка, в силу ч. 6 ст. 82 ЦПК України, є обов`язковою для суду в питанні того, чи мали місце відповідні дії та чи вчинені вони відповідачем ОСОБА_1 , встановлено, що саме порушення відповідачем ОСОБА_1 вимог пунктів 1.5, 2.3 «б», 16.13. Правил дорожнього руху під час керування автомобілем марки ВАЗ моделі 21093, державний номерний знак НОМЕР_1 , створило аварійну ситуацію, внаслідок якої відбулося зіткнення, зокрема, з припаркованим автомобілем марки SKODA моделі KODIAQ, державний номерний знак НОМЕР_2 , та було пошкоджено цей автомобіль. Автомобіль марки SKODA моделі KODIAQ, державний номерний знак НОМЕР_2 , на момент пригоди, перебував у припаркованому (нерухомому) стані, а його водій учасником руху не був, тому жодної вини власника цього транспортного засобу у настанні пригоди не вбачається. Обставина того, що механізм пригоди включав вимушений маневр водія автомобіля марки HYUNDAI моделі ELANTRA, державний номерний знак НОМЕР_3 , на який його змусили саме протиправні дії відповідача ОСОБА_1 , не розриває причинного зв`язку між такими діями відповідача ОСОБА_1 та завданою шкодою. Доказів того, що відповідач ОСОБА_1 керував автомобілем марки ВАЗ моделі 21093, державний номерний знак НОМЕР_1 , без належної правової підстави, або того, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили чи умислу потерпілого, матеріали справи не містять, а відповідач ОСОБА_1 на такі обставини не посилався. Отже, усі елементи складу цивільного правопорушення протиправна поведінка, шкода, причинний зв`язок та вина відповідача знайшли своє підтвердження.

Щодо переходу до позивача права вимоги. Шкода, завдана майну ОСОБА_2 , була застрахованим ризиком за договором добровільного страхування наземного транспорту № FO 1817683 від 26.04.2024 року, подію визнано страховим випадком, а страхове відшкодування визначено позивачем ПрАТ «Страхова група «ТАС» у страховому акті № 19552/17/924 від 22.08.2024 року. Відтак, в силу ст. 993 ЦК України, до позивача ПрАТ «Страхова група «ТАС», як страховика, у межах фактичних витрат перейшло право вимоги, яке страхувальник ОСОБА_2 мав до особи, відповідальної за завдані збитки, а саме до відповідача ОСОБА_1 та до страховика його цивільно-правової відповідальності.

Щодо розміру фактичних витрат позивача. Суд вважає, що фактичні витрати позивача ПрАТ «Страхова група «ТАС» у межах цього страхового випадку становлять 317 026 грн. 52 коп., а не лише суму, перераховану на рахунок станції технічного обслуговування (304 731 грн. 77 коп.), з огляду на таке. Розмір страхового відшкодування за страховим актом становить 317 026 грн. 52 коп. та повністю відповідає вартості відновлювального ремонту за рахунком ФОП ОСОБА_4 № 0000002166 від 19.08.2024 року, він не перевищує вартості відновлювального ремонту, визначеної у ремонтній калькуляції № 92413627 від 20.08.2024 року (319 276 грн. 98 коп.). Зобов`язання позивача ПрАТ «Страхова група «ТАС» з виплати цього страхового відшкодування припинилось у повному обсязі двома способами, - у сумі 304 731 грн. 77 коп. шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок станції технічного обслуговування (платіжна інструкція № 434332 від 26.08.2024 року), та - у сумі 12 294 грн. 75 коп. шляхом спрямування частини страхового відшкодування в рахунок сплати несплачених частин страхової премії, що прямо передбачено погодженими сторонами пунктами 13.4 та 13.12 договору страхування, які узгоджуються зі статтями 6, 598, 601, 627, 629 ЦК України. Таким чином, у цій частині позивач ПрАТ «Страхова група «ТАС» втратив право вимоги до страхувальника щодо сплати решти страхової премії в розмірі 12 294 грн. 75 коп., тобто його майнова сфера зменшилась на зазначену суму так само, як і у разі грошової виплати, а страхувальник одержав повне страхове покриття завданої йому шкоди. Наведене свідчить, що зарахована сума становить складову виплаченого страхового відшкодування, а відтак, і фактичних витрат страховика у розумінні ст. 993 ЦК України.

Щодо розміру відповідальності відповідача. Фактичний розмір шкоди, завданої майну ОСОБА_2 , становить 317 026 грн. 52 коп. вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, визначена без урахування зносу, що узгоджується з принципом повного відшкодування шкоди особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166, ч. 2 ст. 1192 ЦК України), правило ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо врахування зносу визначає обсяг обов`язку страховика цивільно-правової відповідальності, а не межі деліктної відповідальності заподіювача шкоди. Цивільно-правова відповідальність щодо автомобіля марки ВАЗ моделі 21093, державний номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована у ПАТ «НАСК «ОРАНТА» за полісом № АТ4227849, яке на виконання регресної вимоги позивача ПрАТ «Страхова група «ТАС» № 05150/9224 від 11.09.2024 року, сплатило йому 158 500 грн. 00 коп.. Відтак, у межах цієї суми деліктне зобов`язання припинилось його виконанням страховиком цивільно-правової відповідальності, а в решті у відповідності до ст. 1194 ЦК України та правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 04.07.2018 року за єдиним унікальним номером судової справи 755/18006/15-ц та від 14.12.2021 року за єдиним унікальним номером судової справи 147/66/17, обов`язок відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою покладається на відповідача ОСОБА_1 як на особу, яка завдала шкоди.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи обізнаним про розгляд справи, не подав доказів того, що розмір завданої шкоди є меншим, ніж визначений позивачем ПрАТ «Страхова група «ТАС», або того, що страховик його цивільно-правової відповідальності був зобов`язаний здійснити страхову виплату у більшому розмірі, ніж фактично сплачені 158 500 грн. 00 коп., клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи не заявляв. Розмір різниці становить: 317 026 грн. 52 коп. 158 500 грн. 00 коп. = 158 526 грн. 52 коп..

Резюмуючи, суд висновує, що позовні вимоги ПрАТ «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків у порядку суброгації є обґрунтованими, доведеними належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, а тому підлягають до задоволення у повному обсязі. Відтак, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ПрАТ «Страхова група «ТАС» підлягає стягненню 158 526 грн. 52 коп. збитків у порядку суброгації.

Щодо розподілу судових витрат у справі.

Відповідно до ч. 1, пунктів 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом частин 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати у справі, котрі полягають у сплаті позивачем ПрАТ «Страхова група «ТАС» судового збору за пред`явлення позовної заяви до суду із вимогою майнового характеру у розмірі 3 328 грн. 00 коп., що підтверджується випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, підлягають до стягнення на користь зазначеного позивача з відповідача ОСОБА_1 в сумі 3 328 грн. 00 коп..

Доказів понесення сторонами інших судових витрат, пов`язаних з її розглядом, зокрема, й витрат за отриману професійну правничу допомогу, матеріали цієї справи не містять.

Керуючись статтями 2, 4-5, 7, 10, 12-13, 76-82, 89, 95, 133, 141, 178, 258-259, 263-265, 268, 274-275, 279, 354-355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків у порядку суброгації, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» 158 526 (сто п`ятдесят вісім тисяч п`ятсот двадцять шість) грн. 52 коп. відшкодування збитків у порядку суброгації.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн. 00 коп. понесених судових витрат у вигляді сплаченого судового збору.

Строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Повне найменування сторін у справі.

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС», код у ЄДРПОУ: 30115243; місцезнаходження юридичної особи: просп. Берестейський, 65, м. Київ, 03117; електронний кабінет у ЄСІТС: наявний.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_7 ; зареєстроване місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_2 ; електронний кабінет у ЄСІТС: відсутній.

Рішення суду у повному обсязі складено: 29 жовтня 2026 року.

Суддя Володимир МИКИТИН