Рішення № 141037216, 26.10.2026, Радехівський районний суд Львівської області

РІШЕННЯ

іменем України

26 жовтня 2026 рокуСправа №451/124/26Провадження № 2/451/178/26

Радехівський районний суд Львівської області

у складі головуючого судді Магонь О.З.

секретаря судового засідання Федорук І.Б.,

з участю представника відповідача Джас І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Радехів цивільну справу №451/124/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

установив:

Стислий виклад позиції учасників процесу

28 січня 2026 року позивач ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» обґрунтувало тим, що 22.11.2024 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» і фізичною особою, якою є - ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (https://navse.ua/), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про надання кредиту № 1474-6598 (надалі за текстом - «Кредитний договір»). Відповідно до умов Кредитного договору Кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати Відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту - 19 800,00 грн.; строк кредитування - 300 днів; базовий період - 14 днів; комісія за видачу кредиту - 20,00 % від суми кредиту; знижена % ставка - 0,90 % в день; стандартна % ставка - 1,00 % в день. Базовий період - проміжки часу впродовж строку дії Договору, в останні дні яких у Позичальника настає обов`язок сплати відсотків за користування Кредитом. Кількість днів у Базовому періоді вказана у Договорі і визначена Сторонами на підставі пропозиції Кредитодавця, сформованої із урахуванням побажань Позичальника, наданих в процесі звернення щодо отримання Кредиту через веб-сайт Кредитодавця. В подальшому, Відповідач всупереч умовам Кредитного договору, ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» та ст.ст. 525, 526, 530, 536, 610, 612 ЦК України, порушив вищезазначені умови Кредитного договору і в кінцевому підсумку не повернув в повному обсязі кредит Кредитодавцю, а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед Кредитодавцем за Кредитним договором. Станом на 29.12.2025 року загальний розмір заборгованості Відповідача за Кредитним договором становить: 90 782,80 гривень, а саме: - заборгованість за кредитом - 19 800,00 гривень; - заборгованість за нарахованими процентами - 57 122,80 гривень - заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК - 9 900,00 гривень; - заборгованість по комісії - 3 960,00 гривень. Із цих підстав, просить стягнути на свою користь зазначену вище заборгованість (том І а.с.1-8).

19 лютого 2026 року представник відповідача Джас І.В. подала відзив на позовну заяву, у якому зазначила, що до позовної заяви не надані докази отримання від позивача відповідачем електронного листа з логінами, паролями, пропозиціями, тощо; отримання смс-повідомлення; доказів відкриття/створення особистого кабінету відповідача на офіційному сайті позивача; доказів заходження саме позивачем до особистого кабінету, створеного на офіційному сайті позивача, за допомогою логіна, пароля створених відповідачем. Посилаючись на укладення договору кредитної лінії № 1474-6598 від 22.11.2024 в електронному вигляді, позивач не надав суду докази електронних документів в розумінні ст. ст. 100, 101 ЦПК України. Відповідно до ч. 2 ст. 100 ЦПК України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Відповідно до ч. 3 ст. 100 ЦПК України паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Таким чином, додатки № № 2 - 6 до позовної заяви не є доказами у справі. При відсутності інших доказів направлення позивачем відповідачу одноразових ідентифікаторів, ставить під сумнів підписання відповідачем договору кредитної лінії № 1474-6598 від 22.11.2024. Звертає увагу суду, що умовами договору кредитної лінії № 1474-6598 від 22.11.2024, п. 2.4 він є договором споживчого кредитування, що ставить під сумнів підписання договору кредитної лінії № 1474-6598 від 22.11.2024 та факт введення в оману відповідача щодо умов договору. Вважає, що складання та або підписання документів позивача не визначені та суперечать ст. ст. 11, 12 закону України «Про електронну комерцію», ст. 9 закону України «Про споживче кредитування», пунктами договору кредитної лінії № 1474-6598 від 22.11.2024 щодо порядку та способу його укладання та підписання, а отже вказаний договір суперечить ч. 3 ст. 203, ст. ст. 207, 208 ЦК України та є не підписаний відповідачем, що свідчить про відсутність між сторонами спору правовідносин, а отже відсутні у відповідача зобов`язання перед позивачем. Позивачем не надано суду доказів вручення, передачі, направлення ним договору кредитної лінії № 1474-6598 від 22.11.2024 відповідачу в редакції, що долучено до позовної заяви. У зв`язку з тим, що в позовній заяві є посилання на споживче кредитування, то договір кредитної лінії № 1474-6598 від 22.11.2024 має відповідати вимогам закону України «Про споживче кредитування». Тоді пункти договору кредитної лінії № 1474-6598 від 22.11.2024 щодо нарахування відсотків за користування кредитними коштами, нарахування комісійних та інших витрат суперечать ст. 8 закону України «Про споживче кредитування», тому відповідно до вимог ст. ст. 203, 215, 216 ЦК України ці пункти договору є недійсними з моменту укладання договору, якщо він був укладений сторонами, докази чого позивачем суду не надано. Таким чином, нарахування відсотків у будь-якому розмірі за договором кредитної лінії № 1474-6598 від 22.11.2024 є неправомірним. В матеріалах справи відсутні докази надання позивачем відповідачу саме кредитних коштів в розмірі 19800,00 грн. Ще раз звертає увагу суду, що узгодженої сторонами договору суми по кредиту в розмірі нарахованих відсотків умовами договору не визначені. Додаток № 4 щодо здійснення переказу грошових коштів не є доказом перерахування саме позивачем відповідачу саме кредитних коштів за спірним договором. 17 грудня 2020 року Верховний Суд у справі № 278/2177/15-ц підтвердив раніше висловлену правову позицію стосовно належних доказів, які підтверджують факт видачі кредитних коштів. На думку представника відповідача, розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який відповідно повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку). Такий висновок щодо оцінки односторонніх документів банку кореспондує висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17. П.п. 14 ч. 3 Розділу 1 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України вказує, що первинний документ - документ, який містить відомості про операцію. П. 50 Розділу 3 Положення встановлює, що первинні документи складаються на бланках форм, затверджених відповідно до законодавства України. Документування операцій може здійснюватися з використанням бланків, виготовлених банком самостійно, які повинні містити обов`язкові реквізити чи реквізити форм, затверджених відповідно до законодавства України. Додаток № 4 - в розумінні ст. 9 закону «Про бухгалтерські послуги та фінансову звітність в Україні», затвердженими НБУ вимоги щодо оформлення платіжних документів, висновків Верховного Суду, не є первинним документом на підтвердження перерахування грошових коштів, а отже не є доказом перерахування позивачем відповідачу грошових кредитних коштів в розмірі 12814,00грн. Відповідно до ст. 42 Конституції України, держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організації споживачів. Положення Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09.04.1985року №39/248, наголошує: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачі мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах. Просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовної заяви ТОВ «Укр кредит фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у справі № 451/124/26 (том І а.с.71-76).

20 лютого 2026 року та 23 лютого 2026 року представник відповідача додала доповнення до відзиву, у яких зазначає, що до позовної заяви позивачем не додано доказів заповнення відповідачем заявки на отримання кредиту від позивача та не надана сама заявка як доказ обізнаності позивача з суттєвими умовами кредитування. Відсутність заявки на отримання кредиту суперечать ст. ст. 11, 12 закону України «Про електронну комерцію», ст. 9 закону України «Про споживче кредитування», п. 3.2, 3.8 договору від 22.11.2024р. щодо порядку та способу його укладання та підписання, а отже вказаний договір суперечить ч. 3 ст. 203, ст. ст. 207, 208 ЦК України та є не підписаний відповідачем, що вбачає відсутності між сторонами спору правовідносин, а отже відсутні у відповідача зобов`язання перед позивачем. В п. 3.8 договору, долученому позивачем до позову вказано: «Позичальник… ознайомлюється з інформацією у Паспорті споживчого кредиту, який має форму електронного документа, підписаного кваліфікованим електронним підписом уповноваженого працівника Кредитодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу, який сформовано для ознайомлення Позичальника до укладення Договору з умовами кредитування». До позовної заяви позивачем не додано доказом паспорт споживчого кредиту як доказ обізнаності позивача з суттєвими умовами кредитування. Відсутність паспорту споживчого кредиту суперечать ст. ст. 11, 12 закону України «Про електронну комерцію», ст. 9 закону України «Про споживче кредитування», п. 3.2, 3.8 договору від 22.11.2024р. щодо порядку та способу його укладання та підписання, а отже вказаний кредитний договір суперечить ч. 3 ст. 203, ст. ст. 207, 208 ЦК України та є не підписаний відповідачем, що вбачає відсутності між сторонами спору правовідносин, а отже відсутні у відповідача зобов`язання перед позивачем. В п. 3.9 кредитного договору від 22.11.2024р., долученого позивачем до позову вказано: «Кредитодавець направляє Позичальнику підтвердження вчинення (укладення) цього Договору у формі електронного документа та примірник (оригінал) Договору з додатками до нього у вигляді електронного документа, що містить кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника Кредитодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу. Вказані електронні документи направляються в Особистий кабінет Позичальника та на електронну адресу Позичальника, вказану ним у порядку, встановленому п.3.2. цього Договору». В п. 3.12 договору «Кредитодавець надсилає (повторно надсилає) Позичальнику підписаний Договір у Особистий кабінет Позичальника та на його електронну адресу nataligranatovich@gmail.com», що є зобов`язанням (не правом) позивача. До позовної заяви не додані докази «вчинення (укладання)» кредитного договору на підтвердження виконання ст. ст. 207, 208 ЦК України - докази направлення кредитного договору в особистий кабінет та на електронну адресу відповідача. Таким чином, відповідач не обізнаний та не міг бути обізнаним про існування договору кредитної лінії № 1474-6598 від 22.11.2024. В п. 7.1 кредитної лінії № 1474-6598 від 22.11.2024 зазначено: «Кредитодавець несе відповідальність перед Позичальником за порушення умов цього Договору відповідно до вимог законодавства України». В п. 7.2 договору кредитної лінії № 1474-6598 від 22.11.2024 зазначено: «У випадку порушення кредитодавцем своїх зобов`язань щодо надання кредиту відповідно до умов цього договору, цей договір є неукладений та не створює жодних правових наслідків для сторін». Умови надання кредиту - це сукупність вимог, правил та параметрів, на основі яких банк або фінансова установа передає кошти позичальнику у тимчасове користування. У зв`язку з відсутністю доказів укладання договору кредитної лінії № 1474-6598 від 22.11.2024р., а отже, відсутність погоджених сторонами умов кредитування, договір кредитної лінії № 1474-6598 від 22.11.2024р. - є неукладеним (п. 7.2 договору). Крім того, представник позивача надала заперечення щодо графіку погашення кредиту, Щодо розрахунку, Щодо доказів підтвердження перерахування коштів, Щодо «залишку нарахованих, не погашених відсотків по ст. 625 ЦК України», щодо несправедливих умов договору відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 закону України «Про захист прав споживачів», щодо підстав позову (том І а.с.83-85, 89-105).

На виконання ухвали суду від 24 лютого 2026 року представник позивача подав заяву, у якій зазначив наступне. Щодо заявки, надання інформації про бажання отримання кредитних коштів, реєстрації особового кабінету відповідача. Позичальник, з метою укладення Договору, самостійно формує відповідну Заявку на сайті Позивача. Відповідно до п. 11 розділу 2 Правил надання споживчих кредитів заявка - інформація щодо бажання отримати Кредит, яка надається Заявником Кредитодавцю, шляхом заповнення Заявником усіх граф сторінки на Сайті Кредитодавця або у Мобільному додатку для підтвердження відповідності Заявника умовам, які містяться у цих Правилах, та для отримання Оферти (пропозиції) укласти Договір (взяти на себе права та обов`язки передбачені єдиним Договором (Договором про відкриття кредитної лінії та Правилами). В розділі 4 Правил надання споживчих кредитів вказаний процес надання кредиту відповідно до заявки. У п. 4.2. Правил зазначено - для перевірки відповідності Заявника умовам, які містяться у цих Правилах, та отримання Оферти (пропозиції) укласти Договір (взяти на себе права та обов`язки, передбачені Кредитним Договором та Правилами), Заявник заповнює Заявку на Сайті Кредитодавця або у Мобільному додатку, вказуючи усі дані, визначені в Заявці, як обов`язкові, або передавши такі дані Кредитодавцю через Систему BankID НБУ. Заявник зобов`язаний вказати повні, точні та достовірні власні особисті дані, які відмічені у Заявці як такі, що необхідні для прийняття Кредитодавцем рішення про можливість надання Кредиту (направлення Оферти). Згідно з п. 4.5. Правил - зобов`язаний під час оформлення Заявки на отримання Кредиту ознайомитися з Інформацією про істотні характеристики послуги із надання споживчого кредиту, Умовами кредитування, Паспортом споживчого кредиту, які розміщені на Сайті Кредитодавця/у Мобільному додатку в розділі «Умови кредитування», посилання на який знаходиться у нижній частині Сайту Кредитодавця, а також у Мобільному додатку, та з публічною інформацією, розміщеною у файлі з назвою «Публічна інформація» за посиланням, наведеним у нижній частині Сайту Кредитодавця, а також у Мобільному додатку. Укладаючи Договір, Заявник/Позичальник підтверджує повне ознайомлення зі згаданою інформацією. Відповідно п. 4.6. Правил вказано що, Заповнюючи Заявку, Заявник, відповідно до розділу 8 цих Правил, надає свою згоду на передачу Кредитодавцю своїх Персональних даних та їх подальшу обробку (як більш детально зазначено у розділі 8 Правил). Клієнт самостійно вносить до інформаційно-телекомунікаційної системи Кредитора свої особисті дані. Відповідно до Правил надання споживчих кредитів Клієнт повинен володіти відкритим на власне ім`я банківським (картковим) рахунком (поточним рахунком з використанням платіжної картки) в українському банку, грошовими коштами на якому він розпоряджається; діє від власного імені, за власним інтересом, не отримує Кредит в якості представника, агента, третьої особи і не діє на користь третьої особи (вигодонабувача або бенефіціара). Відповідно до п. 4.22. Правил - Кредитодавець інформує Заявника про прийняте рішення по Заявці (стосовно можливості надання Кредиту) одним або кількома одночасно наступниими способами (на вибір Кредитодавця): СМСповідомлення та/або дзвінок на телефонний номер (вказаний у Заявці); електронний лист на адресу електронної пошти Заявника (вказану у Заявці); розміщення інформації в Особистому кабінеті; повідомленням із використанням сучасних сервісів передачі даних (Viber, WhatsApp, Telegram тощо) у разі якщо Заявником було вказано контактну інформацію, яка дозволяє зв`язатися із Заявником шляхом використання відповідних сервісів. Як вбачається з вищенаведеного порядку при укладенні договору Відповідачем здійснені дії, які чітко свідчать про його свідомий вибір щодо укладення договору. Без відповідних дій з боку відповідача (створення за допомогою веб-сайту Заявки) укладення договору було б неможливе і кредитні кошти не були би перераховані Відповідачу. У Правилах надання споживчих кредитів, що є невід`ємною частиною Кредитного договору зазначено поняття персональних даних, які Позичальник надає Кредитодавцю. Так, у Правилах надання споживчих кредитів зазначено, що персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про Заявника/Позичальника, третю особу, який (-а) ідентифікований (-а) або може бути конкретно ідентифікований (-а), в тому числі, але не виключно прізвище, ім`я та по батькові, стать, дата та місце народження, громадянство, резидентство, інформація про документ, що посвідчує особу, реєстраційний номер облікової картки платника податків, зареєстроване та фактичне місце проживання чи перебування, відомості про місце роботи та/або господарську діяльність, відомості щодо освіти, сімейного, соціального та майнового стану, професію, доходи, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти тощо. Під час заповнення Позичальником Заявки на отримання кредиту він особисто (самостійно) вказує свої персональні дані, у тому числі і контактний номер телефону та адресу електронної пошти. І саме на зазначений Позичальником в Заявці номер телефону, Кредитодавець надсилає СМС повідомлення про схвалення ним Заявки на отримання кредиту та відповідний одноразовий ідентифікатор, необхідний для підписання Кредитного договору. Клієнт створює заявку на отримання кредиту, отримує дзвінок від співробітника ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», проходить перевірку та надає сканкопії документів (паспорту та ідентифікаційного коду) або верифікується за допомогою технології ВаnkID, отримує рішення кредитора щодо можливості надання кредиту, при позитивному рішенні щодо надання кредиту. Клієнт отримує доступ до «особистого кабінету»; в «особистому кабінеті» клієнт отримує гіперпосилання для ознайомлення з Офертою щодо укладення договору. Оферта, що міститься за гіперпосиланням, є пропозицією у розумінні ч. 4 ст. 11 ЗУ «Про електрону комерцію» та, відповідно до ч. 5 ст. 11 ЗУ «Про електрону комерцію», включає умови, викладені у Правилах надання споживчих кредитів, що є невід`ємною частиною договору, що пропонується до укладення клієнту. Після прийняття клієнтом оферти, йому на телефонний номер (зазначений клієнтом при реєстрації) надсилається одноразовий ідентифікатор для підписання кредитного договору. Відповідно до ст. 3 ЗУ «про електронну комерцію» зазначено, що одноразовий ідентифікатор це - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір. Клієнт в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитора, підписує кредитний договір шляхом введення одноразового ідентифікатора. Після підписання кредитного договору інформаційно-телекомунікаційна система кредитора, в автоматичному режимі направляє екземпляр кредитного договору. Правила та інші супутні документи на е-maill вказаний клієнтом (також вони доступні 24/7 в особистому кабінеті клієнта). Також на підтвердження вищевикладеного, надаємо анкету клієнта-фізичної особи, що сформована за допомогою програмного забезпечення та Моніторинг дій користувача в Інформаційно-телекомунікаційній системі ОСОБА_1 , який відображає послідовність всіх дій Споживача та Кредитодавця в хронологічному порядку, починаючи з моменту входу Гранатович Наталії Романівни на сайт Кредитодавця, продовжуючи до входу в особистий кабінет, створення заявки, надсилання смс про схвалення заявки, надсилання емейлу про схвалення заявки, розміщення оферти в особовому кабінеті Клієнта, підтвердження ознайомлення з офертою Відповідача відправлення смс з одноразовим ідентифікатором для підписання, отримання повідомлення про прийняття(акцепт), введення одноразового ідентифікатора Гранатович Наталії Романівни та до моменту повідомлення про укладання договору та надання послуги, шляхом переказу грошових коштів на банківську картку зазначену Відповідачем. Щодо підтвердження особи Відповідача, ідентифікаційних даних Позичальника. Як зазначалося у позовній заяві ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», що міститься в матеріалах справи, при оформленні кредитного договору за допомогою Веб-сайту Клієнт (Відповідач) проходить перевірку та надає сканкопії документів (паспорту та ідентифікаційного коду) або верифікується за допомогою технології BankID. Відповідно до п. 3.2. кредитного договору зазначено, що для укладання цього Договору, у порядку встановленому Правилами, Позичальник надав Кредитодавцю інформацію щодо бажання отримати Кредит, шляхом оформлення заявки на вебсайті Кредитодавця або у Мобільному додатку, заповнивши інформацію щодо особистих даних вручну або передавши такі дані Кредитодавцю через Систему BankID НБУ. Надаючи таку інформацію, Позичальник вказує повні, точні та достовірні особисті дані, заповнення яких передбачено відповідною сторінкою вебсайту Кредитодавця/ Мобільним додатком та які необхідні для укладення цього Договору. Позичальник несе відповідальність за дійсність та достовірність таких даних. Відповідно до п. 12.21. Договору, невід`ємною частиною кредитного договору є, зокрема, Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів). Так, відповідно до п. 4.13. Правил надання споживчих кредитів, Ідентифікація та верифікація Заявника здійснюється Кредитодавцем одним із способів, визначених нормативно-правовим актом Національного банку України з питань здійснення установами фінансового моніторингу, а також уживаються інші заходи, які Кредитодавець визнає необхідними для прийняття рішення про можливість надання Кредиту (направлення Оферти). Кредитодавець для ідентифікації та верифікації Заявника має право використовувати один або декілька із наступних способів: - здійснення ідентифікації та верифікації клієнта за допомогою Системи BankID НБУ; - здійснення ідентифікації та верифікації клієнта за допомогою даних бюро кредитних історій та коректного введення особою, верифікація якої здійснюється, Одноразового ідентифікатора, надісланого Товариством на фінансовий номер телефону такої особи, та фотофіксації особи із використанням методу розпізнавання реальності особи та особи з власним ідентифікаційним документом; - здійснення ідентифікації та верифікації клієнта в режимі відеотрансляції (відеоверифікації); - здійснення ідентифікації та верифікації клієнта за допомогою співставлення на відповідність ідентифікаційних даних клієнта, отриманих за допомогою Системи BankID НБУ з ідентифікаційними даними, що містяться в копії ідентифікаційного документа, який надає клієнт з накладеним на нього власним кваліфікованим електронним підписом, та даними, що містяться в такому кваліфікованому електронному підписі клієнта. Таким чином, Відповідачем було використано систему BankID НБУ. Слід зазначити, що система BankID Національного банку - це державна система віддаленої ідентифікації, яка забезпечує передачу персональних даних користувачів від банку, в якому відкрито рахунок, до суб`єкта, який надає користувачу послугу. Електронна дистанційна ідентифікація фізичних осіб з використанням Системи BankID НБУ відбувається шляхом передачі персональних даних такої особи від абонента ідентифікатора (банку, в якому відкрито рахунок користувача), до абонента надавача послуг, який надає послугу користувачу та є безпечною для користувачів. Тільки користувач (власник персональних даних) може ініціювати передачу цих даних від абонента ідентифікатора до абонента надавача послуг. Система BankID НБУ є маршрутизатором. Учасниками процесу взаємодії в Системі BankID НБУ є: 1) абонент ідентифікатор - банк України, який володіє ідентифікаційними даними користувача та передає їх абоненту-надавачу послуг засобами Системи BankID НБУ; 2) абонент надавач послуг - юридична особа-резидент або державна установа, яка надає дистанційну послугу користувачу та для цього отримує його ідентифікаційні дані від абонента-ідентифікатора засобами Системи BankID НБУ; 3) користувач - фізична особа, яка ініціювала електронний запит на електронну дистанційну ідентифікацію. Тобто, Системи BankID НБУ - це швидкий, зручний, а головне, безпечний спосіб здійснення електронної дистанційної ідентифікації фізичних осіб для подальшого отримання адміністративних (державних), фінансових, комерційних та інших послуг у мережі Інтернет (Постанови правління НБУ №32 від 17.03.2020 р. «Про затвердження Положення про систему BankID Національного банку України»). Для прикладу повідомляємо інформацію як працює BankID НБУ. На сайті надавача послуг вибираємо «BankID». У вікні, що відкрилося, обираєте свій інтернет-банк (наприклад АТ КБ «ПРИВАТБАНК»). Далі шляхом введення логіна/пароля інтернет-банку підтверджуєте, що готові передати третій стороні (надавачу послуг) інформацію про себе. Ваш банк передає сайту інформацію про Вас. Тобто, без введення Позичальником логіна і паролю в інтернет-банкінгу (де він обслуговується), які відомі виключно Позичальнику, здійснення його верифікації, передання ним та отримання Товариством персональних даних від Позичальника з метою укладення договору є неможливим. З огляду на вищезазначене, Відповідач, з метою отримання послуг з онлайн-кредитування, вирішив скористатись ідентифікацією особи через BankID. Враховуючи викладене, Відповідачем було передано Позивачу персональні дані, що містяться в кредитному договорі (паспортні дані, ідентифікаційний код, місце проживання), як належної ідентифікації ОСОБА_1 з метою укладення договору. Також надають фото з паспортом ОСОБА_1 на підтвердження того, що саме Відповідач оформлювала кредитні відносини з ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», оскільки жодна інша особа окрім ОСОБА_1 не могла надати її фото з паспортом (надається в додатках). Щодо факту укладення між Позивачем та Відповідачем Кредитного договору, введення одноразового ідентифікатора. На виконання та у відповідності до вимог ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», Відповідачу було надано одноразовий ідентифікатор A8563, для підписання кредитного договору № 1474-6598 від 22.11.2024. Таким чином, як зазначено вище, один з дозволених Законом підписів було використано при укладенні кредитного договору № 1474-6598 від 22.11.2024 між Позивачем та Відповідачем. Відповідно до п. 5.7. Правил надання споживчих кредитів передбачено, що укладаючи Договір, Кредитодавець та Заявник/Позичальник визнають усі документи (в тому числі Договір), підписані з використанням Електронного підпису одноразовим ідентифікатором, еквівалентними за значенням (з точки зору правових наслідків) документам у письмовій формі, підписаним власноручно, що повністю відповідає положенням ч.12. ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію». Сторони підтверджують, що Договір, укладений в електронній формі, має таку саму юридичну силу для Сторін, як і документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами Сторін, тобто вчинені в простій письмовій формі. Підписуючи Договір шляхом використання Електронного підпису одноразовим ідентифікатором, Заявник/ Позичальник підтверджує свою повну обізнаність та згоду з усіма (в тому числі істотними) умовами Договору (умовами цих Правил та Договором про відкриття кредитної лінії). На виконання зазначених вимог, Позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор A8563, для підписання Кредитного договору № 1474-6598 від 22.11.2024, підтвердження ознайомлення з Правилами надання споживчих кредитів та Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором № 1474-6598 (Графік платежів за Договором), які є невід`ємною частиною договору. Також на підтвердження вищевикладеного, надаємо Моніторинг дій користувача в Інформаційно-телекомунікаційній системі ОСОБА_1 , який відображає послідовність всіх дій Споживача та Кредитодавця в хронологічному порядку, починаючи з моменту входу ОСОБА_1 на сайт Кредитодавця, продовжуючи до входу в особистий кабінет, створення заявки, надсилання смс про схвалення заявки, надсилання емейлу про схвалення заявки, розміщення оферти в особовому кабінеті Клієнта, підтвердження ознайомлення з офертою Відповідача відправлення смс з одноразовим ідентифікатором для підписання, отримання повідомлення про прийняття(акцепт), введення одноразового ідентифікатора Гранатович Наталії Романівни та до моменту повідомлення про укладання договору та надання послуги, шляхом переказу грошових коштів на банківську картку зазначену Відповідачем. У розділі 13 «Реквізити Сторін» кредитного договору № 1474-6598 від 22.11.2024 зазначено, що договір засвідчено кваліфікованою електронною печаткою із позначкою часу. На підтвердження вищезазначеного, надають протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису. Відповідно до зазначеного протоколу вбачається, що вищевказаний договір підписаний електронною печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», також зазначено час та дату підпису, а саме 10:04:19 22.11.2024. Звертають увагу суду, що час та дата підпису договору у протоколі співпадає з часом та датою зазначеної у договорі. У зв`язку з вищенаведеним, Відповідач підписав кредитний договір № 1474-6598 від 22.11.2024 відповідно до розділу 13 Договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором A8563, а Позивач засвідчив кваліфікованою електронною печаткою із позначкою часу. Щодо ознайомлення Відповідача з примірником кредитного договору та усіма умовами договору. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення. Частиною 2 ст. 9 вказаного Закону до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Звертають увагу, що на офіційному веб-сайті ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (https://navse.in.ua/) у вільному доступі для всіх клієнтів ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» розміщена повна інформація щодо договору кредиту та порядку його укладення, а саме, документи: Договір кредиту (примірний Договір на момент укладення); Правила надання грошових коштів у кредит (діючі на момент укладення договору); Згода на обробку персональних даних; Публічна інформація; Положення про конфіденційність. Крім того на веб-сайті ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» розміщена довідкова інформація з наданням розгорнутої інформації щодо порядку та умов надання послуг. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою. В п. 12.1 кредитного договору зазначено, що цей Договір та Правила разом складають єдиний договір та визначають усі істотні умови Договору та надання Кредиту. Укладаючи цей Договір, Позичальник підтверджує, що попередньо уважно ознайомився з Правилами на вебсайті Кредитодавця або у Мобільному додатку, повністю розуміє всі їх умови, зобов`язується та погоджується неухильно дотримуватись умов цього Договору, а тому добровільно та свідомо укладає цей Договір та бажає настання правових наслідків, обумовлених ним. Таким чином, Кредитний договір № 1474-6598 від 22.11.2024 разом із Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) та Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором № 1474-6598 (Графік платежів за Договором) відповідно до Методики Національного банку України складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з якими Відповідач була попередньо ознайомленою (том І а.с.125-135).

Заяви, клопотання учасників процесу та інші процесуальні дії у справі

Своєю ухвалою від 29 січня 2026 року суддя прийняла до розгляду позовну заяву та відкрила провадження у справі, ухвалила здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначила судове засідання (том І а.с.56-57).

Ухвалою від 24 лютого 2026 року суд витребував у позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (том І а.с.120-123).

Представник позивача до позовної заяви додав клопотання про розгляд цивільної справи без участі Представника позивача, у якій також зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі (том І а.с.50).

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності, чим і скористалася представник позивача.

Крім того, представник позивача надав додаткові пояснення у справі, у яких просить суд повністю задовольнити позовні вимоги Позивача та стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» загальну суму заборгованості за Кредитним договором №1474-6598 від 22.11.2024, в розмірі 90 782.80 гривень; у стягненні витрат на професійну правничу допомогу з ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» на користь ОСОБА_1 - відмовити у повному обсязі; судові витрати пов`язані з розглядом цієї справи покласти на Відповідача та стягнути їх з нього в повному обсязі на користь Позивача (том І а.с.156-177).

21.05.2026 Представник відповідача подала заперечення на заяву позивача від 27.02.2026 про виконання ухвали суду (том І а.с.214-218, 221-223).

Представник позивача 15.06.2026 подав заяву на виконання ухвали суду (том І а.с.237-239) та 16.06.2026 ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» надав доказ надсилання до суду USB - носія Wibrand 4 GB, на якому міститься оригінал Кредитного договору №1474-6598 від 22.11.2024 разом з додатками (том ІІ а.с.1-2).

Представник позивача 25.08.2026 подав заяву на виконання ухвали суду, додавши до неї Моніторнг дій користувача в Інформаційно-телекомунікаційній системі та фото з паспортом відповідачки (том ІІ а.с.35-46).

Представник відповідача 26.10.2026 подала заперечення на заяву від 24.08.2026 про виконання ухвали суду про витребування доказів у справі №451/124/26 (том ІІ а.с.69-71).

Представник відповідача Джас І.В. у судовому засіданні надала пояснення аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву та доповненнях до відзиву. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Звертала увагу суду на те, що копії моніторингу та фотографії є неналежними докази, як і флешка, яка є носієм, в якому можуть відбуватися зміни, тобто втручання у програму. Суд витребовував від позивача докази на якому саме носії інформації розміщено кредитний договір, позивач повідомив суду що носієм інформації є інформаційно-телекомунікаційна система, яка не може також бути носієм інформації, бо це мають бути відповідні сервера, які є захищеними. Доказів направлення кредитного договору відповідачу позивач суду не надав, а флешка є лише носієм збереження інформації. Договір не був підписаним спеціальним кодуванням. Всі ці роздруківки набраних текстів, які подані до суду не є електронними доказами. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позиція суду

Згідно із ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона покликається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов необхідно задовольнити частково з огляду на таке.

ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» є фінансовою установою, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи ІК №116 від 01.08.2013, яке видане Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (а.с.44).

Як видно з матеріалів справи, сторона відповідача категорично заперечує укладення з ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» кредитного договору № 1474-6598 від 22 листопада 2024 року, стверджуючи, що ОСОБА_1 не підписувала договір в електронному вигляді одноразовим ідентифікатором.

З урахуванням доводів та вимог відзиву представника відповідача, яка ставить під сумнів надані позивачем докази, а також письмові заяви позивача, суд постановив витребувати у ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» оригінали електронних доказів, долучених до матеріалів справи в паперових копіях, які мають значення для вирішення справи.

Відповідну ухвалу ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» отримало у своєму електронному кабінеті користувача ЄСІТС 25 лютого 2026 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа (том І а.с. 124).

Проте позивач вимоги ухвали суду не виконав і не надав оригінали електронних доказів, на яких ґрунтуються його вимоги до відповідачки про стягнення заборгованості, подавши при цьому заяву про виконання ухвали суду та додатки до неї в паперових копіях та флешку з ПДФ-файлами, яка не містить оригіналу кредитного договору, а лише копію, адже до ПДФ-файлу з кредитним договором накладено електронний підпис позивача 12.06.2026, а не на час укладення кредитного договору 22.11.2024.

Норми права, які застосував суд, мотивована оцінка наведених сторонами аргументів

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Нормами частини другої статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом положень статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Водночас згідно з пунктом 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного підпису, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Суд уважає, що позивачем не доведено факт укладення між сторонами кредитного договору в електронному вигляді за допомогою одноразового ідентифікатора, фактичну видачу коштів кредитором боржнику та неналежне виконання відповідачкою свого обов`язку з повернення кредитних коштів.

Суд зауважує, що на відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів, поширюється дія Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Відповідно до статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу. Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред`явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.

У частинах першій та другій статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

У пункті 1 частини першої статті 1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» зазначено, що автентифікація - це електронний процес, що дає змогу підтвердити електронну ідентифікацію фізичної, юридичної особи, інформаційної або інформаційно-комунікаційної системи та/або походження та цілісність електронних даних.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21 (провадження № 12-8гс23) зауважувала, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України).

Аналогічні процесуальні положення закріплені у пункті 1 частини другої статті 76 ЦПК України та частині третій статті 100 ЦПК України.

Подання електронного доказу в паперовій копії саме собою не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу у випадку, якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу (див.: постанови Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20, від 15 липня 2022 року у справі № 914/1003/21).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Положеннями статті 95 ЦПК України встановлено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного судувід 04 лютого 2026 року у справі № 758/14925/23 (провадження № 61-4523св25) зазначено, що питання достовірності, цілісності і незмінюваності змісту електронного кредитного договору є ключовим у цій справі, оскільки від нього залежить те, чи може цей договір уважатися укладеним у письмовій формі або щонайменше чи можуть окремі його положення вважатися такими, що оформлені саме письмово.

Фактично, оскільки законодавство не вимагає, щоб електронні договори підписувалися тими видами підпису, які забезпечують незмінюваність їхнього змісту (КЕП або УЕП), питання щодо дотримання письмової форми при їх вчиненні зводиться до того, чи можна вважати зміст цих договорів зафіксованим (вимога частини першої статті 207 ЦК України).

Однак відсутність матеріально-правових вимог до фіксації змісту електронного договору не означає, що це питання може ігноруватися в ході судового розгляду.

Воно стає питанням доказування цілісності і незмінюваності електронного документа, в якому міститься відповідний електронний договір, тобто переходить у площину процесуального права. Тому, якщо сторона, яка посилається як на підставу своїх вимог або заперечень на певний електронний договір або окремі його положення, не може довести цілісність і незмінюваність цих положень після укладення відповідного договору, в той час, як інша сторона заперечує факт цілісності і незмінюваності, то відповідні положення договору не можуть бути застосовані, тобто, фактично, є нікчемними.

Подібні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

Питання про те, як суд може перевірити достовірність, цілісність і незмінюваність електронного документа, залежить перш за все від виду підпису, за допомогою якого він підписаний. Так, згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом підтвердження удосконаленого або кваліфікованого електронного підпису чи печатки, а в разі накладання на електронний документ електронного підпису чи печатки іншого виду, із застосуванням інших засобів і методів захисту інформації з дотриманням вимог законодавства у сфері захисту інформації.

Якщо електронний документ підписаний за допомогою КЕП або УЕП, суд може перевірити достовірність, цілісність і незмінність даних, які в ньому містяться, за допомогою спеціальних програмних засобів або з використанням спеціальних онлайн-сервісів.

Якщо ж електронний документ підписано за допомогою будь-якого іншого електронного підпису (не КЕП чи УЕП), то суд має здійснити окремі процесуальні дії, спрямовані на перевірку цілісності та незмінюваності даних, які в ньому містяться.

Які саме це мають бути дії, залежить від способу надання відповідного процесуального документу до суду (паперова копія, електронний примірник тощо), формату, в якому цей документ зберігається, особливостей електронного підпису, за допомогою якого він підписаний, тощо. При цьому характер цих процесуальних дій визначається особливостями дослідження електронних доказів, що передбачені процесуальним законодавством.

Так, згідно із частиною першою статті 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

При цьому, згідно із частиною третьою ст. 100 ЦПК України учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Водночас частиною п`ятою цієї статті передбачено, якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Отже, якщо до суду подано копію електронного доказу, це саме по собі не означає неприйнятність такого доказу як такого. Лише якщо в учасника справи або в суду виникне сумнів щодо цього доказу, то суд може витребувати в учасника справи, який надав таку копію, оригінал електронного документа.

Згідно із частиною першою статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Оскільки електронний підпис не завжди може міститися безпосередньо на самому електронному документі або в файлі, який містить цей документ, а може існувати окремо, поєднуючись із електронним документом лише логічно, то з технічної точки зору оригінал електронного документу може зберігатися в декількох файлах, на декількох веб-сторінках, серверах тощо. Тому ознайомлення з таким оригіналом може передбачати вчинення таких дій, як, наприклад: (а) візуальний огляд веб-сторінок, на яких розміщено електронний документ та його електронний підпис; (б) візуальний огляд файлу, в якому зберігається електронний документ, а також акаунту учасника справи на сервісі електронної пошти, який підтверджує, що певній особі засобами електронної пошти надсилався саме цей файл і саме з цього акаунту учасника справи; (в) візуальний огляд інформаційно-комуніційної системи, власником якої створено електронний документ та можливість авторизуватися в цій системі для її користувачів, а також отримати від власника системи відповідний електронний документ за допомогою технічних засобів цієї системи або іншої.

Отже, можливість перевірки судом достовірності, цілісності і незмінюваності електронного документа, залежить перш за все від виду підпису, за допомогою якого він підписаний. Якщо електронний документ підписаний за допомогою КЕП чи УЕП, суд може перевірити достовірність, цілісність і незмінність даних, які в ньому містяться, за допомогою спеціальних програмних засобів або з використанням спеціальних онлайн-сервісів.

Якщо до суду не було надано примірників електронного кредитного договору з підписом за допомогою КЕП чи УЕП (електронний документ підписано за допомогою будь-якого іншого електронного підпису), то суд має здійснити окремі процесуальні дії, спрямовані на перевірку цілісності та незмінюваності даних, які в ньому містяться та з`ясувати: (а) чи направлявся примірник електронного кредитного договору відповідачу на визначену ним електронну адресу або на його акаунт у цій же інформаційно-комунікаційній системі; (б) якщо так, то в якому вигляді він відправлявся (прикріплений файл, посилання на веб-сторінку тощо); (в) чи існує технічна можливість внести зміни до примірника електронного договору після його укладення і направлення відповідачу в односторонньому порядку без його згоди. Відповідно, якщо в ході здійснення цих дій буде встановлено, до прикладу, що відповідачу було надіслано лише посилання на веб-сторінку, де міститься договір, а сам текст договору на цій сторінці викладено у простому ПДФ-форматі, то підтвердження цілісності і незмінюваності тексту цього договору фактично немає, оскільки цей формат дозволяє власнику веб-сторінки (сайту) вносити зміни в односторонньому порядку. Якщо ж договір був направлений відповідачу у вигляді прикріпленого ПДФ-файлу, з електронної адреси позивача, яка чітко дає зрозуміти, що це саме його адреса, і сам текст листа та додатки до нього технічно неможливо змінити, то це є належним підтвердженням цілісності і незмінюваності електронного документа.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Також, за правовим висновком Верховного Суду у постанові від 04 лютого 2026 року у справі № 758/14925/23 паперова копія електронного доказу приймається судом, якщо не виникає сумнівів щодо її відповідності оригіналу.

У матеріалах справи наявні три примірники Моніторингу дій користувача в Інформаційно-телекомунікаційній системі, які додані представником позивача до заяви про виконання ухвали суду від 27.02.2026, до додаткових пояснень у справі від 16.03.2026, до заяви про виконання ухвали суду від 24.08.2026, які містять суттєві розбіжності у часі та даті фіксації дій користувача в Інформаційно-телекомунікаційній системі.

У першому примірнику вхід на сайт зафіксовано 22.11.2024 10:03:05 (том І а.с.136); у другому - 22.11.2024 - 09:59:31 (том І а.с.204); у третьому 30.07.2024 - 09:58:31 (том ІІ а.с.41).

Проте подальші етапи мають інші часові інтервали (наприклад, ознайомлення з офертою та підписання фіксуються о 10:03:43, 10:04:09, 10:04:43; ).

Крім того, у третьому примірнику з`являються додаткові етапи, які відсутні у першому та другому примірниках, а саме: розміщення Паспорту споживчого кредиту в Інформаційно-телекомунікаційній системі, введення одноразового ідентифікатора для підписання Паспорта споживчого кредиту о 10:03:30. У перших двох примірниках ці дії з підписання Паспорта у відповідному часовому блоці взагалі відсутні. ?Крім того у графах «Надання послуги», «Перерахування коштів» у першому примірнику відбувається о 10:04:29, у другому - о 10:04:21, а в третьому - о 10:06:21.

Зазначені розбіжності в офіційних логах однієї і тієї ж транзакції викликають обґрунтовані сумніви щодо достовірності та цілісності електронних доказів, повноти фіксації процесу укладення договору, а також дотримання передбаченої законом процедури надання електронних послуг та підписання документів.

З огляду на такі розбіжності, ці документи мають ознаки неналежних та недопустимих доказів, оскільки вони взаємно спростовують один одного та не дозволяють встановити достовірні обставини справи, зокрема, що саме відповідачка здійснювала вхід на сайт товариства.

Водночас, виписка по картковому (особовому) рахунку, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за кредитом.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19).

Такої правової позиції дотримується і Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц (провадження №61-3689св21).

У зазначеній постанові Верховний Суд вказав, що на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів суд установив, що позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав, надав відповідачу кредит, що підтверджується Випискою з особового рахунку відповідача, тому дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог до позичальника про стягнення заборгованості по тілу кредиту.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду у постанові від 17.12.2021 по справі №278/2177/15-ц про те, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

Така позиція викладена і в постанові КЦС ВС від 31.05.2022 № 194/329/15-ц (провадження № 61-3753св22).

Так, Верховний Суд складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 25 травня 2021року у справі N 554/4300/16-ц дійшов висновку, що «належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі».

Отже, позиція Верховного Суду щодо необхідності доведення перерахування коштів та розміру заборгованості виключно первинними документами.

Проте позивач таких доказів суду не представив, клопотань про витребування доказів не заявляв.

Оскільки ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» не надало суду для огляду оригінали електронних доказів, долучених до матеріалів позовної заяви в паперовій копії, тому такі докази не можуть братися до уваги судом відповідно до частини шостої статті 95 ЦПК України та частини п`ятої статті 100 ЦПК України.

Суд зауважує, що питання достовірності доказів у контексті співставлення поданих копій документів з їх оригіналами досліджується насамперед у контексті їх автентичності, коли особа посилається на те, що такі документи або взагалі не видавалися, або їх копії містять відмінні від оригіналу умови.

У цій справі представник відповідача, заперечує, що ОСОБА_1 особисто підписувала кредитний договір в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а також покликається на те, що надані позивачем копії документів не підтверджують підписання договору в електронному вигляді одноразовим ідентифікатором та отримання нею кредитних коштів.

Суд вправі не брати до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Наведений висновок є усталеним у судовій практиці (наприклад, його наведено у постановах Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20, від 15 липня 2022 року у справі № 914/1003/21), і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 червня 2023 року в справі № 916/3027/21 (провадження № 12-8гс23) не вбачала підстав для того, щоб його змінювати.

Із огляду на наведене, суд не може досліджувати копії доказів, які, на думку позивача, доводять факт укладення кредитного договору між сторонами та перерахування коштів відповідачці, яка, у свою чергу, поставила під сумнів надані позивачем докази, а позивачем на вимогу суду не було надано без поважних причин оригіналів електронних доказів.

За таких обставин суд уважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, тому ухвалює рішення про відмову у задоволенні позову за недоведеності заявлених вимог.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до ч 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене вище, судові витрати не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76, 78, 81, 83, 89, 95, 100, 141, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 202, 205, 207, 525, 526, 599, 639 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», Законом України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» суд

ухвалив:

відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддяМагонь О. З.

Рішення суду виготовлено 29.10.2026.