Рішення № 141036648, 29.10.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 рокум. ПолтаваСправа № 440/6928/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бевзи В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

Стислий зміст позовних вимог.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування рішень, а саме просить:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 08 квітня 2026 року №0020427-2411-1601-UA53080370000025447, від 08 квітня 2026 року №0020431- 2411-1601-UA53080370000025447, від 08 квітня 2026 року №0020433-2411- 1601-UA53080370000025447 в частині нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельних ділянок, на площу 77,0 кв. м. квартири, що належить позивачу, яка знаходиться на тимчасово окупованій рф території за адресом: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначені доводи, що спірні податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області є протиправним та підлягають скасуванню, оскільки база оподаткування розрахована з урахуванням площі житлової нерухомості позивача, яка знаходиться на тимчасово окупованій території України.

Позивач подала відповідь на відзив, в якій додатково обґрунтувала свої доводи про протиправність розрахунків контролюючого органу про визначення позивачу грошових зобов`язань із податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.

Стислий зміст заперечень відповідача.

У наданому відзиві до суду на позовну заяву з додатками представник відповідача, заперечуючи проти позовних вимог, наголошував, що податкові повідомлення-рішення прийняті з урахуванням норм Податкового кодексу України (далі ПК України), грошові зобов`язання із податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки позивачу визначені, відповідно до вимог податкового законодавства.

Під час обчислення бази оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, контролюючий орган не враховує об`єкти нерухомості, у тому числі їх частки, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, включених до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, які перебувають у власності фізичних осіб та за якими відповідно до цього підпункту податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не нараховується і не сплачується, оскільки такі законодавчі положення застосовуються до зазначених об`єктів нерухомості за період з 1 січня 2025 року до останнього числа місяця, у якому завершено активні бойові дії або тимчасову окупацію на відповідній території, а позивачу грошові зобов`язання визначені оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями за 2022-2024 роки.

Контролюючий орган зазначив, що діяв відповідно до наданих повноважень, визначених Податковим кодексом України, а оспорювані податкові повідомлення-рішення є правомірними, просив у позові відмовити.

Додатково зазначив, що внесені зміни абзацу дев`ятого до пункту 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України застосовуються до об`єктів нерухомості, які розміщені на тимчасово окупованій території України, за період з 01 січня 2025 року до останнього числа місяця, у якому завершено активні бойові дії або тимчасову окупацію на відповідній території, унаслідок того, що Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування банків податком на прибуток підприємств у 2026 році та перенесення строків введення в дію Електронної системи обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах» від 03 грудня 2025 року № 4698-IX набрав чинності 26.12.2025, а застосовується до визначення бази оподаткування із 01.01.2025.

Заяви, клопотання учасників справи.

Сторонами не подані суду заяви чи клопотання.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 03.06.2026 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрите провадження у цій справі, а її розгляд призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувані докази від відповідача.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Дослідивши заяви по суті справи та наявні у матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Полтавській області, як платник податку на нерухоме майно, вiдмiнне вiд земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, яка є власником об`єктів нерухомості, які знаходяться: квартира - АДРЕСА_2 , загальною площею 86,0 кв.м. (право власності з 26.12.2018); квартира - АДРЕСА_1 , загальною площею 77,0 кв.м. (право власності з 19.09.2012); машиномісце № 339 - АДРЕСА_3 , загальною площею 15,8 кв.м. (право власності з 23.12.2021).

Відповідач самостійно обрахував суму грошового зобов`язання, прийняв та вручив позивачу наступні податкові повідомлення-рішення:

за 2024 рік: від 08.04.2026 №0020432-2411-1601-UA53080370000025447 у сумі 224,36грн. (машиномісце № 339 за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 15,8 кв.м.); від 08.04.2026 №0020433-2411-1601-UA53080470000053547 у сумі 3858,39грн. (квартира за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 86,0 кв.м.); за 2023 рік: від 08.04.2026 №0020429-2411-1601-UA53080370000025447 у сумі 211,72грн. (машиномісце №339 за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 15,8 кв.м.); від 08.04.2026 №0020431-2411-1601-UA53080470000053547 у сумі 3641,02 грн. (квартира за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 86,0 кв.м.); за 2022 рік: від 08.04.2026 №0020428-2411-1601-UA53080370000025447 у сумі 205,4грн. (машиномісце №339 за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 15,8 кв.м.); від 08.04.2026 №0020427-2411-1601-UA53080470000053547 у сумі 3532,33грн. (квартира за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 86,0 кв.м.).

Позивач заперечує щодо визначення бази оподаткування об`єкта оподаткування - квартира за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 86,0 кв.м. за 2022, 2023, 2024 роки у наступних оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях: від 08.04.2026 №0020433-2411-1601-UA53080470000053547 у сумі 3858,39грн. за 2024 рік, від 08.04.2026 №0020431-2411-1601-UA53080470000053547 у сумі 3641,02 грн. за 2023 рік, від 08.04.2026 №0020427-2411-1601-UA53080470000053547 у сумі 3532,33грн. за 2022 рік.

Спірним ключовим питанням у цьому спорі є те, що контролюючий орган визначив платнику податку грошове зобов`язання із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2022, 2023-2024 звітні роки, виходячи із обчислення бази оподаткування, в якій врахована площа житлового об`єкта нерухомості, що розташований на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, включених до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією (квартира за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 77,0 кв.м. (право власності з 19.09.2012).

Позивач наполягає на тому, що до бази оподаткування за 2022-2024 роки житлової нерухомості контролюючий орган неправомірно врахував площу квартири, яка знаходиться у м. Донецьку, тимчасово окупованій території України із 2014 року.

Відповідач зазначає, що зміни до абзацу дев`ятого до пункту 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України застосовуються до визначення бази оподаткування щодо об`єктів нерухомості, які розміщені на тимчасово окупованій території України, за період з 01 січня 2025 року до останнього числа місяця, у якому завершено активні бойові дії або тимчасову окупацію на відповідній території, унаслідок того, що Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування банків податком на прибуток підприємств у 2026 році та перенесення строків введення в дію Електронної системи обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах» від 03 грудня 2025 року № 4698-IX набрав чинності 26.12.2025, а застосовується до визначення бази оподаткування із 01.01.2025.

За позицією контролюючого органу, база оподаткування для визначення грошових зобов`язань із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, розраховується виключно із 01.01.2025 без урахування об`єктів оподаткування, які знаходяться на тимчасово окупованій території України; до 31.12.2024 відповідні зміни відсутні у пункті 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України щодо обчислення бази оподаткування цим податком, оскільки абзац дев`ятий доповнений до пункту 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, в редакції Закону України від 03 грудня 2025 року № 4698-IX тільки із 26.12.2025 і поширюється на спірні правовідносини із 01.01.2025, що визначене у змісті норми цього Закону - абзацу дев`ятого до пункту 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.

Позивач вважає, що контролюючий орган має обрахувати базу оподаткування позивачу щодо житлової нерухомості за 2022-2024 звітні роки відносно об`єкта оподаткування квартири ( АДРЕСА_2 , загальною площею 86,0 кв.м.) без врахування площі об`єкта оподаткування (квартира - АДРЕСА_1 , загальною площею 77,0 кв.м.), який знаходиться на тимчасово окупованій території України, із застосуванням пільги 60 кв. м. визначеної ПК України (підпункт 266.4.1 пункт 266.4 стаття 266 Кодексу) за наступною формулою обрахованою позивачем:

база оподаткування із житлової площі 26 кв.м., що перевищує 60 кв. м. стосовно об`єкта оподаткування квартири ( АДРЕСА_2 , загальною площею 86,0 кв.м.), а саме: з

за 2022 рік: 86-60 = 26 кв. м. х 1% х 6500 х (86:86) = 1690,00 грн., за 2023 рік: 86-60= 26 кв. м. х 1% х 6700 х (86:86) = 1742,00 грн., за 2024 рік: 86-60 = 26 кв. м. х 1% х 7100 х (86:86) = 1846,00 грн.

Під час судового розгляду встановлене різне нормативне врегулювання визначення бази оподаткування у пункті 62.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.

Тобто до 31.12.2024 пункт 62.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України не містив особливостей визначення «бази оподаткування» із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, щодо врахування чи неврахування «об`єктів оподаткування» (площ нерухомого майна власників) під час обчислення суми податку, а містив тільки пільги для «об`єктів оподаткування», що за площі нерухомого майна не сплачується податок на час перебування у тимчасовій окупації чи періоду бойових дій тощо, тобто звільнення від сплати податку.

Із 01.01.2025, внаслідок внесення змін до абзацу дев`ятого пункту 62.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування банків податком на прибуток підприємств у 2026 році та перенесення строків введення в дію Електронної системи обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах» від 03 грудня 2025 року № 4698-IX, набрав чинності 26.12.2025, у наступній редакції норми:

«При обчисленні бази оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, контролюючий орган не враховує об`єкти нерухомості, у тому числі їх частки, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, включених до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, які перебувають у власності фізичних осіб та за якими відповідно до цього підпункту податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не нараховується і не сплачується. Положення цього абзацу застосовуються до зазначених об`єктів нерухомості за період з 1 січня 2025 року до останнього числа місяця, у якому завершено активні бойові дії або тимчасову окупацію на відповідній території.

Підпункт 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX доповнено новим абзацом згідно із Законом № 4698-IX від 03.12.2025».

Таким чином, ключовою спірною обставиною у цій справі є застосування абзацу дев`ятого пункту 62.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» згідно із Законом №4698-IX від 03.12.2025.

Спір щодо обставини того, що м. Донецьк є тимчасово окупованою територією України із 2014 року, а також щодо площі об`єктів оподаткування, періоду права власності на нерухоме майно у цій справі відсутній, а тому такі обставини є встановленими судом із матеріалів справи та із публічних відомостей.

Заперечення позивача щодо встановлення ставок податку на нерухоме майно Полтавською міською радою, а також обрахунок (ставка податку) щодо одного квадратного метра житлової нерухомості відсутні, а тому такі обставини судом не встановлюються, оскільки не є підставами позову у цій справі.

Не погоджуючись із оскарженими рішеннями, позивач звернувся з цією позовною заявою до суду.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Відповідно до пункту 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 42.1 статті 42 ПК України, податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.

Пунктом 42.2 статті 42 ПК України встановлено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Згідно із пунктом 42.4 статті 42 ПК України, листування контролюючих органів з платниками податків, зазначеними в абзаці першому цього пункту, які подали заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, а також з фінансовими агентами у випадках, визначених цим Кодексом, здійснюється засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" шляхом надіслання документа в електронний кабінет з одночасним надісланням платнику податків на його електронну адресу (адреси) інформації про вид документа, дату та час його надіслання в електронний кабінет.

Документ, надісланий контролюючим органом в електронний кабінет, вважається врученим платнику податків або фінансовому агенту, якщо він сформований з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та є доступним в електронному кабінеті.

Датою вручення платнику податків або фінансовому агенту документа є дата, зазначена у квитанції про доставку у текстовому форматі, що відправляється з електронного кабінету автоматично та свідчить про дату та час доставки документа платнику податків/фінансовому агенту. У разі якщо доставка документа відбулася після 18 години, датою вручення документа платнику податків/фінансовому агенту вважається наступний робочий день. Якщо доставка відбулася у вихідний чи святковий день, датою вручення документа платнику податків/фінансовому агенту вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.

У разі неотримання контролюючим органом квитанції про доставку документа в електронний кабінет протягом двох робочих днів з дня його надіслання такий документ у паперовій формі на третій робочий день з дня відправлення з електронного кабінету надсилається за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків/фінансового агента рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручається платнику податків/фінансовому агенту (його представнику).

Згідно із пунктом 42.5 статті 42 ПК України, у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Згідно із пунктом 7.1 статті 7 ПК України, під час встановлення податку обов`язково визначаються такі елементи: 7.1.1. платники податку; 7.1.2. об`єкт оподаткування; 7.1.3. база оподаткування; 7.1.4. ставка податку; 7.1.5. порядок обчислення податку; 7.1.6. податковий період; 7.1.7. строк та порядок сплати податку; 7.1.8. строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

Статтею 14 ПК України визначене наступе:

14.1.39. грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня;

Стаття 22 ПК України визначає поняття «Об`єкт оподаткування»:

22.1. Об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

Вимоги цього пункту не обмежують застосування інших положень цього Кодексу щодо особливостей визначення об`єкта оподаткування у разі ведення платником податків діяльності, забороненої законом чи здійснення якої є підставою для застосування заходів кримінально-правового характеру або притягнення до кримінальної відповідальності платника податків та/або його посадових осіб відповідно до закону.

Стаття 23 ПК України встановлює визначення поняття «База оподаткування»:

23.1. Базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об`єкта оподаткування.

База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об`єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов`язання.

23.2. База оподаткування і порядок її визначення встановлюються цим Кодексом для кожного податку окремо.

23.3. У випадках, передбачених цим Кодексом, один об`єкт оподаткування може утворювати кілька баз оподаткування для різних податків.

23.4. У випадках, передбачених цим Кодексом, конкретна вартісна, фізична або інша характеристика певного об`єкта оподаткування може бути базою оподаткування для різних податків.

Стаття 266 «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» встановлює:

266.1. Платники податку

266.1.1. Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

266.1.2. Визначення платників податку в разі перебування об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб:

а) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;

б) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

в) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.

Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 262 ПК України, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Відповідно до пункту 266.3 статті 266 ПК України встановлені правила для обчислення бази оподаткування:

266.3.1. Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

266.3.2. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

266.3.3. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт.

Відповідно до пункту 266.4 статті 266 ПК України визначені пільги із сплати податку:

266.4.1. База оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;

в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Відповідно до підпункту 8.3 статті 8 ПК України до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених дим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно з пунктом 4.4 статті 4 ПК України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими задами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено також статтею 143 Конституції України та пунктом 24 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

За змістом пункту 10.3 статті 10 ПК України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Згідно з пунктом 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів, та про внесення змін до таких рішень.

Відповідно до пункту 12.4 ПК України до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать:

12.4.1. встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених цим Кодексом;

12.4.2. визначення переліку податкових агентів згідно із статтею 268 цього Кодексу;

12.4.3. до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов`язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду

Підпунктом 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним плавним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) періоду, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Пунктом 266.6. статті 266 ПК України встановлене, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Порядок обчислення суми податку визначений у пункті 266.7 статті 266 ПК України:

266.7.1. Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:

а) за наявності у власності платника податку одного об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

б) за наявності у власності платника податку більше одного об`єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

в) за наявності у власності платника податку об`єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпункту "в" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів "б" і "в" цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об`єктів житлової нерухомості.

Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

266.7.1-1. За наявності у власності платника податку об`єкта (об`єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а"-"г" підпункту 266.7.1 цього пункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об`єкт житлової нерухомості (його частку).

266.7.2. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити, визначені в абзаці першому цього підпункту, що надсилаються платнику податку, повинні містити щодо кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, зокрема, але не виключно, інформацію про адресу місцезнаходження об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості, його площу, ставки та надані фізичним особам пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Пунктом 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України (в редакції станом на 31.12.2024) встановлене, що тимчасово, на період дії воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, по 31 грудня року, в якому припинено або скасовано воєнний стан, положення статті 266 цього Кодексу застосовуються з урахуванням таких особливостей:

підставою для обчислення податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних та/або юридичних осіб, що були пошкоджені або знищені, є відомості, визначені статтею 266 цього Кодексу, дані Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України (далі - Реєстр майна), та дані Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначеного у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Держатель Реєстру майна щокварталу у 15-денний строк після закінчення податкового (звітного) кварталу подає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, відомості, необхідні для розрахунку та справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, станом на перше число відповідного кварталу.

Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не нараховується та не сплачується:

1) за об`єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України:

за 2021 та 2022 роки - за об`єкти житлової нерухомості, у тому числі їх частки, що перебувають у власності фізичних осіб;

за період з 1 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року - за об`єкти житлової нерухомості, у тому числі їх частки, що перебувають у власності юридичних осіб, та за об`єкти нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та/або юридичних осіб.

Починаючи з 1 січня 2023 року за об`єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, у тому числі їх частки, що перебувають у власності фізичних та/або юридичних осіб, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, у якому завершено бойові дії або тимчасову окупацію на відповідній території.

Дати початку та завершення активних бойових дій або тимчасової окупації визначаються відповідно до даних Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку;

Із 01.01.2025, внаслідок внесення змін до абзацу дев`ятого пункту 62.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування банків податком на прибуток підприємств у 2026 році та перенесення строків введення в дію Електронної системи обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах» від 03 грудня 2025 року № 4698-IX, набрав чинності 26.12.2025, у наступній редакції норми:

«При обчисленні бази оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, контролюючий орган не враховує об`єкти нерухомості, у тому числі їх частки, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, включених до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, які перебувають у власності фізичних осіб та за якими відповідно до цього підпункту податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не нараховується і не сплачується. Положення цього абзацу застосовуються до зазначених об`єктів нерухомості за період з 1 січня 2025 року до останнього числа місяця, у якому завершено активні бойові дії або тимчасову окупацію на відповідній території.

Підпункт 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX доповнено новим абзацом згідно із Законом № 4698-IX від 03.12.2025».

Ставки податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки в Полтавській області розміщені на вебсайті ДПС України за вебпосиланням: https://tax.gov.ua/zakonodavstvo/podatki-ta-zbori/stavki-mistsevih-podatkiv-ta-zboriv/poltavska-oblast.

ІV. ВИСНОВКИ СУДУ

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Ключовим питанням у цій справі - є застосування контролюючим органом нових правил визначення бази оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для фізичних осіб (неврахування в обчисленні бази оподаткування об`єкта оподаткування, розташованого на тимчасово окупованій території, для застосування пільги 60 квадратних метрів (квартири) у часі назад до звітних періодів за 2022-2024 роки, під час винесення контролюючим органом податкових повідомлень-рішень платнику податку.

Суд звертає увагу на рішення Конституційного Суду України у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, у якому визначено, що «за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом`якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.».

Наведене не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом`якшують або скасовують відповідальність. Надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути визначено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті, чого не зроблено в Законі №4698-IX від 03.12.2025.

Суд зазначає, що абзац дев`ятий пункту 62.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, внесений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування банків податком на прибуток підприємств у 2026 році та перенесення строків введення в дію Електронної системи обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах» від 03 грудня 2025 року № 4698-IX, набрав чинності 26.12.2025, проте у змісті самої норми зазначене, що положення цього абзацу застосовуються до зазначених об`єктів нерухомості за період з 1 січня 2025 року до останнього числа місяця, у якому завершено активні бойові дії або тимчасову окупацію на відповідній території.

Текстуальний зміст викладеної вище норми, дозволяє дійти висновку, що абзац дев`ятий пункту 62.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України визначає новий тимчасовий порядок обчислення бази оподаткування податку, але й звітні періоди, до яких застосовується новий порядок обчислення бази оподаткування тобто із певної дати: «застосовуються до зазначених об`єктів нерухомості за період з 1 січня 2025 року…».

Також суд враховує, що зміни внесені Законом від 03 грудня 2025 року № 4698-IX стосуються не відповідальності, а процедурних правил обчислення складової елемента податку тобто обрахунку нової формули бази оподаткування, до якої не враховуються об`єкти оподаткування на певних територіях України пов`язаних із воєнним станом та триваючою агресивною колоніальною війною російської федерації проти України.

Законодавець у часі по-різному визначав порядок визначення податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки на час воєнного стану для звітних періодів 2022-2025 років:

до 31.12.2024 застосовував пільги для певних об`єктів оподаткування, не змінюючи процедурного порядку (формули) визначення бази оподаткування;

із 01.01.2025 додатково до пільг для певних об`єктів оподаткування, визначив пільговий тимчасовий порядок (формулу) визначення бази оподаткування для інших об`єктів оподаткування, з метою застосування пільги 60 квадратних метрів житлової нерухомості (квартир) виключно для об`єктів оподаткування, які не розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, включених до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів 2 червня 2016 року № 1402-VIII, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно із частиною 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 26 лютого 2025 року у справі №200/4768/23 розглядав узагальненні правила застосування темпоральних меж нових процедурних правила та нових зменшених видів штрафів у часі назад з урахуванням частини першої статті 58 Конституції України:

«Щодо темпоральних меж застосування зменшених штрафних санкцій, встановлених пунктом 90 підрозділу 2 розділу XX ПК України.

Аналізуючи зазначені положення, Судова палата доходить висновку, що механіка правового регулювання, яка передбачена у пунктах 89, 90 підрозділу 2 розділу XX ПК України перебуває у нерозривній єдності. Зокрема, такий висновок підтверджується взаємними відсильними нормами. Понад те, пункт 90 передбачає окремий склад податкового правопорушення, оскільки фінансова відповідальність визначається за порушення процедурних правил сформованих у пункті 89, які не є тотожними за своїм темпоральним змістом приписам пунктом 201.10 статті 201 ПК України.

Щодо темпорального аспекту дії норм пункту 201.10 статті 201 ПК України та пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України, а також положень пунктів 89, 90 підрозділу 2 розділу XX ПК України, Верховний Суд зазначає таке.

Закон № 2876-ІX не визначає прямо, що його приписи поширюють свою дію на відносини, які виникли до набрання ним чинності. Немає застережень у Законі № 2876-ІX, що його положення скасовують чи призупиняють дію положень пункту 201.10 статті 201 ПК України та пункту 120-1.1 статті 120-1 цього Кодексу на період всього воєнного часу.

Отже, юридичну дію порівнюваних положень ПК України за темпоральним критерієм можна поділити на такі періоди:

Перший період - до воєнного стану, а також період воєнного стану до 08 лютого 2023 року (до набрання чинності Закону № 2876-ІX).

Другий період - з 08 лютого 2023 року (після набрання чинності Законом № 2876-ІX) та до закінчення шести місяців після припинення/скасування воєнного стану;

Третій період - після шести місяців після припинення/скасування воєнного стану.

Із зазначених положень податкового законодавства слідує, що у наступних періодах застосуванню підлягають наступні приписи податкового законодавства, в частині процедурного регулювання реєстрації податкових накладних та відповідальності за порушення граничних строків реєстрації таких податкових накладних:

У першому періоді - пункт 201.10 статті 201 ПК України та пункт 120-1.1 статті 120-1 цього Кодексу.

У другому періоді - пункти 89, 90 підрозділу 2 розділу XX ПК України.

У третьому періоді - пункт 201.10 статті 201 ПК України та пункт 120-1.1 статті 120-1 цього Кодексу.

Щодо питання чи можуть мати приписи пунктів 89, 90 підрозділу 2 розділу XX ПК України зворотну дію у часі, Суд вказує, що згідно з положеннями частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи".

Тобто, норми Конституції України встановлюють, що нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі. При цьому встановлюється два загальні виключення (випадки коли нормативні приписи мають зворотну дію у часі):

- коли нові правила пом`якшують відповідальність особи;

- коли нові правила скасовують відповідальність особи.»

Суд враховує змістовий та логічно-наслідковий підхід Верховного Суду щодо застосування у часі назад нових процедурних норм та висновує, що абзац дев`ятий пункту 62.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України не визначає будь-яку відповідальність платника податку (особи), а врегульовує виключно порядок обчислення бази оподаткування.

Суд також враховує, що особливістю податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки є саме обов`язок контролюючого органу визначити та обчислити суму податку платнику податку-фізичній особі, тобто платник податку не здійснює жодних дій із його обрахунку, а тому несе обов`язок виключно щодо своєчасної сплати податку із дати отримання податкового повідомлення-рішення контролюючого органу.

У змісті абзацу дев`ятого пункту 62.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, законодавець чітко та відповідно до критерію «якості закону» визначив, що такий Закон поширюється у часі назад виключно, починаючи із звітного періоду 2025 року (з 01.01.2025), і дія норми врегульовує базу оподаткування із моменту 01.01.2025 початку звітного періоду і далі до моменту припинення бойових дій чи тимчасової окупації на певній території України, де розташований об`єкт оподаткування, який не приймає участі у розрахунку бази оподаткування цього податку та застосування до нього пільги 60 квадратних метрів житлової нерухомості (квартир).

Абзац дев`ятий пункту 62.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України регулює саме «тимчасові воєнні» правила оподаткування цього податку, оскільки зміни внесені саме у пункт 62.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, а не в загальні правила оподаткування статті 266 ПК України.

Також суд враховує в частині темпоральних меж поширення в часі назад абзацу дев`ятого пункту 62.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України на звітні періоди 2022-2024 років, що визначення податку контролюючим органом відбувається у наступному році до першого липня, що слідує за звітним, а тому застосування абзацу дев`ятого пункту 62.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України із 01.01.2025, з урахуванням принципу стабільності оподаткування, встановлене для обчислення бази оподаткування за 2025 рік у 2026 році контролюючим органом.

Пряме зазначення в абзаці дев`ятому пункту 62.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, що його положення «застосовуються до зазначених об`єктів нерухомості за період з 1 січня 2025 року…», указує на нормативну визначеність законодавця щодо поширення нової процедурної норми до обчислення бази оподаткування до першого звітного періоду із 01.01.2025, а не до звітних періодів 2022-2024 років.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що за звітні періоди 2022-2024 років застосовуються процедурні правила обчислення бази оподаткування, які визначені у ПК України у відповідних редакціях цих звітних періодів, а тому суд не встановив протиправності визначення бази оподаткування контролюючим органом в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях у цій справі.

Інші доводи сторін не впливають на висновки суду у цьому рішенні.

Одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви.

Зокрема, він є одним з визначальних принципів "доброго врядування" і "належної адміністрації" (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до "якості" закону).

Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, засада використання та захисту цивільних прав, якій корелює принцип добросовісності у пункт 5 частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України під час перевірки рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Цивільні права у публічно-правовому спорі захищаються в адміністративній юстиції.

Принципу добросовісності (bona fides) корелюють доктрина римського права venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки, інша назва принцип естопель) ґрунтується ще на римських максимах - non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці), nemo auditur propriam turpitudinem allegans (ніхто не може посилатися на власну ганебність або провину, щоб отримати перевагу в суді або в правових питаннях тобто заборони отримувати вигоду від власної неправомірної поведінки).

В основі зазначених доктрин знаходиться принцип добросовісності.

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland),заява №10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява №36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), пункту 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 58, "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип "належного урядування" може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (наприклад, рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), пункту 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (зазначені вище рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 53 та "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), пункт 38).

Згідно із ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

Відповідно до частин першої, третьої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 9 КАС України).

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції». Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

У розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Таки чином, в контексті обставин даної справи судом надана оцінка та відповідь на всі доводи позивача та відповідача, які можуть вплинути на правильне вирішення спору.

З урахуванням викладеного, суд відмовляє у задоволені позовних вимог.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки у позовних вимогах відмовлено, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 243-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В АЛ И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, буд. 4, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ ВП: 44057192) про визнання протиправними та скасування рішень залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддяВ.І. Бевза