Рішення № 141036519, 28.10.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 рокум. ПолтаваСправа № 440/12510/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №163950038575 від 21.08.2026, яким відмовлено у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 ;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 зарахувавши до страхового стажу період його роботи на Крайній Півночі з 25.04.2001 по 28.01.2008, в пільговому обчисленні: один рік, як один рік і шість місяців та здійснити відповідний перерахунок пенсії з 14.08.2026;

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 26.08.2026 №163950038575 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 ;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області провести з 17 серпня 2026 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням абз.3 ч.1 ст.40 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування виключивши з розрахунку заробітної плати невигідні місяці за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року додатковою оптимізацією.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі також відповідач-1, ГУ ПФУ в Рівненській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі також відповідач-2, ГУ ПФУ в Запорізькій області), про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою від 28.09.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а також призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Аргументи учасників справи

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що ГУ ПФУ в Рівненській області протиправно відмовило ОСОБА_1 в призначенні пенсії за наявності достатнього страхового та пільгового стажу .

Пояснював, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні.

Таким чином, на думку представника позивача, під час вирішення питання про наявність у позивача права на пенсію відповідачем мав бути врахований і трудовий стаж у пільговому обчисленні, набутий ним на території російської федерації в періоди з 25.04.2001 по 28.01.2008. За твердженням представника позивача ці періоди трудового стажу слід зараховувати із застосуванням пільгового коефіцієнту: один рік за один рік і шість місяців.

Також, за твердженням позивача, окремо від додаткової оптимізації заробітної плати повинна бути проведена основна оптимізація, якою виключаються невигідні місяці заробітної плати, що становлять не більше 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі, як це передбачено ст. 40 ЗУ № 1058.

За умови проведення додаткової оптимізації заробітної плати з 01 липня 2000 року до 01 січня 2005 року у розрахунку заробітків позивача залишиться період не менше, ніж 60 місяців як того вимагає Закон.

Відповідач-1 правом подання відзиву на позов не скористався, копію ухвали з пропозицією подання відзиву отримав 29.09.2026 в електронний кабінет, зареєстрованому в системі Електронний суд /а.с. 20/.

Відповідач-2 проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Представник ГУ ПФУ в Запорізькій області пояснювала, що згідно з розрахунком заробітної плати при призначенні пенсії за віком із заробітної плати було виключено період 39 місяців (01.07.2011 - 30.09.2014) з найменшими коефіцієнтами заробітку в межах 10% та 38 місяці понад 10% (місяці з найменшим коефіцієнтом заробітної плати за період з 01.06.2020-31.03.2026 карантин, воєнний стан), що і так перевищує визначені законом 10 %.

Тобто, до оптимізації для обчислення заробітної плати враховувались 228 місяців заробітної плати, а після - 151 місяців, та коефіцієнт до оптимізації складав 2.59495, а після - 2.94734.

Отже, з заробітної плати позивача вже виключено найбільш невигідний період що становить 77 місяців, що і так перевищує встановлені законодавством 10 відсотків тривалості страхового стажу, який при обчисленні заробітної плати зменшує коефіцієнт заробітної плати.

Виключення більшого періоду з заробітної плати позивача буде суперечити положенням ст. 40 Закону №1058.

Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, суд дійшов наступних висновків.

Обставини справи, встановлені судом

З 08.03.2026 позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області та отримує пенсію за віком (Список № 2) відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058).

14.08.2026 позивач звернувся зі заявою про перерахунок пенсії "допризначення у зв`язку з наданими додатковими документами" відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача та прийнято рішення від 21.08.2026 № №163950038575 про відмову у перерахунку пенсії відповідно до заяви від 14.08.2026 відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

17.08.2026 позивач звернувся зі заявою про перерахунок пенсії "допризначення у зв`язку з наданими додатковими документами" відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Загальний страховий стаж складає 32р. 6м. 8дн. (390міс.). Заробітна плата врахована за період 01.07.2000 р.-31.03.2026 р.

Кількість місяців заробітної плати до оптимізації - 228.

Кількість місяців, виключених оптимізацією в межах 10%-39 (01.07.2011 - 30.09.2014).

Кількість місяців, виключених додатково понад 10%-38 (місяці з найменшим коефіцієнтом заробітної плати за період з 01.06.2020 31.03.2026 карантин, воєнний стан).

Кількість місяців заробітної плати після оптимізації - 151.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача та прийнято рішення від 26.08.2026 №№163950038575 про відмову у перерахунку пенсії, у зв`язку з відсутністю законних підстав.

Не погодившись зі зазначеними рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Норми права, які підлягають застосуванню

Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року (далі Закон №1058-IV), пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно статті 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-ХІІ) передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція № 58) до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Відповідно до пункту 2.4. Інструкція № 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

На виконання статті 62 Закону №1788-ХІІ Кабінет Міністрів України Постановою від 12.08.1993 №637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" затвердив Порядок № 637.

Згідно пункту 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (пункт 2 Порядку № 637).

В пункті 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Виходячи з наведених норм Порядку №637, у разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.

У пункті 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 передбачено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

У взаємозв`язку з викладеним, механізм обчислення заробітної плати (доходу) для призначення пенсії передбачено ст. 40 Закону №1058.

В ч.1 ст.40 Закону №1058, зазначено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.

За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі.

Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8, 9 і 14 статті 11 цього Закону та періоди страхового стажу під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з місяця запровадження карантину у 2020 році та шести календарних місяців після його завершення, періоди страхового стажу під час воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", з місяця введення воєнного стану та протягом трьох календарних місяців після його припинення або скасування. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.

Висновки щодо правозастосування

У даному адміністративному позивач оскаржує:

1) рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №163950038575 від 21.08.2026, яким відмовлено у проведенні перерахунку пенсії шляхом зарахування до страхового стажу періоду роботи ОСОБА_1 на Крайній Півночі з 25.04.2001 по 28.01.2008, в пільговому обчисленні: один рік як один рік і шість місяців;

2) рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 26.08.2026 №163950038575 про відмову в перерахунку пенсії шляхом виключення з розрахунку заробітної плати ОСОБА_1 невигідних місяців за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року додатковою оптимізацією.

Надалі суд надає правову оцінку кожному зі спірних рішень окремо.

Надаючи правову оцінку рішенню Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №163950038575 від 21.08.2026, суд зазначає таке.

Спірним рішенням відмовлено у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом зарахування до страхового стажу періоду роботи ОСОБА_1 на Крайній Півночі з 25.04.2001 по 28.01.2008, в пільговому обчисленні: один рік як один рік і шість місяців, оскільки з 01 січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Записи про спірні періоди з 25.04.2001 по 28.01.2008 у трудовій книжці позивача заповнені відповідно до вимог Інструкції №58 та містять всі необхідні записи, які дають можливість встановити дату прийняття та звільнення з роботи, місце роботи та накази, на підставі яких позивач прийнятий на таку роботу. Окрім того, записи засвідчені відтиском печаток підприємств та не містять ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватися в їх достовірності.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Як передбачено частиною другою статті 4 Закону №1058-IV, якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов`язання за якою взяли на себе дев`ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та російська федерація (далі - Угода).

Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди (стаття 5 Угоди).

Відповідно до статті 1 Угоди пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Згідно із абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом РФ "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.

Частиною другою статті 4 Угоди "Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів" від 15 квітня 1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, РФ, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що обчислення стажу здійснюється згідно зі законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.

Так, постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м.Москві.

Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022.

01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

Отже, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 Україна, як держава - учасниця Угоди виконувала зобов`язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

Враховуючи, що позивач працював на території російської федерації до набрання чинності зазначеною постановою - його соціальні права, що випливають зі зазначеної Угоди, зокрема право на пільгове зарахування стажу за періоди роботи в районах Крайньої Півночі, були набуті, і позивач не може бути їх позбавлений лише внаслідок виходу України з Угоди.

Тому аргументи відповідача-1, покладені в основу прийнятого рішення, суд визнає протиправними.

Обставини, на які посилався відповідач-1, не стосуються періодів трудової діяльності позивача, що мали місце в період дії вказаної Угоди та Конвенції.

Доказів зарахування стажу роботи з 25.04.2001 по 28.01.2008 в кратному розмірі до страхового стажу позивача відповідачем суду не надано.

Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року і від 26 вересня 1967 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", визначений постановою Ради Міністрів СРСР № 1029 від 10 листопада 1967 року, відповідно до якого Північно-Єнісейський район Красноярського краю відноситься до місцевості, прирівняної до районів Крайньої Півночі.

Таким чином, позивач працюючи на підприємствах Північно-Єнісейського район Красноярського краю, працював у районах Крайньої Півночі та у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Підпунктом "д" пункту 5 Указу Президії ВР СРСР від 10.02.1960 регламентовано, що робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.

Указом Президії ВР СРСР від 29.09.1967 було скорочено тривалість трудового договору, який надає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року, а саме: зарахування одного року роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком та по інвалідності, виключно працівникам, які прибули на роботу в райони Крайньої Півночі та місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі з інших місцевостей країни за умови укладення ними трудового договору про роботу в цих районах строком на три роки.

Пунктом 3 постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року №148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" передбачено, що працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 1 березня 1960 року зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 1 березня 1960 року - за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.

Відповідно до пунктів 1, 2 Розділу 1 Інструкції № 530/П-28, пільги, встановлені Указами Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" і від 26.09.1967 "Про розширення пільг для осіб, що працюють з районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", надаються всім робочим і службовцям (в тому числі місцевим жителям і іншим особам, прийнятим на роботу на місці) державних, кооперативних і громадських підприємств, установ, організацій, що знаходяться в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

Пільги, передбачені статтями 1, 2, 3, 4 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960, з урахуванням змін та доповнень, внесених Указом від 26.09.1967, надаються незалежно від наявності письмового строкового трудового договору.

Системний аналіз вказаних положень дає підстави дійти висновку, що достатньою та необхідною правовою підставою для обчислення стажу роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях із застосуванням пільгового коефіцієнту (один рік за один рік і шість місяців) є сукупність наступних обставин: 1) документальне підтвердження наявності в особи стажу роботи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях; 2) поширення на особу в період її роботи в таких місцевостях пільг, регламентованих Указами Президії ВР СРСР від 10.02.1960 та від 29.09.1967 та Постановою № 148.

При цьому, основним документом, підтверджуючим факт роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях є її трудова книжка, а також ці обставини можуть підтверджуватися й іншими документами.

У пункті 2 Розділу 1 Інструкції № 530/П-28 чітко вказано, що пільги, передбачені статтями 1, 2, 3, 4 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960, з урахуванням змін та доповнень, внесених Указом від 26.09.1967, надаються незалежно від наявності письмового строкового трудового договору.

Верховний Суд у справах №302/662/17-а, №263/13671/16-а, №352/1612/15а (2а/352/70/15), №348/2208/16-а, №265/6105/16-а дійшов висновку, що для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка, або письмовий трудовий договір, або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупності.

Записами трудової книжки ОСОБА_1 від 12.07.1989 НОМЕР_1 , підтверджено періоди його роботи з 25.04.2001 по 28.01.2008 в ЗАТ "Золотовидобувна компанія "Полюс".

Ці періоди роботи та сплата ОСОБА_1 страхових внесків до Пенсійного фонду російської федерації підтверджуються також довідкою ЗАТ "Золотовидобувна компанія "Полюс", наданою позивачем разом з позовом.

Таким чином, у даному випадку наявні достатні та необхідні правові підстави для зарахування періодів роботи: з 25.04.2001 по 28.01.2008 - до трудового стажу позивача із застосуванням пільгового коефіцієнту - один рік за один рік і шість місяців, оскільки працюючи у ці періоди в районах Крайньої Півночі, позивач користувався пільгами, передбаченими Указом від 10.02.1960.

Суд, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, приходить до переконання, що позовні вимоги у цій частині підлягають до задоволення.

Враховуючи наведене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 21.08.2026 №163950038575 про відмову в перерахунку пенсії за віком є протиправним та підлягає скасуванню.

Також, суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Згідно з частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку про те, незважаючи на те, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України), подання заяв по суті справи є правом учасників справи (частина четверта статті 159 КАС України) як і доводити правомірність свого рішення. Суд не наділений процесуальними важелями впливу на учасників процесу, щоб змусити їх, в тому числі суб`єкта владних повноважень, вчиняти вказані дії.

Відповідно до положень частини четвертої статті 159 КАС України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. Вказана норма, не містить імперативних приписів щодо дій суду в разі неподання суб`єктом владних повноважень відзиву. В той же час ця норма наділяє суд повноваженнями на власний розсуд вирішувати як діяти в зазначеній ситуації.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем-1 до суду не подано відзив на позов, також не зазначено про причини такої бездіяльності.

Таким чином, суд дійшов висновку про можливість кваліфікувати таку пасивну поведінку відповідача-1 як визнання позову.

Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п`ятою статті 19 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини №3477-IV від 23.02.2006 суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень вказаної Конвенції.

У рішенні від 31.07.2003 у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Салах Шейх проти Нідерландів, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та, виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Враховуючи фактичні обставини даної справи, суд вважає, що зарахування періодів роботи позивача згідно записів трудової книжки з 25.04.2001 по 28.01.2008 до страхового стажу в кратному розмірі з розрахунку один рік роботи за один рік шість місяців стажу, як роботи в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі та районах Крайньої Півночі, - є варіантом правомірної поведінки, від якого відповідач-1 безпідставно ухилився, тому це питання не може бути віднесено до дискреційних повноважень органу пенсійного фонду з огляду на приписи чинного пенсійного законодавства.

Як наслідок, з метою поновлення порушених прав позивача, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області необхідно зобов`язати зарахувати до страхового стажу в кратному розмірі з розрахунку один рік роботи за один рік шість місяців стажу періоди роботи ОСОБА_1 з 25.04.2001 по 28.01.2008, як роботи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі та районах Крайньої Півночі та здійснити перерахунок пенсії з 14.08.2026 (з дати звернення зі заявою).

Надаючи правову оцінку рішенню Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 26.08.2026 №163950038575, суд зазначає таке.

За змістом абз. 3 ч. 1 ст. 40 Закону № 1058 додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8, 9 і 14 статті 11 цього Закону та періоди страхового стажу під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з місяця запровадження карантину у 2020 році та шести календарних місяців після його завершення, періоди страхового стажу під час воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", з місяця введення воєнного стану та протягом трьох календарних місяців після його припинення або скасування. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.

Посилаючись на положення абз.3 ч.1 ст.40 ЗУ № 1058 позивач стверджує, що має право на додаткову оптимізацію з 01 липня 2000 року по 01 січня 2005 року шляхом виключення всього періоду його роботи у зазначені роки з розрахунку заробітної плати для бази обрахування пенсії.

Однак, суд звертає увагу позивача, що конструкція норми абзацу третього частини першої статті 40 Закону № 1058 передбачає конкретні обставини (військова служба, навчання, догляд), наявність яких має місце саме у період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року та, відповідно, дає право додаткового виключення найменш вигідних місяців.

З обрахунку періодів, за який враховується заробітна плата з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, додатково понад 10% та зі залишенням для врахування не менш ніж 60 календарних місяців може бути виключений не будь-який період трудового стажу. Хоча б він і був для особи невигідний у силу низького коефіцієнта заробітної плати.

Норма передбачає можливість додаткового виключення періодів тільки того стажу, який чітко визначений у нормі: строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Позивач не надав суду ні доказів, ні навіть тверджень про те, що в період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року має стаж, набутий унаслідок вищезазначених видів зайнятості, - суду не надав.

Суд відзначає, що зі заробітної плати позивача було виключено період 39 місяців (01.07.2011 - 30.09.2014) з найменшими коефіцієнтами заробітку в межах 10% та 38 місяці понад 10% (місяці з найменшим коефіцієнтом заробітної плати за період з 01.06.2020-31.03.2026 карантин, воєнний стан), що і так перевищує визначені законом 10 %.

Тобто, до оптимізації для обчислення заробітної плати враховувались 228 місяців заробітної плати, а після - 151 місяців, та коефіцієнт до оптимізації складав 2.59495, а після - 2.94734.

Отже, з заробітної плати позивача вже виключено найбільш невигідний період, що становить 77 місяців.

Тож, враховуючи факт відсутності доказів проходження позивачем ОСОБА_1 строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 18 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, суд вважає обґрунтованими наведені відповідачем-2 в спірному рішенні обґрунтування щодо відсутності підстав для додаткового виключення з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, періоду з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року.

З огляду на викладене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 26.08.2026 №163950038575 є обґрунтованим, правомірним та скасуванню не підлягає.

Таким чином позов підлягає задоволенню частково.

Розподіл судових витрат

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 2129,92 грн, отже, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1 на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1064,96 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В АЛ И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Борисенка Олександра, 7, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 21084076), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (проспект Соборний 158-б, м. Запоріжжя, Запорізька область, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову в перерахунку пенсії від 21.08.2026 №163950038575.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 в кратному розмірі з розрахунку один рік роботи за один рік шість місяців стажу період роботи з 25.04.2001 по 28.01.2008, як роботи в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі та районах Крайньої Півночі та у зв`язку з цим здійснити перерахунок пенсії з 14.08.2026.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1064,96 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяІ.С. Шевяков