Ухвала суду № 141036074, 28.08.2026, Болградський районний суд Одеської області

Дата ухвалення
28.08.2026
Номер справи
497/2402/26
Номер документу
141036074
Форма судочинства
Цивільне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

28.08.2026

Справа № 497/2402/26

Провадження № 2/497/1975/26

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

28.08.2026 року суддя Болградського районного суду Одеської області Кравцова Алла Валентинівна, ознайомившись у приміщенні суду в м.Болград з матеріалами цивільної справи за позовом адвоката Сабліної Юлії Сергіївни - представника ОСОБА_1 до Буджацької селищної ради Болградського району Одеської області, Болградського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Болградському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління міністерства юстиції України про встановлення факту, що має юридичне значення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

28.08.2026 до суду надійшов позов засобами поштового зв`язку, судом перевірена правильність підсудності, тому заява у порядку позовного провадження підсудна Болградському районному суду Одеської області.

Однак, цією позовною заявою представник заявника просить встановити факти: 1) проживання гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з моменту її народження і до ІНФОРМАЦІЯ_2 включно, на території с.Єлизаветівка Бородінського району Ізмаїльської області (вказано історичний адміністративно-територіальний статус населеного пункту, який існував у середині XX століття - у період 19401954р.р., але до адміністративно-територіальної реформи 2020 року належало до ліквідованого Тарутинського району, Одеська область, проте тепер входить до складу Буджацької селищної громади Болградського району); 2) встановити факт родинних відносин факт того, що гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є матір`ю громадянки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , матері позивачки; 3) зобов`язати Болградський відділ державної РАЦС у Болградському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління міністерства юстиції України внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_3 , зазначивши дату її народження як ІНФОРМАЦІЯ_4 замість "1939" та змінити запис даних по батькові особи " ОСОБА_4 " замість відсутніх даних та змінити відомості про місце народження цієї особи у графі "місце народження" вказати «с.Єлизаветівка, Бородінський район, Ізмаїльська область» замість відсутніх даних.

Проте вищевказаний позов не відповідає вимогам ст.175ч.3п.п.2,4-10 та ч.5,7ст.177 ЦПК України, оскільки формування позовних вимог та визначення відповідачів містять серйозні процесуальні помилки, а тому підлягає залишенню без руху.

Головна помилка полягає у змішуванні окремого та позовного провадження.

Встановлення фактів (родинний зв`язок, дата народження, проживання) за загальним правилом (ст.315 ЦПК України), справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються судом в окремому провадженні. В окремому провадженні немає відповідачів, а є заявник та зацікавлені особи. Позовне провадження можливе в тому разі, якщо встановлення цих фактів пов`язане зі спором про право (наприклад, право на спадщину, право на майно, право на соцвиплати), - лише тоді справа має розглядатися у порядку позовного провадження (ч.4ст.315 ЦПК). У такому випадку відповідачами мають бути особи, які цей конкретний спір оспорюють (наприклад, інші спадкоємці або сільська рада, якщо майно може стати відумерлою спадщиною).

В такому разі сільська рада може бути належним відповідачем лише якщо встановлення факту проживання чи родинного зв`язку безпосередньо впливає на майнові/земельні права громади (наприклад, якщо немає інших спадкоємців).

Орган РАЦС зазвичай не є належним відповідачем у спорах про встановлення фактів. Верховний Суд неодноразово наголошував, що РАЦС лише реєструє факти, але не оспорює цивільні права позивача. РАЦС може бути залучений лише в якості третьої особи (або заінтересованою особою в окремому провадженні). Тому вимога «зобов`язати РАЦС внести зміни до актового запису» на етапі первинного звернення до суду є передчасною та неналежною.

Так, відповідно до Правил внесення змін до актових записів цивільного стану (затверджених наказом Мін`юсту №96/5), встановлено чіткий досудовий порядок. Позивач спочатку зобов`язаний звернутися безпосередньо до РАЦСу.

Суд може розглядати питання про внесення змін до актового запису (або визнання дій РАЦСу протиправними) виключно після того, як РАЦС розглянув заяву та надав офіційну письмову відмову (висновок), оскільки в разі, якщо суд встановить юридичний факт (наприклад, дату народження, по батькові особи, тощо), рішення суду вже є прямою підставою для РАЦСу внести зміни. Окремо заявляти вимогу «зобов`язати» без наявної відмови РАЦСу безпідставно.

Крім того, заявляючи вимогу про внесення змін до актового запису та ненадання суду копії актового запису і висновку РАЦС (або хочаби без заявлення клопотання витребувати ці докази) тягне за собою недоведеність порушення права позивача що, у даному випадку, не є належним захистом прав позивачки адвокатом, оскільки суд оцінює позов на предмет доведеності та обґрунтованості (ст.175,177 ЦПК України). Відсутність цих документів потягне за собою наступні наслідки: недоведення порушення права - без висновку РАЦСу про відмову позивач не може довести суду, що його право взагалі було порушене, оскільки суд захищає лише порушене, невизнане або оспорюване право (немає відмови немає порушення з боку РАЦСу); а відсутність предмета дослідження копії актового запису, в який просять внести зміни, суд позбавлений можливості встановити, чи існує цей запис взагалі, які саме дані там вказані і чи коректно сформульовано позовні вимоги.

Процесуальними наслідками такого позову є залишення позовної заяви без руху через ненадання доказів, на яких ґрунтуються позовні вимоги (ст.185 ЦПК України), та надання строку для усунення недоліків (надання висновку та актового запису). Якщо недоліки не будуть усунуті позов підлягає поверненню. Якщо ж провадження у справі суд випадково відкриє, у задоволенні цієї частини вимог може бути відмовлено через їх необґрунтованість та недоведеність, оскільки суд позбавлений процесуального права самостійно збирати докази у порядку позовного провадження через дію принципів змагальності та диспозитивності має право це зробити лише у порядку окремого провадження (ст.ст.12,13,81,294 ЦПК України).

Крім того, пред`явлення позову до неналежного відповідача, хоча й не підставою для залишення позову без руху чи повернення заяви, а є підставою для відмови в позові (або для заміни відповідача/залучення співвідповідача за згодою позивача в ході розгляду справи), однак представнику позивачки/заявниці, в ході усунення недоліків позову слід звернути увагу й на це питання.

Так, усуваючи вищевказані основні недоліки позову, представнику заявниці (або самій заявниці) слід виконати наступні дії: 1) звернутися до органу РАЦС з заявою про внесення змін до актового запису, додавши докази на підставу цієї вимоги, і лише отримавши офіційний Висновок про відмову та витяг/копію самого актового запис, звертатися до суду; 2) розділити вимоги або чітко визначити характер спору: якщо є спір про право (майно, спадщина) подавати позов, де відповідачем буде особа, яка претендує на це право (наприклад, другий спадкоємець або сільська рада, якщо майно визнається відумерлим), а орган РАЦС зазначити в якості третьої особи без самостійних вимог; 3) якщо спору про право немає подавати заяву у порядку окремого провадження про встановлення фактів, що мають юридичне значення в такому разі у заяві орган РАЦС та сільська рада зазначаються зацікавленими особами, а не відповідачами, а вимогу «зобов`язати РАЦС» не висувати рішення суду про встановлення факту РАЦС виконає автоматично на підставі закону (судового рішення, яке підлягає виконанню і є саме по собі підставою для внесення виправлень до актового запису згідно абз.2 пункту 2.13 та п.п.2.13.1 пункту 2.13 розд.II Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Мінюсту України від 12.01.2011р. №96/5).

Так, відповідно до ст.293 ЦПК України, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються судом у порядку окремого провадження.

Окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства. У таких справах немає відповідача та спору про право, а є заявник, який просить підтвердити певний юридичний факт, необхідний для отримання прав чи документів. Якщо між зацікавленими особами виникає спір про право (наприклад, про спадщину чи майно), суд відмовляє у відкритті провадження у порядку окремого провадження і справу вирішує за позовною заявою.

Заявник, таким чином, в будь-якому разі, повинен мати докази того, що він звертався до відповідних органів (наприклад, РАЦС), але йому відмовили у видачі або внесенні змін до документів.

А тому, в разі відсутності реального спору про право, встановлення юридичних фактів має розглядатися судом виключно у порядку окремого провадження (згідно зі ст.ст.293 та 315 ЦПК України), а не у позовному.

Тобто, в разі, якщо спір про право відсутній, мета звернення полягає в підтвердженні наявності або відсутності юридичного факту (наприклад, родинних відносин, проживання однією сім`єю, факту проживання на території України, володіння майна тощо), а не в розв`язанні конфлікту між сторонами щодо самого права.

Згідно положень ч.4 ст.315 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у порядку окремого провадження, якщо з заяви вбачається спір про право (тоді справу треба вирішувати у порядку позовного провадження), а також в разі, якщо вимоги заяви стосуються лише встановлення юридичного факту/декількох фактів, суд не має права розглядати заяву у порядку позовного провадження, оскільки, відповідно до Цивільного процесуального кодексу України (ЦПК України), справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються виключно у порядку окремого провадження (ч.1ст.293 ЦПК України), а не у порядку позовного провадження і лише в разі, якщо встановлення юридичного факту пов`язане зі спором про право вимоги заяв розглядаються у порядку позовного провадження. Це встановлено чинним законодавством для дотримання прав осіб, що притягнуті позивачем до судового розгляду в якості відповідачів можливість захиститися від пред`явлених вимог. Натомість, в окремому провадженні особи, яких стосується встановлення факту, залучаються до справи в якості зацікавленої сторони, щоби вони могли висловити свої заперечення або надати докази.

Таким чином, окреме провадження застосовується в разі, якщо між зацікавленими особами немає спору про право, а факт потрібно встановити лише для отримання певних документів чи виникнення інших правових наслідків.

У даному випадку з наданих суду матеріалів вбачається, що заявниця/її представник звертаються до суду з заявою про встановлення юридичного факту лише для отримання певних документів та виникнення інших правових наслідків але не вбачається спору про право, оскільки до заяви з позовними вимогами не додано обґрунтованого висновку одного з двох відповідачів органу РАЦС, а юрособа, що зазначена другим відповідачем надала на вимогу представника позивачки всю витребувану в неї інформацію у виді довідки, та й позов не містить сформульованих вимог до цієї другої юрособи, що зазначена відповідачем до відповідної сільської ради.

Крім того, відповідно до ст.175ч.3п.п.2-10 ЦПК України, позовна заява має містити: окрім відомих позивачу: РНОКПП або код ЄДРПОУ відповідача, номерів засобів зв`язку позивача та відповідача, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти, також: зміст позовних вимог, а саме, - спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити в рішенні, а якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; - виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; - відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору (відсутність таких заходів), якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок врегулювання спору; - зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); …- підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Натомість, в даному разі в позові зазначено три вимоги (оплачено судовим збором одну), але позов фактично містить понад чотири вимоги немайнового характеру: 1) встановлення факту проживання особи на території України; 2) встановити факту родинних відносин; 3) зобов`язати відділ державної РАЦС внести зміни до актового запису про народження попередньо, замість відсутніх даних: встановивши: дату народження цієї особи (вимога №4), її інше по батькові (вимога №5) та інше місце її народження (вимога №6).

Крім того, до вищевказаного позову додано квитанцію про сплату 1064,96грн. це судовий збір за одну вимогу немайнового характеру (або за один позов про розірвання шлюбу), який подається фізичною особою у 2026 році через підсистему «Електронний суд», оскільки розмір Базової ставки у 2026 році становить прожитковий мінімум для працездатних осіб 3328грн., а ставка збору за одну немайнову вимогу для громадян складає 0,4 від цього мінімуму 1331,2грн.; знижка за подання позову через Е-суд (при поданні позову в електронній формі діє знижувальний коефіцієнт 0,8 знижка 20%, тому разом: 1331,2гр.х0,8 =1064,96грн.

Але в разі, якщо у позовній заяві об`єднано кілька самостійних вимог немайнового характеру, судовий збір в розмірі 1064,96грн. сплачується за кожну з них окремо. Тому, навіть за цих обставин наявності трьох вимог немайнового характеру.

Так, ОП КЦС ВС в постанові ще від 18.09.2023 у справі №758/5118/21 виснувала, що якщо позовна заява має одночасно дві або більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну таку вимогу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 05.09.2023 у справі №926/3244/22 та КЦС ВС від 06.03.2024 у справі №716/662/16; цією ж Постановою ОП ВС конкретизувала тлумачення поняття «вимога», зазначеного у ч.3ст.6 Закону, вказавши, що має враховуватися, крім предмета та підстави позову, також суб`єктний склад правовідносин (кількість співвідповідачів). Навіть за умови пред`явлення однорідних вимог немайнового характеру, пов`язаних між собою однією і тією ж підставою виникнення та поданими доказами, судовий збір щодо кожного відповідача має обраховуватися окремо. Також в разі, якщо позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом. Чинним законодавством ЗУ «Про судовий збір» таст.136 ЦПК України також передбачено, що в разі, якщо вимога про сплату судового збору є обов`язковою, а в особи немає ані пільг, ані відповідних коштів для сплати судового збору можливість відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати в разі, якщо предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю (постанова ВП ВС від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18, ухвали КЦС ВС від 06.06.2024 у справі №463/5823/22).

Крім того, суд також враховує судову практику відповідно до ст.236ч.4 ЦКУ України, а саме, Верховного Суду (стосовно ухвал щодо ст.315 ЦПК України) який виснував, що відсутність порушення права означає відсутність спору про право; потреба в суді виникає через неможливість довести факт відповідному органу, а не через те, що хтось це право заперечує (постанова ВП ВС від 10.04.2019, спр. №320/948/18), Неефективність вимоги без захисту спірного права (справа №673/295/23 від 19.02.2025) (справа №759/1602/24 від 18.12.2024: заявник зобов`язаний довести, що встановлення факту має конкретне юридичне значення (наприклад, для оформлення спадщини або отримання пенсії), а не існує «про запас»), Постанова ВС від 13.03.2024 у справі №752/21/21: "Посилання ОСОБА_2 у касаційній скарзі на наявність спору про право не заслуговують на увагу, оскільки ні під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій, ні в касаційній скарзі ОСОБА_2 не наводила заперечень щодо родинних відносин заявника з померлою, а питання щодо визначення кола спадкоємців та їхнього права на спадкове майно не є предметом розгляду в цій справі". Та постанову ВС від 19.03.2024 у справі № 201/5017/22 (провадження № 61-943св23), яка вирішувала вимоги особи, яка звернулася до суду з позовом до державної РАЦС про визнання незаконною відмови змінити прізвище. Як «відмову» позивач надав звичайний інформаційний лист відділу ДРАЦС, однак ВС зробив наступний висновок: «Лише складання органом ДРАЦС обґрунтованого висновку про відмову у внесенні змін є підставою для звернення до суду. Звичайний лист не є таким висновком». Суд погодився з відмовою в позові, оскільки обрано неналежний спосіб захисту і не пройдено належну процедуру в ДРАЦС. Так, згідно з Правилами (наказ Мін`юсту №96/5), а саме п.1.15, 2.12 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, спершу подається заява безпосередньо до відділу ДРАЦС, потім, за результатами перевірки відділ ДРАЦС складає або висновок про внесення змін, або обґрунтований висновок про відмову, в якому зазначаються причини та право на оскарження. Лише цей висновок може бути оскаржений в адміністративному суді, або ж за його наявності (чи відсутності первинних документів) особа звертається у порядку цивільного судочинства з заявою про встановлення факту / неправильності актового запису. Щодо цивільного або Адміністративного судочинства (ВП Верховного Суду): «Якщо є спір щодо правомірності відмови органу ДРАЦС це публічно-правовий спір і він розглядається у порядку адміністративного судочинства (окружні адміністративні суди), а, якщо ж особа просить встановити неправильність актового запису (і немає спору про право чи претензій до самої відмови, а ДРАЦС просто не може самостійно виправити через брак первинних документів) справа розглядається у порядку цивільного судочинства (місцеві загальні суди в окремому провадженні). Але навіть у цивільному процесі суди вимагають доказів того, що ДРАЦС не зміг/відмовився внести такі зміни самостійно.

Тому, згідно вимог чинного законодавства, в разі, якщо ж спір про право відсутній, але заяву помилково подано як позовну (або навпаки в разі виявлення спору під час розгляду окремого провадження), суд залишає заяву без розгляду та роз`яснює порядок звернення (позиція ВП ВС (постанова від 18.01.2024 у справі №560/17953/21 та ін.).

Крім того, статтею 175 ЦПК України визначені основні вимоги до позовної заяви, які мають бути дотримані особами, які звертаються до суду за захистом своїх прав та інтересів шляхом пред`явлення позову до суду. Так, відповідно до частини першої статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Згідно п.4ч.3ст.175 ЦПК України позовна заява має містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів зміст позовних вимог щодо кожного з них .

Відповідно до ч.2ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідносин; 7) припинення правовідносин; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

За змістом положень вищезазначених норм права розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором. Суд забезпечує захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються, шляхом здійснення провадження у справах.

Для ефективного судового захисту цивільного права або інтересу важливим також є обраний позивачем спосіб захисту, який має відповідати природі такого права або охоронюваного законом інтересу, характеру незаконного посягання та бути ефективним.

Суд звертає увагу представника позивача на те, що позов це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, звернена через суд або інший орган цивільної юрисдикції про захист порушеного, оспореного чи невизнаного права або інтересу, який здійснюється у певній, визначеній законом, процесуальній формі.

Позов, як складне явище, має декілька елементів, до яких відносяться: предмет, підстава, зміст.

З викладеного вбачається, що предмет позову це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Зміст позову це певна форма захисту, яку просить позивач від суду.

Додержання процесуальної форми і змісту позовної заяви є однією з обов`язкових вимог процесуального законодавства, що забезпечує прийняття суддею заяви та порушення ним провадження у справі. Значення елементів позову також полягає у тому, що за ними визначаються межі судового розгляду, адже суд відповідно до ст.13 ЦПК України розглядає цивільні справи в межах заявлених сторонами вимог.

Верховний Суд зазначає, що спосіб захисту порушеного права обирає позивач, а суд захищає порушене право позивача з урахуванням ефективного способу захисту та норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Також звертається увага позивача на те, що прохальна частина позовної заяви має особливо важливе значення при розгляді справи з огляду на застосування принципу диспозитивності, оскільки є тією формою захисту, яку просить заявник у суду, тому вона має бути чіткою та конкретною, сформульованою відповідно до суті позову. Тобто, це та частина позову, яка відображає звернену до суду вимогу про здійснення певних дій, пов`язаних із застосуванням конкретних способів захисту порушеного, оспореного чи невизнаного права.

У даному випадку в прохальній частині позову не зазначено жодного порушеного суб`єктивного матеріального права, яке підлягає захисту, при цьому зазначено назву поданого до суду документа як «позовна заява», а відповідачами Буджацька селищна рада Болградського району Одеської області та Болградський відділ державної РАЦС у Болградському районі Одеської області Одеського МУ МЮ України, однак вимог, окрім встановлення юридичних фактів у порядку окремого провадження, заявник не зазначила, проте визначення певного способу захисту є обов`язковою умовою для розгляду справ у порядку позовного провадження тобто конкретної вимоги до кожного відповідача не вбачається, а загальне посилання у заяві на виконання заявником вимог ст.175 ЦПК України, з урахуванням змісту такої заяви та її прохальної частини, не може свідчити, що така заява подана саме у порядку позовного, а не окремого провадження.

Таким чином, звертаючись до суду з позовною вимогою про встановлення факту, що має юридичне значення, представник заявника у позовній заяві не зазначила ефективного способу захисту, передбаченого ст.16 ЦК України. Суд позбавлений права визначати замість позивача позовні вимоги, тому позивач/його представник має самостійно визначитись у позовній заяві з позовними вимогами та їх формулюванням, оскільки за результатами розгляду позовної заяви, яка викладена у поточній редакції, рішення суду, якщо позов буде задоволено, не буде відповідати вимогам ч.5ст.265 ЦПК України.

Крім того, згідно п.3 Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 за №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, суд має враховувати, що ці заяви мають відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, що встановлені ст.137 ЦПК, так і вимогам щодо її змісту, які передбачені ст.274 ЦПК України. Якщо в заяві не зазначено, який конкретно факт просить встановити заявник, з яких причин неможливо одержати або відновити документ, що посвідчує даний факт, якими доказами цей факт підтверджується або до заяви не приєднано довідки про неможливість одержання чи відновлення необхідних документів, суддя ... постановляє ухвалу про залишення заяви без руху і надає заявникові строк для виправлення недоліків. У разі невиконання цих вказівок заява вважається неподаною і повертається заявникові, про що суддя постановляє мотивовану ухвалу.

Обґрунтування розгляду вимог позовної заяви у порядку окремого провадження з посиланням на положення ст.293 ЦПК України (щодо встановлення юридичних фактів) є взаємовиключними.

Європейський Суд нагадує, що положення підпункту «а» п.3 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті. Надання у справі повної, детальної інформації щодо заявлених вимог та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду. Право бути поінформованим про характер і підставу позову потрібно розглядати у світлі права мати можливість підготуватися до захисту (відповідачу), гарантованого підпунктом «b» пунктом 3 статті 6 Конвенції.

Таким чином, позивачу слід привести позовну заяву у відповідність до чинного законодавства, а саме ст.ст.175, 177 ЦК України, належним чином сформулювати позовні вимоги у відповідності до наведених обґрунтувань до кожного відповідача окремо. І лише після цього визначитися з кількістю вимог та розміром судового збору, враховуючи зазначений вище розрахунок та роз`яснення.

Так, як зазначено вище, за змістом п.4,5ч.2 ст.175 ЦПК України, позовна заява має містити: зміст позовних вимог спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини, та виконати вимоги щодо доведення певного кола фактів, що мають процесуальне значення, для підтвердження наявності права на пред`явлення заяви у порядку позовного провадження, а не у порядку окремого, та дотриматися процесуального порядку його пред`явлення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовна заява містить певні недоліки, які позивачем мають бути усунені для відкриття провадження у справі.

Керуючись ст. ст.95,175,177, 185 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Залишити без руху позов ОСОБА_1 до Буджацької селищної ради Болградського району Одеської області, Болградського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Болградському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління міністерства юстиції України про встановлення факту, що має юридичне значення.

Надати позивачу (представнику) строк для усунення недоліків десять днів з дня отримання копії цієї ухвали шляхом надання суду сформованих вимог до кожного відповідача стосовно суті спору з ними, та надати докази самого спору про певне право.

Роз`яснити відповідачу, що в разі неусунення у встановлений строк недоліків, зазначених в ухвалі, позовна заява буде вважатись неподаною і повернута позивачу, що не є перешкодою для звернення до суду з цією ж заявою після усунення вказаних недоліків.

Ухвала оскарженню не підлягає, відповідно до ст.261 ЦПК України набирає законної сили з моменту підписання її суддею.

Суддя А.В. Кравцова

Часті запитання

Який тип судового документу № 141036074 ?

Документ № 141036074 це Ухвала суду

Яка дата ухвалення судового документу № 141036074 ?

Дата ухвалення - 28.08.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141036074 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141036074 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 141036074, Болградський районний суд Одеської області

Судове рішення № 141036074, Болградський районний суд Одеської області було прийнято 28.08.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі дані.

Судове рішення № 141036074 відноситься до справи № 497/2402/26

Це рішення відноситься до справи № 497/2402/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141023363
Наступний документ : 141036081