Рішення № 141033572, 28.10.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/20012/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2026 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного університету «Львівська політехніка» про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Національного університету «Львівська політехніка» про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

Підставою позову є протиправність, на думку позивача, бездіяльності відповідача щодо ненадання ОСОБА_1 у встановлений частиною першою статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» строк відповіді на інформаційний запит від 12 вересня 2026 року, направлений Національному університету «Львівська політехніка» електронною поштою 13 вересня 2026 року.

В обгрунтування позовних вимог вказує, що 12.09.2026 позивачем складено та направлено до Національного університету «Львівська політехніка» інформаційний запит відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації». У встановлений законодавством строк позивач відповіді на запит не отримав, тому звернувся до суду із цим позовом.

Щодо процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом цієї справи, суд зазначає наступне.

Ухвалою судді від 28.09.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечує. Вказує, що фактичною підставою численних звернень та позовів позивача до Університету є не порушення його права на інформацію, а триваючий трудовий конфлікт. Щодо суті спору зазначає, що відповідь була направлена позивачу рекомендованим поштовим відправленням АТ «Укрпошта» за реєстровим номером RO67284411134. Зазначене поштове відправлення перебувало у відділенні поштового зв`язку за місцем проживання позивача та було повністю доступне для його отримання у період з 23.09.2026 до 07.10.2026 включно. Відповідно до пункту 101 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою КМУ від 05.03.2009 № 270 (із змінами), а також Порядку пересилання поштових відправлень АТ «Укрпошта», термін тимчасового зберігання поштових відправлень у відділенні становить 14 календарних днів.

Оскільки позивач не реалізував своє право на отримання адресованої йому кореспонденції та не звернувся до поштового відділення протягом встановленого 14 денного терміну зберігання, відправлення 12.10.2026 повернулося до поштового відділення (м. Львів). Відповідач зі свого боку вжив усіх залежних від нього заходів щодо своєчасного розгляду запиту та направлення запитуваної інформації за належною адресою ще до звернення позивача до суду.

У спростування наведених представником відповідача доводів позивач подав відповідь на відзив. Зауважує, що у запиті на публічну інформацію вказував спосіб отримання інформації - на електронну адресу. Відповідач не обґрунтував, чому проігнорував прямо зазначений запитувачем спосіб отримання інформації. Саме по собі направлення паперового листа на поштову адресу не може автоматично ототожнюватися із повним та належним виконанням запиту, у якому прямо було обрано інший доступний спосіб отримання інформації.

У поданому запереченні відповідач наголошує на тому, що позивач у позовній заяві першочергово заявляв вимогу про визнання протиправною бездіяльності Університету, яка нібито полягала у ненаданні відповіді на його інформаційний запит від 12.09.2026 у встановлений законом строк. Проте, у своїй відповіді на відзив позивач сам визнає факт формування відповіді № 69-01-2097 від 18.09.2026 та її відправлення рекомендованим поштовим відправленням № RO67284411134 саме 18.09.2026, тобто в межах передбаченого законодавством 5-денного робочого строку.

Оскільки Університет сформував та надіслав відповідь, факт бездіяльності як такої об`єктивно відсутній. Позивач, визнаючи факт відправлення листа 18.09.2026, фактично підтверджує відсутність бездіяльності як предмета спору. Університет діяв активно та в межах строків, передбачених Законом України «Про доступ до публічної інформації».

Ухвалою суду від 27.10.2026 у задоволенні заяви представника відповідача про закриття провадження у справі відмовлено.

Ухвалою суду від 27.10.2026 у задоволенні клопотання представника відповідача про залучення до участі у справі третьої особи відмовлено.

Ухвалою суду від 27.10.2026 у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів відмовлено.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Позивач 12.09.2026 направив на офіційну електронну адресу Національного університету «Львівська політехніка» інформаційний запит, у якому просив надати:

1. Копію частини протоколу Науково-технічної ради Університету №7/1 від 30.07.2026, яка стосується розгляду кандидатури ОСОБА_2 та рекомендації її до зарахування до докторантури;

2. Копію документа, розрахункової таблиці, відомості або іншого наявного матеріалу, в якому зафіксовано розрахунок її конкурсного бала у розмірі 12 балів із зазначенням кількості балів за кожним критерієм;

3. Копію списку опублікованих наукових праць і винаходів, поданого ОСОБА_2 для вступу до докторантури у 2026 році;

4. Копію документа, відмітки, висновку або іншого наявного запису Науково-технічної бібліотеки Університету про перевірку зазначеного списку наукових праць із зазначенням дати перевірки;

5. Копію наявного документа або переліку, в якому визначено конкретні наукові статті, зараховані Університетом до не менше ніж 15 статей відповідно до пункту 1.6 Порядку прийому до докторантури у 2026 році;

6. Копію наявного документа або переліку, в якому визначено щонайменше дві статті у двох різних виданнях категорії «А» або виданнях, проіндексованих у Web of Science Core Collection та/або Scopus, які було враховано під час встановлення відповідності вимогам пункту 1.6 зазначеного Порядку;

7. Копію опису, контрольного переліку, реєстраційної картки, журналу приймання або іншого наявного документа, в якому зафіксовано перелік та дати подання документів для вступу до докторантури;

8. Копії витягів із протоколу засідання кафедри та протоколу Вченої ради відповідного навчально-наукового інституту;

9. Копію рішення Вченої ради Університету про зарахування до докторантури, якщо таке рішення ухвалено;

10. Копію наказу ректора про зарахування до докторантури або витяг із нього, якщо відповідний наказ видано.

Не отримавши відповіді на зазначений запит, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.

Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI (далі Закон №2939-VI) визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Згідно з ст. 1 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Відповідно до ст. 3 Закону №2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується:

1) обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом;

2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє;

3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації;

4) доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством;

5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації;

6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону №2939-VI доступ до інформації забезпечується, зокрема, шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону №2939-VI суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:

1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень;

2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону;

3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Пункт 1 ч. 1 ст. 13 Закону №2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, серед іншого, суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону №2939-VI розпорядники інформації зобов`язані:

1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами;

2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні;

3) вести облік запитів на інформацію;

4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо;

5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації;

6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Як передбачено частинами 1-2 статті 19 Закону №2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону №2939-VI запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

Згідно з ч.ч. 1 та 4 ст. 20 Закону №2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону №2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Частина 4 ст. 22 Закону №2939-VI встановлює вимоги до відмови у задоволенні запиту, а саме передбачає, що у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено:

1) прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації;

2) дату відмови;

3) мотивовану підставу відмови;

4) порядок оскарження відмови;

5) підпис.

Частина 3 ст. 22 Закону №2939-VI передбачає, що розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

Відтак, з наведеного висновується, що після отримання запиту на публічну інформацію розпорядник публічної інформації зобов`язаний у встановлений строк надати відповідь на запит, перенаправити запит належному розпоряднику інформації або надати мотивовану відмову у задоволенні запиту.

Частиною 1 ст. 23 Закону №2939-VI передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 Закону №2939-VI запитувач має право оскаржити:

1) відмову в задоволенні запиту на інформацію;

2) відстрочку задоволення запиту на інформацію;

3) ненадання відповіді на запит на інформацію;

4) надання недостовірної або неповної інформації;

5) несвоєчасне надання інформації;

6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону;

7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Судом встановлено, що позивач 12.09.2026 направив на офіційну електронну адресу Національного університету «Львівська політехніка» інформаційний запит, у якому просив надати:

1. Копію частини протоколу Науково-технічної ради Університету №7/1 від 30.07.2026, яка стосується розгляду кандидатури ОСОБА_2 та рекомендації її до зарахування до докторантури;

2. Копію документа, розрахункової таблиці, відомості або іншого наявного матеріалу, в якому зафіксовано розрахунок її конкурсного бала у розмірі 12 балів із зазначенням кількості балів за кожним критерієм;

3. Копію списку опублікованих наукових праць і винаходів, поданого ОСОБА_2 для вступу до докторантури у 2026 році;

4. Копію документа, відмітки, висновку або іншого наявного запису Науково-технічної бібліотеки Університету про перевірку зазначеного списку наукових праць із зазначенням дати перевірки;

5. Копію наявного документа або переліку, в якому визначено конкретні наукові статті, зараховані Університетом до не менше ніж 15 статей відповідно до пункту 1.6 Порядку прийому до докторантури у 2026 році;

6. Копію наявного документа або переліку, в якому визначено щонайменше дві статті у двох різних виданнях категорії «А» або виданнях, проіндексованих у Web of Science Core Collection та/або Scopus, які було враховано під час встановлення відповідності вимогам пункту 1.6 зазначеного Порядку;

7. Копію опису, контрольного переліку, реєстраційної картки, журналу приймання або іншого наявного документа, в якому зафіксовано перелік та дати подання документів для вступу до докторантури;

8. Копії витягів із протоколу засідання кафедри та протоколу Вченої ради відповідного навчально-наукового інституту;

9. Копію рішення Вченої ради Університету про зарахування до докторантури, якщо таке рішення ухвалено;

10. Копію наказу ректора про зарахування до докторантури або витяг із нього, якщо відповідний наказ видано.

У тексті запиту зазначає, що просить надати відповідь і електронні копії документів у строк, установлений статтею 20 Закону №2939-VI, на зазначену електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1

У позовній заяві позивач вказує, що відповіді на вказаний запит не отримав, тому звернувся до суду із цим позовом.

Відповідач, в свою чергу, у відзиві на позовну заяву вказує, що спірний запит було зареєстровано 14.09.2026 та 18.09.2026 підготовано і направлено позивачу відповідь на такий.

На підтвердження наведеного долучає копію відповіді на запит, датовану 18.09.2026, а також докази направлення позивачу такої відповіді на адресу АДРЕСА_1 .

Оцінюючи такі доводи сторін, суд враховує, що відповідно до ч. 5 ст. 19 Закону №2939-VI передбачає, що запит на інформацію має містити:

1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є;

2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;

3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

З аналізу зазначеної норми випливає, що запитувачу інформації надається право зазначення лише поштової адреси, або ж тільки адреси електронної пошти, що, відповідно, визначить спосіб надання відповіді на такий запит - у паперовій чи електронній формі.

Позивач у запиті від 12.09.2026 зазначив як поштову адресу (АДРЕСА_2), так і електронну адресу (ІНФОРМАЦІЯ_1).

Відповідач як розпорядник інформації у межах п`ятиденного строку, установленого ч. 1 ст. 20 Закону №2939-VI, направив позивачу відповідь на запит на публічну інформацію на поштову адресу, зазначену позивачем як запитувачем інформації у такому запиті. Саме по собі направлення відповіді на запит у інший спосіб, ніж визначено позивачем (на поштову, а не електронну адресу), за умови зазначення запитувачем інформації поштової і електронної адрес, не може свідчити про бездіяльність відповідача щодо нерозгляду запиту загалом та ненадання відповіді на такий.

Таким чином, судом не встановлено бездіяльності відповідача щодо ненадання відповіді на запит у межах встановленого Законом №2939-VI строку. Відтак, підстав для задоволення позовних вимог в цій частині немає.

Разом з тим, про право запитувача на обрання способу надання інформації та отримання такої у електронній формі зазначав Верховний Суд у постанові від 14.05.2016 у справі №820/4283/17.

Відтак, оскільки позивач просив направити йому відповідь на запит на публічну інформацію на зазначену електронну адресу, а також зважаючи, що такий спосіб надання публічної інформації передбачено Законом №2939-VI, то позивач мав правомірні очікування щодо отримання запитуваної інформації саме в електронній формі.

Отже, з метою належного на ефективного захисту порушеного права позивача слід визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненаправлення позивачу відповіді на запит на публічну інформацію від 12.09.2026 у визначений позивачем спосіб - на зазначену в запиті електронну адресу та зобов`язати відповідача в п`ятиденний строк з моменту набрання судовим рішенням законної сили направити позивачу відповідь на запит на публічну інформацію від 12.09.2026 у визначений позивачем спосіб - на зазначену в запиті електронну адресу.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання надати запитувану інформацію, то слід вказати, що вирішення судом питання щодо наявності у відповідача обов`язку щодо надання запитуваної інформації є передчасним та може призвести до втручання у дискреційні повноваження, оскільки положення Закону №2939-VI уповноважують відповідача на різні варіанти поведінки після отримання запиту, зокрема, надання запитуваної інформації, відмову у наданні інформації, направлення запиту належному розпоряднику інформації.

Щодо клопотань позивача про прийняття судом окремих ухвал, суд зазначає наступне.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно.

Під час розгляду справи судом не встановлено обставин, передбачених ч.ч. 1-3 ст. 249 КАС України, відтак, підстави для прийняття окремих ухвал в цій справі відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до правил ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов містив вимогу немайнового характеру, яка хоча і частково, але підлягає задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає виходячи з кількості (а не розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути на користь позивача сплачений ним судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Керуючись статтями 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 до Національного університету «Львівська політехніка» про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Національного університету «Львівська політехніка» щодо ненаправлення ОСОБА_1 відповіді на запит на публічну інформацію від 12.09.2026 у визначений ОСОБА_1 спосіб - на зазначену в запиті електронну адресу.

Зобов`язати Національний університет «Львівська політехніка» в п`ятиденний строк з моменту набрання судовим рішенням законної сили направити ОСОБА_1 відповідь на запит на публічну інформацію від 12.09.2026 у визначений ОСОБА_1 спосіб - на зазначену в запиті електронну адресу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Національного університету «Львівська політехніка» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач - Національний університет «Львівська політехніка» (79013, м. Львів, вул. Степана Бандери, 12; код ЄДРПОУ 02071010).

Суддя Сидор Н.Т.