Рішення № 141033363, 29.10.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2026 рокусправа № 380/16651/26Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кухар Н.А., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЛЕКСОПАРТНЕР» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень щодо класифікації товарів і карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,-

в с т а н о в и в:

До Львівського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «ФЛЕКСОПАРТНЕР» (81144, Львівська область, Львівський район, с.Чишки, вул.Т.Шевченка, 86; ЄДРПОУ 45436322) з позовом до Львівської митниці (79000, м.Львів, вул.Костюшка, 1; ЄДРПОУ 43971343), в якому, з урахуванням заяви про усунення недоліків, якою позовну заяву викладено у новій редакції зі збільшенням позовних вимог, просить суд визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці щодо класифікації товарів №26UA20900000021-КТ від 06.03.2026 року, №26UA20900000022-КТ від 06.03.2026 року, №26UA20900000086-КТ від 04.05.2026 року і №26UA20900000087-КТ від 04.05.2026 року, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2026/000258, №UA209170/2026/000259, №UA209170/2026/000538 і №UA209170/2026/000539.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Кухар Н.А.

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 11.08.2026 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків шляхом зазначення ціни позову та сплати судового збору.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 18.08.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 18.08.2026 року прийнято до розгляду заяву представника позивача про збільшення позовних вимог.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 29.10.2026 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що при митному оформленні товару «Solvent Nitro» виробництва SAWCHEM Sp. z o.o. (Республіка Польща), ввезеного на митну територію України на підставі зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу №20/01/2026 від 20.01.2026 року, декларант визначив код товару згідно з УКТ ЗЕД виходячи з характеристик, складу і цільового призначення товару, відображених у документах виробника і продавця. За двома першими партіями товару заявлено код 3814 00 90 19, оскільки у складі суміші за даними виробника переважає толуол, а за двома наступними партіями код 3814 00 90 90 і опис товару, визначені самим відповідачем у графі 6 чинних на той час рішень №26UA20900000021-КТ та №26UA20900000022-КТ від 06.03.2026 року. Позивач вважає, що відповідач безпідставно змінив коди товару, не встановивши компонента, який визначає основні властивості суміші, не навівши в оскаржуваних рішеннях жодних мотивів неврахування документів виробника та поклавши в їх основу висновки Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби, якими склад товару в повному обсязі не встановлено, код товару не визначено і порушення декларантом правил класифікації не констатовано. Щодо рішень від 04.05.2026 року позивач зазначає, що товарна позиція 3811 УКТ ЗЕД охоплює виключно готові присадки і добавки до нафтопродуктів, тоді як доказів того, що спірний товар є такою присадкою, матеріали митного оформлення не містять, а висновки лабораторії прямо вказують на неможливість встановлення призначення товару лабораторним шляхом. Крім того, позивач посилається на порушення відповідачем порядку взяття проб (зразків) товарів, встановленого ч.2 ст.356 МК України, та на прийняття рішень від 04.05.2026 року до спливу встановленого самим відповідачем десятиденного строку для надання додаткових документів. Картки відмови позивач вважає похідними від зазначених рішень. На підставі наведеного просить позов задовольнити повністю.

В обґрунтування заперечень на позов представником відповідача у відзиві зазначено, що класифікація товарів здійснюється з урахуванням Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД та визначальних для класифікації характеристик товару, встановлених за результатами опрацювання достовірної документації про товар. Відповідач вказує, що за результатами лабораторних досліджень у товарі визначено етилацетат у кількості 28,1 мас.%, що є найбільшою кількістю серед визначених компонентів, а оскільки сумарний вміст визначених компонентів становить 80,1 мас.%, то невизначених компонентів є не більше 19,9 мас.%, тому етилацетат переважає вміст будь-якого іншого компонента і є основою суміші; оскільки етилацетат не входить до переліку компонентів, наведеного у товарній категорії 3814 00 90, товар на його основі класифікується у товарній підкатегорії 3814 00 90 90. Щодо товарної позиції 3811 відповідач зазначає, що наведені у Поясненнях до УКТ ЗЕД сполуки 1,2-диброметан і монохлорнафталін є прикладом, а не вичерпним переліком сполук з антидетонаторними властивостями, а згідно з листом Закарпатського відділу експертиз та досліджень СЛЕД Держмитслужби від 22.04.2026 року №7.17-38/38/7/114 толуол, метанол, етанол і метил-трет-бутиловий ефір є сполуками, які можуть використовуватися у бензинах як компоненти, що підвищують октанове число. Відповідач також посилається на те, що згідно з актом про проведення огляду товарів вантаж знаходиться наливом в бочці, тобто переміщається без індивідуального маркування і передбачає крупнотоннажне використання, на віднесення ацетону, толуолу та метилетилкетону до прекурсорів, на положення ч.ч.2, 3 ст.357 МК України, а також на те, що функція лабораторії полягає у встановленні фактичних характеристик товару, тоді як правова кваліфікація здійснюється митним органом. Просить відмовити в задоволенні позову повністю.

Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій викладено пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем заперечень і мотиви їх відхилення. Зокрема, зазначає, що наведене у відзиві обґрунтування відсутнє в самих оскаржуваних рішеннях; ототожнення основи суміші з компонентом, який має найбільшу масову частку серед визначених лабораторією, не передбачене ані Основними правилами інтерпретації УКТ ЗЕД, ані Поясненнями до УКТ ЗЕД, ані примітками до групи 38 УКТ ЗЕД; визначальною ознакою товарів позиції 3811 УКТ ЗЕД є функціональне призначення товару як готової присадки, а не наявність у його складі окремих хімічних сполук; спосіб пакування товару критерієм розмежування товарних позицій 3814 і 3811 УКТ ЗЕД не є; відзив не містить заперечень щодо недотримання ч.2 ст.356 МК України, щодо незастосування правила 3 (b) Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД та щодо прийняття рішень від 04.05.2026 року до спливу встановленого строку надання додаткових документів. Просить позов задовольнити.

Крім того, представником позивача подано заяву про долучення до матеріалів справи копії постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2026 року у справі №380/7163/26 та врахування встановлених нею обставин при ухваленні рішення у цій справі.

Суд, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФЛЕКСОПАРТНЕР», код ЄДРПОУ 45436322, зареєстроване як юридична особа 13.06.2024 року. Основним видом економічної діяльності позивача є виробництво фарб, лаків і подібної продукції, друкарської фарби та мастик (код КВЕД 20.30), серед інших видів діяльності оптова торгівля хімічними продуктами (код КВЕД 46.75).

20.01.2026 року між компанією SAWCHEM Sp. z o.o. (Республіка Польща) як продавцем та позивачем як покупцем укладено зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №20/01/2026 (далі Контракт №20/01/2026), за умовами п.1.1 якого продавець продає, а покупець купує хімічні продукти, якість, кількість та ціна яких узгоджуються сторонами перед кожним постачанням на основі окремих специфікацій (додатків) до контракту. Згідно з п.2.1 Контракту №20/01/2026 товари відвантажуються на умовах FCA Kedzierzyn-Kozle.

Того ж дня сторони підписали Додаток №1 до Контракту №20/01/2026, за яким продавець продає, а покупець купує Розчинник «Nitro» з таким якісним хімічним складом (враховуючи похибку вимірювального обладнання): толуол 20%, ксилол 2%, ацетон 8%, метилоетилокетон 7%, етилацетат 16%, ізопропилацетат 12%, ізобутанол 10%, метанол 9%, ізопропанол 9%, МТВЕ 7%, за ціною 600 євро за 1 тонну.

Виробником товару компанією SAWCHEM Sp. z o.o. затверджено Технічну специфікацію ST-02 (видання №1 від 01.02.2025 року), у якій визначено, що предметом специфікації є Solvent Nitro розчинник для целюлозних виробів, код CN/HS 38140090; що Solvent Nitro є сумішшю ароматичних вуглеводнів, кетонів, естерів та спиртів; що рекомендованим застосуванням є розведення целюлозних лакофарбових виробів, знежирення поверхонь перед фарбуванням, миття фарбувальних пістолетів та іншого обладнання для нанесення, виробництво інших розчинників на основі продукту; а у розділі 5 «Нерекомендоване застосування» зазначено, що розчинник не застосовується для палива, а також для виробництва зброї, наркотиків і вибухових матеріалів.

У межах виконання Контракту №20/01/2026 позивач здійснив чотири поставки товару «Solvent Nitro», за наслідками митного оформлення яких відповідачем прийнято чотири рішення щодо класифікації товарів і чотири картки відмови, які є предметом оскарження у цій справі.

За першою партією товару на підставі Специфікації №1 від 20.01.2026 року, рахунку-проформи №PRO 5/02/2026 від 12.02.2026 року, рахунку-фактури (інвойсу) №22/02/2026 від 24.02.2026 року та сертифіката аналізу виробника від 24.02.2026 року, у якому зазначено хімічний склад товару (толуол 20%, ксилол 2%, ацетон 8%, метилетилкетон 7%, етилацетат 16%, ізопропілацетат 12%, ізобутанол 10%, метанол 9%, ізопропанол 9%, МТВЕ 7%), 25.02.2026 року декларант позивача подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №26UA209170015608U9. У графі 31 цієї декларації товар описано як розчинник складний органічний «Solvent Nitro», що являє собою безбарвну прозору рідину із суміші органічних сполук із наведенням вмісту компонентів, із зазначенням того, що товар використовується в поліграфічній промисловості та для знежирення поверхні перед фарбуванням, не містить озоноруйнуючих речовин, фторованих парникових газів, прекурсорів та наркотичних речовин. У графі 33 заявлено код товару згідно з УКТ ЗЕД 3814 00 90 19.

За другою партією товару на підставі тих самих Контракту №20/01/2026, Додатку №1, Специфікації №1 та рахунку-проформи, рахунку-фактури (інвойсу) №24/02/2026 від 25.02.2026 року і сертифіката аналізу виробника від 25.02.2026 року з тим самим хімічним складом 26.02.2026 року декларант позивача подав митну декларацію №26UA209170016087U6, у графі 31 якої наведено той самий опис товару, а у графі 33 код товару згідно з УКТ ЗЕД 3814 00 90 19.

Під час здійснення митних формальностей за обома митними деклараціями автоматизованою системою управління ризиками сформовано профіль ризику 905-3 «Взяття проб (зразків) товарів для проведення досліджень (аналізу, експертизи) з метою встановлення характеристик, визначальних для класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД».

27.02.2026 року посадовими особами відділу митного оформлення №1 митного поста «Городок» Львівської митниці у присутності уповноваженої особи позивача складено акти про взяття проб (зразків) товарів, згідно з якими від кожної партії товару відібрано по два взірці обсягом 0,5 л. Метою взяття проб (зразків) товарів в актах зазначено спрацювання профілю ризику АСУР 905-3 та можливість класифікації товару в товарній позиції 2905 або в товарних позиціях 2707 чи 2710 залежно від хімічного складу. Проби направлено до Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби (далі СЛЕД Держмитслужби).

03.03.2026 року СЛЕД Держмитслужби складено висновки №1420003700-0103 і №1420003700-0104, згідно з якими визначений вміст компонентів становить: етилацетат 28,1 та 28,2 мас.%, ацетон 16,9 мас.%, метиловий спирт 9,0 та 8,8 мас.%, етиловий спирт 7,9 мас.%, толуол 7,1 мас.%, метилетилкетон 4,1 мас.%, н-бутиловий спирт 3,1 та 3,0 мас.%, бутилацетат 2,8 мас.%, ізобутиловий спирт 0,15 мас.%, сума ізомерів ксилолу 0,52 мас.%, ароматичні вуглеводні С9+ 0,36 та 0,35 мас.%. У розділі 12 «Висновки» обох висновків зазначено, що сумарний вміст визначених компонентів (кисневмісних та ароматичних сполук) складає відповідно 80,1 мас.% та 79,9 мас.% і що в межах технічних можливостей експертного підрозділу визначити вміст інших компонентів (зокрема, неароматичні вуглеводні, тетрагідрофуран тощо) не видається можливим. Окремо у цьому розділі вказано, що опис товару в графі 31 митної декларації потребує уточнення в частині хімічного складу та масової частки компонентів. Висновків щодо коду товару згідно з УКТ ЗЕД ці документи не містять.

06.03.2026 року Львівською митницею прийнято рішення щодо класифікації товарів №26UA20900000021-КТ (за митною декларацією №26UA209170015608U9) та №26UA20900000022-КТ (за митною декларацією №26UA209170016087U6), якими визначено код товару згідно з УКТ ЗЕД 3814 00 90 90 та новий опис товару з наведенням переліку компонентів суміші та їх вмісту. У п.5 «Обґрунтування класифікації товару» обох рішень наведено перелік нормативно-правових актів, а саме: Митний кодекс України від 13.03.2012 №4495-VI; Українську класифікацію товарів зовнішньоекономічної діяльності, викладену у додатку до Закону України від 19.10.2022 №2697-IX «Про Митний тариф України»; Основні правила інтерпретації 1 та 6; Пояснення до УКТЗЕД, затверджені наказом Державної митної служби України від 14.12.2022 №543; примітки до групи 38 УКТЗЕД; Пояснення до товарної позиції 3814 УКТЗЕД; наказ Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №650, а також реквізити відповідного висновку СЛЕД Держмитслужби. Крім того, у рішенні №26UA20900000021-КТ додатково зазначено про застосування приміток до групи 29 та Пояснень до товарної позиції 2918 УКТЗЕД і постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 №428.

Того ж дня відповідачем прийнято картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2026/000258 і №UA209170/2026/000259, причиною відмови в яких зазначено неможливість завершення митного оформлення через відсутність класифікаційного рішення у графі 44 митної декларації та невідповідність задекларованого у графі 33 коду товару коду, зазначеному у відповідному класифікаційному рішенні.

За третьою і четвертою партіями товару на підставі Специфікації №7 від 09.03.2026 року, рахунку-проформи №PRO 1/03/2026 від 09.03.2026 року, рахунків-фактур (інвойсів) №23/03/2026 і №22/03/2026 від 25.03.2026 року та сертифікатів аналізу виробника від 25.03.2026 року 06.04.2026 року декларант позивача подав митні декларації №26UA209170029769U9 і №26UA209170029768U0. У графі 31 цих декларацій наведено опис товару, який відповідає графі 6 рішень №26UA20900000021-КТ та №26UA20900000022-КТ від 06.03.2026 року, а у графі 33 зазначено код товару згідно з УКТ ЗЕД 3814 00 90 90. Обидва зазначені рішення, а також висновки СЛЕД Держмитслужби №1420003700-0103 і №1420003700-0104 подано до митного оформлення разом з митними деклараціями. У рахунках-проформі та рахунках-фактурах продавець зазначив, що продукт не купується з призначенням і не буде використовуватися для приводу двигунів внутрішнього згоряння, для опалювальних цілей, а також як добавка або домішка до моторних палив чи палив для опалення.

07.04.2026 року посадовими особами відділу митного оформлення №1 митного поста «Городок» Львівської митниці у присутності уповноваженої особи позивача складено акти про взяття проб (зразків) товарів, метою взяття проб у яких зазначено спрацювання профілю ризику АСУР (СУР) 905-3.

21.04.2026 року Управлінням експертиз та досліджень хімічної та промислової продукції СЛЕД Держмитслужби складено висновки №1420003104-0068 і №1420003104-0067, згідно з якими у складі проб виявлено суміш органічних летких сполук, а сумарний вміст визначених компонентів становить відповідно 74,94 мас.% та 69,06-71,43 мас.%. У розділі 12 «Висновки» цих висновків зазначено, зокрема, що: за визначеним хімічним складом надані на дослідження проби товару не є нафтопродуктом, паливом моторним альтернативним, паливом моторним сумішевим, біодизелем, мазутом; окремі з виявлених у складі проб компонентів, а саме ароматичні вуглеводні (толуол, ізомери ксилолу, етилбензол, ароматичні вуглеводні С9) та кисневмісні компоненти (ізо-пропанол, метанол, етанол, н-пропанол, метил-трет-бутиловий етер, діізопропіловий етер), відповідно до джерел, є сполуками, які можуть використовуватися у бензинах в якості компонентів, що підвищують октанове число (антидетонатор), та в деяких випадках корегують вуглеводневий склад та випаровуваність бензину; інформація щодо можливого використання інших виявлених у складі проб компонентів в якості антидетонаторів в чинній нормативно-технічній документації відсутня; встановити/перевірити призначення товару лабораторним шляхом не видається можливим, а сфера застосування товару визначається згідно з достовірною інформацією виробника; що результати дослідження проб за визначеним якісним складом не суперечать даним, зазначеним у графі 31 відповідних митних декларацій від 06.04.2026 року.

23.04.2026 року позивач надав митному органу лист вих.№23/04/2026/1, яким підтвердив, що товар Solvent Nitro, придбаний у компанії SAWCHEM Sp. zo.o., використовується виключно для власного виробництва і не використовується як добавка до палива, а також Опис продукту компанії «SAWCHEM» від 23.04.2026 року, у якому виробник зазначив, що складний органічний розчинник Solvent Nitro не є окремою сполукою, не є біодизелем чи бензином, не є альтернативним моторним паливом, змішаним моторним паливом, мазутом, газовим конденсатом та добавкою до палива, і навів сфери його призначення: розрідження лаків, фарб, емалей та ґрунтовок; знежирення; очищення інструментів; екстракція речовин у хімічній промисловості та виготовлення пластмас і синтетичних волокон; побутові потреби.

01.05.2026 року відділом контролю класифікації товарів Львівської митниці декларанту позивача за обома митними деклараціями надіслано повідомлення про необхідність надання додаткових документів та/або відомостей, які підтверджують задекларований код товару згідно з УКТ ЗЕД, а саме детальної інформації про призначення та спосіб використання товару, визначений виробником, та інформації про цільове використання товару на території України. У цих повідомленнях зазначено, що строк надання додаткових документів та/або відомостей не має перевищувати 10 календарних днів з дня отримання повідомлення.

04.05.2026 року Львівською митницею прийнято рішення щодо класифікації товарів №26UA20900000086-КТ (за митною декларацією №26UA209170029769U9) та №26UA20900000087-КТ (за митною декларацією №26UA209170029768U0), якими визначено код товару згідно з УКТ ЗЕД 3811 19 00 00 та новий опис товару. У графі 6 рішення №26UA20900000086-КТ відповідач відтворив, зокрема, висновок про те, що за визначеним хімічним складом товар не є нафтопродуктом, паливом моторним альтернативним, паливом моторним сумішевим, біодизелем, мазутом, а виявлені в складі компоненти є сполуками, які можуть використовуватися у бензинах в якості компонентів, що підвищують октанове число (антидетонатор). У графі 6 рішення №26UA20900000087-КТ відтворено перелік виявлених компонентів та висновок про те, що вони є сполуками, які можуть використовуватися у бензинах в якості компонентів, що підвищують октанове число. У п.5 «Обґрунтування класифікації товару» обох рішень наведено перелік нормативно-правових актів та реквізити висновку СЛЕД Держмитслужби, при цьому у рішенні №26UA20900000087-КТ зазначено про висновок СЛЕД «1420003104-0067 від 23.03.2026».

На підставі зазначених рішень відповідачем прийнято картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2026/000538 і №UA209170/2026/000539, У картці відмови №UA209170/2026/000539 причиною відмови зазначено неможливість завершення митного оформлення у зв`язку з проведенням лабораторних досліджень (висновок СЛЕД ДМСУ від 21.04.2026 №1420003104-0067) та необхідністю внесення відповідної інформації у графи 31, 33, 44, 47 та графу В митної декларації відповідно до рішення про визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД від 04.05.2026 №26UA20900000087-КТ. У картці відмови №UA209170/2026/000538 причиною відмови зазначено неможливість завершення митного оформлення у зв`язку з проведенням лабораторних досліджень, «висновок СЛЕД ДМСУ від 04.05.2026 №26UA20900000086-КТ», та необхідністю внесення відповідної інформації у графи 31, 33, 44, 47 та графу В митної декларації.

Не погоджуючись із прийнятими відповідачем рішеннями та картками відмови, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, з приводу яких виник цей спір, регулюються Митним кодексом України від 13.03.2012 №4495-VI (далі МК України).

Згідно зі ст.67 МК України українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України. В УКТ ЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів. Для докладнішої товарної класифікації використовується сьомий, восьмий, дев`ятий та десятий знаки цифрового коду. Структура десятизнакового цифрового кодового позначення товарів в УКТ ЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорії (десять знаків).

Відповідно до ч.1 ст.69 МК України, товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.

Згідно з ч.2 ст.69 МК України, митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

За змістом ч.3 ст.69 МК України, на вимогу посадової особи митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них.

Відповідно до ч.4 ст.69 МК України, у разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари.

Згідно з ч.5 ст.69 МК України, під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.

Частиною 7 ст.69 МК України встановлено, що рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов`язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разі незгоди з рішенням митного органу щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Згідно з ч.8 ст.69 МК України, висновки інших органів, установ та організацій щодо визначення кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД при митному оформленні мають інформаційний або довідковий характер.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.356 МК України, взяття проб (зразків) товарів здійснюється посадовими особами митного органу в рамках процедур митного контролю та митного оформлення, а також під час прийняття рішень щодо зобов`язуючої інформації з метою встановлення характеристик, визначальних для класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД.

Згідно з ч.2 ст.356 МК України, взяття проб (зразків) товарів проводиться уповноваженими посадовими особами митного органу на підставі вмотивованого письмового рішення керівника цього митного органу або особи, яка виконує його обов`язки.

Відповідно до ч.12 ст.356 МК України, достовірною техніко-технологічною документацією вважаються офіційно видані книги, державні та галузеві стандарти, технічні умови, специфікації, каталоги, креслення і паспортні дані на виріб виробника.

Згідно з ч.1 ст.256 МК України, відмова у митному оформленні це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. Відповідно до ч.2 цієї статті у рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Це рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Порядок роботи митних органів при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №650 (далі Порядок №650).

Згідно з п.10 розділу ІІ Порядку №650, у разі якщо відповідно до пункту 5 або 9 цього розділу підтверджується задекларований код товару згідно з УКТ ЗЕД, але для подальшого митного оформлення товару з дотриманням вимог законодавства необхідним є внесення змін у графу 31 митної декларації в частині опису товару, ПМО надсилає декларанту або уповноваженій ним особі електронне повідомлення, у якому зазначаються необхідні зміни в описі товару. У такому разі митний орган надає дозвіл на відкликання митної декларації через необхідність зміни опису товару у графі 31 митної декларації щодо товару, задекларований код товару згідно з УКТ ЗЕД якого підтверджено.

Відповідно до п.12 розділу ІІ Порядку №650, у разі неможливості однозначно перевірити правильність класифікації товару на підставі відомостей, які містяться у митній декларації, інших документах, поданих для митного оформлення, документів та відомостей, наданих разом із Запитом, посадова особа Підрозділу або підрозділу митних компетенцій у паперовій або електронній формі надсилає повідомлення декларанту або уповноваженій ним особі про необхідність надання додаткових документів та/або відомостей, які підтверджують задекларований код товару згідно з УКТ ЗЕД. Строк надання додаткових документів та/або відомостей не має перевищувати 10 календарних днів з дня отримання такого повідомлення.

Пунктом 13 розділу ІІ Порядку №650 встановлено, що у разі надсилання повідомлення, передбаченого пунктом 12 цього розділу, строк, встановлений у пункті 9 цього розділу, призупиняється з дня надсилання такого повідомлення і поновлюється з дня отримання додаткових документів та/або відомостей або з дня отримання відмови від надання додаткових документів та/або відомостей.

Згідно з п.22 розділу ІІ Порядку №650, Рішення є обов`язковим для митних цілей, діє три роки з дати його прийняття, крім випадків скасування або анулювання такого Рішення до закінчення строку його чинності. Відповідно до п.23 цього розділу у разі застосування Рішення відомості, які вносить декларант або уповноважена ним особа у графи 31 та 33 митної декларації щодо товару, якого стосується таке Рішення, мають відповідати інформації, зазначеній у графі 6 Рішення, а реєстраційний номер Рішення та дата його прийняття зазначаються у графі 44 митної декларації.

Чинна редакція УКТ ЗЕД затверджена Митним тарифом України, встановленим Законом України від 19.10.2022 №2697-IX «Про Митний тариф України» (далі Закон №2697-IX).

Згідно з Основними правилами інтерпретації УКТ ЗЕД, наведеними у додатку до Закону №2697-IX, назви розділів, груп і підгруп наводяться лише для зручності користування УКТ ЗЕД; для юридичних цілей класифікація товарів в УКТ ЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо цими назвами не передбачено іншого, відповідно до таких правил (правило 1). Будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який матеріал чи речовину стосується також сумішей або сполук цього матеріалу чи речовини з іншими матеріалами чи речовинами; будь-яке посилання на товар з певного матеріалу чи речовини розглядається як посилання на товар, що повністю або частково складається з цього матеріалу чи речовини; класифікація товару, що складається більше ніж з одного матеріалу чи речовини, здійснюється відповідно до вимог правила 3 (правило 2 (b)). У разі якщо згідно з правилом 2 (b) або з будь-яких інших причин товар на перший погляд (prima facie) можна віднести до двох чи більше товарних позицій, перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де подається більш загальний його опис (правило 3 (a)); суміші, багатокомпонентні товари, які складаються з різних матеріалів або вироблені з різних компонентів, товари, що надходять у продаж у наборах для роздрібної торгівлі, класифікація яких не може здійснюватися згідно з правилом 3 (a), повинні класифікуватися за тим матеріалом чи компонентом, який визначає основні властивості цих товарів, за умови що цей критерій можна застосувати (правило 3 (b)). Для юридичних цілей класифікація товарів у товарних підпозиціях, товарних категоріях і товарних підкатегоріях здійснюється відповідно до назви останніх, а також приміток, які їх стосуються, з урахуванням певних застережень (mutatis mutandis), положень вищезазначених правил за умови, що порівнювати можна лише назви одного рівня деталізації (правило 6).

Відповідно до розділу VI Митного тарифу України, встановленого Законом №2697-IX, товарна позиція 3814 00 має назву «Розчинники та розріджувачі складні органічні, в інших товарних позиціях не зазначені; готові суміші для видалення фарб або лаків» і поділяється на товарну підкатегорію 3814 00 10 00 «на основі бутилацетату» та товарну категорію 3814 00 90 «інші», у межах якої виокремлено групування «на основі ацетону, ксилолу, толуолу, етилцелозольву, сольвентів, уайт-спіриту, етанолу», що містить підкатегорії 3814 00 90 11 «що використовуються для промислового складання моторних транспортних засобів» і 3814 00 90 19 «інші», а також підкатегорію 3814 00 90 90 «інші».

Товарна позиція 3811 згідно з розділом VI Митного тарифу України має назву «Антидетонатори, антиоксиданти, інгібітори смолоутворення, загусники, антикорозійні препарати та інші готові присадки, добавки для нафтопродуктів (включаючи бензин) або для інших рідин, які використовують з тією самою метою, що і нафтопродукти» і в частині антидетонаторів поділяється на товарну підпозицію 3811 11 «на основі сполук свинцю» з підкатегоріями 3811 11 10 00 «на основі тетраетилсвинцю» та 3811 11 90 00 «інші», а також на товарну підкатегорію 3811 19 00 00 «інші».

Згідно з Поясненнями до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затвердженими наказом Державної митної служби України від 14.12.2022 №543 (далі Пояснення №543), препарати товарної позиції 3811 являють собою присадки до нафтопродуктів чи інших рідких продуктів, які використовують з тією самою метою для надання цим продуктам бажаних властивостей, їх підсилення або для усунення або зменшення небажаних властивостей; до присадок до бензину (моторного бензину) належать, зокрема, антидетонатори, що підвищують стійкість різних видів пального до передчасного запалювання і таким чином запобігають детонації, основою яких зазвичай є тетраетилсвинець чи тетраметилсвинець, а також містять, наприклад, 1,2-диброметан чи монохлорнафталін. Натомість до товарної позиції 3814 включаються органічні розчинники та розріджувачі (з вмістом або без вмісту 70 мас.% чи більше нафтових фракцій) за умови, що вони не є окремими сполуками визначеного хімічного складу і в іншому місці не зазначені.

З аналізу змісту вищевказаних норм випливає, що класифікацію товарів за УКТ ЗЕД здійснює особа, яка подає митну декларацію, а митний орган здійснює контроль за такою класифікацією і може самостійно визначити код задекларованого товару лише в тому разі, коли виявить порушення правил класифікації з боку декларанта. Відтак, повноваження митного органу щодо самостійного визначення коду товару не є дискреційними та обумовлені виключно наявністю порушення правил класифікації з боку декларанта.

Отже, вирішуючи спір, суд виходить з того, що обов`язковому з`ясуванню підлягає питання про те, чи було порушено декларантом правила класифікації товарів і чи були у відповідача підстави самостійно класифікувати товар шляхом прийняття оскаржуваних рішень.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам сторін щодо рішень №26UA20900000021-КТ та №26UA20900000022-КТ від 06.03.2026 року, суд зазначає таке.

Суд звертає увагу на те, що обидві порівнювані позиції задекларована позивачем підкатегорія 3814 00 90 19 та визначена відповідачем підкатегорія 3814 00 90 90 належать до однієї товарної позиції 3814 і однієї товарної категорії 3814 00 90. Відтак, між сторонами відсутній спір щодо товарної позиції, а розбіжність стосується виключно рівня товарної підкатегорії, де єдиною ознакою розмежування є основа суміші: підкатегорія 3814 00 90 19 охоплює розчинники та розріджувачі складні органічні на основі ацетону, ксилолу, толуолу, етилцелозольву, сольвентів, уайт-спіриту, етанолу, а підкатегорія 3814 00 90 90 є залишковою.

Як встановлено судом, спірний товар є багатокомпонентною сумішшю. За правилом 6 Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД класифікація товарів у товарних підкатегоріях здійснюється з урахуванням певних застережень (mutatis mutandis) положень правил 1-5, за правилом 2 (b) класифікація товару, що складається більше ніж з одного матеріалу чи речовини, здійснюється відповідно до вимог правила 3, а за правилом 3 (b) суміші та багатокомпонентні товари класифікуються за тим матеріалом чи компонентом, який визначає основні властивості цих товарів. Таким чином, встановлення компонента, який визначає основні властивості суміші, є обов`язковою умовою розмежування підкатегорій 3814 00 90 19 і 3814 00 90 90.

Разом з тим, у п.5 обох оскаржуваних рішень відповідач послався виключно на Основні правила інтерпретації 1 та 6 і не навів жодних мотивів застосування правила 3 (b). З тексту цих рішень неможливо встановити, які саме характеристики товару відповідач визнав визначальними для його класифікації, який компонент, на його думку, визначає основні властивості суміші та за яким критерієм таку основу визначено, з яких причин товар не відповідає підкатегорії 3814 00 90 19 і яким чином застосовано примітки до групи 38 УКТ ЗЕД та Пояснення №543 до товарної позиції 3814, на які здійснено посилання.

Наведене у відзиві обґрунтування, за яким основою суміші є етилацетат, оскільки його вміст (28,1 мас.%) є найбільшим серед визначених лабораторією компонентів, в оскаржуваних рішеннях відсутнє. Жодного судження про основу суміші, згадки про етилацетат чи відповідного розрахунку ці рішення не містять. Суд враховує, що під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень адміністративний суд повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності («виправдання») свого рішення. Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10.04.2025 року у справі №300/4721/23. Відтак, мотиви, сформульовані вже після прийняття рішень, не можуть підтверджувати їх правомірність.

Разом з тим, суд зазначає, що ототожнення основи суміші з компонентом, який має найбільшу масову частку серед визначених лабораторією, не ґрунтується на жодній нормі: такого критерію не встановлюють ані Основні правила інтерпретації УКТ ЗЕД, ані примітки до групи 38 УКТ ЗЕД, ані Пояснення №543. За правилом 3 (b) визначальним є не масова частка як така, а те, який саме компонент визначає основні властивості товару, і дослідження цього питання матеріали митного оформлення не містять.

Крім того, зазначений аргумент не узгоджується з даними, покладеними в основу самих рішень. Згідно з розділом 12 висновків СЛЕД Держмитслужби №1420003700-0103 і №1420003700-0104 від 03.03.2026 року сумарний вміст визначених компонентів складає відповідно 80,1 мас.% та 79,9 мас.%, а визначити вміст інших компонентів в межах технічних можливостей експертного підрозділу не видається можливим. Тобто 19,9 мас.% та 20,1 мас.% складу товару відповідно залишилися невстановленими, і жодних відомостей про природу та властивості цих компонентів матеріали справи не містять. За таких обставин твердження відповідача про те, що саме етилацетат переважає вміст будь-якого іншого компонента і є основою суміші, є безпідставним, оскільки не ґрунтується на повному дослідженні складу товару.

Суд також враховує, що відомості про склад товару, у якому толуол становить 20 мас.% і є компонентом з найбільшою масовою часткою, послідовно наведені виробником і продавцем у Додатку №1 та Специфікації №1 від 20.01.2026 року до Контракту №20/01/2026 і в сертифікатах аналізу виробника від 24.02.2026 року та від 25.02.2026 року. Решта товаросупровідних документів рахунки-фактури, сертифікати з перевезення (походження) товару форми EUR.1 та митні декларації країни відправлення містять найменування товару «Solvent Nitro» і код товару 38140090, що відповідає задекларованій позивачем товарній позиції. Згідно з ч.12 ст.356 МК України специфікації та паспортні дані на виріб виробника є достовірною техніко-технологічною документацією, а тому підлягали обов`язковій оцінці відповідачем. Проте оскаржувані рішення не містять ані мотивів неврахування цих документів, ані висновку про їх недостовірність, а Специфікація №1 від 20.01.2026 року та Технічна специфікація ST-02 у цих рішеннях взагалі не згадані.

Необґрунтованими є посилання представника відповідача на те, що функція лабораторії полягає у встановленні фактичних характеристик товару, тоді як правова кваліфікація здійснюється митним органом. Суд з таким розмежуванням погоджується, однак саме з нього випливає, що обов`язок навести мотиви класифікації які характеристики товару визнано визначальними, яке правило інтерпретації застосовано, з яких причин відхилено відомості виробника і чому обрана підкатегорія описує товар точніше за задекларовану покладається на митний орган і має бути виконаний у самому рішенні. Натомість п.5 обох рішень обмежується переліком нормативно-правових актів та реквізитів висновків СЛЕД Держмитслужби.

Суд звертає увагу і на те, що висновки СЛЕД Держмитслужби №1420003700-0103 і №1420003700-0104 від 03.03.2026 року не містять висновку щодо коду товару згідно з УКТ ЗЕД і не констатують порушення декларантом правил класифікації. Єдине зауваження, сформульоване у розділі 12 цих висновків, полягає в тому, що опис товару в графі 31 митної декларації потребує уточнення в частині хімічного складу та масової частки компонентів. Для такого випадку п.10 розділу ІІ Порядку №650 передбачає інші дії, а саме надіслання декларанту повідомлення із зазначенням необхідних змін в описі товару та надання дозволу на відкликання митної декларації, а не прийняття рішення про зміну коду товару.

Суд відхиляє і посилання відповідача у рішенні №26UA20900000021-КТ на примітки до групи 29 та Пояснення до товарної позиції 2918 УКТЗЕД, оскільки ані висновок СЛЕД Держмитслужби, ані графа 31 відповідної митної декларації не містять відомостей, які б стосувалися цієї товарної позиції, а мотивів застосування цих положень до спірного товару рішення не наводить.

Матеріалами справи підтверджено також, що метою взяття проб (зразків) товарів, зазначеною в актах від 27.02.2026 року, була перевірка можливості класифікації товару в товарній позиції 2905 або в товарних позиціях 2707 чи 2710 УКТ ЗЕД. Жодну з цих товарних позицій за результатами досліджень не підтверджено, а товар залишено у товарній позиції 3814.

Стосовно рішень №26UA20900000086-КТ і №26UA20900000087-КТ від 04.05.2026 року суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, код товару 3814 00 90 90 та опис товару у графі 31 митних декларацій №26UA209170029769U9 і №26UA209170029768U0 від 06.04.2026 року були визначені не позивачем самостійно, а самим відповідачем у графі 6 рішень щодо класифікації товарів №26UA20900000021-КТ та №26UA20900000022-КТ від 06.03.2026 року, прийнятих щодо ідентичного за найменуванням, виробником та описом товару. Згідно з п.22 розділу ІІ Порядку №650 Рішення є обов`язковим для митних цілей і діє три роки з дати його прийняття, а згідно з п.23 цього розділу відомості, які вносяться декларантом у графи 31 та 33 митної декларації, мають відповідати інформації, зазначеній у графі 6 Рішення. Станом на дати подання митних декларацій та прийняття оскаржуваних рішень обидва зазначені рішення були чинними і в порядку, встановленому розділом ІІІ Порядку №650, скасовані чи анульовані не були.

У зв`язку з чим, суд робить висновок, що декларант позивача діяв у повній відповідності до обов`язкових для митних цілей рішень самого відповідача, а тому порушення правил класифікації з боку декларанта у цьому випадку місця не мало. Це, у свою чергу, виключає наявність передбаченої ч.4 ст.69 МК України підстави для самостійної класифікації товару митним органом.

Суд вважає за необхідне зазначити, що, прийнявши щодо того самого товару нові рішення з протилежним висновком про код товару згідно з УКТ ЗЕД і не скасувавши та не анулювавши при цьому попередні власні рішення, відповідач створив ситуацію одночасної дії чотирьох чинних класифікаційних рішень, якими щодо одного і того самого товару визначено два взаємовиключні коди згідно з УКТ ЗЕД. Такий стан не узгоджується з принципом правової визначеності та не відповідає критерію розсудливості, визначеному п.6 ч.2 ст.2 КАС України.

Разом з тим, суд вважає за необхідне надати оцінку і самій класифікації товару у товарній позиції 3811 УКТ ЗЕД.

Як випливає зі змісту назви товарної позиції 3811 УКТ ЗЕД та Пояснень №543, на які послався і сам відповідач, товари цієї позиції являють собою готові присадки та добавки до нафтопродуктів або до інших рідин, які використовують з тією самою метою, що і нафтопродукти, призначені для надання цим продуктам бажаних властивостей, їх підсилення або для усунення чи зменшення небажаних властивостей. Отже, визначальною ознакою товарів позиції 3811 є не наявність у їх складі тих чи інших хімічних сполук, а функціональне призначення товару як готової присадки (добавки). Товар, який не є присадкою і не призначений для додавання до нафтопродуктів, до цієї товарної позиції не належить незалежно від свого хімічного складу.

Такий підхід узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 13.02.2020 року у справі №816/2897/15, у якій, розмежовуючи товарну позицію 3811 та іншу товарну позицію, Верховний Суд зазначив: «Опис товару, класифікації якого за УКТ ЗЕД стосується спір, в позиції 3811 обмежений тільки назвою «антидетонатор», тоді як позиція 2207 описує його детальніше, а саме як «спирт етиловий, неденатурований, з концентрацією спирту 80 об.% або більше», тобто, розкриває його характеристики як суміші з такою концентрацією спирту етилового.».

У постанові від 03.06.2021 року у справі №160/3944/19 Верховний Суд виснував: «Таким чином, при вирішенні спорів даної категорії справ, суди, з урахуванням положень статті 77 КАС України, повинні при перевірці правильності віднесення товару до тієї чи іншої позиції виходити з більш конкретного опису товару, його характеристик і призначення, в тому числі, за наслідками дослідження Пояснень до УКТ ЗЕД щодо відповідної товарної позиції (визначеної як декларантом, так і митним органом).». У цій же постанові Верховний Суд зазначив: «Колегія суддів зазначає, що висновок судів про прийнятність визначеного або митним органом, або декларантом коду товару має бути належним чином обґрунтованим із посиланням на відповідну норму, що містить опис такої товарної позиції, та наведенням аналізу її співвідношення із встановленими судом характеристиками товару, що декларується, в тому числі, з урахуванням експертного висновку (за його наявності).».

Аналогічний підхід до правозастосування при вирішенні близьких за змістом правовідносин застосовано Верховним Судом у постанові від 08.02.2022 року у справі №804/2050/17.

Досліджуючи надані докази, наведені міркування, оцінюючи їх в сукупності, судом враховується, що жодного доказу того, що спірний товар є готовою присадкою або добавкою до нафтопродуктів, матеріали справи не містять. Навпаки, висновки СЛЕД Держмитслужби №1420003104-0068 і №1420003104-0067 від 21.04.2026 року, покладені в основу оскаржуваних рішень, прямо вказують, що встановити/перевірити призначення товару лабораторним шляхом не видається можливим, а сфера застосування товару визначається згідно з достовірною інформацією виробника. Тобто сама експертна установа Держмитслужби з питання призначення товару відсилає до достовірної інформації виробника.

Такою інформацією виробника є, зокрема, Технічна специфікація ST-02, у розділі 5 якої зазначено, що розчинник не застосовується для палива, та Опис продукту компанії «SAWCHEM» від 23.04.2026 року, за яким продукт не є біодизелем чи бензином, не є альтернативним моторним паливом, змішаним моторним паливом, мазутом, газовим конденсатом та добавкою до палива. Аналогічні за змістом застереження містять рахунок-проформа №PRO 1/03/2026 від 09.03.2026 року та рахунки-фактури №22/03/2026 і №23/03/2026 від 25.03.2026 року, а листом вих.№23/04/2026/1 від 23.04.2026 року позивач підтвердив, що товар використовується виключно для власного виробництва і не використовується як добавка до палива, що узгоджується з основним видом його економічної діяльності. Жоден із цих документів у п.5 оскаржуваних рішень не згаданий і мотивів його відхилення рішення не містять.

Суд звертає увагу на те, що тими ж висновками СЛЕД Держмитслужби встановлено, що за визначеним хімічним складом надані на дослідження проби не є нафтопродуктом, паливом моторним альтернативним, паливом моторним сумішевим, біодизелем, мазутом, а результати досліджень за визначеним якісним складом не суперечать даним, зазначеним у графі 31 відповідних митних декларацій. Цей висновок відповідач відтворив у графі 6 рішення №26UA20900000086-КТ. Отже, у тексті одного й того самого рішення відповідач одночасно констатував, що товар не належить до нафтопродуктів і палива, та класифікував його у товарній позиції, яка охоплює виключно готові присадки і добавки до нафтопродуктів. Ця суперечність у рішеннях не обґрунтована.

Доводи відповідача про те, що окремі виявлені у складі проб компоненти є сполуками, які можуть використовуватися у бензинах як компоненти, що підвищують октанове число, зводяться до нічим не підтверджених припущень і не спростовують наведеного. Це твердження стосується не товару, а окремих його компонентів, і сформульоване як припущення щодо потенційно можливого застосування цих компонентів в іншій галузі, а не як констатація фактичних властивостей і призначення товару, поданого до митного оформлення. При цьому у тих же висновках СЛЕД Держмитслужби зазначено, що інформація щодо можливого використання інших виявлених у складі проб компонентів в якості антидетонаторів в чинній нормативно-технічній документації відсутня. Суд враховує також, що за підходом відповідача до товарної позиції 3811 УКТ ЗЕД підлягав би віднесенню будь-який складний органічний розчинник, оскільки ароматичні вуглеводні та спирти є типовими компонентами таких розчинників, що фактично позбавило б товарну позицію 3814 УКТ ЗЕД змісту і суперечило б правилу 1 Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД.

Посилання відповідача на лист Закарпатського відділу експертиз та досліджень СЛЕД Держмитслужби від 22.04.2026 року №7.17-38/38/7/114 є безпідставним, оскільки такий лист не є актом нормативного характеру, у п.5 жодного з оскаржуваних рішень не згаданий, а за змістом лише відтворює те саме припущення про можливе використання окремих сполук, не встановлюючи призначення товару, поданого до митного оформлення.

Суд відхиляє і посилання відповідача на те, що згідно з актом про проведення огляду товарів вантаж знаходиться наливом в бочці, а тому товар переміщається без індивідуального маркування і передбачає крупнотонажне використання. Ані Основні правила інтерпретації УКТ ЗЕД, ані примітки до групи 38 УКТ ЗЕД, ані Пояснення №543 не визначають спосіб пакування чи наявність індивідуального маркування критерієм розмежування товарних позицій 3814 і 3811 УКТ ЗЕД, а переміщення розчинника наливом є звичайним способом поставки промислової хімічної продукції.

Так само не стосуються предмета спору доводи відповідача про віднесення ацетону, толуолу та метилетилкетону до прекурсорів згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 №770 «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», оскільки заходи контролю за обігом прекурсорів не визначають код товару згідно з УКТ ЗЕД і підставою прийняття оскаржуваних рішень не були.

Необґрунтованими є і посилання представника відповідача на ч.ч.2, 3 ст.357 МК України, оскільки ці норми визначають порядок проведення досліджень (аналізів, експертиз) і не надають висновку експертної установи більшої доказової сили. Навпаки, згідно з ч.8 ст.69 МК України висновки інших органів, установ та організацій щодо визначення кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД при митному оформленні мають інформаційний або довідковий характер, а тому такий висновок не має наперед встановленої сили і підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами за правилами ст.90 КАС України.

Окремо суд оцінює дотримання відповідачем процедури прийняття рішень №26UA20900000086-КТ і №26UA20900000087-КТ від 04.05.2026 року. Надіславши 01.05.2026 року повідомлення про необхідність надання додаткових документів та/або відомостей із зазначенням строку, що не має перевищувати 10 календарних днів з дня його отримання, відповідач відповідно до п.13 розділу ІІ Порядку №650 був зобов`язаний призупинити перебіг строку прийняття рішення та поновити його з дня отримання додаткових документів та/або відомостей або з дня отримання відмови від їх надання. Натомість обидва рішення прийнято 04.05.2026 року, тобто на четвертий день після надіслання повідомлень, за відсутності як отриманих додаткових документів, так і відмови від їх надання. Тим самим відповідач позбавив позивача можливості надати документи, що підтверджують призначення та цільове використання товару, і прийняв рішення без урахування тих відомостей, які сам же визнав необхідними для перевірки правильності класифікації, що не відповідає п.9 ч.2 ст.2 КАС України.

Щодо дотримання відповідачем порядку взяття проб (зразків) товарів суд зазначає таке.

Згідно з ч.2 ст.356 МК України взяття проб (зразків) товарів проводиться уповноваженими посадовими особами митного органу на підставі вмотивованого письмового рішення керівника цього митного органу або особи, яка виконує його обов`язки.

В актах про взяття проб (зразків) товарів від 27.02.2026 року та від 07.04.2026 року підставою і метою відбору проб зазначено спрацювання профілю ризику АСУР (СУР) 905-3. Доказів прийняття вмотивованого письмового рішення керівника Львівської митниці або особи, яка виконує його обов`язки, про взяття проб (зразків) товарів за жодною з чотирьох партій товару відповідач суду не надав, а у відзиві відповідних заперечень не навів.

У постанові від 07.06.2022 року у справі №818/295/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду вказав: «За таких обставин, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що Митницею не було дотримано законодавчих вимог, які регламентують підстави і порядок взяття проб (зразків) товарів, що перебувають під митним контролем, а також гарантії, які надаються декларантам під час цього процесу.».

Беручи до уваги викладені обставини, суд вважає, що спрацювання автоматизованої системи управління ризиками не звільняє митний орган від обов`язку, встановленого ч.2 ст.356 МК України, а висновки СЛЕД Держмитслужби, складені за результатами дослідження проб, відібраних без додержання цієї вимоги, не можуть бути належною підставою для зміни задекларованого коду товару.

Суд враховує, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2026 року у справі №380/7163/26, яка набрала законної сили, залишено без змін рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.05.2026 року, яким задоволено позов цього ж позивача до цього ж відповідача та визнано протиправними і скасовано рішення Львівської митниці щодо класифікації товарів №26UA20900000044-КТ і №26UA20900000042-КТ від 30.03.2026 року та картки відмови №UA209170/2026/000398 і №UA209170/2026/000401. Предметом розгляду у тій справі була правомірність зміни відповідачем задекларованого коду товару 3814 00 90 90 на код 3811 19 00 00 згідно з УКТ ЗЕД з тих самих мотивів, що і в цій справі.

У зазначеній постанові колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду вказала: «Посилання митного органу на те, що компоненти товару (ізопропіловий, етиловий, н-пропіловий спирти) є сполуками, які можуть використовуватись у бензинах в якості високооктанових компонентів (антидетонаторів) не заслуговують на увагу, оскільки сам факт того, що певна речовина теоретично може застосовуватись з тією чи іншою метою, не змінює фактичних характеристик і призначення товару, які встановлюються на підставі товаросупровідних документів виробника.»

Відхиляючи доводи митного органу про те, що положення ч.2 ст.356 МК України не застосовуються у випадку спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками, застосування якої врегульовано главою 52 МК України та Порядком здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення та реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 21.08.2015 №684, колегія суддів у цій же постанові зазначила: «Колегія суддів звертає увагу, що вказані положення МК України та Порядку №684 не містять виключень щодо обов`язковості застосування положень частини другої статті 356 МК України, якою визначено, що взяття проб (зразків) товарів проводиться уповноваженими посадовими особами митного органу на підставі вмотивованого письмового рішення керівника цього митного органу або його заступника», а також: «Таким чином, спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками не скасовує необхідність прийняття керівником митного органу або особи, яка виконує його обов`язки, вмотивованого письмового рішення про взяття проб товарів в рамках процедур митного контролю та митного оформлення.».

Висновки ж Восьмого апеляційного адміністративного суду, викладені у постанові від 18.03.2025 року у справі №380/4400/24, на яку посилається представник відповідача, не є релевантними для обставин справи, що розглядається, адже такі висновки викладені за інших обставин справи та стосуються іншого товару розчинника універсального «KRON-1» іншого виробника, щодо якого митним органом були встановлені інші фактичні підстави класифікації.

Перевіряючи оскаржувані рішення відповідача на предмет відповідності критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 КАС України, суд керується наступним.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У постанові від 11.09.2023 року у справі №420/14943/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду вказав: «У цій справі Суд також вважає за необхідне звернути увагу на практику Європейського суду з прав людини (наприклад, рішення у справі «Suominen v. Finland», заява № 37801/97, пункт 36), відповідно до якої орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень; принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішенням було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.».

Приймаючи до уваги викладені обставини, суд вважає, що оскаржувані рішення наведеним вимогам не відповідають: вони не містять логічно викладених мотивів зміни коду товару, не пов`язують наведені в них норми права з конкретними характеристиками спірного товару, не містять правової оцінки поданих декларантом документів виробника, а щодо рішень від 04.05.2026 року містять висновки, які суперечать відтвореним у цих же рішеннях даним про те, що товар не є нафтопродуктом і паливом.

Таким чином, шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з урахуванням встановленого Кодексом адміністративного судочинства України обов`язку доведення правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, суд приходить висновку, що відповідач не довів наявності порушення декларантом правил класифікації товарів, а отже і наявності передбаченої ч.4 ст.69 МК України підстави для самостійної класифікації товару, а оскаржувані рішення щодо класифікації товарів прийняті без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без належного мотивування, з порушенням установленої Порядком №650 процедури та на підставі висновків, отриманих з недотриманням ч.2 ст.356 МК України.

Беручи до уваги те, що оскаржувані рішення щодо класифікації товарів є правовими актами індивідуальної дії, суд констатує невідповідність таких рішень критеріям, визначеним у п.п.1, 3, 6, 9 ч.2 ст.2 КАС України, а тому рішення Львівської митниці щодо класифікації товарів №26UA20900000021-КТ від 06.03.2026 року, №26UA20900000022-КТ від 06.03.2026 року, №26UA20900000086-КТ від 04.05.2026 року і №26UA20900000087-КТ від 04.05.2026 року належить визнати протиправними та скасувати.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправними та скасування карток відмови суд зазначає наступне. Як вбачається зі змісту карток відмови №UA209170/2026/000258, №UA209170/2026/000259, №UA209170/2026/000538 і №UA209170/2026/000539, єдиною підставою для їх видання стало відповідне рішення відповідача щодо класифікації товарів: у перших двох причиною відмови зазначено відсутність класифікаційного рішення у графі 44 митної декларації та невідповідність задекларованого у графі 33 коду товару коду, визначеному класифікаційним рішенням, а у двох інших проведення лабораторних досліджень та необхідність внесення відомостей у графи 31, 33, 44, 47 та графу В митної декларації відповідно до класифікаційного рішення.

Оскільки рішення щодо класифікації товарів визнаються судом протиправними та скасовуються, то, як наслідок, похідні від них картки відмови також є протиправними. Такий підхід узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 08.02.2022 року у справі №804/2050/17: «Таким чином, правомірними є висновки судів попередніх інстанцій, що скасування рішення Митниці про визначення коду товару є підставою для скасування картки відмови.»

Суд звертає увагу і на те, що у картці відмови №UA209170/2026/000538 причиною відмови зазначено «висновок СЛЕД ДМСУ від 04.05.2026 №26UA20900000086-КТ», тоді як за цим номером і датою прийнято не висновок СЛЕД Держмитслужби, а рішення щодо класифікації товарів, висновок же СЛЕД Держмитслужби за результатами дослідження проби має номер 1420003104-0068 і складений 21.04.2026 року.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Щодо судового збору, то ураховуючи, що суд ухвалює рішення на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, а також зважаючи на документальне підтвердження понесених позивачем витрат у вигляді судового збору на суму 13312,00 грн, наявні підстави для їх стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Пунктом 1 ч.3 ст.132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави; за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч.4 ст.134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом ч.5 ст.134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд керується критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, що узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 17.09.2019 року у справі №810/3806/18 та від 19.09.2019 року у справі №826/8890/18.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача подано договір про надання правової допомоги №06/4-26/ФП від 06.04.2026 року, детальний опис робіт (наданих послуг) та акт виконаних робіт (наданих послуг), згідно з якими розмір витрат на правничу допомогу становить 9000,00 грн та включає опрацювання наданих клієнтом документів, вивчення судової практики, збір доказів і підготовку позовної заяви, а також підготовку відповіді на відзив.

Представником відповідача заявлено про неспівмірність визначеної суми витрат на професійну правничу допомогу з огляду на обсяг фактично наданих послуг, складність справи, обсяг досліджених та підготовлених доказів.

Оцінивши обсяг фактично наданих адвокатом послуг, категорію складності справи, яка розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, характер спірних правовідносин, обсяг підготовлених документів та витрачений адвокатом час, суд, керуючись принципами співмірності та розумності, дійшов висновку, що обґрунтованим і співмірним є розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5000 грн, які підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці щодо класифікації товарів №26UA20900000021-КТ від 06.03.2026 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2026/000258.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці щодо класифікації товарів №26UA20900000022-КТ від 06.03.2026 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2026/000259.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці щодо класифікації товарів №26UA20900000086-КТ від 04.05.2026 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2026/000538.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці щодо класифікації товарів №26UA20900000087-КТ від 04.05.2026 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2026/000539.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (місцезнаходження: вул.Костюшка Т., 1, м.Львів, 79000; код ЄДРПОУ: 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЛЕКСОПАРТНЕР» (місцезнаходження: вул.Т.Шевченка, 86, село Чишки, Львівський район, Львівська область, 81144; код ЄДРПОУ: 45436322) судовий збір, сплачений за подання цього позову, в сумі 13312 (тринадцять тисяч триста дванадцять) гривень 00 копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (місцезнаходження: вул.Костюшка Т., 1, м.Львів, 79000; код ЄДРПОУ: 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЛЕКСОПАРТНЕР» (місцезнаходження: вул.Т.Шевченка, 86, село Чишки, Львівський район, Львівська область, 81144; код ЄДРПОУ: 45436322) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФЛЕКСОПАРТНЕР» (81144, Львівська область, Львівський район, с.Чишки, вул.Т.Шевченка, 86; ЄДРПОУ 45436322).

Відповідач: Львівська митниця (79000, м.Львів, вул.Костюшка, 1; ЄДРПОУ 43971343).

СуддяКухар Наталія Андріївна