Єдиний державний реєстр судових рішень
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/3247/26
Суддя Кіровоградського окружний адміністративний суду Притула К.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 через свого представника звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо невиплати компенсації втрати частини доходів у сумі 281672,57 грн одночасно з виплатою заборгованості по пенсії у грудні 2022 року, а натомість із затримкою виконання грошового зобов`язання до січня 2026 року;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області нарахувати та виплатити інфляційне збільшення, а також 3% річних від простроченої суми 281672,57 грн за період затримки виконання грошового зобов`язання з грудня 2022 року по січень 2026 року відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України;
- встановити судовий контроль за виконанням судового рішення та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області подати звіт про виконання судового рішення у десятиденний строк з моменту набрання рішенням законної сили.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що з 11.09.2001 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.02.2024 у справі №340/10554/23 відповідача зобов`язано здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачки за період з 07.10.2009 по 20.12.2018 відповідно до частини другої статті 42 та положень розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням раніше виплачених сум. Зазначає, що листом від 22.01.2026 №1438-470/Я-02/8-1100/26 відповідач повідомив про виплату в грудні 2022 року заборгованості з пенсії за період з 07.10.2009 по 20.12.2018 у сумі 149460,58 грн. Водночас компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати зазначеної пенсійної заборгованості в сумі 281672,57 грн відповідач нарахував та виплатив лише в січні 2026 року. Вважає, що відповідач був зобов`язаний виплатити відповідну компенсацію одночасно з виплатою заборгованості з пенсії, тобто у грудні 2022 року, однак зазначена виплата здійснена була лише в січні 2026 року, допустивши, на думку представника позивача, безпідставне прострочення виконання грошового зобов`язання. Посилаючись на положення частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, стверджує, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Враховуючи викладене, представник позивача вважає, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо своєчасної виплати компенсації втрати частини доходів, унаслідок чого порушено право позивача на отримання належних грошових сум у встановлений законом строк.
З огляду на зазначене просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.05.2026 відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.19).
01.06.2026 (вх.16922/26) відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, вважаючи їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. На виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.02.2024 у справі №340/10554/23, залишене без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.12.2024, відповідачем здійснено перерахунок та виплату пенсії позивачки за період з 07.10.2009 по 20.12.2018 відповідно до частини другої статті 42 та положень розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням раніше виплачених сум. Водночас повідомляє, що на виконання ухвали суду позивачці розраховано компенсацію втрати частини доходів за період з 07.10.2009 по 20.12.2018 у загальному розмірі 284512,66 грн. Із зазначеної суми компенсацію в розмірі 2840,09 грн виплачено у грудні 2022 року, а решту компенсації в сумі 281672,57 грн у січні 2026 року.
Стосовно обраного позивачкою способу судового захисту відповідач зазначає, що спірні правовідносини є публічно-правовими та виникли у сфері соціального забезпечення. Наголошує на бюджетному характері відповідних виплат, зазначаючи, що Головне управління не є боржником у цивільно-правовому розумінні, а виплата коштів здійснюється в межах установлених законодавством процедур.
На переконання відповідача, у спірних правовідносинах відсутнє грошове зобов`язання цивільно-правового характеру, що виключає можливість застосування до нього відповідного способу захисту у вигляді стягнення коштів.
З огляду на викладене відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
09.06.2026 (вх.17689/26) представником позивача подано відповідь на відзив, в якій додатково конкретизує доводи та обґрунтування позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що з 11.09.2001 позивачці призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплату якої в подальшому було припинено у зв`язку з її виїздом на постійне місце проживання за кордон.
У зв`язку з відмовою відповідача поновити виплату пенсії позивачка неодноразово зверталася до суду за захистом своїх прав.
Зокрема, рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.07.2019 у справі №340/1464/19 визнано протиправними дії відповідача щодо відмови в поновленні виплати раніше призначеної пенсії та зобов`язано поновити її нарахування і виплату з 21.12.2018.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31.01.2022 у справі №340/5344/20 визнано протиправними дії відповідача щодо відмови в поновленні виплати пенсії за період з 07.10.2009 по 20.12.2018 та зобов`язано поновити і виплатити пенсію за вказаний період відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з проведенням компенсації втрати частини доходів.
Крім того, рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01.09.2022 у справі №340/3267/22 зобов`язано відповідача провести перерахунок та виплату пенсії позивачки з 01.11.2021 відповідно до частини другої статті 42 та положень розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням раніше виплачених сум.
У подальшому рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.02.2024 у справі №340/10554/23 відповідача зобов`язано здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачки за період з 07.10.2009 по 20.12.2018 відповідно до частини другої статті 42 та положень розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням раніше виплачених сум.
Позивачка зазначає, що листом від 22.01.2026 №1438-470/Я-02/8-1100/26 відповідач повідомив про виплату в грудні 2022 року заборгованості з пенсії за період з 07.10.2009 по 20.12.2018 у сумі 149460,58 грн.
Водночас компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати зазначеної пенсійної заборгованості в сумі 281672,57 грн відповідач нарахував та виплатив лише в січні 2026 року.
Як зазначає позивачка, зі звіту відповідача від 04.02.2026 вбачається, що нарахування компенсації втрати частини доходів за період з 07.10.2009 по 20.12.2018 здійснено на виконання судового рішення з урахуванням ухвали суду від 05.12.2025.
Позивачка вважає, що відповідно до статті 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» відповідач був зобов`язаний виплатити відповідну компенсацію одночасно з виплатою заборгованості з пенсії, тобто у грудні 2022 року.
Однак відповідач здійснив таку виплату лише в січні 2026 року, допустивши, на думку позивачки, безпідставне прострочення виконання грошового зобов`язання.
Позивачка зазначає, що 15.05.2026 звернулася до відповідача з вимогою нарахувати та виплатити інфляційні втрати і три проценти річних на суму 281672,57 грн за період прострочення з грудня 2022 року до січня 2026 року відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, однак відповідні виплати відповідачем не проведено.
Посилаючись на положення частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, позивачка стверджує, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Враховуючи викладене, позивачка вважає, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо своєчасної виплати компенсації втрати частини доходів, унаслідок чого порушено її право на отримання належних грошових сум у встановлений законом строк.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 1 ЦК України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з частиною третьою статті 11 та частини першої статті 13 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Частинами першою, другою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У цій справі предметом судового розгляду є вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, обчислених на суму заборгованості з пенсійних виплат, які нараховані на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.02.2024 у справі №340/10554/23.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц виснувала, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (пункт 45 постанови).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зауважувала, що стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України. Тому приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (зокрема деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір, делікт тощо). Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачають договір або спеціальний закон, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц (пункти 17, 18, 26, 28), від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц (пункти 44, 45), від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц, від 09.11.2022 у справі №420/2411/19 (пункт 77)).
Отже, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а цивільне законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 18.07.2018 у справі №2а-11853/10/1570.
У той же час, суд звертає увагу, що між сторонами справи, а саме: ОСОБА_1 та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області відсутні договірні зобов`язання щодо нарахування та виплати пенсії, оскільки вказане питання, а саме - своєчасна виплата пенсії, врегульоване спеціальним законодавством: Законами України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Окрім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зазначила, що за змістом частини другої статті 22, статті 1192 ЦК України відшкодування шкоди здійснюється лише за умови доведення розміру заподіяної шкоди. Натомість відповідно до частини другої статті 625 ЦК України кредитор вправі вимагати сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми. Ці правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника в певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно з відшкодуванням шкоди (зокрема, зі стягненням збитків), порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру заподіяної шкоди (розміру збитків). Отже, стягнення інфляційних і процентів річних, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, є способом компенсації майнових втрат кредитора, а не способом відшкодування шкоди.
За результатами системного аналізу законодавчих приписів, які регулюють спірні відносини, та фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність цивільно-правових відносин між позивачем та пенсійним органом, як суб`єктом владних повноважень, відсутність цивільно-правового порушення з боку відповідача, який мав би складатися з протиправної поведінки (умисне протиправне користування відповідачем коштами належними позивачеві), що спричинила збитки, вини заподіювача, шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між ними.
Таким чином, у відповідача не виникло перед позивачем грошового зобов`язання в порядку статті 11 Цивільного кодексу України, як зобов`язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України, а відтак відповідач не є боржником, що прострочив виконання грошового зобов`язання, у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України, тому положення статті 625 ЦК України не підлягають застосуванню до спірних відносин.
Вказана правова позиція щодо застосування положень статті 625 ЦК України узгоджується з правовою позицією, що міститься у постанові Верховного Суду від 27.08.2020 у справі №804/871/16, від 18.07.2018 у справі №2а-11853/10/1570, від 08.02.2018 у справі №826/22867/15 та від 29.04.2025 №580/9536/23 .
Разом з цим, в силу частини другої статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані спеціальним Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 №2050-III та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159. Правова природа такої відповідальності не відрізняється від правової природи відповідальності, яка виникає на підставі статті 625 ЦК України в частині її акцесорного характеру та похідної правової природи спору.
Тож, як встановлено судом, на виконання судових рішень, ухвалених у справах щодо пенсійного забезпечення позивачки, відповідачем у грудні 2022 року здійснено виплату заборгованості з пенсії за період з 07.10.2009 по 20.12.2018.
Водночас у зв`язку з порушенням строків виплати зазначеної пенсії позивачка реалізувала своє право на отримання компенсації втрати частини доходів у порядку, визначеному Законом України від 19.10.2000 №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».
Зокрема, питання щодо нарахування та виплати відповідної компенсації було предметом судового розгляду, за результатами якого відповідача зобов`язано здійснити її нарахування та виплату.
На виконання судового рішення та відповідної ухвали суду відповідачем проведено розрахунок компенсації втрати частини доходів за період з 07.10.2009 по 20.12.2018 у загальному розмірі 284512,66 грн, з яких 2840,09 грн виплачено позивачці у грудні 2022 року, а решту в сумі 281672,57 грн у січні 2026 року.
Таким чином, судом установлено, що позивачка скористалася передбаченим спеціальним законодавством способом захисту свого права на своєчасне отримання пенсійних виплат, а саме правом на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.
При цьому відповідна компенсація була не лише нарахована відповідачем, а й фактично виплачена позивачці в повному обсязі, що сторонами не заперечується. Сама обставина виплати частини нарахованої компенсації у січні 2026 року, а не одночасно з виплатою пенсійної заборгованості у грудні 2022 року, не свідчить про автоматичне виникнення у відповідача додаткового обов`язку сплатити інфляційні втрати та три проценти річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду К.М. ПРИТУЛА
Судове рішення № 141032980, Кіровоградський окружний адміністративний суд було прийнято 28.10.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 340/3247/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: