Рішення № 141032469, 26.10.2026, Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області

26.10.2026

ЄУН 389/517/26

Провадження № 2/389/260/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року Знам`янський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді - Берднікової Г.В.,

за участю секретаря судового засідання Іваніни В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду міста Знам`янка Кіровоградської області цивільну справу, в порядку спрощеного позовного провадження, за позовом Товариства з обмежаною відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

До суду, 25 лютого 2026 року надійшла позовна заява, в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №965070676 укладеним 19 березня 2020 року в електронному вигляді між останнім та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», в сумі 28453 грн 11 коп., з яких: 9999 грн 20 коп. заборгованість за тілом кредиту; 18453 грн 91 коп. заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, оскільки відповідач отримавши грошові кошти у кредит у сумі 10000 грн 00 коп. належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість на вказану суму. ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» набуло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором на підставі укладеного між ним та ТОВ «ФК «Онлайн фінанси» договору факторингу №11/07/25 Е від 11 липня 2025 року. До цього, ТОВ «ФК «Онлайн фінанси» 05 серпня 2020 року було укладено з ТОВ «Таліон Плюс» договір факторингу №05/0820-01 за яким до ТОВ «ФК «Онлайн фінанси» перейшло право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором. У свою чергу ТОВ «Таліон Плюс» 28 листопада 2018 року уклало договір факторингу №28/1118-01 з первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором №965070676. Окрім того, позивач просить в порядку розподліу судових витрат стягнути з відповідача судовий збір у сумі 2662 грн 40 коп. та витрати на професійну правнмчу допомогу в сумі 7000 грн 00 коп.

16 квітня 2026 року до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач просив у задоволенні позову відмовити, зменшити витрати на правову допомогу до 2000 грн 00 коп., зменшити проценти за користування кредитними коштами. Вказав, що позовні вимоги не визнає, оскільки у матеріалах справи відсутні копії договору факторингу між первісним кредитором та первинним фактором у повному обсязі (28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомоги» та ТОВ «Таліон Плюс»), також договір факторингу між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем, у тому числі докази оплати договору факторингу та копія реєстру права вимог, та додатки до нього, що б підтверджувало належність позивача як нового кредитора у цій справі. Окрім цього вказав, що договір факторингу №28/1118-01 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомоги» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено 28 листопада 2018 року, тобто до укладення у 2021 році договору кредитної лінії між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомоги» та ним. Також відповідач вказав, що матеріали справи не містять доказів того, що позичальник виконав умови п.3.2 кредитного договору та продовжив строк кредитування. В той же час, додатковою угодою до кредитного договору, сторони погодили, що кредитодавець надає розстрочку для виконання боргових зобов?язань та встановлює новий графік платежів. Однак за умовами пункту 5 додаткової угоди, при порушенні позичальником графіку сплати заборгованості ця додаткова угода втрачає чинність з моменту її укладення, а договір продовжує діяти без врахування її умов. З розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», як первісним кредитором за кредитним договором, вбачається, що він не сплачував платежі відповідно до графіку встановленого додатковою угодою, а отже, згідно з пунктом 5 додаткової угоди, ця додаткова угода втратила чинність з моменту її укладення. Таким чином строк кредитування за вказаним кредитним договором становить 30 днів від дати отримання першого траншу, а оскільки позивачем не надано доказів того, що строк було продовжено, то нарахування відсотків на період понад строк кредитування є незаконними. Окрім того відповідач вважає несправедливими умови щодо автопрологнгації. Вважає, що процентна ставка в день повинна бути не більше 1% як це передбачено ч.5 ст.8 ЗУ «Про споживчий кредит». Також вказав, що позивачем не надано доказів надання йому кредитних коштів за кредитним договором. Зрештою відповідач вказав, що він був військовослужбовцем у розумінні ч.1 ст.5 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тож на нього розповсюджуються пільги передбачені п.15 ст.14 цього Закону щодо ненарахування відсотків за кредитними договорами. Також відповідач вказав, що заявлена до стягнення сума витрат позивача на правничу допомогу, яка становить 7000 грн 00 коп. є завищеною, не відповідає критерям реальності, з огляду на те, що даний спір є спором незначної складності, а спірні правовідносини не передбачають дослідження і застосування адвокатом великої кількості законів та підзаконних нормативних актів.

20 квітня 2026 року представником позивача на відзив на позовну заяву подано відповідь, в якій наведені аргументи на спростування доводів відповідача викладених у відзиві на позовну заяву (а.с. 174 - 202).

Представник позивача у судове засідання не з`явився, подав заяву, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просиив розглядати справу за її відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому порядку, в розумінні положень п.3,4 ч.8 ст.128 ЦПК України, причини неявки суду не повідомив.

Суд, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 19 березня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 укладено договір №965070676 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до п.1.1 якого кредитодавець зобов`язався надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети на суму 5600 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно з п.1.3, п.1.4 або 1.5 цього договору.

У пункті 1.2 кредитного договору зазначено, що кредит надається (договір укладається) на 7 днів від дати отримання кредиту позичальником.

Позичальник зобов?язаний повернути товариству кредит, нараховані проценти згідно з п.1.3. цього договору не пізніше строку вказаного в п.1.2. цього договору.

Пунктами 1.3 кредитного договору передбачено, що на період строку, визначеного п.1.2 договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за дисконтною процентною ставкою в розмірі 1,70 відсотків від суми кредиту за кожний день користування кредитом.

Відповідно до п.1.4, 1.5 кредитного договору, у випадку користування кредитом понад строк, встановлений п.1.2 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між сторонами застосовується базова процентна ставка в розмірі 1,70 відсотків від суми кредиту за кожний день користування кредитом, відповідно до чого позичальник зобов?язується сплатити Товариству різницю між фактично сплаченими процентами за дисконтною та нарахованою базовою процентними ставками за весь строк користування кредитом (від дати отримання кредиту до фактичної дати його повернення). Базова процентна ставка за користування кредитом не застосовується протягом строку користування кредитом вказаного в п.1.2. договору, виключно за умови якщо розмір базової процентної ставки більший ніж 1,70 відсотків від суми кредиту за кожен день користування кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до п.1.4. цьогодоговору.

Згіно з п.1.7 кредитного договору, розрахунок сукупної вартості кредиту за дисконтною процентною ставкою та термін платежу згідно строку передбаченого п.1.2. цього договору, зазначені в Графіку розрахунків, який є невід?ємною частиною цього договору (додаток №1 до договору)

У пунктах 4.3, 4.4 кредитного договору, зазначено, що сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку надання кредиту, визначеного п.1.2 цього договору, є процентами в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України. З урахуванням положень п.1.3., п.1.4. та п.1.5 цього договору, позичальник сплачує товариству проценти за користування кредитом за фактичний час користування кредитом з розрахунку 622,20 відсотків річних за дисконтною ставкою або 622,20 відсотків річних за базовою ставкою.

Вказаний договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором (а.с. 41).

Також у день укладення кредитного договору відповідачем підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором графік розрахунків, з якого вбачається, що 26 березня 2020 року останній повинен сплатити суму кредиту 5600 грн та нараховані відсотки в сумі 666 грн 40 коп. (а.с.42).

25 березня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору №965070676 від 19 березня 2020 року, відповідно до умов якої, сторони дійшли згоди, у зв?язку з неможливістю виконання позичальником умов договору та на підставі звернення позичальника, продовжити строк, на який був наданий кредит за договором №965070676 від 19 берещня 2020 року, на наступну кількість днів: двадцять дев`ять. На дату укладання цієї додаткової угоди позичальник сплачує фактично нараховані проценти за користування кредитом. Починаючи з 26 березня 2020 року, позичальник сплачує за користування кредитом 1,70 відсотків у день від суми кредиту за дисконтною процентною ставкою згідно даної додаткової угоди. Ця додаткова угода розповсюджує свою дію на правовідносини між сторонами з 26 березня 2020 року. Всі інші умови договору, не змінені цією додатковою угодою, залишаються чинними (а.с. 43).

Також, 25 березня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до договору №965070676 від 19 березня 2020 року, за якою сторони домовилися збільшити суму кредиту на суму 4400 грн 00 коп. з 25 березня 2020 року на строк дії договору №965070676 від 19 березня 2020 року на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов?язується повернути грошові кошти, надані у кредит, та сплатити проценти за користування кредитом на умовах договору. Сторони домовилися викласти Графік розрахунків (додаток №1 до договору) в новій редакції (додаток №1 до цієї додаткової угоди) та відобразити у Графіку розрахунків єдиний порядок сплати непогашеної суми кредиту, збільшеної на суму, зазначену п.1 додаткової угоди. Всі інші умови договору, не змінені цією додатковою угодою, залишаються чинними і сторони підтверджують свої зобов?язання щодо їх виконання. Ця додаткова угода набирає чинності з моменту її укладення та є невід?ємною частиною договору (а.с. 43).

Відповідно до графіку розрахунків, який є додатком №1 до додаткової угоди від 25 березня 2020 року до договору №965070676, відповідач 26 березня 2020 року повинен сплатити позивачу загальну суму кредиту 10000 грн 00 коп. та нараховані проценти в сумі 741 грн 20 коп. (а.с.44).

Платіжним дорученням ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 19 березня 2020 року підтверджується перерахування ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитних коштів в сумі 5600 грн з призначенням платежу: переказ коштів згідно з договором №965070676 від 19 березня 2020 року, ОСОБА_1 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_1 (а.с.18).

Платіжним дорученням ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 25 березня 2020 року підтверджується перерахування ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитних коштів в сумі 4400 грн з призначенням платежу: переказ коштів згідно з договором №965070676 від 19 березня 2020 року, ОСОБА_1 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_1 (а.с.19).

З наданих АТ «Державний ощадний банк України» інформації та виписки по рахункам. вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку відкрито банківський рахунок, до якого емітовано банківську платіжну картку № НОМЕР_1 , на яку 21 березня 220 року зараховано 5600 грн, 27 березня 2020 року 4400 грн 00 коп (а.с. 229, 230, 231, 232).

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за кредитним договором №965070676 від 19 березня 2020 року, ОСОБА_1 видано кредитні кошти всього на суму 10000 грн 00 коп. (19 березня 2020 року - 5600 грн, 25 березня 2020 року - 4400 грн). Заборгованість за вказаним кредитним договором станом на 08 липня 2020 року склала 27603 грн 16 коп., з них заборгованість за тілом кредиту 9999 грн 20 коп., заборгованість за відсотками - 17603 грн 16 коп. При цьому відсотки нараховані за період з 10 березня 2020 року по 08 липня 2020 року за відсотковою ставкою 1,7 відсотків у день. Відповідачем за вказаним кредитним договором було сплачено 25 березня 2020 року відсотки в на суму 741 грн 20 коп. та тіло кредиту на суму 0 грн 80 коп., 27 квітня 2020 року відповідачем сплачено 75 грн 00 коп. в рахунок погашення відсотків (а.с.59-61).

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №28/1118-01, предметом якого є відступлення прав вимоги, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги. Згідно з п.1.3 право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, у тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Відповідно до п.4.1 договору право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку (а.с. 98).

Додатковими угодами від 28 листопада 2019 року №19, від 31 грудня 2020 року №26, від 31 грудня 2021 року №27, від 31 грудня 2022 року №31, від 31 грудня 2023 року №32 укладеними ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», сторони продовжували строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до 31 грудня 2020 року, 31 грудня 2021 року, 31 грудня 2022, 31 грудня 2023 року та 31 грудня 2024 року відповідно (а.с. 103, 104 -107,109,110).

Згідно з реєстром прав вимоги від 08 липня 2020 року №88 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги до ОСОБА_1 у загальній сумі 27603 грн 16 коп., з яких: 9999 грн 20 коп. заборгованість за тілом кредиту; 17603 грн 16 коп.- заборгованість за відсотками. Відповідно до п.5.3.4. додаткової угоди від 31 грудня 2020 №26 до договору факторингу від 28 листопада 2018 року №28/1118-01 фактор має право нараховувати боржникам після відступлення права вимоги проценти та інші обов`язкові платежі за кредитними договорами (а.с.105).

Окрім того, на підтвердження укладення між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» договору факторингу №28/1118-01 до матеріалів справи долучено акт звірки взаємних розрахунків станом на 31 грудня 2020 року зі сплати суми фінансування та реєстром прав вимоги №88 від 08 липня 2020 року від 31 грудня 2020 року, а також протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу перданих прав вимог згідно реєстру прав вимоги №88 від 08 липня 2020 року (а.с. 93,95).

Відповідно до розрахунку заборгованості проведеного ТОВ «Таліон Плюс», з 08 липня 2020 року по 13 липня 2020 року (за 5 днів) ТОВ «Таліон Плюс» за кредитним договором ОСОБА_1 нараховано відсоток в сумі 849 грн 95 коп. за відсотковою ставкою 1,7% в день. Таким чином станом на 31 серпня 2023 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №965070676 від 19 березня 2020 року складає 28453 грн 11 коп., з них: 9999 грн 20 коп. заборгованість за тілом кредиту; 18453 грн 91 коп.- заборгованість за відсотками (а.с. 58).

05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01, за умовами якого ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язалося відступити ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зобов`язалося їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Таліон Плюс» за плату на умовах, визначених цим договором. Згідно з п.1.3 договору факторингу, право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Відповідно до п.4.1 договору право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог, по формі, встановленій у відповідному додатку. (а.с. 87-89).

03 серпня 2021 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено додаткову угоду №2, якою останні продовжили строк дії договір факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року до 31 грудня 2022 року. 30 грудня 2022 року між ними було укладено додаткову угоду №3 про продовження строку дії вказаного договору факторингу до 30 грудня 2024 року (а.с.91,92).

Згідно з реєстром прав вимоги від 31 липня 2023 року №11 ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» право вимоги до ОСОБА_1 у загальній сумі 28453 грн 11 коп., з яких: 9999 грн 20 коп. заборгованість за тілом кредиту; 18453 грн 91 коп.- заборгованість за відсотками (а.с.84-86).

На підтвердження укладеня вказаного договору факторингу між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до матеріалів справи також долучено платіжну інструкцію від 31 серпня 2023 року про здійснення ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на рахунок ТОВ «Таліон Плюс» оплати за відступлення прав вимоги згідно реєстру прав вимоги №11 від 31 серпн 2023 року та договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року (а.с. 83). А також протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу педаних прав вимоги згідно реєстру №11 від 31 серпн 2023 року (а.с. 82).

11 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу №11/07/25-Е, за яким клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Відповідно до п.1.2. договору, перехід прав від клієнта до фактора прав вимоги заборгоаності до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню доборжників щодо хаборгованості і набуває відповідні права вимоги (а.с. 76-79).

Відповідно до реєстру боржників від 14 липня 2025 року до договору факторингу №11/07/25-Е ТОВ «ФК «Ейс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 у загальній сумі 28453 грн 11 коп., з яких: 9999 грн 20 коп. заборгованість за тілом кредиту; 18453 грн 91 коп.- прострочені відсотки (а.с. 72-75).

На підтвердження укладення між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу №11/07/25-Е, позивачем також долучено до матеріалів справи акти прийому -передачі реєстру боржників від 14 липня 2025 року, платіжні інструкції від 12 серпня 2025 року, 04,18,19 та 24 вересня 2025 року відповідно до яких ТОВ «ФК «ЕЙС» провела оплату фінансування за відступлення прав вимоги відповідно до договору факторингу №11/07/25-Е (а.с. 62,63,64,70).

Згідно з розрахунком позивача за вказаним кредитним договором №965070676 від 19 березня 2020 року, заборгованість ОСОБА_1 не погашена та станом на 26 грудня 2025 року складає 28453 грн 11 коп, з них: прострочене тіло - 9999 грн 20 коп., прострочені відсотки 18453 грн 91 коп. (а.с. 57).

Положенням статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно зі ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як визначено ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

За змістом ст.526,527,530,610 ЦК України, зобов`язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, при цьому, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, дане зобов`язання має бути виконане у зазначений період часу. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язання. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч.1 ст.513, ст.514 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень статей 1077, 1079 цього Кодексу за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор), яким може бути лише банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції, передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частина перша статті 1078 ЦК України визначає, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога) а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Верховний Суд України у своїй постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 зробив висновок про те, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Наведені висновки суду узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постановах Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі за № 361/2105/16-ц, від 06 лютого 2018 року у справі за № 278/1679/13-ц, від 06 лютого 2019 року у справі за № 667/11010/14-ц.

Верховний Суд у постанові від 07 січня 2026 року у справі №727/2790/25 виклав такі висновки: допускається відступлення за договором факторингу наявної вимоги та майбутньої вимоги. При цьому для розмежування прав грошової вимоги, що може відступатися на підставі договору факторингу обрано різні критерії. Зокрема, для: (а) наявної вимоги - це строк платежу; (б) майбутньої вимоги - це момент виникнення. Різність критеріїв, які покладені в виокремлення видів, створює складнощі у розумінні як наявної, так і майбутньої вимоги; наявна вимога - це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (частина перша статті 1078 ЦК України). Втім очевидно, що строк платежу визначає не існування, а тільки можливість здійснення права грошової вимоги. І, звісно, що наявні грошові вимоги не вичерпуються тими, строк платежу яких настав. Оскільки якщо зробити протилежний висновок, то в категорію майбутніх вимог слід віднести будь-які інші права грошової вимоги, навіть ті які існують в зобов`язанні, але їх здійснення залежить від настання умови чи спливу строку. Саме тому до наявних вимог потрібно віднести й «недозрілі» грошові вимоги. «Недозріла» вимога - це різновид наявної вимоги, тобто право грошової вимоги, можливість здійснення якого залежить від настання умови чи спливу строку платежу. Як наслідок наявна та недозріла вимога існують до або в момент укладення договору факторингу; майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу; у договорі факторингу необхідно індивідуалізувати право грошової вимоги. Наявна та «недозріла» вимоги мають бути визначені в договорі факторингу з максимальним ступенем конкретності, яка б забезпечувала можливість виокремити такі вимоги від інших вимог клієнта в момент укладення договору факторингу. Для наявної та «недозрілої» вимоги, оскільки вони існують на час укладення договору факторингу, індивідуалізація може полягати, зокрема, у вказівці предмета (розміру чи обсягу вимоги), суб`єктів (як активного - кредитора, так і пасивного - боржника), підстави виникнення (наприклад, договір поставки); майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення. До цього часу майбутня вимога хоча б якось має пов`язуватися із клієнтом.

Як зазначалося вище, відповідно до п 1.3 договору факторингу від 28 листопада 2018 року №28/1118-01 та договору факторингу від 05 серпня 2020 року №05/0820-01, під правом вимоги розуміються усі права клієнта за кредитними договорами, у тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Отже, договорами факторингу від 28 листопада 2018 року №28/1118-01 та від 05 серпня 2020 року №05/0820-01 встановлено, що предметом відступлення за ними є, у тому числі, вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога).

Тобто, приписи відповідних договорів факторингу діють не лише під час їх укладення, а й протягом усього періоду строку дії таких правочинів. Відтак, права вимоги за кредитними договорами, які було укладено пізніше, ніж відповідний договір факторингу, можуть бути відступлені у порядку, визначеному такими договорами факторингу у спосіб укладення додаткових угод до них під час строку їх дії, що й мало місце у даній справі, та не заперечується сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

За змістом ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з положеннями частини першої, п`ятої, шостої ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Сторона має довести ті обставини, на які вона посилається, і саме, такі належним чином вчинені дії позивача, за загальним правилом, є підставою для задоволення його позову. Натомість відсутність належного спростування іншою стороною обставин, на які посилається сторона без належного їх доведення, а сама по собі не є підставою для задоволення позову, оскільки суперечить загальним принципам доказування у цивільних справах, встановлених процесуальним законом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18(пункт 41).

Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21).

У постановах Верховного Суду від 12 червня 2020 року у справі №169/506/17, від 24 червня 2021 року у справі №686/19271/19 зроблено висновки, що факт отримання та повернення грошових коштів доводять банківські виписки про зарахування чи повернення грошей із поточного рахунку, а також прибуткові та видаткові касові ордери у разі внесення (виплати) грошей до (з) каси товариства.

Отже, належними та допустимими доказами внесення/повернення особою коштів у готівковій формі можуть бути прибуткові та видаткові касові ордери, а у випадку внесення/повернення коштів у безготівковій формі таким доказом може бути відповідна банківська виписка.

Таким чином, банківська виписка по особовому рахунку є належним доказом отримання кредитних коштів саме відповідачем, їх суми та розміру сплачених коштів відповідачем на погашення заборгованості.

Часткова сплата боржником боргу відноситься до дій, що свідчать про визнання боргу. Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27 серпня 2024 року при розгляді справи № 758/4213/21 і така практика є усталеною.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (постанова Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі №334/3056/15).

Отже, на підставі досліджених доказів, судом встановлено, що між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 19 березня 2020 року укладено в електронній формі кредитний договір №965070676 та додаткові угоди до нього від 25 березня 2020 року. Позивач виконав своєчасно і повністю взяті на себе зобов`язання за цим кредитним договором, надав відповідачу кредитні кошти, які були перераховані двома траншами на особистий картковий рахунок вказаний позичальником, всього на суму 10000 грн 00 коп.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем не спростовано факту укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів.

Також суд вважає доведеною обставину, що ТОВ «ФК «Ейс» у встановленому законом порядку набуло право грошової вимоги за кредитни договором. Доводи представника відповідача про неможливість переходу права вимоги до відповідача у справі за правочином, який укладено раніше, ніж договір, права за яким передаються, є такими, що суперечать обставинам справи, з яких вбачається продовження строку дії договорів факторингу і на період часу, коли укладався кредитний договір з відповідачем та коли в останнього виникла заборгованість, вимоги щодо стягнення якої заявлено у цій справі, та нормам ст.1078 ЦК України.

Розрахунки заборгованості за кредитним договором, надані суду позивачем, є належними та допустимими доказами щодо надання кредитних коштів позичальнику, отримання і використання ним таких коштів, а також нарахування відсотків. Відсотки за користування кредитними коштами нараховані з 19 березня 2020 року по 12 липня 2020 року на умовах погоджених стронами у кредитному договорі, у межах строку дії договору та після його спливу на підставі ст.625 ЦК України, та за погодженими процентними ставками (п.1.2,1.3,1.4, 4.2,4.3,4.4 кредитного договору). Право нараховувати відсотки ТОВ «Таліон Плюс» за кредитним договором передбачено п.5.3.4. додаткової угоди від 31 грудня 2020 №26 до договору факторингу від 28 листопада 2018 року №28/1118-01.

Розмір відсоткової ставки встановлений у кредитному договорі погоджений сторонами та не суперечив вимогам закону на час укладення кредитного договору та періоду за який нараховано відсотки. Норма ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», на яку посилається відповідач та якою передбачено що денна процентна ставка за споживчим кредитом не може перевищувати 1 % на день, прийнята значно пізніше, ніж укледний між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем кредитний договір №965070676 від 19 березня 2020 року.

На дані правовідносини не поширюються положення п.15 ст.14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки з наданих відповідачем документів військового квитка серія НОМЕР_2 в якому зазначено, що відповідач 08 березня 2022 року призваний у ЗСУ по мобілізаціх на підставі Указу Президента України № 69/2022, посвідчення ветерана НОМЕР_3 виданого 04 грудня 2023 року, не вбачається, що ОСОБА_1 на час укладення кредитного договору та під час періоду нарахування відсотків за користування кредитом, мав статус військовослужбовця.

Докази виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитними договорами суду не надані.

Інші доводи відповідача наведені у відзиві на позовну заяву спростовуються наведеним вище.

Враховуючи те, що фактично отримані та використані кошти у добровільному порядку позичальником не повернуті, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Ейс», стягнення з відповідача на його користь заборгованості за кедитним договором №965070676 від 19 березня 2020 року в сумі 28453 грн 11 коп., з яких: 9999 грн 20 коп. заборгованість за тілом кредиту; 18453 грн 91 коп. заборгованість за несплаченимм відсоткамм за користування кредитом.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 7000 грн, суд враховує наступне.

Відповідно до ст.137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат .

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.1,2,8 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною позивача надані: договір про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року; додаткову угоду №25770917261 до договору про надання правничої допомоги; акт прийому-передачі наданих послуг, який є невід`ємною частиною договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року на загальну суму 7000 грн 00 коп.; довіреність від 11 серпня 2025 року; свідоцтво про право на заняття Соломко О.В. адвокатською діяльністю серія КС №7073/10 від 19 жовтня 2018 року.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п.п. 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З огляду на викладене, враховуючи обставини справи, надані стороною позивача докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, клопотання представника відповідача про зменшення заявленої до стягнення суми витрат на правничу допомогу, а також враховуючи, що дана цивільна справа не є справою значної складності, відповідно до ст.19 ЦПК України відноситься до малозначних справ, які розглядаються у спрощеному позовному провадженні, об`єм виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) є незначним, відсутність адвоката в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що заявлений стороною позивача розмір вартості послуг за правничу допомогу у загальній сумі 7000 грн є завищеним і неспівмірним із предметом даного позову, в зв`язку з чим наявні підстави для застосування положень ч.5 ст.137 ЦПК України щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 4000 грн, які підлягають стягненню з відповідача.

Також відповідно до положень ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню понесений ним документально підтверджений судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 2662 грн 40 коп.

Керуючись ст.2,4,12,13, 81,89, 141, 223, 259, 263 - 265, 274, 354 ЦПК України суд,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмежаною відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмежаною відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №965070676 від 19 березня 2020 року в сумі 28453 (двадцять вісім тисяч чотириста п`ятдесят три) грн 11 коп., з яких: 9999 грн 20 коп. заборгованість за тілом кредиту; 18453 грн 91 коп. заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмежаною відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судовий збір у сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят два) грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000 (чотири тисячі) грн.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду.

Відомості про сторін:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», місце знаходження: Харківське шосе,19 офіс 2005, м.Київ, 02175, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ - 42986956.

Відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання АДРЕСА_1 .

Суддя Г.В. Берднікова