Рішення № 141031873, 29.10.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/1051/26

Провадження №2/338/1028/26

29 жовтня 2026 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Битківського Л. М., за участю секретаря судового засідання Микитюк А.П., позивача ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Васютина Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, про встановлення факту самостійного виховання та утримання малолітньої дитини,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив установити факт самостійного виховання та утримання ним сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позов обґрунтовано тим, що після припинення спільного проживання сторін у липні 2022 року син проживає з батьком, який здійснює його повсякденний догляд, забезпечує навчання, лікування, розвиток та матеріальне утримання. Відповідачка, за твердженням позивача, участі у вихованні й утриманні сина не бере, його навчанням, здоров`ям та потребами не цікавиться, влаштовує особисте життя ігноруючи наявність та потреби дитини.

Позивач зазначив, що рішенням суду від 13 січня 2026 року йому відмовлено в позбавленні відповідачки батьківських прав, водночас матір попереджено про необхідність змінити ставлення до виконання обов`язків щодо сина. Проте після ухвалення цього рішення поведінка відповідачки не змінилася. Установлення заявленого факту судом необхідне для підтвердження фактичних обставин виховання та утримання дитини, у тому числі для реалізації передбаченого п.4 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» права на відстрочку від призову під час мобілізації.

У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали, посилаючись на викладені в ньому обставини. Позивач зокрема пояснив, що з часу реєстрації шлюбу з відповідачкою винаймали житло і проживали у м.Івано-Фракнівську. Разом з ними жив син. В лютому 2022 року, після початку війни переїхали сім`єю жити у м.Тлумач до його батьків. Влітку 2022 року відповідачка заявила, що має намір виїхати на заробітки закордон, його заперечення проігнорувала. З того часу, дитина залишилась з ним, а відповідачка поступово припинила підтримувати спілкування і з ним, і з сином. З інформації, яку отримав від знайомих зрозумів, що відповідачка влаштувала своє особисте життя і фактично створила іншу сім`ю. Рішенням Богородчанського районного суду від 02.12.2022 року шлюб між ними розірвано, а сина ОСОБА_4 залишено проживати з ним. Таким чином з літа 2022 року він повністю утримує сина, який проживає разом з ним, забезпечує його всім необхідним, дбає про його здоров`я та самостійно його виховує, піклується про фізичний, духовний і моральний розвиток, цікавиться інтересами та потребами сина, створює необхідні умови для його повноцінного життя. Відповідачка не підтримує зв`язок з дитиною, не займається його вихованням, матеріально не забезпечує. В ході підготовки справи до судового розгляду йому стало відомо, що відповідачка повернулась на територію України, однак жодного разу з дитиною не зустрілась, не виявила бажання до спілкування. Установлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини необхідне йому для захисту прав та інтересів дитини, а також його прав та інтересів як батька, який самостійно займається вихованням і утриманням неповнолітньої дитини.

Відповідачка у підготовче та судові засідання не з`явилася неодноразово, хоча була належно повідомлена про дату, час і місце їх проведення. Причин неявки суду не повідомила, відзиву на позов не подала.

Представник третьої особи подав письмові пояснення, у яких підтримав позов, та заяву про розгляд справи за відсутності представника служби.

За наявності умов, установлених ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд здійснює заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів. Неявка відповідачки та неподання нею відзиву не є визнанням позову й не звільняють суд від перевірки обґрунтованості заявленої вимоги.

Суд, дослідивши письмові докази, заслухавши пояснення позивача, його представника та показання свідків, дійшов таких висновків.

02 серпня 2013 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 зареєстровано шлюб. Від цього шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 02 грудня 2022 року у справі № 338/1125/22 шлюб сторін розірвано, сина залишено проживати з батьком.

Витягами з реєстру територіальної громади підтверджується реєстрація місця проживання позивача та дитини за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 13 січня 2026 року у справі № 338/1331/25, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 31 березня 2026 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відмовлено. Відповідачку попереджено про необхідність змінити ставлення до виконання обов`язків щодо виховання сина.

У зазначеній справі підтверджено фактичне самостійне здійснення батьком догляду за дитиною та забезпечення її потреб. Водночас апеляційний суд визнав недоведеними обставини свідомого та тривалого ухилення матері, достатні для застосування крайнього заходу - позбавлення батьківських прав. Суд у цій справі враховує зміст обох судових рішень і не розглядає попередню відмову як підтвердження всіх обставин нинішнього позову. Поведінка сторін після попереднього судового провадження та нові докази підлягають самостійній оцінці.

Надані відомості навчального закладу та платіжні документи підтверджують участь позивача в організації й оплаті навчання Марка у приватному ліцеї «УНІКУМ», підтримання ним зв`язку з педагогами та вирішення питань шкільного життя сина. Відповідь закладу охорони здоров`я підтверджує звернення батька з питань медичного обслуговування дитини. Документи про підприємницьку діяльність та доходи позивача характеризують джерела забезпечення ним матеріальних потреб сина.

Згідно з актом обстеження умов проживання від 24 вересня 2026 року для дитини створено належні побутові умови. У письмових поясненнях від 16 жовтня 2026 року Служба у справах дітей Тлумацької міської ради зазначила, що син фактично проживає з батьком, який самостійно здійснює його виховання, навчання, утримання та піклується про здоров`я і розвиток. Служба також повідомила, що мати участі у вихованні та утриманні дитини не бере, й підтримала задоволення позову.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_5 , мати позивача, та ОСОБА_6 , мати відповідачки, підтвердили пояснення позивача щодо фактичного самостійного здійснення ним виховання та утримання ОСОБА_7 . Свідок ОСОБА_6 також повідомила, що її дочка проживає у фактичних шлюбних відносинах з іншим чоловіком і занедбала виконання батьківських обов`язків.

Суд оцінює показання цих свідків з урахуванням їхніх родинних відносин зі сторонами, у взаємозв`язку з письмовими доказами. Спорідненість сама по собі не є підставою для відхилення показань. Їх узгодженість між собою та з документами щодо фактичного забезпечення життєвих потреб дитини дає підстави врахувати ці показання при встановленні обставин справи.

Проживання відповідачки з іншим чоловіком саме по собі не свідчить про неналежне виконання нею обов`язків матері. Правове значення має встановлена сукупністю доказів відсутність її фактичної участі в житті дитини, повсякденному вихованні, догляді та матеріальному забезпеченні сина.

Відповідно до ст.76, 81, 89 ЦПК України обставини, на які посилається сторона, підлягають доказуванню належними та допустимими доказами, які суд оцінює в сукупності. Жоден доказ не має наперед установленої сили. Підтримка позову третьою особою та відсутність заперечень відповідачки не підміняють такої оцінки.

Ст. 141, 150, 155, 157, 180 СК України встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини, обов`язок піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, брати участь у вихованні та утримувати дитину до повноліття. Розірвання шлюбу й окреме проживання не звільняють від цих обов`язків. За ст.15 СК України сімейні обов`язки не можуть бути перекладені на іншу особу.

За ст.3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню їхніх інтересів. Ст.18 Конвенції покладає основну відповідальність за виховання та розвиток дитини на батьків, для яких найкращі інтереси дитини мають бути предметом основного піклування.

Пунктом 4 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, зокрема, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, які мають дитину віком до 18 років, коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду.

Ця підстава зазначена законодавцем окремо від смерті іншого з батьків, позбавлення його батьківських прав, визнання безвісно відсутнім та інших передбачених нормою обставин. Тому встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини не може в усіх випадках ставитися в залежність від попереднього позбавлення другого з батьків батьківських прав. Водночас необхідним є доведення реального самостійного здійснення обох складових: виховання та утримання.

У постанові Верховного Суду від 02 квітня 2025 року у справі №127/3622/24 зазначено, що законодавець передбачив можливість судового встановлення відповідного факту без позбавлення іншого з батьків батьківських прав, з урахуванням конкретних життєвих обставин. Судовий контроль покликаний забезпечити баланс інтересів дитини, особи, яка здійснює піклування, та держави. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд для належного встановлення та оцінки обставин.

У цій постанові також наведено мотиви ухвали Великої Палати Верховного Суду від 19 березня 2025 року про відмінність правовідносин у справі №201/5972/22, які виникли й були вирішені до набрання чинності Законом України № 3633-IX, від правовідносин, що потребують урахування зміненого спеціального регулювання. Отже, висновки постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22 підлягають застосуванню з урахуванням змісту вимоги, законодавчого регулювання та фактичних обставин конкретної справи.

Суд враховує і постанову Верховного Суду від 01 липня 2026 року у справі № 127/4756/25, якою залишено в силі відмову в позові про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини. У цій постанові наведено висновки щодо обставин, які впливають на обсяг прав другого з батьків, а також наголошено на необхідності дослідження фактичної участі кожного з батьків у житті дитини, їхньої спроможності піклуватися про неї та характеру відносин із дитиною. У тій справі Верховний Суд констатував недоведеність свідомого самоусунення батька від виконання обов`язків.

На відміну від наведених обставин, у цій справі докази не обмежуються розірванням шлюбу, проживанням дитини з одним із батьків чи відсутністю заперечень іншого. Документи про навчання, лікування й забезпечення дитини, результати обстеження, позиція служби у справах дітей та узгоджені показання обох бабусь підтверджують тривалий фактичний стан, за якого виховання та утримання ОСОБА_7 здійснює виключно батько, а мати участі в них не бере. Зазначена поведінка матері продовжується й після її попередження судом, яке зроблено у межах провадження у справі про позбавлення батьківських прав.

Суд виходить із того, що невідчужуваність сімейних обов`язків означає збереження обов`язку матері піклуватися про сина та утримувати його, але не виключає встановлення факту невиконання нею цих обов`язків. Інше тлумачення в конкретних установлених обставинах залишало б без судового підтвердження передбачений спеціальним законом факт лише через формальне збереження батьківської правосуб`єктності матері.

Заявлений позов розглянуто за правилами позовного провадження із залученням матері як відповідачки та служби у справах дітей як третьої особи. Відповідачці забезпечено можливість надати пояснення, докази й заперечення. Висновок суду ґрунтується на досліджених доказах, а не на домовленості батьків про відмову одного з них від виконання обов`язків.

Наявність у позивача наміру реалізувати право на відстрочку не звільняє його від доказування та не є самостійною підставою для задоволення позову. Водночас сама така мета, прямо пов`язана із застосуванням спеціальної норми закону, за встановлених обставин не свідчить про зловживання правом. Крім того, суд встановив, що позивач, відповідно до військово-облікових документів перебуває на обліку ІНФОРМАЦІЯ_2 та до 24.04.2027 року має право на відстрочку і має бронювання.

Установлення заявленого у позові факту підтверджує існуючі обставини виховання й утримання дитини на час вирішення справи. Воно не припиняє прав та обов`язків матері, не звільняє її від утримання сина та не позбавляє права на спілкування з ним у встановленому законом порядку. Питання оформлення відстрочки чи дозволу на перетин державного кордону не є предметом цього розгляду.

Оцінивши докази в їх сукупності, суд установив, що позивач самостійно здійснює виховання та утримання малолітнього сина ОСОБА_3 . За таких обставин позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 259, 263265, 280284, 287289, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Служба у справах дітей Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, про встановлення факту самостійного виховання та утримання малолітньої дитини - задовольнити.

Установити факт самостійного виховання та утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , його малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте Богородчанським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідачки, поданою протягом тридцяти днів із дня його проголошення. Відповідачка, якій повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо таку заяву подано протягом двадцяти днів із дня вручення їй повного заочного рішення. Строк також може бути поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач та інші учасники справи мають право оскаржити рішення до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Служба у справах дітей Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 44000853; місцезнаходження: Івано-Франківська область, Івано-Франківський район, м. Тлумач, вул. Макуха, буд. 12.

Суддя Л.Битківський