Рішення № 14103155, 01.03.2011, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.2011 р.Справа №19/205

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БОДЕКС-Україна", вул. Київська, 76, м. Кременчук, Полтавська область, 39600; адреса для листування: АДРЕСА_1

до Торгівельно-виробничого приватного підприємства "Госптовари", вул. М.Бірюзова, буд. 47Б, м. Полтава, 36007

про стягнення 72781,68 грн.

Суддя Безрук Т.М.

Представники:

від позивача: не зявився

від відповідача: не зявився

Розглядається позовна заява про стягнення 72781,68 грн., з них: 68914,00 грн. основного боргу за транспортні послуги, надані згідно договору на транспортні послуги (вантажоперевезення по Україні) № 22/03-10_У від 22.03.2010р., 3238,96 грн. інфляційних, 628,72 грн. - 3 % річних.

Відповідач відзив на позов не надав, надіслав клопотання про відкладення розгляду справи (а.с.99).

Ухвала суду від 15.02.2011р., надіслана відповідачу повернулася до суду з відміткою поштового відділення за адресою не значиться.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 21.12.2010р. юридичною адресою відповідача значиться м. Полтава, вул. М.Бірюзова, буд.47 Б. (а.с.48).

Судом встановлено, що дана ухвала направлялася на вказану у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 21.12.2010р. №7877086 адресу Торгівельно-виробничого приватного підприємства "Госптовари".

Відповідно до ст. 64 ГПК України у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про порушення провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місце проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Отже, відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду даної справи.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 01.03.2011р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Між ТОВ "БОДЕКС-Україна" (позивачем) та Торговельно-виробничим при ватним підприємством “Госптовари” (відповідачем) укладено договір на транспортні послуги (вантажоперевезення по Україні) від 22.03.2010р. № 22/03-10_У (а.с.24).

Згідно із п. 1.1. договору предметом договору є здійснення вантажоперевезень автомобільним транспортом.

За умовами договору позивач (перевізник) зобовязався виконати платні послуги повязані із перевезенням вантажу по території України вантажним автотранспортом, відповідач (замовник) взяв на себе зобовязання сплатити послуги. Сторони узгодили, що підставою надання послуг перевезення вантажу є узгоджена сторонами заявка або Додаткова угода, які є невідємною частиною Договору.

Додатковою угодою № 1 від 22.03.2010р. сторони узгодили, що вартість вантажоперевезення з врахуванням найменування вантажу (гранітна продукція) розраховується за ціною 0,48 грн./т.км. Фактичний кілометраж підтверджується сторонами в акті прийняття робіт (а.с.25).

Згідно п. 3.2 Договору замовник перераховує на розрахунковий рахунок позивача суму узгоджену в заявці та зазначену в рахунках перевізника, в строк до трьох банківських днів з дати складання та надання рахунку.

Як свідчать надані позивачем двостороннє підписані акти здачі прийняття робіт (надання послуг) та реєстри до них, а також зазначені в реєстрах товарно-транспортні накладні позивачем надано відповідачу послуги з перевезення вантажів на загальну суму 127290,00 грн. Це підтверджується актом здачі прийняття робіт (надання послуг) від 29.03.2010р. № ОУ-0000096 та реєстром до нього, рахунком від 29.03.2010р. № СФ-0000110 на суму 26 496,00грн., товарно-транспортними накладними №№ 008576, 008577, 008587, 008578, 008588, 008580, 008589, 008581 (а.с. 26-27, 50-57); актом здачі прийняття робіт (надання послуг) від 31.03.2010р. № ОУ-0000105 та реєстром до нього, рахунком від 31.03.2010р. № СФ0000116 на суму 32 076,00грн., товарно-транспортними накладними №№ 008600, 008579, 008599, 008582, 008601, 008612, 008598, 008583, 008602, 008610, 008613 (а.с.28-29, 57-67); актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 02.04.2010р. № ОУ-0000109 та реєстром до нього, рахунком від 02.04.2010р. № СФ0000123 на суму 15120,00грн., товарно-транспортними накладними №№ 008590, 008614, 008591, 008615 (а.с. 30-31, 86-89); актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 09.04.2010р. №ОУ-0000117 та реєстром до нього, рахунком від 09.04.2010р. № СФ0000130 на суму 28 872,00грн., товарно-транспортними накладними №№ 008592, 008616, 008618, 008593, 008620, 008619, 003001, 008622, без номера за 09.04.2010р., 008596, 008594 (а.с.32-33, 75-85); актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 12.04.2010р. № ОУ-0000118 та реєстром до нього, рахунком від 12.04.2010р. №СФ0000133 на суму 24726,00 грн. товарно-транспортними накладними №№ 008622, 0004123, 0004101, 008595, 008623, 0004102, 0004105 (а.с.34-35, 68-74).

Крім того позивачем виписано до оплати рахунок від 12.04.2010р. № СФ-0000134 на суму 6624,00 грн., але позивачем не надано суду ні двостороннє підписаного акту здачі прийняття робіт згідно додаткової угоди № 1, ні товарно-транспортних накладних, які б підтверджували фактичне надання вказаних у цьому рахунку послуг.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується надання позивачем відповідачу послуг з перевезення вантажів на загальну суму 127290,00 грн.

За надані послуги відповідач розрахувався частково, сплативши 65000,00 грн., що підтверджується випискою банку по особовому рахунку позивача (а.с.37-39).

Заборгованість в сумі 62290,00 грн. відповідачем не сплачена.

Відповідачу позивачем були направлені рахунки, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення від 29.07.2010р., але відповідач заборгованість не погасив (а.с.41).

Доказів в спростування вищевикладеного чи інших заперечень по суті спору відповідач суду в порядку ст.4-3, ст.33 ГПК України не надав.

Згідно ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобовязується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобовязується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною третьою ст. 909 ЦК України встановлено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

За ч.2 ст. 307 ГК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень

Відповідно до Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.97 N 363 (зі змінами та доповненнями), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ст.526 ЦК України зобовязання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається. Зазначені положення викладені і в ст.193 ГК України.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 62290,00 грн. заборгованості за надані послуги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобовязань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Позивач керуючись п.2 ст. 625 ЦК України просить суд стягнути з відповідача інфляційні витрати та 3% річних за період з 07.08.2010р. по 25.11.2010р.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені на суму 62290,00грн., інфляційні підлягають до стягненню в сумі 3114,50грн., а 3% річних в розмірі 568,29грн. за період з 07.08.2010р. по 25.11.2010р. (розрахунок суду в матеріалах справи).

Позов в частині стягнення 6624,00 грн. заявлених на підставі рахунку-фактурі від 12.04.2010р. № СФ-0000134 слід залишити без розгляду з наступних підстав.

Відповідно до пункту пятого частини першої ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору.

Як випливає із приписів зазначеної правової норми, суд може залишити позов без розгляду при наявності наступних умов: документи повинні бути витребувані судом, ці документи є необхідними для розгляду спору по суті і спір без них вирішити неможливо, відсутні поважні причини, в звязку з якими документи не можуть бути подані.

Згідно ч.3 ст.909 ЦК України, встановлено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної.

В рахунку-фактурі від 12.04.2010р. № СФ-0000134 позивачем визначено до оплати 6624,00 грн. за послуги з перевезення по Україні по маршруту згідно реєстру кількістю 13800 т/км (а.с.36).

При цьому позивачем не надано двостороннє погодженого реєстру перевезень, не надано двостороннє підписаного сторонами акту здачі приймання робіт (надання послуг), необхідність складання якого передбачено Додатковою угодою № 1, не надано відповідні товарно-транспортні накладні.

Вказаний рахунок не може бути належним доказом надання послуг, оскільки він складений в односторонньому порядку. Наданий позивачем акт звірки розрахунків станом на 22.07.2010р. також не є достатнім доказом надання послуг з перевезення, оскільки згідно вищевказаних норм законодавства таким доказом є товарно-транспортна накладна, а згідно умов Додаткової угоди № 1 також і двостороннє підписаний акт здачі-прийняття робіт.

Ухвалою від 16.12.2010р. суд в порядку ст. 65 ГПК України витребовував у позивача товарно-транспортні накладні.

Позивач товарно-транспортних накладних, що підтверджують надання послуг з перевезення вантажів по рахунку-фактурі від 12.04.2010р. № СФ-0000134 на суму 6624,00 грн. без поважних причин суду не надав.

Строк вирішення спору, встановлений ст. 69 ГПК України, закінчився.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення 6624,00 грн. слід залишити без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 ГПК України, оскільки вказана сума констатована сторонами в акті звірки, але позивач не надав необхідних для вирішення спору в цій частині первісних бухгалтерських документів, які були витребувані судом.

Вимоги про стягнення 124,46 грн. інфляційних та 60,43 грн. 3% річних, нарахованих на визначених у рахунку-фактурі від 12.04.2010р. № СФ-0000134 суму послуг - 6624,00 грн., слід також залишити без розгляду, оскільки ці вимоги є взаємно повязаними з первісними вимогами (про стягнення 6624,00 грн. боргу).

За ч. 4 ст. 81 ГПК України після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, на підставі ст. 117 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Торгівельно-виробничого приватного підприємства "Госптовари" (адреса місцезнаходження: вул. М.Бірюзова, буд. 47Б, м. Полтава, 36007, ідентифікаційний код 13955195) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БОДЕКС-Україна" (адреса місцезнаходження: вул. Київська, 76, м. Кременчук, Полтавська область, 39600; адреса для листування: АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 32860348) 62290 грн. 00 коп. основного боргу, 3114грн. 50 коп. інфляційних, 568грн. 29 коп. річних, 659грн. 72 коп. витрат з оплати державного мита, 213грн. 92 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині - залишити позов без розгляду.

Суддя Т. М. Безрук

Повне рішення складено та підписано: