Рішення № 141031341, 27.10.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 жовтня 2026 рокуСправа № 280/3896/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого Стрельнікової Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Запорізькій області

про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області форми «Ф» № 0000516-1303-0801 від 28.01.2026.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення форми "МПЗФ № 588551-24/08-29 від 05.11.2025 та № 793015-24/08-29 від 17.11.2025, яким нараховано Позивачу податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб (позитивне значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов`язання та загальною сумою сплачених податків та збору). 12.12.2025 позивач завернувся до ДПС України зі скаргою на податкові повідомлення рішення. ДПС України рішенням № 37243/6/99-00-06-01-02-06 від 30.12.2025 продовжила строк розгляду скарги Позивача до 13.02.2026. А рішенням ДПС України від 10.02.2026 № 3386/6/99-00-06-01-02-06 зазначені податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга позивача - без задоволення. В період оскарження податкових повідомлень рішень відповідач 28.01.2026 сформував податкову вимогу форми «Ф» №0000516-1303-0801 про наявність у позивача податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб у вигляді мінімального податкового зобов`язання. Рішенням ДПС України №7841/6/99-00-06-03-03-06 від 26.03.2026, скарга позивача на зазначену податкову вимогу була залишена без розгляду. Неузгодженість грошового зобов`язання, нарахованого згідно податкових повідомлень-рішень форми "МПЗФ" № 588551-24/08-29 від 05.11.2025 та № 793015-24/08-29 від 17.11.2025 свідчить про протиправність податкової вимоги форми «Ф» № 0000516-1303-0801 від 28.01.2026 та наявність підстав для її скасування. Просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою судді від 04.05.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого зазначено, що платником оскаржено в судовому поряду податкове повідомлення-рішення № 588551-24/08-29 та №793015-24/08-29. Податкове повідомлення-рішення № 589128-2411-0814-UA23060090000082326 від 19.11.2025 на суму 105,51 грн. є узгодженим та сума за вказаним рішенням платником не сплачена. Таким чином , з платником, на момент оскарження податкової вимоги , обліковується податковий борг у сумі 105,51 грн. Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Таким чином, при наявності боргу по земельному податку з фізичних осіб податкова вимога не відкликається та є чинною. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив відповідно до якої зазначено, шо грошове зобов`язання не було узгоджене, а податковий борг відсутній, підстави для формування податкової вимоги були відсутні. Також наголошує, що податкове повідомлення-рішення № 589128-2411-0814-UA23060090000082326 від 19.11.2025 на суму 105,51 грн. жодним чином не стосується спірної податкової вимоги. Просить задовольнити позовні вимоги.

Суддя Стрельнікова Н.В. з 01.07.2026 по 02.08.2026 перебувала у відпустці.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з частини 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, відповідно до вищевказаних приписів КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Головним управлінням ДПС у Запорізькій області винесено податкову вимогу форми «Ф» № 0000516-1303-0801 від 28.01.2026 на суму 14 027,10 грн.

Згідно з зазначеною податковою вимогою та детальним розрахунком суми податкового боргу до неї у позивача наявний податковий борг станом на 28.01.2026 з податку на доходи фізичних осіб у вигляді мінімального податкового зобов`язання у розмірі 14 027,10.

Позивач, вважаючи податкову вимогу форми «Ф» № 0000516-1303-0801 від 28.01.2026 протиправною, звернувся з позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.

Відповідно до статті 14 ПК України у цьому Кодексі поняття вживаються в такому значенні:

- грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);

- податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 14.1.175 пункту 14.1);

- податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу (підпункт 14.1.153 пункту 14.1);

- податкова застава спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом (підпункт 14.1.155 пункту 14.1).

Згідно з пунктом 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Пунктом 59.1 статті 59 ПК України визначено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Строк давності, визначений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу для стягнення податкового боргу, у такому випадку розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до пункту 59.3 статті 59 ПК України податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Приписами пункту 1 розділу ІІ Порядку направлення податковими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 №610, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.07.2017 за №902/30770 (далі - Порядок №610), визначено, що податкова вимога платнику податків, у якого виник податковий борг, формується податковим органом, на який згідно з Кодексом покладається виконання такої функції.

Пунктом 2 розділу ІІ Порядку №260 визначено, що податкова вимога формується у разі, якщо платник податків не сплатив у встановлені Кодексом строки суму: узгодженого грошового зобов`язання; непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному Кодексом.

Згідно з пунктом 3 розділу ІІ Порядку №260 протягом періоду оскарження платником податків відповідно до статті 56 Кодексу суми грошових зобов`язань, визначених податковим органом відповідно до Кодексу та інших законодавчих актів, податкова вимога з податку, що оскаржується, не формується та не надсилається, а сума такого грошового зобов`язання вважається неузгодженою.

Підставою прийняття спірної податкової вимоги слугував висновок контролюючого органу про наявність у позивача податкового боргу по податку на доходи фізичних осіб у вигляді мінімального податкового зобов`язання у розмірі 14 027,10 грн.

Вищезазначені податкові зобов`язання нараховані згідно податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Запорізькій області форми «МПЗФ» №588551-24/08-29 від 05.11.2025 та №793015-24/08-29 від 17.11.2025.

Згідно з пунктом 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо:

54.3.1. платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об`єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством;

54.3.2. дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

54.3.3. згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган;

54.3.5. дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом;

54.3.6. результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Відповідно до пункту 58.1 статті 58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт, зокрема, заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій (митній) декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

Згідно з пунктом 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до пункту 56.2 статті 56 ПК України у разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня.

Пунктом 56.15 статті 56 ПК України визначено, що скарга, подана із дотриманням строків, визначених абзацом першим пункту 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Згідно з пунктом 56.17 статті 56 ПК України процедура адміністративного оскарження закінчується:

днем отримання платником податків рішення відповідного контролюючого органу про повне задоволення скарги;

днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику;

днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику;

днем звернення платника податків до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань, що оскаржувались.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків, крім випадку, передбаченого підпунктом 108-1.2.2 пункту 108-1.2 статті 108-1 цього Кодексу.

Суд зазначає, що зі змісту пункту 56.15 статті 56 ПК України слідує, що грошове зобов`язання набуває статусу неузгодженого саме з моменту подання скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Судом встановлено, що 12.12.2025 позивачем подано скаргу до Державної податкової служби України на податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області форми «МПЗФ» №588551-24/08-29 від 05.11.2025 та №793015-24/08-29 від 17.11.2025.

Рішенням від 30.12.2025 №16199-00-06-01-02-06 Державна податкова служба України вирішила продовжити строк розгляду скарги до 13.02.2026.

Рішенням від 10.02.2026 №3386/6/99-00-06-01-02-06 Державна податкова служба України податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області форми «МПЗФ» №588551-24/08-29 від 05.11.2025 та №793015-24/08-29 від 17.11.2025 залишені без змін, а скарга позивача залишена без задоволення.

Отже, на день винесення Головним управлінням ДПС у Запорізькій області спірної податкової вимоги форми «Ф» № 0000516-1303-0801 від 28.01.2026 позивачем вже було подано відповідну скаргу на податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області форми «МПЗФ» №588551-24/08-29 від 05.11.2025 та №793015-24/08-29 від 17.11.2025. Також, вже було наявне рішення Державної податкової служби України від 30.12.2025 №16199-00-06-01-02-06 про продовження строку розгляду скарги.

Враховуючи вищевикладене, відповідачу було достеменно відомо про те, що станом на дату формування (28.01.2026) спірної податкової вимоги позивачем вже було подано відповідну скаргу до контролюючого органу вищого рівня.

У свою чергу, під час розгляду справи відповідач не надав доказів наявності рішення контролюючого органу про скасування/відкликання/припинення спірної податкової вимоги.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що контролюючий орган, приймаючи спірну податкову вимогу діяв всупереч та не відповідно до вимог чинного податкового законодавства, оскільки визначена сума податкових зобов`язань не була узгоджена на час їх прийняття.

Суд відхиляє посилання представника відповідача на приписи пункту 59.5 статті 59 ПК України, оскільки, як вже було встановлено судом, підставою прийняття спірної податкової вимоги слугував висновок контролюючого органу про наявність у позивача податкового боргу по податку на доходи фізичних осіб у вигляді мінімального податкового зобов`язання у розмірі 14 027,10 грн. Вищезазначені податкові зобов`язання нараховані згідно податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Запорізькій області форми «МПЗФ» №588551-24/08-29 від 05.11.2025 та №793015-24/08-29 від 17.11.2025. На день винесення Головним управлінням ДПС у Запорізькій області спірної податкової вимоги форми «Ф» № 0000516-1303-0801 від 28.01.2026 позивачем вже було подано відповідну скаргу на податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області форми «МПЗФ» №588551-24/08-29 від 05.11.2025 та №793015-24/08-29 від 17.11.2025, а отже, сума податкових зобов`язань не була узгоджена на час їх прийняття.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи з`ясовані обставини, досліджені матеріали справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню. Доводи відповідача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

Згідно із частиною 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір» з відповідача судовий збір у відповідності до ст. 139 КАС України не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, б.166, ЄДРПОУ ВП 44118663) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області форми «Ф» №0000516-1303-0801 від 28.01.2026.

Розподіл судових витрат не проводиться.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Стрельнікова