Рішення № 141030995, 28.10.2026, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року м. Житомир справа № 240/148/26

категорія 112010203

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Липи В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою, в якій просить:

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області про відмову у призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 20.06.2025 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській областііз заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області у призначенні пенсії відмовлено з підстав відсутності необхідного періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 року не менше 3 років. Таку відмову вважає протиправною, оскільки станом на 01.01.1993 проживав у зоні гарантованого добровільного відселення та зоні радіоекологічного відселення в сумарній кількості не менше 3 років, тому звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області до суду подано відзив, в якому заперечує проти позову та зазначає пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якщо не обумовлено інше.Відповідно до матеріалів справи 20.06.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся за призначенням пенсії за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення відповідно до частини 2 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Згідно наданих документів період постійного проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення становить 34 роки 02 місяці 19 днів, період постійного проживання або відпрацювання в зазначеній зоні станом на 01.01.1993 становить 1 рік 08 місяців 29 днів. У зв`язку з відсутністю необхідного періоду постійного проживання або постійної роботи у зоні гарантованого добровільного відселення, в тому числі станом на 01.01.1993, передбаченого частиною 2 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення №172850033868 від 13.10.2025 про відмову у призначенні пенсії зі зменшенням віку. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській областідо суду подано відзив, в якому заперечує проти позову та зазначає, що розглянувши за принципом екстериторіальності заяву та пакет документів позивача про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій областірішенням відмовило у її призначенні оскільки не підтверджено факт проживання на забрудненій території станом на 1 січня 1993 року. Стверджує, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області є правомірними з огляду на те, що сумування періодів проживання в різних зонах радіоактивного забруднення вказаним Законом не передбачено. Звертає увагу, що особа має статус потерпілого 4 категорії від Чорнобильської катастрофи згідно посвідчення серії НОМЕР_2 від 30.07.1999, яке відсутнє в матеріалах електронної пенсійної справи. Відмітив, що оскільки наданими особою документами не підтверджено постійне проживання/ роботу у зоні гарантованого добровільного відселення (3 зона) з моменту аварії на Чорнобильській АЕС (26.04.1986) упродовж не менше 3 років станом на 01.01.1993 та у зоні посиленого радіологічного контролю (4 зона) не менше 4 років, тому підстави для застосування до особи положень статті 55 Закону № 796-XII щодо призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відсутні. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Відповідно до положень статей 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) дана адміністративна справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Згідно із частиною п`ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач 20.06.2025 звернувся із заявою та пакетом документів до територіального органу ПФУ для призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

З урахуванням принципу екстериторіальності вказану заяву позивача про призначення пенсії розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій областіта прийнято рішення №064050006538 від 27.06.2025 про відмову у призначенні пенсії в зв`язку з відсутністю необхідного періоду постійного проживання або постійної роботи у зоні гарантованого добровільного відселення, в тому числі станом на 01.01.1993, передбаченого частиною 2 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Вважаючи таке рішення протиправним, а свої права на пенсійне забезпечення порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави.

Згідно зі статтею 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах.

Відповідно до частини 1 статті 24 Основного Закону України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; що гарантована Конституцією України рівність усіх людей в їх правах і свободах означає необхідність забезпечення їм рівних правових можливостей для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод та не виключає можливості законодавця при регулюванні питань соціального забезпечення встановлювати певні відмінності щодо обсягу такого забезпечення.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-XII з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №796-ХІІ).

Згідно із статтею 9 цього Закону особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до вимог статті 49 Закону України № 796-XII пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-ІV з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон України №1058-ІV).

Статтею 55 Закону України №796-XII визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.

Приписами пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України №796-XII передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України №1058-ІV, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, зокрема, потерпілі від Чорнобильської катастрофи:

- особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, зменшення віку передбачено 3 роки* та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років (абзац 5);

- особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років зменшення віку передбачено на 2 роки* та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років (абзац 6).

*Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

При цьому, суд звертає увагу на те, що зменшення пенсійного віку відповідно до пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України № 796-ХІІ можливе за наявності двох самостійних умов: 1) початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року; 2) проживання щонайменше 3 роки станом на 1 січня 1993 року є умовою, яка встановлює додатково 1 рік зменшення пенсійного віку за 2 роки проживання, роботи або ж щонайменше 4 роки станом на 1 січня 1993 року є умовою, яка встановлює додатково 1 рік зменшення пенсійного віку за 2 чи 3 роки проживання, роботи.

Водночас застосування як першої, так і другої умови, можливе у разі постійного проживання особи в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року щонайменше 3 роки або ж 4 роки для відповідної зони.

Згідно довідок від 19.06.2025 № 2598 та № 2599 виданих Білокоровицькою сільською Радою Коростенського району Житомирської області та згідно довідки про роботу від 29.08.2024 № 709 видану комунальною установою «Трудовий архів» Олевської міської ради Житомирської області позивачу до періоду постійного проживання або відпрацювання в зоні гарантованого добровільного відселення зараховано весь період проживання, а саме з 01.04.1991 по 09.02.1993 та з 10.02.1993 по 19.06.2025.

Так, відповідно до архівної довідки Малинського фахового коледжу від 04.12.2024 №56/644 ОСОБА_1 з 01.09.1986 був зарахований на навчання, з 02.11.1987 йому була надана академвідпустка у зв`язку з призовом до військової служби, з 21.11.1986 зарахований на навчання у зв`язку з закінченням строкової служби, 28.02.1991 відрахований з числа студентів у зв`язку із закінченням навчання.

Разом з тим, згідно довідки від 05.08.2024 №245 Малинський лісотехнічний технікум розташований на території с. Гамарня Малинського району, яке віднесено до зони посиленого радіологічного контролю (4 зона).

Тобто, з наданих доказів слідує, що позивач станом на 01.01.1993 проживав/навчався на території, яка віднесена до зони посиленого радіологічного контролю та гарантованого добровільного відселення, однак у зоні гарантованого добровільного відселення менше 3 років та/або в зоні посиленого радіологічного контролю менше 4 років.

Суд погоджується, що наявність у позивача посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 4) дає йому право на користування пільгами, встановленими Законом №796-XII, у тому числі й на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, проте матеріали справи не містять достатніх, належних, допустимих доказів, які б вказували на наявність підстав для зниження позивачу віку та призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.

Слід враховувати, що на виконання положень Закону №1058-ІV постановою Правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 22-1).

Абзацом 2 підпункту 7 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку. Для потерпілих від Чорнобильської катастрофи такими документами є:

документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями;

посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності).

Таким чином, підставою для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні радіаційного забруднення.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 29 січня 2020 року у справі № 572/245/17 та від 17 червня 2020 року у справі № 572/456/17.

Крім того, у постановах від 19 вересня 2019 року у справі № 556/1172/17, від 11 березня 2024 року у справі № 500/2422/23, від 19 вересня 2024 року у справі № 460/23707/22, від 02 жовтня 2024 року у справі №500/551/23 Верховний Суд також зазначив про те, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням, або у зв`язку з роботою в такій місцевості. При цьому зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.

На підставі викладеного суд, враховуючи наведені висновки та встановлений абзацом 2 підпункту 7 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 перелік документів, що подається особою для призначення їй пенсії зі зниженням пенсійного віку, зауважує, що сам факт наявності посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень абзацу п`ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII.

Вагомим у цьому випадку є встановлений факт фізичного перебування особи на території радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням або роботою на цій території.

Оскільки станом на 01.01.1993 позивач не проживав, не навчався і не працював у зоні посиленого радіоекологічного контролю не менше 4 років, у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років, то правових підстав для зменшення пенсійного віку та призначення пенсії згідно з частиною першою статті 55 Закону №796-XII він не набув.

Щодо твердження позивача про сумування періодів проживання станом на 01.01.1993 у зонах посиленого радіоекологічного контролю та гарантованого добровільного відселення, то суд зазначає, що пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою статтею 55 Закону №796-XII. А відтак, період проживання позивача в зоні посиленого радіоекологічного контролю не може бути врахований для розрахунку кількості років зниження пенсійного віку позивача як особи, яка постійно проживає або постійно працює в зоні гарантованого добровільного відселення.

Проаналізувавши викладене, суд погоджується з висновками відповідачів про відсутність у позивача необхідного періоду проживання або роботи у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993.

Тому, з огляду на викладене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області№064050006538 від 27.06.2025 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком згідно приписів статті 55 Закону України №796-XII є правомірним.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, перевіривши обґрунтованість основних доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що відповідачі довели, що діяли в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом, а тому позов не підлягає задоволенню.

Враховуючи відмову у задоволенні позову, підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд,

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7,м. Житомир,Житомирський р-н, Житомирська обл.,10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, 3,м. Слов`янськ,Донецька обл., Краматорський р-н,84122, РНОКПП/ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Липа

28.10.26