Ухвала суду № 141030748, 29.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

29 жовтня 2026 рокуСправа № 160/35045/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ремез К.І., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпро заяву представника позивача адвоката Кравченка Володимира Миколайовича про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі № 160/35045/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року у справі № 160/35045/25 позов ОСОБА_1 задоволено частково:

визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному обсязі ОСОБА_1 після звільнення з військової служби за станом здоров`я компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022-2023 роки, одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний календарний рік служби, грошової компенсації за 40 (сорок) днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік, грошової компенсації за 40 (сорок) днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік;

зобов`язано військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 зазначені компенсації та допомогу з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2026 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на це рішення повернуто. Рішення суду набрало законної сили 03 березня 2026 року.

28 жовтня 2026 року через підсистему «Електронний суд» до суду надійшла заява представника позивача адвоката Кравченка Володимира Миколайовича про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, в якій заявник просить зобов`язати військову частину НОМЕР_1 подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення від 12 січня 2026 року у справі № 160/35045/25.

В обґрунтування заяви зазначено, що представник позивача подав заяву про відкриття виконавчого провадження до Біляївського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України; 08 липня 2026 року головним державним виконавцем відкрито виконавче провадження ВП № 81439598 щодо виконання рішення суду, однак станом на день подання заяви рішення не виконано.

Надаючи оцінку поданій заяві, суд зважає на таке.

Згідно зі статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до статті 381-1 Кодексу адміністративного судочинства України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції; суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 02.07.2026 у справі № 990/282/24 виснувала, що для задоволення заяви про встановлення судового контролю та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, судовий контроль за виконанням якого здійснюється за правилами абзацу першого частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, достатнім є лише сам факт невиконання (неповного виконання) судового рішення (незалежно від причин такого невиконання). Натомість оцінка питання виконання судового рішення (причин невиконання чи повноти виконання), складності процедури його реалізації, а також перевірка обставин, які ускладнюють (унеможливлюють) його виконання, є виключним предметом дослідження на стадії розгляду вже поданого суб`єктом владних повноважень звіту про виконання судового рішення (пункти 88, 89 постанови).

За таких умов посилання заявника на абзац другий частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України на результат розгляду заяви не впливає: і за абзацом першим цієї частини для встановлення судового контролю достатньо факту невиконання судового рішення.

Згідно з частиною четвертою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України відсутність виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення не перешкоджає розгляду заяви. Звернення до суду на підставі статті 382 цього Кодексу та примусове виконання рішення суду в порядку виконавчого провадження є окремими самостійними процедурами, спрямованими на виконання судового рішення, та можуть застосовуватися одночасно (пункт 112 зазначеної постанови).

Заяву подано у письмовій формі представником позивача - особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень; повноваження адвоката Кравченка Володимира Миколайовича підтверджено ордером серії АЕ № 1452811 та свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю від 23.11.2024 № 2375.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення суду від 12 січня 2026 року, яким на Військову частину НОМЕР_1 покладено обов`язок виплатити позивачу компенсації за невикористані дні відпусток та одноразову грошову допомогу, набрало законної сили 03 березня 2026 року, однак докази його виконання в матеріалах справи відсутні: відповідач не повідомляв ні позивача, ні суд про нарахування та виплату присуджених сум, а за твердженням заявника, яке відповідач не спростував, рішення не виконано і після відкриття 08 липня 2026 року виконавчого провадження. Отже, судове рішення, яке набрало законної сили, не виконується майже вісім місяців, що є достатньою підставою для задоволення заяви. Обставини, які, на думку відповідача, перешкоджають виконанню рішення, підлягають оцінці на стадії розгляду звіту про виконання судового рішення відповідно до статей 382-2, 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини першої статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження. За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (частина друга статті 382-1 цього Кодексу). Встановлений судом строк для подання звіту має бути достатнім для його підготовки: не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не більше трьох місяців (частина третя статті 382-1 цього Кодексу).

Ураховуючи характер покладеного на відповідача судовим рішенням обов`язку та вимоги частини третьої статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановлює відповідачеві строк для подання звіту - 20 календарних днів з дня отримання ухвали суду.

Оскільки за частинами третьою і десятою статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України в разі відмови у прийнятті звіту або неподання звіту у встановлений судом строк штраф накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, а ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом (частина п`ята статті 149 цього Кодексу), суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача разом зі звітом надати відомості про командира військової частини: прізвище, ім`я, по батькові, дату народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків та зареєстроване місце проживання.

Керуючись статтями 149, 241-243, 248, 256, 370, 381-1, 382, 382-1, 382-2, 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника позивача адвоката Кравченка Володимира Миколайовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі № 160/35045/25 - задовольнити.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду письмовий звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року у справі № 160/35045/25 протягом 20 календарних днів з дня отримання ухвали суду.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 разом зі звітом надати суду відомості про командира військової частини: прізвище, ім`я, по батькові, дату народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків та зареєстроване місце проживання.

Роз`яснити Військовій частині НОМЕР_1 , що звіт про виконання судового рішення має бути поданий у встановлений судом строк та відповідати вимогам частин другої і третьої статті 382-2 Кодексу адміністративного судочинства України, а в разі відмови у прийнятті звіту або неподання звіту у встановлений судом строк суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частини третя і десята статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України).

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, є остаточною та оскарженню не підлягає (частина шоста статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України). Заперечення на цю ухвалу включаються до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.І. Ремез