Рішення № 141030690, 28.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 рокуСправа № 160/16385/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі-позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі-відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2017-2019 рр. в розмірі 7763,17 грн, на коефіцієнт у розмірі 1,115 (з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796), починаючи з 12.12.2025, та у розмірі 1,121 (з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115), починаючи з 01.03.2026 для забезпечення індексації пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести починаючи з 12.12.2025 перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2017-2019 рр. в розмірі 7763,17 грн на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 (з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796) та починаючи з 01.03.2026 на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121 (з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115) та у зв`язку з цим здійснювати виплату пенсії ОСОБА_1 у повному обсязі з видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у загальному порядку, встановленому цим Законом, а не з видатків на погашення заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень та видатків на виплату пенсій у солідарній системі, перерахованих на виконання рішень суду.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримую пенсію за віком з 21.05.2020 року, обчислену відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Для обчислення розміру пенсії позивача при її призначенні відповідачем був врахований показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2017-2019 рр., в розмірі 7763,17 гривень. На виконання Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.03.2025 по справі №160/22750/24 відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача із застосуванням належного показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 7763,17 грн, послідовно збільшеного на коефіцієнти 1,11; 1,14; 1,197; 1,0796. Однак, з 01.03.2025 та з 01.03.2026 пенсія позивача також підлягала щорічній індексації на підставі відповідних постанов Кабінету Міністрів України. Проте, позивачу пенсія не була належним чином проіндексована з 01.03.2025 та з 01.03.2026 року. У зв`язку з цим, позивач через свого представника звернувся до відповідача з вимогою усунути порушення законодавства та провести належний перерахунок пенсії позивача. Відповідач листом від 08.04.2026 №0400-010303-8/63634 повідомив, що перерахунок пенсії позивача з 01.03.2025 відповідно до постанови КМУ від 25.02.2025 №209 та з 01.03.2026 відповідно до постанови КМУ від 25.02.2026 №236 у повному обсязі не проводився.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 червня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.

08.07.2026 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив, в якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог та зазначає, що при перерахунку пенсії позивача згідно рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.03.2025 у справі № 160/22750/24 застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески в розмірі 11758,75 грн з 21.02.2024, та у розмірі 12694,75 грн з 01.03.2024. Рішенням суду не зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснювати позивачу перерахунок розміру його пенсії після проведення перерахунку на виконання судового рішення, на подальші показники підвищення. Для обчислення пенсії з 01.03.2025 та з 01.03.2026, відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 та від 25.02.2026 № 236, з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленого як середній показник за 2014-2016 роки (3764,40 грн) з урахуванням коефіцієнтів підвищення (9992,40 грн) відсутні підстави, оскільки для обчислення пенсії застосовано показник 12694,75 грн.

Разом з відзивом відповідачем надано копію пенсійної справи позивача.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 липня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишено без руху.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2026 року продовжено розгляд справи №160/16385/26 одноособово суддею Луніною О.С. в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За приписами частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог статей 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , перебуває на обліку в Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію, обчислену відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 21.05.2020.

Як вбачається з матеріалів справи, при призначенні позивачу пенсії за віком у 2020 році для обчислення розміру пенсійної виплати застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передували року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2017-2019 роки, у розмірі 7763,17 грн.

На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.03.2025 по справі № 160/22750/24, яке постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15.01.2026 року залишено без змін, відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 7763,17 грн, послідовно збільшеного на коефіцієнти 1,11; 1,14; 1,197; 1,0796.

Як вбачається зі службової записки заступника начальника управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат та соціальних послуг- начальника відділу методології та організації роботи із застосування пенсійного законодавства ОСОБА_2 від 26.03.2026 року за вих.№55428/01-16 виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.03.2025 по справі № 160/22750/25 за позовом ОСОБА_1 , яке постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15.01.2026 року залишено без змін, перевірено, зауважень не виявлено.

Відповідно до службової записки начальника відділу перерахунків пенсій № 1 Анжели Мартинюк рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.03.2025 по справі № 160/22750/24 виконано.

У подальшому, після проведення органом Пенсійного фонду України індексації пенсії у 2025-2026 роках, позивачем встановлено, що відповідачем під час здійснення такого перерахунку застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, у розмірі 3764,40 грн., тобто показник, який використовувався для обчислення пенсій, призначених у попередні роки, а не показник, який був безпосередньо врахований при призначенні пенсії позивачу у 2020 році.

Таким чином, спір у даній справі виник з приводу правомірності застосування відповідачем під час проведення індексації пенсії позивача показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні у розмірі 3764,40 грн. замість показника 7763,17 грн., який враховувався при призначенні пенсії за віком.

30.03.2026 року позивач через свого представника адвоката Хомича Івана Олександровича звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з адвокатським запитом №8445-03/2026, зареєстрованим за вх.№16753/8 від 31.03.2026 року, щодо надання інформації про пенсійне забезпечення позивача та здійснення належного перерахунку.

Листом від 08.04.2026 року за вих. №0400-010303-8/63634 відповідачем було повідомлено, що при перерахунку пенсії відповідно до рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.03.2025 у справі №160/22750/24 застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески в розмірі 11758,75 грн з 21.02.2024, та у розмірі 12694,75 грн з 01.03.2024. Рішенням суду не зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснювати ОСОБА_1 перерахунки пенсії шляхом збільшення середньої заробітної плати, з якої розраховується розмір його пенсії після проведення перерахунку на виконання судового рішення, на подальші показники підвищення. Для обчислення пенсії з 01.03.2025 та з 01.03.2026, відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 та від 25.02.2026 №236, з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленого як середній показник за 2014-2016 роки (3764,40 грн) з урахуванням коефіцієнтів підвищення (9992,40 грн) відсутні підстави, оскільки для обчислення пенсії застосовано показник 12694,75 грн.

Позивач, вважаючи порушеними його права на пенсійне забезпечення, звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (далі - Закон № 1058).

Частиною другою статті 40 Закону № 1058 встановлено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс Ч (Ск : К), де Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Отже, розмір пенсії за віком визначається для кожного пенсіонера індивідуально і залежить, зокрема, від показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Частина друга статті 42 Закону № 1058 передбачає, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення. Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

Механізм проведення такого перерахунку деталізовано Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 (далі - Порядок № 124).

Пунктами 2 та 3 Порядку № 124 визначено, які саме пенсії підлягають перерахунку, і пенсія позивача, призначена відповідно до Закону № 1058 за зверненням, що надійшло до 31.12.2020, підпадає під дію цього Порядку та підлягала перерахунку у зв`язку з індексацією, починаючи з 2021 року.

Абзацом першим пункту 5 Порядку № 124 (на застосуванні якого фактично ґрунтується позиція відповідача) визначено, що у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховувався для обчислення пенсії, станом на 01.10.2017 (3764,40 грн), а кожен наступний перерахунок проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника.

Ключовим питанням у цій справі є те, чи підлягає збільшенню на щорічні коефіцієнти, встановлені Кабінетом Міністрів України, саме той показник середньої заробітної плати, який був фактично застосований при призначенні пенсії позивачу (за 2017-2019 роки у розмірі 7763,17 грн), чи лише умовний (базовий) показник станом на 01 жовтня 2017 року (3764,40 грн), як фактично застосовує відповідач.

Відповідно до частини третьої статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19).

Суд враховує, що частина друга статті 42 Закону № 1058 прямо передбачає збільшення саме показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, тобто того показника, який був фактично застосований при обчисленні конкретної пенсії. Положення абзацу першого пункту 5 Порядку № 124 у частині, що передбачає збільшення базового показника станом на 01.10.2017 (3764,40 грн), суперечать частині другій статті 42 Закону № 1058, оскільки нівелюють основне призначення індексації - підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів - і в силу частини третьої статті 7 КАС України застосуванню не підлягають.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 16.04.2025 у справі № 200/5836/24, а також у постановах від 28.01.2025 у справі № 400/4663/24, від 27.01.2025 у справі № 620/7211/24, від 13.01.2025 у справі № 160/28752/23, від 27.01.2025 у справі № 200/422/24, виснувавши, що під час перерахунку пенсії з метою забезпечення її індексації використовуватися має той показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення такої пенсії в момент її призначення.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, при проведенні індексації пенсії позивача відповідач мав застосувати встановлені Кабінетом Міністрів України коефіцієнти збільшення (1,11 - з 01.03.2021, 1,14 - з 01.03.2022, 1,197 - з 01.03.2023, 1,0796 - з 01.03.2024, 1,115 - з 01.03.2025, 1,121 - з 01.03.2026) шляхом їх послідовного застосування саме до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки у розмірі 7763,17 грн, який був врахований при призначенні пенсії позивачу, а не до базового показника станом на 01.10.2017 (3764,40 грн).

Доводи відповідача про правомірність застосування показника 3764,40 грн., оскільки для обчислення пенсії застосовано показник 12694,75 грн., суд відхиляє, оскільки такий підхід суперечить змісту частини другої статті 42 Закону № 1058 та наведеним вище висновкам Верховного Суду і призводить до безпідставного позбавлення позивача права на належну індексацію пенсії. Заміна індексації, обрахованої від індивідуального показника заробітної плати позивача не забезпечує мети індексації - підтримання купівельної спроможності пенсійної виплати в умовах зростання цін.

Таким чином, дії відповідача щодо проведення індексації пенсії позивача шляхом збільшення на коефіцієнти 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121 показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні станом на 01.10.2017 (3764,40 грн.) замість показника за 2017-2019 роки (7763,17 грн.), врахованого при призначенні пенсії позивача, є протиправними.

Щодо вимоги здійснювати виплату пенсії ОСОБА_1 у повному обсязі з видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій, призначених відповідно до Закону №1058-IV, у загальному порядку, а не з видатків на погашення заборгованості та виплату пенсій, перерахованих на виконання судових рішень, суд зазначає таке.

Відповідно до статей 2 та 5 Кодексу адміністративного судочинства України судовому захисту підлягає порушене право особи. Обраний спосіб захисту має відповідати змісту такого права, характеру встановленого порушення та фактичним обставинам справи.

У постановах від 23.12.2021 року у справі №480/4737/19 та від 08.02.2022 року у справі №160/6762/21 Верховний Суд наголосив, що ефективний спосіб захисту повинен забезпечувати дієве поновлення порушеного права, бути адекватним обставинам справи та узгоджуватися з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти в установлених законом межах.

У цій справі встановлене порушення полягає у не проведенні належної індексації пенсії з 12.12.2025 та з 01.03.2026 року. Натомість вимога щодо конкретних видатків бюджету стосується механізму виплати сум, які ще належить нарахувати за результатами виконання цього рішення.

Матеріалами справи не підтверджено прийняття відповідачем рішення про віднесення саме цих сум до певної черги, обмеження їх виплати або відмову у виплаті з підстав фінансування за конкретним напрямом бюджетних видатків.

Лист відповідача від 08.04.2026 року №0400-010303-8/63634 містить мотиви не проведення запитуваної індексації, однак не визначає порядку виконання майбутнього судового рішення та джерела виплати сум за його результатами.

Суд ураховує доводи позивача про наявність нормативного механізму виплати пенсій, перерахованих на виконання судових рішень, та можливий вплив такого механізму на строки отримання коштів. Водночас сама наявність відповідного регулювання не підтверджує факту порушення права позивача при виплаті сум, які на час звернення до суду ще не були визначені за спірним перерахунком.

Навіть якщо позивач обґрунтовує цю вимогу безпосередньою дією чинного правового регулювання, її вирішення потребує встановлення конкретних обставин застосування відповідного механізму до спірних сум. Припущення щодо подальших дій пенсійного органу не є достатньою підставою для покладення на нього додаткового зобов`язання щодо бюджетного фінансування.

У рішенні від 14.09.2020 року в зразковій справі №560/2120/20 Верховний Суд визнав передчасними вимоги щодо окремих параметрів майбутнього перерахунку пенсії, оскільки відповідного перерахунку ще не здійснено та спору щодо цих параметрів не виникло. Суд ураховує цей підхід стосовно необхідності існування конкретного порушення, зважаючи на відмінність предмета зазначеної справи.

Покладення на відповідача обов`язку здійснити перерахунок та виплату пенсії забезпечує захист установленого в цій справі порушення. Відповідний обов`язок охоплює фактичну виплату належних сум, а не лише проведення розрахунку чи відображення заборгованості в облікових документах.

Водночас визначення наперед конкретного напряму бюджетних видатків і заборона застосування інших механізмів фінансування за відсутності встановленого порушення саме в цій частині виходили б за межі фактичних обставин спору.

Посилання позивача на необхідність уникнення повторного звернення до суду не усуває обов`язку встановити порушення, для захисту від якого заявлено відповідну вимогу. Ефективність судового захисту не передбачає вирішення всіх можливих питань виконання рішення до виникнення конкретних обставин його виконання.

При цьому відмова в зазначеній частині позову не звільняє відповідача від обов`язку повного виконання цього рішення та не свідчить про правомірність можливих майбутніх обмежень виплати. Правомірність конкретних рішень, дій або бездіяльності під час виконання судового рішення підлягає оцінці за наявності відповідних обставин у встановленому процесуальному порядку.

Отже, вимога про здійснення виплати перерахованої пенсії виключно з видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій у загальному порядку, без віднесення відповідних сум до видатків на виконання судових рішень, є передчасною та задоволенню не підлягає.

Оцінюючи докази в їх сукупності, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог: у частині визнання протиправними дій щодо не проведення належної індексації пенсії та зобов`язання здійснити її перерахунок і виплату у розмірі 1,115 (з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796), починаючи з 12.12.2025, та у розмірі 1,121 (з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115), починаючи з 01.03.2026, з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні вимоги щодо визначення конкретних видатків бюджету Пенсійного фонду України, за рахунок яких має здійснюватися виплата, належить відмовити.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 року у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 року у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 року у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 року у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 року у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 року у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 року у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Відповідно до пункту 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

На підставі ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподіляються пропорційно до задоволених вимог позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1064,96 грн., що підтверджується квитанцією від 19.06.2026 року.

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в сумі 709,97 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2017-2019 рр. в розмірі 7763,17 грн, на коефіцієнт у розмірі 1,115 (з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796), починаючи з 12.12.2025, та у розмірі 1,121 (з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115), починаючи з 01.03.2026 для забезпечення індексації пенсії.

Зобов`язати Головне Дніпропетровській управління Пенсійного фонду України в області провести починаючи з 12.12.2025 перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2017-2019 рр. в розмірі 7763,17 грн на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 (з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796) та починаючи з 01.03.2026 на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121 (з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115) та у зв`язку з цим здійснити виплату пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 709,97 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна