Рішення № 141030604, 29.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 рокуСправа № 160/31191/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ремез К.І.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

30.09.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України, які полягають в такій організації функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти, при якій відносно ОСОБА_1 в Довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти формується висновок про визначеної частиною другою порушення послідовності здобуття освіти, статті 10 Закону України "Про освіту»;

- зобов`язати Міністерство освіти і науки України організувати формування довідки про здобувача освіти в Єдиній державній електронній базі з питань освіти таким чином, щоб відносно ОСОБА_1 в довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти формувався висновок про непорушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач протиправно зазначив у довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти недостовірну інформацію відносно позивача, а також відповідач протиправно відмовив позивачу внести інформацію про дотримання ОСОБА_1 послідовності здобуття рівня освіти у вищому навчальному закладі відповідно до частини 2 статті 10 Закону України «Про освіту».

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді Ремез К. І.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.10.2026 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 30.10.2026, відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позов.

Копію ухвали від 01.10.2026 надіслано до електронного кабінету відповідача та доставлено 01.10.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа.

Відзиву на позовну заяву відповідач у встановлений строк не подав, про поважні причини його неподання не повідомив і клопотань не заявляв.

Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має такі документи про освіту: свідоцтво про базову загальну середню освіту серії НОМЕР_1 від 20.06.2008; атестат про повну загальну середню освіту серії НОМЕР_2 від 28.05.2010; диплом кваліфікованого робітника серії НОМЕР_3 , виданий Дніпропетровським навчально-виробничим центром № 2 30.06.2011.

Також вбачається, що з 01.09.2011 позивач навчався в Національному технічному університеті «Дніпровська політехніка» за освітнім рівнем «бакалавр» (денна форма, фінансування за рахунок бюджету, спеціальність 6.050301 «Гірництво») і 01.02.2013 був відрахований із закладу освіти за академічну неуспішність (картка здобувача № 1202597).

19.08.2026 позивача зараховано на денну форму навчання до Дніпровського фахового коледжу залізничного транспорту та транспортної інфраструктури для здобуття освітньо-професійного ступеня фахового молодшого бакалавра за спеціальністю D1 «Облік і оподаткування» (освітня програма «Бухгалтерський облік») з терміном навчання з 01.09.2026 по 30.06.2028 (наказ про зарахування № 140с від 19.08.2026, картка здобувача № 13279125).

31.08.2026 в ЄДЕБО сформовано довідку про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти № 885414. У цій довідці в полі «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту»» зазначено «Ні, порушує», а в розділі «Інформація про документи про освіту» наведено єдиний документ - диплом кваліфікованого робітника серії НОМЕР_3 від 30.06.2011.

Листом Міністерства освіти і науки України від 03.06.2024 № 1/9758-24 «Про особливості формування в ЄДЕБО довідки про здобувача освіти», адресованим, зокрема, державному підприємству «Інфоресурс», визначено алгоритм заповнення цього поля довідки. Якщо в даних здобувача освіти немає діючого документа про освіту з рівнем, не нижчим за рівень поточного навчання, здійснюється автоматична перевірка даних усіх записів про здобуття особою освіти, що містяться в ЄДЕБО, і за наявності інформації про навчання, рівень якого не нижче рівня поточного навчання, у довідці зазначається «Ні, порушує». У таблиці послідовності рівнів, наведеній у листі, диплому кваліфікованого робітника відповідає рівень 4 Національної рамки кваліфікацій, диплому фахового молодшого бакалавра - рівень 5, диплому бакалавра - рівень 6.

Єдиний документ про освіту позивача, наведений у довідці, - диплом кваліфікованого робітника (рівень 4) - не є документом з рівнем, не нижчим за рівень поточного навчання (рівень 5). Отже, висновок «Ні, порушує» сформовано внаслідок застосування алгоритму автоматичної перевірки записів про здобуття освіти, тобто на підставі запису ЄДЕБО про навчання позивача за освітнім рівнем «бакалавр» (рівень 6) у 2011-2013 роках, а не на підставі документа про освіту.

Не погоджуючись з вказаним, позивач вимушений звернутися до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з частинами першою - третьою статті 53 Конституції України кожен має право на освіту. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах.

Відповідно до частин першої та другої статті 3 Закону України від 05.09.2017 №2145-VIII «Про освіту» (далі - Закон №2145-VIII) кожен має право на якісну та доступну освіту. Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти.

Пунктом 23 частини першої статті 1 Закону №2145-VIII визначено, що рівень освіти - завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій.

Частиною другою статті 10 Закону №2145-VIII встановлено, що рівнями освіти є: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.

За приписами частини другої статті 17 Закону №2145-VIII вища освіта здобувається на основі повної загальної середньої освіти. Рівні, ступені вищої освіти, порядок, умови, форми та особливості її здобуття визначаються спеціальним законом.

Основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти встановлює Закон України від 01.07.2014 №1556-VII «Про вищу освіту» (далі - Закон №1556-VII). Згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 цього Закону вища освіта - це сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей, здобутих у закладі вищої освіти (науковій установі) у відповідній галузі знань за певною кваліфікацією на рівнях вищої освіти, що за складністю є вищими, ніж рівень повної загальної середньої освіти.

Рівні та ступені вищої освіти визначає стаття 5 Закону №1556-VII, частина перша якої встановлює, що підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на таких рівнях вищої освіти: початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень; другий (магістерський) рівень; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень. Здобуття вищої освіти на кожному рівні передбачає успішне виконання особою освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти: молодший бакалавр; бакалавр; магістр; доктор філософії/доктор мистецтва (частина друга статті 5 Закону №1556-VII).

Пунктом 4 розділу XV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1556-VII установлено, що диплом про вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста (початкова вища освіта) прирівнюється до диплома про вищу освіту за освітньо-професійним ступенем молодшого бакалавра. Ступінь молодшого бакалавра здобувається на початковому рівні (короткому циклі) вищої освіти і є нижчим за перший (бакалаврський) рівень вищої освіти.

За змістом частин першої та другої статті 6 Закону №1556-VII заклад вищої освіти на підставі рішення екзаменаційної комісії присуджує особі, яка успішно виконала освітню програму на певному рівні вищої освіти, відповідний ступінь вищої освіти та присвоює відповідну кваліфікацію.

Норми частин першої, другої, п`ятої та шостої статті 7 Закону №1556-VII містять положення про те, що документ про вищу освіту видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію. Встановлюються такі види документів про вищу освіту за відповідними ступенями: диплом молодшого бакалавра; диплом бакалавра; диплом магістра; диплом доктора філософії/доктора мистецтва.

Пунктом першим частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.

Пунктом 62 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, визначено, що для отримання відстрочки такі здобувачі освіти подають до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, за формою згідно з додатком 9. За формою цієї довідки в ній, зокрема, зазначається, чи порушує на підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти послідовність, визначену частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».

Суд зазначає, що нормативне визначення поняття «послідовності поточного здобуття освіти» у законі відсутнє, однак зі змісту норм частини другої статті 10 Закону №2145-VIII розуміється, зокрема, що перший (бакалаврський) рівень вищої освіти є вищим за раніше здобутий особою рівень повної загальної середньої освіти й така послідовність здобуття освіти відповідає положенням зазначеної статті. При цьому закон передбачає, що особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію, присуджується відповідний ступінь вищої освіти, у тому числі бакалавр, та видається документ про вищу освіту, зокрема диплом бакалавра. З моменту отримання документа про вищу освіту особа вважається такою, що завершила навчання і фактично здобула вищу освіту за відповідним ступенем.

У справі, яка розглядається, установлено, що ОСОБА_1 раніше не завершував навчання у закладі вищої освіти за бакалаврським рівнем вищої освіти, тобто не проходив відповідну атестацію та не отримував диплом бакалавра як особа, яка успішно виконала відповідну освітню програму необхідного обсягу. Навчання позивача припинилося, оскільки останній був відрахований за невиконання навчального плану, за академічну неуспішність, що підтверджується записом про відрахування від 01.02.2013 в історії навчання здобувача освіти в ЄДЕБО. Відомості про видачу позивачу диплома бакалавра чи іншого документа про вищу освіту в ЄДЕБО відсутні.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що послідовність здобуття позивачем освіти відповідає положенням частини другої статті 10 Закону України «Про освіту», оскільки ОСОБА_1 здобуває перший (бакалаврський) рівень вищої освіти, який є вищим за раніше здобутий ним рівень освіти, а тому встановлені у справі обставини не вказують на існування як правових, так і фактичних підстав для формування довідки про здобувача освіти з інформацією про порушення позивачем такої послідовності. Формування та видача позивачу довідки з відомостями про порушення послідовності здобуття освіти порушило його право як учасника освітнього процесу на отримання щодо себе повної і достовірної інформації в галузі освіти.

Аналогічні за змістом правові висновки щодо застосування частини другої статті 10 Закону України «Про освіту» до подібних відносин викладені у постановах Верховного Суду від 29 жовтня 2025 року у справі №200/5372/24, від 07 листопада 2025 року у справі №160/31314/25 та від 26 листопада 2025 року у справі №160/29658/24.

Щодо належного відповідача у спірних правовідносинах суд зазначає таке. У системі освіти функціонує інтегрована інформаційна система - Єдина державна електронна база з питань освіти, порядок функціонування якої визначено Положенням про Єдину державну електронну базу з питань освіти, затвердженим наказом МОН України від 08.06.2018 № 620, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.10.2018 за № 1132/32584 (далі Положення № 620).

Згідно з частиною п`ятою статті 74 Закону № 2145-VIII держателем Єдиної державної електронної бази з питань освіти та публічних електронних реєстрів у сфері освіти є центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, що здійснює організаційні заходи, пов`язані із забезпеченням функціонування цієї бази та її складових.

Згідно з пунктом 5 розділу I Положення № 620 власником ЄДЕБО та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава; розпорядником ЄДЕБО є Міністерство освіти і науки України, технічним адміністратором - державне підприємство «Інфоресурс», що належить до сфери управління розпорядника ЄДЕБО; розпорядник ЄДЕБО є володільцем інформації, що міститься в ЄДЕБО. Відповідно до пункту 1 розділу IV Положення № 620 розпорядник ЄДЕБО вживає організаційних заходів, пов`язаних із забезпеченням функціонування ЄДЕБО, використовує інформацію, що міститься в ЄДЕБО, з метою прийняття управлінських рішень та виконання повноважень, визначених законодавством, а також встановлює вимоги до апаратного та програмного забезпечення ЄДЕБО.

Отже, формування інформації з ЄДЕБО для видання довідок про здобувача освіти здійснюється автоматизовано з використанням програмного забезпечення, вимоги до якого встановлює МОН України як розпорядник зазначеної системи, який також є володільцем вказаної інформації та має повний доступ до неї. Заклад освіти, в якому навчається позивач, у силу своїх повноважень в ЄДЕБО не має технічної можливості для формування та видання довідки з іншим змістом відомостей щодо порушення або не порушення послідовності здобуття освіти, оскільки такий документ формується автоматично з використанням засобів програмного забезпечення, вимоги до якого визначає МОН України.

Суд враховує, що хоча формування довідки з ЄДЕБО й здійснюється автоматично у цій системі, однак порядок вчинення таких дій визначається безпосередньо МОН України шляхом забезпечення функціонування ЄДЕБО і встановлення вимог до апаратного та програмного забезпечення вказаної системи. Тобто формування довідки про здобувача освіти є результатом виконання Міністерством закріплених за ним у законі повноважень (пункти 75, 76 постанови Верховного Суду від 29 жовтня 2025 року у справі № 200/5372/24). Це ж Міністерство є володільцем усієї інформації, яка міститься в ЄДЕБО, має повний доступ до неї та не позбавлене технічної можливості і повноважень сформувати довідку про здобувача освіти з дотриманням вимог законодавства. З огляду на викладене належним відповідачем у справі є МОН України.

Суд враховує, що лист МОН України від 03.06.2024 № 1/9758-24 «Про особливості формування в ЄДЕБО довідки про здобувача освіти», яким визначено алгоритм формування довідки, не належить до нормативно-правових актів, має лише рекомендаційний характер для суб`єктів, яким він адресований, і спірних у цій справі правовідносин не врегульовує (пункт 60 постанови Верховного Суду від 29 жовтня 2025 року у справі № 200/5372/24). Алгоритм, за яким наявність у ЄДЕБО запису про навчання за певним рівнем освіти прирівнюється до здобутого рівня освіти незалежно від наявності документа про освіту, суперечить пункту 23 частини першої статті 1 Закону № 2145-VIII (рівень освіти - завершений етап освіти) та статті 7 Закону № 1556-VII (документ про вищу освіту видається особі, яка успішно виконала освітню програму та пройшла атестацію), а норми закону мають вищу юридичну силу порівняно з листом МОН України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

З огляду на встановлені судом обставини справи та норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, належним способом захисту порушених прав позивача у цій справі є визнання протиправними дій МОН України щодо організації функціонування ЄДЕБО, наслідком яких стало формування щодо позивача висновку про порушення послідовності здобуття освіти, та зобов`язання відповідача організувати формування довідки про здобувача освіти з відображенням висновку про непорушення такої послідовності - «Так, не порушує».

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що дії відповідача, які привели до формування щодо позивача висновку «Ні, порушує», вчинені не на підставі та не у спосіб, що визначені законами України. Відповідачем не доведено правомірності таких дій. Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 1 064,96 грн (квитанція від 29.09.2026), що відповідає ставці за подання фізичною особою адміністративного позову немайнового характеру - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір») із застосуванням коефіцієнта 0,8, оскільки позов подано в електронній формі (частина 3 статті 4 цього Закону).

Отже, судовий збір у розмірі 1 064,96 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України.

Керуючись ст. 2, 5, 9, 72, 77, 90, 139, 162, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України, які полягають в такій організації функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти, при якій відносно ОСОБА_1 в Довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти формується висновок про визначеної частиною другою порушення послідовності здобуття освіти, статті 10 Закону України "Про освіту».

Зобов`язати Міністерство освіти і науки України організувати формування довідки про здобувача освіти в Єдиній державній електронній базі з питань освіти таким чином, щоб відносно ОСОБА_1 в довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти формувався висновок про непорушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту".

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України (01135, м. Київ, просп. Берестейський, 10, код ЄДРПОУ 38621185) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 064,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.І. Ремез