Окрема ухвала № 141030549, 29.10.2026, Волинський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
29.10.2026
Номер справи
140/9719/24
Номер документу
141030549
Форма судочинства
Адміністративне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОКРЕМА УХВАЛА

29 жовтня 2026 року ЛуцькСправа № 140/9719/24Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О. О.,

розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 22.11.2024 у справі №140/9719/24 позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 зі встановленням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, та зобов`язано нарахувати та виплатити таку індексацію з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб; визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 відповідно до абзаців четвертого шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі Порядок №1078), індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 21.09.2018, з 25.09.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 15.02.2024 та зобов`язано здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за цей період, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (становить 4044,46 грн в місяць), з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб; визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 з 30.01.2020 по 19.05.2023 грошового забезпечення із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, та зобов`язано здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням раніше виплачених сум) грошового забезпечення за цей період із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року виплати, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду у справі №140/9719/24 набрало законної сили 26.12.2024.

22.09.2026 до суду надійшла заява представника позивача в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), у якій він просить: визнати протиправним та скасувати наданий Військовою частиною НОМЕР_1 листом від 11.09.2026 за вих. №1046/1176-в «Розрахунок суми індексації згідно Постанови Кабінету Міністрів України 17.07.2003 №1078 із застосуванням вимог абзаців 46 пункту 5, яка належить до виплати ОСОБА_1 (01.03.201821.09.2018; 25.09.201831.12.2022; 01.01.202415.02.2024)» у розмірі 97861,56 грн; зобов`язати відповідача вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, та здійснити новий розрахунок індексації грошового забезпечення за зазначені періоди; визнати існуючий розмір заборгованості перед ОСОБА_1 з індексації, розрахованої із застосуванням абзаців 46 пункту 5 Порядку №1078, у сумі 144401,60 грн (до оподаткування) з урахуванням виплачених 31.08.2026 сум.

У мотивувальній частині заяви заявник також порушив питання про постановлення окремої ухвали у зв`язку з тривалим невиконанням рішення суду.

Заява обґрунтована тим, що листом від 17.03.2025 №259/фс Військова частина НОМЕР_1 повідомила представника позивача, що на виконання рішення суду у добровільному порядку нараховано: індексацію за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 84938,45 грн; індексацію за періоди з 01.03.2018 по 21.09.2018, з 25.09.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 15.02.2024, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (4044,46 грн в місяць), 242263,16 грн; перерахунок грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 19.05.2023 207584,94 грн. Кошти мали бути зараховані після надходження цільового фінансування.

31.08.2026 відповідач перерахував на рахунок позивача 407663,52 грн (платіжна інструкція №6185 від 29.08.2026, виконана 31.08.2026). Листом від 11.09.2026 за вих. №1046/1176-в, наданим на адвокатський запит, відповідач повідомив, що загальна нарахована сума становить 413871,58 грн (до утримання 1,5% військового збору), з яких: 84938,45 грн індексація за період з 01.12.2015 по 28.02.2018; 231071,57 грн перераховане грошове забезпечення за період з 30.01.2020 по 19.05.2023; 97861,56 грн індексація-різниця за періоди з 01.03.2018 по 21.09.2018, з 25.09.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 15.02.2024.

На думку заявника, відповідач у власному односторонньому порядку зменшив індексацію-різницю з 242263,16 грн до 97861,56 грн, тобто на 144401,60 грн. Для цього він застосував показники, не передбачені рішенням суду (прожитковий мінімум, графа «виплачено» на суму 10169,37 грн), та фактично змінив спосіб виконання рішення, хоча відповідно до статті 378 КАС України це питання вирішує виключно суд. Заявник вказує, що рішенням суду визначено сталий щомісячний розмір індексації-різниці 4044,46 грн за весь спірний період (58 повних місяців та неповні місяці) і відповідач не мав права його переглядати.

Ухвалою Волинського окружного адміністратвиного суду від 13.10.2026 заяву прийнято до розгляду, розгляд призначено в порядку письмового провадження та запропоновано Військовій частині НОМЕР_1 до 16.10.2026 подати письмові пояснення щодо виконання рішення суду та їх документальне підтвердження.

15.10.2026 представник відповідача подав письмові пояснення, у яких заперечив проти задоволення заяви. Зазначив, що розрахунки на виконання рішення суду подано на перевірку і погодження до ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_2 ) згідно з Алгоритмом КСВ ЗСУ від 01.03.2026 №141/116/14-уд. На думку відповідача, суд визначив розмір індексації-різниці станом на 01.03.2018, і ця сума підлягала виплаті лише до наступної зміни посадового окладу. Така зміна, як стверджує відповідач, відбулася 29.01.2020 під час перерахунку посадового окладу за рішенням суду, а також 01.01.2021 та 01.01.2022, коли розмір підвищення доходу перевищив суму індексації. Розрахунки, наведені в листі від 17.03.2025 №259/фс, відповідач називає попередніми, здійсненими без урахування змін посадових окладів та вимог зазначеного Алгоритму.

Відповідач також повідомив, що щомісяця подавав заявки-розрахунки на фінансування до Центрального фінансово-економічного управління КСВ (з №986/фс від 05.12.2024 по №1104/фс від 06.08.2026). Після отримання повідомлення про перевірку розрахунків від 12.08.2026 №1808/14265 і цільового фінансування 31.08.2026 позивачу виплачено 413871,58 грн до оподаткування, з яких на рахунок зараховано 407663,52 грн. Відповідач вважає рішення суду виконаним у повному обсязі, а заборгованість перед позивачем відсутньою.

Згідно із частиною п`ятою статті 383 КАС України у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання.

Відтак заяву розглянуто в порядку письмового провадження протягом десяти днів з дня її отримання.

Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання судового рішення, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України обов`язковість судового рішення є однією із основних засад судочинства.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Частинами другою, четвертою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Аналогічні положення містить КАС України, зокрема, статтею 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У справі «Савіцький проти України» Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у рішенні від 26.07.2012 зазначив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін (див. рішення від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II). Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (див. рішення у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява №22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).

Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов`язкового рішення може суперечити Конвенції (див. рішення у справі «Бурдов проти Росії» (Burdov v. Russia), заява №59498/00, ECHR 2002-III). Саме на державу покладається обов`язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції (див., серед багатьох інших джерел, рішення від 07.12.2006 у справі «Козачек проти України» (Kozachek v. Ukraine), заява №29508/04). Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню (див. рішення у справах «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), заява №29439/02, від 26.04.2005, та «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), заява №1811/06, від 19.02.2009).

Згідно із частиною шостою статті 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

За приписами частин першої, четвертої сьомої статті 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання. Окрему ухвалу може бути винесено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанцій. Окрема ухвала може бути оскаржена особами, яких вона стосується.

Отже, передбачений статтею 383 КАС України механізм судового контролю спрямований не на повторне вирішення спору між сторонами, а на забезпечення належного виконання судового рішення відповідно до його змісту та висновків суду, які є обов`язковими для сторін.

При цьому суб`єкт владних повноважень, виконуючи судове рішення, не вправі змінювати встановлений судом спосіб відновлення порушеного права, повторно вирішувати питання, які вже вирішені судом, або надавати встановленим судом обставинам іншу оцінку, наслідком якої є фактичне невиконання судового рішення.

Щодо розрахунку індексації грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 по 21.09.2018, з 25.09.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 15.02.2024 суд зазначає таке.

Рішенням суду від 22.11.2024 Військову частину НОМЕР_1 зобов`язано відповідно до абзаців четвертого шостого пункту 5 Порядку №1078 здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 21.09.2018, з 25.09.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 15.02.2024, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (становить 4044,46 грн в місяць).

Тобто суд не лише зобов`язав відповідача застосувати положення абзаців четвертого шостого пункту 5 Порядку №1078, а й безпосередньо встановив обставини, необхідні для їх застосування, та визначив у резолютивній частині рішення як період виплати індексації-різниці, так і її конкретний щомісячний розмір.

Зокрема, судом встановлено, що грошове забезпечення позивача у лютому 2018 року становило 8389,12 грн, у березні 2018 року 8807,81 грн, тобто підвищення доходу у березні 2018 року становило 418,69 грн. Суму можливої індексації у березні 2018 року суд визначив у розмірі 4463,15 грн (1762,00 грн Ч 253,30% / 100). Оскільки розмір підвищення доходу (418,69 грн) є меншим за суму можливої індексації (4463,15 грн), суд дійшов висновку про право позивача на індексацію-різницю, яка становить 4044,46 грн щомісячно.

Визначаючи конкретний щомісячний розмір індексації-різниці, суд керувався правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, відповідно до якої для ефективного захисту прав позивача у судовому рішенні необхідно вказувати конкретні суми індексації, які відповідач зобов`язаний нарахувати й виплатити.

Крім того, щодо періоду з 01.01.2024 по 15.02.2024 суд у рішенні окремо встановив, що чергового підвищення тарифних ставок у військовослужбовців не відбулося, а тому сума індексації-різниці повинна виплачуватися позивачу і в цей період.

Отже, вихідні величини та період виплати індексації-різниці вже встановлені рішенням суду, яке набрало законної сили, та не можуть повторно визначатися відповідачем на стадії його виконання.

Разом з тим у розрахунку, наданому листом від 11.09.2026 №1046/1176-в (а.с. 181-182, 185), відповідач застосував щомісячну суму 4044,46 грн лише за березень серпень 2018 року. За вересень 2018 року визначено 3640,02 грн, за жовтень 2018 року грудень 2019 року 3825,36 грн щомісячно, за 2020 рік 1436,66 грн щомісячно, за 2021 рік 217,51 грн щомісячно, а за 2022 рік та січень лютий 2024 року 0,00 грн. Загальну суму індексації визначено у розмірі 105137,22 грн, з якої відраховано як «виплачено» 10169,37 грн, а до виплати визначено 97861,56 грн.

Суд звертає увагу, що зменшення щомісячної суми індексації-різниці, починаючи з жовтня 2018 року, відповідач у своїх поясненнях взагалі не обґрунтував. Пояснення відповідача стосуються лише змін посадових окладів 29.01.2020, 01.01.2021 та 01.01.2022.

Щодо доводів відповідача про те, що перерахунок посадового окладу з 29.01.2020 на виконання рішення суду є черговим підвищенням посадового окладу, яке припиняє виплату індексації-різниці, суд зазначає таке.

Рішенням від 22.11.2024 суд одночасно зобов`язав відповідача перерахувати грошове забезпечення позивача за період з 30.01.2020 по 19.05.2023 із застосуванням прожиткового мінімуму на 1 січня календарного року виплати та виплатити індексацію-різницю у розмірі 4044,46 грн щомісячно за період, що охоплює, зокрема, 2020 2022 роки. Тобто суд, вирішуючи обидві вимоги в одному рішенні, визначив період, протягом якого індексація-різниця підлягає виплаті в незмінному розмірі. Щорічна зміна прожиткового мінімуму з 01.01.2021 та 01.01.2022 також була відома суду, оскільки саме її суд поклав в основу перерахунку грошового забезпечення.

Відтак, здійснюючи на стадії виконання нове порівняння розміру підвищення доходу із сумою індексації у 2020, 2021 та 2022 роках, відповідач фактично переглянув обставини та висновки, установлені рішенням суду, яке набрало законної сили.

Якщо відповідач вважав резолютивну частину рішення незрозумілою, він мав право звернутися до суду із заявою про роз`яснення судового рішення (стаття 254 КАС України) або про зміну способу і порядку його виконання (стаття 378 КАС України). Матеріали справи не містять доказів такого звернення.

Внутрішній алгоритм Збройних Сил України, погодження розрахунку іншою військовою частиною чи роз`яснення іншого органу не можуть змінювати зміст судового рішення та встановлений ним спосіб відновлення порушеного права.

Щодо віднімання від належної суми 10169,37 грн як «виплачено» суд зазначає, що рішенням від 22.11.2024 встановлено, що відповідач індексацію-різницю позивачу не нараховував і не виплачував та взагалі не вирішував питання про право на неї. Резолютивна частина рішення в цій частині не передбачає зменшення визначеної суми на інші раніше виплачені суми. Крім того, згідно з абзацом шостим пункту 5 Порядку №1078 до суми індексації-різниці надалі додається поточна індексація, а не віднімається від неї. Відповідач не надав доказів того, що зазначені суми є виплатою саме індексації-різниці, визначеної рішенням суду.

Суд також враховує, що листом від 17.03.2025 №259/фс сам відповідач повідомив представника позивача про нарахування індексації-різниці за спірні періоди в сумі 242263,16 грн, тобто виходячи з розміру 4044,46 грн щомісячно за весь період, визначений рішенням суду (а.с. 171-172).

Сам по собі факт проведення відповідачем попереднього розрахунку не виключає можливості виправлення арифметичних чи інших помилок у ньому. Однак зміна такого розрахунку повинна відповідати змісту судового рішення і не може ґрунтуватися на зміні встановлених судом обставин.

Для порівняння суд зазначає, що лише за 58 повних місяців спірного періоду сума індексації-різниці у визначеному судом розмірі становить 234578,68 грн (4044,46 грн Ч 58), без урахування неповних місяців (вересень 2018 року, лютий 2024 року). Ця сума більш ніж удвічі перевищує загальну суму 105137,22 грн, визначену відповідачем у розрахунку від 11.09.2026 (а.с. 185).

При цьому здійснення Військовою частиною НОМЕР_1 31.08.2026 виплати позивачу коштів не усуває встановленого порушення, оскільки предметом судового контролю є не лише сам факт перерахування коштів, а й відповідність здійснених відповідачем на виконання рішення розрахунків змісту та обов`язковим висновкам судового рішення.

Таким чином, визначення Військовою частиною НОМЕР_1 у розрахунку, наданому листом від 11.09.2026 №1046/1176-в, індексації грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 по 21.09.2018, з 25.09.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 15.02.2024 у сумі 97861,56 грн (а.с. 185) не відповідає змісту рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22.11.2024 та порушує підтверджене цим рішенням право позивача.

Щодо вимоги про скасування розрахунку та визнання судом розміру заборгованості у сумі 144401,60 грн суд зазначає таке.

Розрахунок, наданий листом від 11.09.2026, є складовою дій відповідача з виконання судового рішення. Належним способом захисту в порядку статті 383 КАС України є визнання протиправними дій щодо здійснення такого розрахунку та зобов`язання відповідача провести новий розрахунок. Окреме скасування розрахунку за таких обставин не призведе до додаткового відновлення прав позивача.

У рішенні від 22.11.2024 суд визначив щомісячний розмір індексації-різниці та період її виплати, проте загальну суму до стягнення з Військової частини НОМЕР_1 не визначав. Сума 144401,60 грн визначена заявником як різниця між двома розрахунками відповідача (242263,16 грн 97861,56 грн), а не на підставі самостійного розрахунку з урахуванням неповних місяців служби та компенсації сум податку.

Суд звертає увагу, що приписи статті 383 КАС України спрямовані саме на усунення порушень, допущених суб`єктом владних повноважень під час виконання судового рішення, а не на зміну чи доповнення резолютивної частини такого рішення новими способами захисту або визначення судом замість відповідача конкретних сум, які не були предметом присудження у рішенні.

За таких обставин належним способом усунення встановленого порушення є зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 провести новий розрахунок відповідно до висновків, наведених у рішенні суду від 22.11.2024, а не встановлення судом конкретної суми заборгованості. Тому в цій частині вимоги заяви задоволенню не підлягають.

Щодо постановлення окремої ухвали суд зазначає таке.

Встановлені судом обставини свідчать про те, що Військова частина НОМЕР_1 при здійсненні розрахунків на виконання рішення суду від 22.11.2024 допустила порушення вимог щодо обов`язковості судового рішення. Таке порушення підлягає усуненню шляхом проведення належних розрахунків відповідно до змісту та висновків цього рішення.

Отже, рішення суду відповідачем виконується неналежним чином, що є перепоною у завершенні судового провадження і в реалізації громадянином його гарантованого Конвенцією «права на справедливий суд».

Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 (адміністративне провадження №К/9901/5159/18) звертав увагу, що статті 382 і 383 КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

У сукупності викладеного суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо виконання рішення суду від 22.11.2024 у цій справі у визначений відповідачем спосіб є протиправними та такими, що сприяють тривалому порушенню права власності позивача, яке гарантоване статтею 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та відновлене у судовому порядку.

Враховуючи, що на час розгляду заяви відповідними доказами підтверджено, що відповідачем не вжито дієвих і належних заходів на виконання судового рішення, суд з урахуванням приписів статті 249 КАС України доходить висновку, що відповідачем порушено положення статті 129-1 Конституції України, частини другої статті 14 та частини першої статті 370 КАС України. Саме: не виконано у повному обсязі і належним чином судове рішення, яке набрало законної сили, що зумовлює необхідність постановлення окремої ухвали і направлення її для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про порушення відповідачем норм чинного законодавства при виконанні рішення суду у цій справі, а тому наявні всі правові підстави для застосування заходів судового контролю в порядку статті 383 КАС України.

Крім того, у порядку частин першої, п`ятої статті 249 КАС України відповідача (боржника) необхідно зобов`язати вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, та встановити йому строк для надання відповіді.

Враховуючи викладене, заява представника ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню у спосіб, вказаний судом вище.

Керуючись статтями 167, 248, 249, 383 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених Військовою частиною НОМЕР_1 на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22.11.2024 у справі №140/9719/24 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо здійснення на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22.11.2024 у справі №140/9719/24 розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за періоди з 01.03.2018 по 21.09.2018, з 25.09.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 15.02.2024 (наданого листом від 11.09.2026 №1046/1176-в), яким визначено суму індексації до виплати у розмірі 97861,56 грн.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судового рішення, шляхом проведення на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22.11.2024 у справі №140/9719/24 нового розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за періоди з 01.03.2018 по 21.09.2018, з 25.09.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 15.02.2024 відповідно до встановлених цим рішенням обставин та висновків, зокрема з урахуванням визначеного судом щомісячного розміру індексації-різниці 4044,46 грн за весь зазначений період та вимог абзаців четвертого шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб та з урахуванням сум, виплачених 31.08.2026.

У задоволенні решти вимог заяви відмовити.

Встановити Військовій частині НОМЕР_1 строк для надання Волинському окружному адміністративному суду відповіді щодо вжитих заходів за цією ухвалою тридцять календарних днів з дня набрання окремою ухвалою законної сили.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя О. О. Андрусенко

Часті запитання

Який тип судового документу № 141030549 ?

Документ № 141030549 це Окрема ухвала

Яка дата ухвалення судового документу № 141030549 ?

Дата ухвалення - 29.10.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141030549 ?

Форма судочинства - Адміністративне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141030549 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 141030549, Волинський окружний адміністративний суд

Судове рішення № 141030549, Волинський окружний адміністративний суд було прийнято 29.10.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Окрема ухвала. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні відомості.

Судове рішення № 141030549 відноситься до справи № 140/9719/24

Це рішення відноситься до справи № 140/9719/24. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141030544
Наступний документ : 141030552