Єдиний державний реєстр судових рішень
ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2026 рокуЛуцькСправа № 140/12183/26
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Лозовського О.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління БЕБ у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Територіального управління БЕБ у Волинській області (далі відповідач, ТУ БЕБ у Волинській області) про визнання протиправними дії щодо відмови нарахувати та виплатити грошове забезпечення, в т. ч. одноразову грошову допомогу при звільненні, за період служби з 02.12.2022 по 06.08.2026, виходячи з посадового окладу, визначеного шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який на 01.01.2022 становив 2481 грн, на 01.01.2023 - 2684 грн, на 01.01.2024 - 3028 грн, на 01.01.2025 - 3028 грн, на 01.01.2026 - 3328 грн, на відповідний коефіцієнт згідно з «Умовами та розмірами оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки», затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 06.10.2021 №1068, з урахуванням раніше виплачених сум; зобов`язання нарахувати та виплатити грошове забезпечення, в т. ч. одноразову допомогу при звільненні, за період служби з 02.12.2022 по 06.08.2026, виходячи з посадового окладу, визначеного шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який на 01.01.2022 становив 2481 грн, на 01.01.2023 - 2684 грн, на 01.01.2024 - 3028 грн, на 01.01.2025 - 3028 грн, на 01.01.2026 - 3328 грн, на відповідний коефіцієнт згідно з «Умовами та розмірами оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки», затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 06.10.2021 №1068, з урахуванням виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 02.12.2022 по 06.08.2026 ОСОБА_1 проходив службу ТУ БЕБ у Волинській області. Відповідно до витягу з наказу ТУ БЕБ у Волинській від 04.11.2022 №12-к «Про прийом на службу» позивача прийнято на службу до Бюро економічної безпеки України та призначено на посаду старшого детектива відділу детективів ТУ БЕБ у Волинській області. У подальшому позивач переводився та призначався на інші посади в межах ТУ БЕБ у Волинській області відповідно до наказів від 07.06.2023 № 44-к/дск, від 03.08.2023 №50-к/дск. Відповідно до наказу відповідача від 30.01.2024 №5-к/дск ОСОБА_1 було призначено на посаду начальника Управління Територіального управління БЕБ у Волинській області в порядку просування по службі. Наказом ТУ БЕБ у Волинській області від 04.08.2026 №24-к/дск звільнено зі служби в Бюро економічної безпеки України та з посади начальника Управління Територіального управління БЕБ у Волинській області з 06.08.2026.
Позивач зазначає, що з 17.08.2026 по теперішній час проходить військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 оперативно-тактичного з`єднання - 1 корпусу Національної гвардії України « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
При цьому вказує, що згідно «Умов та розмірів оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06.10.2021 №1068, посадові оклади осіб, які мають спеціальні звання БЕБ, визначаються шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний кооефіцієнт.
Отже, враховуючи зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, у мене, ОСОБА_1 , з 02.12.2022 виникло право на отримання грошового забезпечення, передбаченого статтею 31 Закону України «Про Бюро економічної безпеки України», виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Умовами №1068 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, тобто у 2022 році - 2481 грн, у 2023 році - 2684 грн, у 2024 році - 3028 грн, у 2025 році - 3028 грн, у 2026 році - 3328 грн, на відповідний коефіцієнт.
Однак, відповідачем протиправно здійснювалась виплата грошового забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів в сумі 2102 грн з урахуванням того, що такого прожиткового мінімуму Законом України «Про прожитковий мінімум» не передбачено, що, на переконання позивача, є порушення вищенаведених вимог частин другої та третьої статті 31 Закону про БЕБ.
З наведених підстав позивач вважає, що і одноразова грошова допомога при звільненні йому також була виплачена у меншому розмірі протиправно.
На звернення позивача до відповідача щодо виплати грошового забезпечення в належному розмірі, ТУ БЕБ у Волинській області листом №2/29.2/10./10-05/4901-26 від 24.08.2026 повідомило про відсутність правових підстав для нарахування та виплати грошового забезпечення за період роботи з 02.12.2022 по 06.08.2026, виходячи з посадового окладу, визначеного шляхом множення на загальний прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, оскільки для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, законами про Державний бюджет України на 2022-2025 роки встановлено спеціальний розмір прожиткового мінімуму 2102 грн, а у 2026 році - на рівні, встановленому для відповідного державного органу станом на 31.12.2025.
Вважаючи дії відповідача щодо невиплати грошового забезпечення в належному розмірі, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою суду від 21.09.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
У відзиві на позовну заяву відповідач пред`явлені позовні вимоги заперечив, мотивуючи тим, що згідно частини третьої статті 31 Закону про БЕБ посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання, не може становити менше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, а відповідно до частини першої статті 32 цього Закону про БЕБ, фінансове та матеріально-технічне забезпечення БЕБ України здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, коштів, передбачених проектами міжнародної технічної допомоги. З огляду на те, що служба в БЕБ України є державною службою особливого характеру, яка врегульована спеціальним законодавством, до визначення посадових окладів працівників БЕБ застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, оплата праці яких регулюється спеціальними законами. Відповідний розмір установлений статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України» на 2024-2025 роки на рівні 3028 грн, на 2026 рік 3328 грн. Водночас прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (у тому числі податкових та митних органів), у всі зазначені роки встановлено у фіксованому розмірі 2102 грн. Отже, саме цей показник у розмірі 2102 грн підлягає застосуванню для визначення посадових окладів працівників БЕБ у 2022-2026 роках.
На переконання представника відповідача, застосування фіксованого прожиткового мінімуму в розмірі 2102 грн для розрахунку посадових окладів працівників БЕБ є правомірним в умовах воєнного стану та відповідає принципам спеціального регулювання, юридичної визначеності та ефективного використання бюджетних коштів.
Також представник відповідача вказав і на правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 у справі №240/9028/24 щодо правозастосування приписів ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України», яким визначено прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, яка, на його переконання, є подібною до правовідносин у даній справі, тому з урахуванням цієї правової позиції, відповідач вважає, що дії БЕБ у питанні визначення та виплати позивачеві сум грошового забезпечення, а також одноразової грошової допомоги, були вчинені правомірно та в межах чинного законодавства.
З наведених підстав відповідач просить відмовити в задоволенні позову.
Також, представник відповідача у відзиві на позовну заяву просив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Щодо здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження, суд звертає увагу, що за змістом статті 162 КАС України у відзиві на позовну заяву відповідач викладає виключно заперечення проти позову, відзив не може містити будь-яких заяв чи клопотань, оскільки заяви та клопотання учасники справи подають окремо у письмовій формі із зазначенням підстав та з дотриманням інших вимог статті 167 КАС України. Тому заявлене у відзиві на позовну заяву клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження не підлягає вирішенню судом по суті.
Ухвалою суду від 22.10.2026 відмовлено у задоволенні клопотання ТУ БЕБ у Волинській області про зупинення провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління БЕБ у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії до набрання законної сили рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №380/890/26.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, судом встановлено наступне.
Позивач ОСОБА_1 проходив службу в органах Бюро економічної безпеки України з 02.12.2022 по 06.08.2026.
Наказом керівника ТУ БЕБ у Волинській області від 04.11.2022 №12-к ОСОБА_1 прийнято на службу до Бюро економічної безпеки України та з 02.12.2022 призначено на посаду старшого детектива Територіального управління БЕБ у Волинській області, з посадовим окладом відповідно до штатного розпису у розмірі 45193 грн на місяць (а. с. 8).
Відповідно до наказу БЕБ від 30.12.2022 №32-к/дск-уп позивачу присвоєно спеціальне звання «лейтенант Бюро економічної безпеки України».
Відповідно до наказу керівника ТУ БЕБ у Волинській області від 07.06.2023 № 44-к/дск «Про переведення працівників» ОСОБА_1 з 07.06.2023 переведено на посаду старшого детектива Територіального управління БЕБ у Волинській області з посадовим окладом згідно зі штатним розписом у розмірі 45193 грн на місяць (а. с. 8 зворот).
Наказом ТУ БЕБ у Волинській області від 03.08.2023 №50-к/дск «Про переведення працівників» позивача з 03.08.2023 було переведено на посаду старшого детектива Територіального управління БЕБ у Волинській області, з посадовим окладом згідно зі штатним розписом у розмірі 45193 грн на місяць (а. с. 9).
Згідно наказу ТУ БЕБ у Волинській області від 30.01.2024 №5-к/дск позивача з 30.01.2024 у порядку просування по службі, як переможця конкурсу на вищу посаду, призначено на посаду начальника Управління Територіального управління БЕБ у Волинській області, з посадовим окладом згідно зі штатним розписом у розмірі 51499 грн на місяць, звільнивши з посади старшого детектива Територіального управління БЕБ у Волинській області (а. с. 9 зворот).
Наказом ТУ БЕБ у Волинській області від 04.08.2026 №24-к/дск позивача звільнено зі служби в Бюро економічної безпеки України та посади начальника Управління Територіального управління БЕБ у Волинській області, 06.08.2026 згідно з підпунктом 7 пункту 72 Положення №1333 (за власним бажанням) із проведенням повного розрахунку та виплатою всіх належних сум при звільненні (а. с. 10).
У день звільнення 06.08.2026 позивачу вручено Довідку про суми нараховані та виплачені працівникові при звільненні від 06.08.2026, що підтверджується записом «отримано власноруч, підпис та ініціали позивача» та грошовий атестат від 06.08.2026 №8, особистий підпис позивача підтверджує правильність відомостей, зазначених у грошовому атестаті (а. с. 48, 48 зворот - 49).
07.08.2026 позивач звернувся до ТУ БЕБ у Волинській області із заявою від 07.08.2026, у якій, зокрема, просив нарахувати та виплатити грошове забезпечення, в тому числі одноразову грошову допомогу, за період служби з 02.12.2022 по 06.08.2026, виходячи з посадового окладу, визначеного шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного календарного року, на коефіцієнт згідно з Умовами №1068, з урахуванням виплачених сум. Також просив надати інформацію про застосований при нарахуванні грошового забезпечення розмір прожиткового мінімуму, довідку про отримані суми грошового забезпечення, копії наказів про призначення, переведення та звільнення (а. с. 14-15).
ТУ БЕБ у Волинській області листом №2/29.2/10./10-05/4901-26 від 24.08.2026 повідомило позивача про відсутність правових підстав для нарахування та виплати грошового забезпечення за період роботи з 02.12.2022 по 06.08.2026, виходячи з посадового окладу, визначеного шляхом множення на загальний прожитковий мінімум для працездатних осіб: 2481 грн станом на 01.01.2022, 2684 грн станом на 01.01.2023, 3028 грн станом на 01.01.2024, 3028 грн станом на 01.01.2025 та 3328 грн станом на 01.01.2026, оскільки для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, законами про Державний бюджет України на 2022-2025 роки встановлено спеціальний розмір прожиткового мінімуму 2102 грн, а у 2026 році - на рівні, встановленому для відповідного державного органу станом на 31.12.2025 (а. с. 21-22).
За таким же принципом була обчислена одноразова грошова допомога при звільненні.
Не погодившись із обчисленням розміру посадового окладу та окладу за спеціальним званням упродовж служби, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Бюро економічної безпеки України, статус працівників Бюро, а також порядок проходження служби визначає Закон України «Про Бюро економічної безпеки України» від 28.01.2021 №1150-ІХ (далі - Закон №1150-ІХ).
Згідно з частинами 1, 2 статті 1 Закону №1150-ІХ Бюро економічної безпеки України - це центральний орган виконавчої влади, на який покладаються завдання щодо протидії правопорушенням, що посягають на функціонування економіки держави.
Відповідно до покладених завдань Бюро економічної безпеки України виконує правоохоронну, аналітичну, економічну, інформаційну та інші функції.
Частина 1 статті 14 Закону № 1150-ІХ визначає, що Бюро економічної безпеки України є юридичною особою публічного права та здійснює свої повноваження через центральний апарат і територіальні управління.
Стаття 19 Закону № 1150-ІХ встановлює, що до працівників Бюро економічної безпеки України належать особи, які є гласними і негласними штатними працівниками, з числа осіб, які мають спеціальні звання, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір з Бюро економічної безпеки України.
В свою чергу, згідно зі статтею 31 Закону № 1150-ІХ заробітна плата працівників Бюро економічної безпеки України повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для належного виконання ними службових обов`язків з урахуванням характеру, інтенсивності та небезпечності роботи, забезпечувати добір і закріплення у штаті Бюро економічної безпеки України кваліфікованих кадрів, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби, інтенсивності та умов служби, кваліфікації.
Особливі умови та розміри оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки України визначаються Кабінетом Міністрів України. Посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання, не може становити менше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.
Відповідно до частини третьої статті 31 Закону України «Про Бюро економічної безпеки України», Кабінетом Міністрів України Постановою від 06.10.2021 за №1068 (далі Умови №1068) затверджено Умови та розміри оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки.
Згідно з пунктом 2 Умов №1068 посадові оклади осіб, які мають спеціальні звання БЕБ, визначаються шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний коефіцієнт посадового окладу.
Отже, розмір посадового окладу, осіб, які мають спеціальні звання БЕБ визначається спеціальним законодавством, а саме: частина третя статті 31 Закону України №1150-ІХ та пункту 2 Умов №1068.
З огляду на викладене, спеціальним законом, котрий врегульовує діяльність БЕБ України та його територіальних підрозділів встановлено, що посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання, не може становити менше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У даному випадку має місце колізія загальних та спеціальних норм, що врегульовують спірні правовідносини.
При наявності розбіжностей загальних і спеціальних (виняткових) норм, необхідно керуватися принципом Lex specialis (лат. - спеціальний закон, спеціальна норма), відповідно до якого при розбіжності загального і спеціального закону діє спеціальний закон, а також принципом Lex specialis derogat generali, суть якого зводиться до того, що спеціальний закон скасовує дію (для даної справи) загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 25.05.2022 справа №120/1196/19-а.
У разі, якщо норми нормативних актів рівної юридичної сили містять різні моделі правового регулювання, перевагу при застосуванні слід надавати тій нормі, яка регулює вужче коло суспільних відносин, тобто є спеціальною.
Саме такий підхід застосував Верховний Суд у постановах від 29.01.2019 у справі №807/257/14 та від 25.05.2022 справа №120/1 196/19-а.
Крім того, про перевагу норм lex specialis над іншими загальними нормами зазначає у своїх рішеннях і Європейський суд з прав людини (пункт 69 рішення у справі Ніколова проти Болгарії, заява №7888/03, пункт 15 рішення у справі Баранкевич проти Росії, заява №10519/03).
Отже, розмір посадового окладу особи, яка має спеціальне звання БЕБ, напряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 за № 966-XIV (далі - Закон № 966-XIV).
Положеннями статті 1 Закону №966-XIV передбачено, що прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Також у цій статті Закону визначено, що прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
Зі змісту вказаної норми Закону №966-XIV вбачається закріплення вичерпного переліку основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.
Положеннями статті 4 Закону №966-XIV передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Отже, Законом №966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу працівників державних органів. Водночас працівники державних органів Законом №966-XIV не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Статтями 7 законів України про Державний бюджет України на 2022, 2023, 2024 та 2025 роки поряд із загальним прожитковим мінімумом для працездатних осіб передбачено величину 2102 грн, яка застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» відповідну величину встановлено на рівні, визначеному для відповідного державного органу станом на 31.12.2025.
Водночас зміни до Закону України «Про Бюро економічної безпеки України» у частині, яка регламентує мінімальний розмір посадового окладу осіб, які мають спеціальні звання БЕБ, та до Закону України «Про прожитковий мінімум» у спірний період не вносилися
Законом №1150-ІХ закріплено, що для визначення розміру посадового окладу осіб, які мають спеціальні звання до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України «Про Бюро економічної безпеки України», а тому зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року, з метою визначення посадового окладу осіб, які мають спеціальні звання (працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами) відсутні законні підстави.
Водночас, приписи Законів України «Про Державний бюджет України» на 2022-2026 роки фактично змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу осіб, які мають спеціальне звання БЕБ, що порушує гарантії незалежності вказаної категорії працівників БЕБ, одна з яких передбачена частиною першою статті 5 Закону №1150-ІX.
Закони України «Про Державний бюджет України» на 2022-2026 роки не повинні містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
На такі аспекти законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09.07.2007 №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).
Аналогічні правові висновки у подібних правовідносинах висловив Верховний Суд у постановах від 10.11.2021 у справі №400/2031/21, від 30.11.2021 у справі №360/503/21, від 02.06.2023 у справі №400/4904/21, від 13.07.2023 у справі №280/1233/22, від 24.07.2023 у справі №280/9563/21, від 25.07.2023 у справі №120/2006/22-а, від 26.07.2023 у справі №240/2978/22, від 27.07.2023 у справі №240/3795/22.
Отже, з огляду на викладене суд доходить висновку, що грошове забезпечення позивача та одноразова грошова допомога при звільненні за період з 02.12.2022 по 06.08.2026 мало обчислюватися з урахуванням положень абзацу 4 частини першої статті 7 Законів України «Про Державний бюджет України» на 2022-2026 роки, виходячи з посадового окладу, визначеного шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який на 01.01.2022 становив 2481 грн, на 01.01.2023 - 2684 грн, на 01.01.2024 - 3028 грн, на 01.01.2025- 3028 грн, на 01.01.2026 - 3328 грн, на відповідний коефіцієнт згідно з Умовами №1068.
За викладених обставин, дії відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачеві грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільнення із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, втановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Законів України «Про Державний бюджет України» на 2022-2026 станом на 01.01.2022 в розмірі 2481 грн, на 01.01.2023 - 2684 грн, на 01.01.2024 - 3028 грн, на 01.01.2025- 3028 грн, на 01.01.2026 - 3328 грн, слід визнати протиправними.
Частиною другою статті 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Проте відповідачем у відзиві на позов не наведено жодних обґрунтованих підстав, належних, достатніх та допустимих доказів також не було надано, які б свідчили про правомірність дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачеві грошового забезпечення, у тому числі одноразової грошової допомоги при звільненні, без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 в розмірі 2481 грн, на 01.01.2023 - 2684 грн, на 01.01.2024 - 3028 грн, на 01.01.2025- 3028 грн, на 01.01.2026 - 3328 грн, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Законів України «Про Державний бюджет України» на 2022-2026 роки, виходячи із встановлених вище судом обставин даної справи та аналізу чинного законодавства.
При цьому, суд не бере до уваги посилання представника відповідача у відзиві на позов на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 24.04.2025 у справі №240/9028/24 з приводу того, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення розміру посадового окладу судді, з огляду на те, що ці правові висновки стосуються розміру суддівської винагороди, встановленої Законом України «Про судоустрій і статус суддів». Водночас, предметом даного спору є розмір грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки України, які регулюються іншими законами, зокрема, статтею 31 Закону «Про БЕБ» та постановою Кабінету Міністрів України №1068.
Правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 у справі №240/9028/24, не є релевантними до правовідносин у цій справі та не підлягають застосуванню в силу часини п`ятої статті 242 КАС України з огляду на таке.
По-перше, у справі № 240/9028/24 Велика Палата досліджувала правовий статус судді та розмір суддівської винагороди, що регулюється Законом України «Про судоустрій і статус суддів». У законах України про Державний бюджет на відповідні роки для суддів існувала пряма прицільна норма, яка визначала «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді» у розмірі 2102 грн. Тобто законодавець чітко зазначив, що саме цей показник є «прожитковим мінімумом для цілей суддівської зарплати». Такий підхід Велика Палата підтвердила.
По-друге, стосовно працівників БЕБ жодна з норм бюджетних законів на 2022-2026 роки не містить аналогічної адресної вказівки. Абзац 6 статті 7 цих законів встановлює показник для «інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами» - це загальна збірна категорія, що не є еквівалентом прицільної норми для суддів. При цьому частиною третьої статті 31 Закону про БЕБ та пунктом 2 Умов №1068 однозначно вказують на «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня календарного року», що відповідає загальному показнику (абзац 4 статті 7 бюджетних законів), але аж ніяк не показнику абзацу 6, запровадженому бюджетним законом в обхід спеціального закону.
По-третє, Велика Палата у справі №240/9028/24 офіційно відступила виключно від висновків у справах, що стосувалися суддівської винагороди (справи №280/1233/22 та №620/4971/23). Від правових висновків у справах про грошове забезпечення працівників БЕБ (зокрема, справи №№ 400/2031/21, 360/503/21, 400/4904/21, 280/9563/21 та ін.) Велика Палата не відступала і не вирішувала питань їх правомірності. Відповідно, практика щодо БЕБ залишається чинною.
Суд критично ставиться і до аргументів представника відповідача, які у даному випадку відхиляються судом, щодо того, що фіксований розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102 грн для розрахунку посадових окладів працівників БЕБ є правомірним та таким, що відповідає принципам спеціального регулювання, юридичній визначеності та ефективного використання бюджетних коштів, з огляду на таке.
Як уже зазначалося вище, введення законодавцем у Законах України «Про Державний бюджет України» на 2022-2026 роки нової грошової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб для визначення посадових окладів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (у тому числі податкових та митних органів) у розмірі 2102 грн без внесення змін до спеціальних законів, якими визначені посадові оклади таких працівників із розрахунку такої величини як прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня відповідного календарного року не відповідає меті Законів України «Про Державний бюджет України», які мають врегульовувати лише витрати та доходи Держави на відповідний календарний рік і не можуть врегульовувати правовідносин, які регулюються іншими спеціальними законами (рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян), від 22.05.2008 №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), з урахуванням того, що згаданої величини (прожиткового мінімуму для працездатних осіб для визначення посадових окладів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами ( у тому числі податкових та митних органів) у розмірі 2102 грн) Законом №966-XIV не передбачено.
Слід зазначити, що принцип правової визначеності - це загальний принцип права, який гарантує, що зміст права є чітким, зрозумілим і стабільним, а права та свободи людини можуть бути реалізовані на практиці. Це означає, що правові норми повинні бути сформульовані недвозначно, передбачувано та стабільно, щоб громадяни могли знати свої права і передбачати наслідки своїх дій.
А отже, застосування розрахункової величини для визначення посадових окладів працівників БЕБ у згаданому періоді, яка відсутня у спеціальному законі та у Законі №966-XIV не може свідчити про відповідність її принципам спеціального регулювання та правовій визначеності.
Інші аргументи представника відповідача, викладені у відзиві на позов, уважно вивчені судом, проте не заслуговують уваги, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Зокрема, не спростовує висновків суду і аргумент відповідача про те, що штатні розписи БЕБ на 2022-2026 роки із деталізацією посадових окладів погоджено Міністерством фінансів України. Погодження штатного розпису органом виконавчої влади не надає цьому документу сили закону і не може підміняти або змінювати норму спеціального закону. Міністерство фінансів діє в межах своїх бюджетних повноважень і не є органом, уповноваженим тлумачити норми Закону «Про Бюро економічної безпеки України» чи надавати підзаконним актам пріоритет над ним. Погодження виконавчого органу не може легалізувати визначення окладів у спосіб, що суперечить часині третій статті 31 Закону №1150-ІХ та пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №1068.
За викладених обставин, дії відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачеві грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні за період служби з 02.12.2022 по 06.08.2026 без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Законів України «Про Державний бюджет України» на 2022-2026 роки станом на 01.01.2022 в розмірі 2481 грн, на 01.01.2023 - 2684 грн, на 01.01.2024 - 3028 грн, на 01.01.2025- 3028 грн, на 01.01.2026 - 3328 грн слід визнати протиправними.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що порушене право позивача підлягає відновленню шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплати грошове забезпечення, у тому числі одноразову грошову допомогу при звільненні, виходячи з посадового окладу, визначеного шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-IX на 01.01.2022 у розмірі 2481 грн, абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 №2710-IX на 01.01.2023 у розмірі 2684 грн, абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 №3460-IX на 01.01.2024 у розмірі 3028 грн, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 №4059-IX на 01.01.2025 у розмірі 3028 грн, абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025 №4695-IX на 01.01.2023 у розмірі 3328 грн, на коефіцієнт згідно «Умов та розмірів оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06.10.2021 №1068, з урахуванням раніше виплачених сум.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», судові витрати стягненню не підлягають.
Керуючись статтями139, 243-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закон України «Про Бюро економічної безпеки України», суд
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Територіального управління БЕБ у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кременецька, 38, ЄДРПОУ 44670984) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, задовольнити.
Визнати протиправними дії Територіального управління Бюро економічної безпеки у Волинській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 за період служби з 02.12.2022 по 06.08.2026 грошового забезпечення, у тому числі, одноразової грошової допомоги при звільненні, із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Законів України «Про Державний бюджет України» на 2022, 2023, 2024, 2025 та 2026 роки, станом на 01.01.2022 в розмірі 2481 грн, на 01.01.2023 - 2684 грн, на 01.01.2024 - 3028 грн, на 01.01.2025- 3028 грн, на 01.01.2026 - 3328 грн.
Зобов`язати Територіальне управління Бюро економічної безпеки у Волинській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період служби з 02.12.2022 по 06.08.2026, у тому числі одноразової грошової допомоги при звільненні, виходячи з посадового окладу, визначеного шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-IX на 01.01.2022 у розмірі 2481 грн, абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 №2710-IX на 01.01.2023 у розмірі 2684 грн, абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 №3460-IX на 01.01.2024 у розмірі 3028 грн, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 №4059-IX на 01.01.2025 у розмірі 3028 грн, абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025 №4695-IX на 01.01.2023 у розмірі 3328 грн, на коефіцієнт згідно «Умов та розмірів оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06.10.2021 №1068, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.А. Лозовський
Судове рішення № 141030542, Волинський окружний адміністративний суд було прийнято 29.10.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 140/12183/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: