Рішення № 141030481, 28.10.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 рокуЛуцькСправа № 140/10446/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Стецика Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними дій щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 з 01.02.2026 пенсії у неповному розмірі шляхом застосування обмежуючих коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану; зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 01.02.2026 пенсії без застосування обмежуючих коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану, з урахуванням виплачених сум.

Позов обґрунтовано тим, що позивач є пенсіонером Служби безпеки України та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-XII Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (далі Закон №2262-XII), призначену в розмірі 77 відсотків відповідних сум грошового забезпечення.

Позивач зазначає, що у 2026 році відповідач здійснює виплату його пенсії із застосуванням понижуючих коефіцієнтів, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану (далі постанова №1778), унаслідок чого фактичний розмір пенсійної виплати є меншим за належний.

На думку позивача, такі дії відповідача є протиправними, оскільки застосування відповідних обмежень не передбачено спеціальним законом, який регулює порядок призначення та виплати пенсій особам цієї категорії.

Позивач вважає, що положення Закону України Про Державний бюджет України на 2026 рік та постанови №1778 не можуть змінювати встановлені спеціальним законом умови пенсійного забезпечення.

Крім того, позивач зазначає, що застосування понижуючих коефіцієнтів порушує його право на соціальний захист, гарантоване статтею 46 Конституції України, та призводить до звуження змісту й обсягу існуючих прав.

Позивач звертався до відповідача із заявою про виплату пенсії без застосування зазначених коефіцієнтів, однак отримав відмову.

З огляду на викладене, позивач просить задовольнити позов.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 10.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У відзиві на позов відповідач позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні. Зазначає, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону №2262-XII.

Відповідач вказує, що статтею 30 Закону України від 03.12.2025 №4695-IX Про Державний бюджет України на 2026 рік передбачено виплату пенсій, розмір яких перевищує десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначеної норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №1778, відповідно до якої до суми перевищення пенсії позивача застосовано понижуючі коефіцієнти.

Відповідач зазначає, що з 01.03.2026 розмір пенсії позивача з урахуванням установленого максимального розміру становить 28645,76 грн. Оскільки зазначена сума перевищує десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, до суми перевищення застосовано коефіцієнти 0,5 та 0,4, унаслідок чого розмір пенсійної виплати становить 27287,80 грн.

Крім того, відповідач посилається на пункт 2 постанови №1778, яким визначено категорії осіб, до пенсійних виплат яких відповідні коефіцієнти не застосовуються, та зазначає, що позивач до таких категорій не належить.

На думку відповідача, нарахування та виплата пенсії позивачу здійснюються відповідно до вимог чинного законодавства, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких мотивів та підстав.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області як одержувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону №2262-XII.

Із наданого відповідачем розрахунку пенсії вбачається, що з 01.03.2026 пенсію позивача обчислено виходячи з грошового забезпечення в розмірі 40922,52 грн, основний розмір пенсії становить 31510,34 грн, а з урахуванням індексації 37105,34 грн.

Водночас відповідачем визначено розмір пенсії з урахуванням максимального обмеження у сумі 28645,76 грн, до якої застосовано понижуючі коефіцієнти, передбачені постановою №1778, унаслідок чого розмір пенсійної виплати становить 27287,80 грн.

Зокрема, до частини пенсії в межах десяти прожиткових мінімумів застосовано коефіцієнт 1,0, до частини пенсії, що перевищує десять та не перевищує одинадцять прожиткових мінімумів, коефіцієнт 0,5, а до решти суми перевищення коефіцієнт 0,4.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату пенсії без застосування понижуючих коефіцієнтів.

Листом від 03.08.2026 №19353-18925/Р-02/8-0300/26 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для виплати пенсії без застосування коефіцієнтів, установлених постановою №1778, посилаючись на положення статті 30 Закону України Про Державний бюджет України на 2026 рік та постанови №1778.

Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду за захистом свого права із цим позовом.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною другою статті 64 Конституції України встановлено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Відповідно до статті 3 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні (далі Указ №64/2022), у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України від 12.05.2015 №389-VIII Про правовий режим воєнного стану.

Таким чином, право на соціальний захист, гарантоване статтею 46 Конституції України, не включене до переліку конституційних прав, щодо яких Указом №64/2022 передбачено можливість тимчасового обмеження.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є Закон №2262-XII.

Частиною третьою статті 1-1 Закону №2262-XII передбачено, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України від 09.07.2003 №1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Статтею 30 Закону України від 03.12.2025 №4695-IX Про Державний бюджет України на 2026 рік (далі Закон №4695-IX) установлено, що у 2026 році у період дії воєнного стану в Україні пенсії, призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, законів України Про державну службу, Про прокуратуру, Про статус народного депутата України, Про Національний банк України, Про Кабінет Міністрів України, Про дипломатичну службу, Про службу в органах місцевого самоврядування, Про судову експертизу, Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів, Про наукову і науково-технічну діяльність, Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, постанови Верховної Ради України від 13.10.1995 №379/95-ВР Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання вказаної норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №1778, пунктом 1 якої передбачено, що у період воєнного стану у 2026 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до зазначених у цьому пункті актів законодавства, розмір яких перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення.

Зокрема, установлено такі коефіцієнти:

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, 0,5;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, 0,4;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, 0,3;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, 0,2;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,1.

Пунктом 2 постанови №1778 установлено категорії осіб, до пенсійних виплат яких у період воєнного стану у 2026 році не застосовуються коефіцієнти, визначені пунктом 1 цієї постанови.

Таким чином, Законом №4695-IX та постановою №1778 установлено додатковий механізм обмеження розміру пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII, шляхом застосування понижуючих коефіцієнтів до відповідних сум перевищення десяти прожиткових мінімумів.

Водночас суд зазначає, що частиною третьою статті 1-1 Закону №2262-XII прямо визначено виключний порядок зміни умов і норм пенсійного забезпечення осіб, які мають право на пенсію відповідно до цього Закону.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, якими передбачалося обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, визнані неконституційними, втратили чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Відповідно до законів України від 24.12.2015 №911-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України та від 06.12.2016 №1774-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України до частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII вносилися зміни щодо строку застосування тимчасового обмеження максимального розміру пенсії.

Проте зазначені зміни не відновили чинності положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, яке було визнано неконституційним.

Така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 09.02.2021 у справі №1640/2500/18 та від 24.09.2021 у справі №370/2610/17.

Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 12.10.2022 №7-р(II)/2022 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону України від 08.07.2011 №3668-VI Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи зі змінами, що поширюють свою дію на Закон №2262-XII.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини зазначеного рішення Конституційного Суду України приписи статті 2 Закону №3668-VI зі змінами, визнані неконституційними, втратили чинність через шість місяців із дня ухвалення цього рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, пункт 56) сформулювала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Суд зазначає, що Законом №4695-IX та постановою №1778 установлено додаткові підстави для обмеження шляхом застосування коефіцієнтів розміру пенсій, призначених на підставі Закону №2262-XII, без внесення відповідних змін до спеціального закону.

У рішеннях від 09.07.2007 №6-рп/2007, від 22.05.2008 №10-рп/2008 та від 30.11.2010 №22-рп/2010 Конституційний Суд України сформулював правову позицію щодо неприпустимості зміни, зупинення чи скасування положень інших законів законом про Державний бюджет України.

В абзаці третьому пункту 4 мотивувальної частини рішення від 28.08.2020 №10-р/2020 Конституційний Суд України наголосив на неприпустимості скасування чи зміни законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених спеціальними законами.

Відповідно до першого речення частини третьої статті 8 Конституції України норми Конституції України є нормами прямої дії.

Суд виходить із того, що у разі суперечності між положеннями закону про Державний бюджет України та нормами спеціального закону, якими врегульовано відповідні правовідносини, перевага має надаватися нормам спеціального закону з урахуванням конституційних гарантій прав особи.

Оскільки Законом №2262-XII не передбачено обмеження пенсійних виплат шляхом застосування понижуючих коефіцієнтів до сум перевищення десяти прожиткових мінімумів, суд дійшов висновку, що застосування до спірних правовідносин положень статті 30 Закону №4695-IX та постанови №1778 у частині такого обмеження суперечить правовому регулюванню, встановленому спеціальним законом.

Згідно з частиною четвертою статті 63 Закону №2262-XII усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

У постанові від 12.11.2019 у справі №826/3858/18 Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого Кабінету Міністрів України делеговано повноваження встановлювати умови, порядок та розміри перерахунку пенсій, передбачених статтею 63 Закону №2262-XII.

При цьому визначення порядку перерахунку пенсій не надає Кабінету Міністрів України повноважень змінювати встановлені законом умови пенсійного забезпечення.

Суд наголошує, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо нормативного регулювання перерахунку пенсій повинні реалізовуватися в межах, визначених Конституцією та законами України, і не можуть використовуватися для встановлення додаткових обмежень пенсійних виплат, не передбачених спеціальним законом.

Застосування відповідачем до пенсії позивача коефіцієнтів, установлених постановою №1778, призводить до зменшення належної пенсійної виплати, що підтверджується наданим відповідачем розрахунком пенсії.

При цьому посилання відповідача на те, що позивач не належить до категорій осіб, визначених пунктом 2 постанови №1778, не спростовує необхідності дотримання вимог Конституції України та спеціального Закону №2262-XII.

Суд також враховує, що постанова №1778 набрала чинності з 01.01.2026 та визначає порядок виплати відповідних пенсій протягом 2026 року в період дії воєнного стану.

Отже, передбачений постановою №1778 механізм застосування понижуючих коефіцієнтів запроваджено з 01.01.2026, а не з 01.03.2026.

Наданий відповідачем розрахунок пенсії з 01.03.2026 підтверджує застосування до пенсійної виплати позивача зазначених коефіцієнтів, а відповідач у відзиві обґрунтовує правомірність застосування таких коефіцієнтів положеннями статті 30 Закону №4695-IX та постанови №1778, не заперечуючи застосування відповідного механізму до пенсії позивача у 2026 році.

За таких обставин, враховуючи встановлений нормативними актами початок застосування відповідних коефіцієнтів, заявлений позивачем період захисту порушеного права та відсутність належного обґрунтування відповідачем правомірності зменшення пенсійної виплати, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог з 01.02.2026.

З огляду на встановлені у справі обставини та наведені норми законодавства суд дійшов висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Волинській області щодо застосування з 01.02.2026 понижуючих коефіцієнтів, передбачених постановою №1778, при обчисленні та виплаті пенсії позивачу, та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.02.2026 без застосування зазначених коефіцієнтів, з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною першою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до частин першої та третьої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, оцінивши встановлені у справі обставини, надані сторонами докази та доводи учасників справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за подання цього позову сплатив судовий збір у розмірі 1331,20 грн, що підтверджується квитанцією від 07.08.2026 №ПН3680703.

Оскільки позов підлягає задоволенню повністю, сплачений позивачем судовий збір у сумі 1331,20 грн необхідно стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо застосування з 01.02.2026 понижуючих коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану, при обчисленні та виплаті пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2026 без застосування понижуючих коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 6; ідентифікаційний код 13358826).

Суддя Н. В. Стецик